Інновації у виробничо-збутові ланцюжки у рибальстві та аквакультурі (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)
Прозорі та відповідальн івиробничо-збутові ланцюжки. ПростежуваністьСистеми простежуваності, включаючи пов’язані з ними елементи забезпечення прозорості, представляють собою найважливіші спільні механізми створення прозорих та відповідальних виробничо-збутових ланцюжків. Вони дозволяють простежити шлях продукту від місця його походження до кінцевого ринку та отримати інформацію про дотримання вимогцілої низки нормативних документів щодорибальства, а також вимог з безпеки харчових продуктів та сертифікації.
Проте за умов глобалізації торгівлі продукцією рибальства та аквакультури та з урахуванням властивої сектору розрізненості виробничо-збутових ланцюжків, впровадження ефективних систем простежуваності на державному та приватному рівнях пов’язані з певними труднощами. Наприклад, промисловість, уряди і навіть споживачі можуть бути не готові твердо дотримуватися принципів системи простежуваності чи не обізнані про їх переваги або технології та стандарти, необхідність їхнього впровадження, можуть бути недоступні.
Прагнучи вирішити частину перерахованих вище проблем, ФАО у листопаді 2018 р. провела міжнародний семінар Стійкі виробничо-збутові ланцюжки морепродуктів: простежуваність (ФАО, 2018а), на якому були представлені рекомендації, у тому числі з виявлення та документування переваг впровадження систем простежуваності та стимулів для їх застосування, а також за поданням інформації про приклади успішної роботи.
Враховуючи взаємопов’язаність виробничо-збутових ланцюжків у рибальстві та аквакультурі, співробітництво на всіх етапах має вирішальне значення для формування надійних систем наскрізної простежуваності. Більшість існуючих систем розрізнені та являють собою внутрішні системи окремих компаній, що створює інформаційні прогалини в товаропровідних ланцюжках і знижує ефективність діяльності. Тому дуже важливо, щоб партнери по товаропровідному ланцюжку укладали домовленості не тільки про обмін даними певного рівня, а й про підвищення сумісності.
В інтересах налагодження та подальшого розвитку цієї співпраці в умовах цифрової революції, перетворюючої продовольчі системи, ФАО допомагає у вдосконаленні систем простежуваності так, щоб вони забезпечували повнішу відповідність вимогам, насампередз точки зору дієвості, ефективності та сумісності.
З цією метою були організовані відкриті для участі громадськості консультації в онлайн-форматі (ФАО, 2021) і регіональні консультації у рамках розробки проекту керівництва Розвиток наскрізної простежуваності: критичні події простежуваності та ключові елементи даних (КЕД) у виробничо-збутових ланцюжках промислового рибальства та аквакультури.
Система документації улову (СДУ) Системи документації вилову є найважливішим інструментом боротьби з ПНН промислом. Сертифікати та торгові документи, завірені національними компетентними органами, які підтверджують законність походження продукції та супроводжують продукти з водних біоресурсів від місць лову до ринків. Вони засвідчують, що вилов був зроблений у відповідно до всіх застосовних вимог. У 2017 р. члени ФАО прийняли Рекомендації щодо складання схем документації улову для використання при розробленні та узгодженні нових та існуючих схем.
Крім того ці рекомендації допоможуть національним в їх роботі. Зокрема, вони покликані допомогти у погодженні та доопрацюванні існуючих національних інструментів моніторингу, контролю та нагляду (МКН) та систем відстеження продукції так, щоб вони задовольняли внутрішнім і зовнішнім вимогам до документації про законне походження.
У ході розробки рекомендацій було помічено, що, хоча у різних схемах можуть істотно відрізнятися, сертифікати, що оформлюються для ідентифікації рибальських суден та підтвердження законності їхексплуатації, часто однакові.
Національним органам рекомендується розглянути питання про те, як можна ефективніше використовувати існуючі системи чи інструменти перевірки (наприклад, бази даних, які отримали дозвіл суден та ліцензій на риболовлю або аудити простежуваності) для підвищення якості процесів перевірки щодо держав прапора, держав порту, держав ринку та держав, які зберігають, переробляють чи експортувати продукти рибальства.
Крім того, країнам рекомендується забезпечити простежуваність законного походження, щоб уникнути відмивання несертифікованих продуктів рибальства та порушень у сертифікованому товаропровідному ланцюжку. Щоб гарантувати можливість скористатися рекомендаціями на практиці вони були випробувані на семінарах за участю представників рибогосподарських та митних органіву низці країн, після чого документ було доопрацьовано. Зусилля з підвищення ефективності процесів збору та передачі даних про законне походження на рівні країн будуть продовжені в рамках Глобальної програми зрозвитку потенціалу на підтримку застосування Угоди про заходи держави порту, вони доповнюють його міжнародні документ, регіональні механізми та інструменти для боротьби з ННН промислом.
Соціальна відповідальність. За даними Міжнародної організації праці, рибальство є однією з трьох найбільш небезпечних професій. Гідні умови праці у виробничо-збутовому ланцюжку рибальства та аквакультури є найважливішим фактором зниження ризиків для безлічі людей, для яких цей сектор є джерелом доходу, коштів до існування чи зайнятості.
Використання нестійких методів може призводити до виникнення різних соціальних проблем на різних етапах ланцюжка, які особливо серйозно позначаються на вразливих групах населення, таких як робітники-мігранти, жінки та діти. Наприклад, робітники-мігранти ННН промислу частіше стають жертвами сучасного рабства, потрапляють у неволю, займаються примусовою працею і страждають від інших зловживань.
На всіх етапах виробничо-збутового ланцюжка в секторі рибальства та аквакультури зберігаються такі структурні проблеми, як відсутність соціального захисту, соціального забезпечення та медичного обслуговування, офіційних трудових відносин та незадовільні умови праці.
Ці соціальні проблеми можуть посилюватись екологічними проблемами, такими як зміна клімату та втрата біорізноманіття, від яких багато прибережних громад практично не захищені. Існують різні міжнародні документи (конвенції, керівництва тощо) стосовно прав людини та трудових прав, які покликані сприяти ухваленню рівноправних соціальних підходів. Однак їх комплексний характер та різноманітність ускладнюють їхнє здійснення зацікавленими сторонами в секторі рибальства та аквакультури.
Крім того, пандемія, що почалася в березні 2020 року COVID-19 призвела до збоїв у товаропровідних ланцюжках і створила нові загрози здоров’ю, крім вже нестабільних умов праці. Багато роботодавців не змогли інвестувати необхідні ресурси для забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та санітарії або реорганізації робітника простору так, щоб забезпечити ефективне соціальне дистанціювання.
Крім того, збої в торгівлі призводили до зниження доходів від продажу, що створювало проблеми як для працівників, такі для роботодавців, аж до банкрутства та його соціальних наслідків.
У 2019 році ФАО провела багатосторонні консультації по всьому світу для розробки практичного керівництваі з соціальної відповідальності у секторі за участю представників галузі, урядів, профспілок, регіональних органів, міжнародних організацій та наукових кіл.
Керівництво охоплюватиме різні етапи виробничо-збутових ланцюжків у рибальстві та аквакультурі та об’єднає відповідні діючі міжнародні документи та інструменти у добровільний, необов’язковий документ практичного спрямування, який допоможе політикам орієнтуватися у все більш складному середовищі.
У ньому застосовуватиметься підхід, заснований на трудових правах, правах людини та комплексної оцінки, що сприятиме поширенню рівноправних соціальних підходів.
Комплексні та несприйнятливі зовнішнім впливам виробничо-збутові ланцюжки “Блакитні рибальські порти” (Рибальський порт – життєво важлива ланка виробничо-збутового ланцюжка у сфері рибальства та аквакультури для багатьох її суб’єктів, рибалок,покупців, торгових організацій, постачальників послуг,державних та приватних установ). Він може грати різні соціальні, економічні та екологічні ролі з місцевої, регіональної, національної та глобальної точок зору. Рибальські порти можуть сприяти стійкому розвитку рибальства та аквакультури, стимулювати скорочення відходів та забруднення навколишнього середовища, сприяти збереженню поживних властивостей продуктів з водних біоресурсів, забезпечувати якість та створювати стимули для встановлення справедливих цін та нарощування експорту.
Ініціатива ФАО «Блакитні рибальські порти» – це інноваційна схема, націлена на посилення ролі портів як рушійної сили сталого розвитку у прибережних містах та громадах, максимальне розширення зборуданих та забезпечення застосування регулюючих документів, модернізацію інфраструктури та послуг та, таким чином, рішення національних та глобальних задач із забезпечення сталого розвитку морських та прибережних районів.
Ініціатива покликана забезпечити використання стратегічного становища рибопромислових портів у виробничо-збутових ланцюжках у рибальстві та аквакультурі на користь сприяння стійкого поступального соціально-економічного зростання та зменшення їх негативного впливу на навколишню середу.
Вирішальними факторами є наявність належної інфраструктури та підходи до управління портом та його обслуговування. Крім того, ініціатива сприяє скороченню бідності та забезпеченню продовольчої безпеки за рахунок підвищення якості харчової продукції, збереження природних ресурсів, розвитку виробничо-збутових ланцюжків, забезпечення дотримання трудових прав та гендерної рівності в морських секторах. Ця ініціатива ФАО розроблялася із залученням та врахування інтересів широкого кола сторін починаючи з тридцять третьої сесії Комітету з рибальства у 2018 р. і мала на меті залучити приватний сектор до здійснення принципів сталого розвитку економіки із опорою на ресурси океану.
Були проведені семінари та спеціальні наради, на яких представники урядів та неурядових органів з портів Азії, Америки, Африки та Європи обмінювалися досвідом, інформацією та передовими методами. В даний час ФАО з участю низки портів та рибогосподарських органів різних країн світу та за підтримки регіональних та багатосторонніх організацій розробляє комплексну програму.
Вона покликана допомогти рибним портам у розробці та здійсненні стійких стратегій «блакитної» трансформації, що забезпечують баланс між соціальними, економічними та екологічними аспектами.
В рамках ініціативи «Блакитні рибальські порти» вже розпочаті конкретні дії, у тому числі щодо нарощування потенціалу, управління знаннями та надання технічної допомоги, за участю 20 органів управління портами та адміністративних органів у секторі рибного господарства та у співпраці з міжнародними організаціями, зокрема з Міжурядовою океанографічною комісією (МОК ЮНЕСКО), Світовим банком, МОП та Міжнародною морською організацією.
У грудні 2021 р. МОК-ЮНЕСКО та ФАО представили програму з нарощування потенціалу портової влади з метою впровадження підходу морського просторового планування (МПП) у стратегічні та оперативні процеси та демонстрації передового досвіду.
Крім того, буде проведено глобальне картування рибальських портів та пунктів вивантаження, що допоможе визначити можливості для раціоналізації розвитку морських виробничо-збутових ланцюжків. Моделі поведінки споживачів. Значне зростання виробництва та доступність харчових продуктів із водних біоресурсів в останнє десятиліття була зумовлена різними факторами, включаючи підвищення попиту на стійкі, диверсифіковані, доступні та поживні продукти рибальства та аквакультури.
Щоб отримати доступ до цих ринків, виробники та переробники повинні враховувати в своїх стратегіях змінний попит та різні типи та моделі поведінки споживачів.
В останні роки попит та пропозиція продукції рибальства та аквакультури змінюються, і зростає вплив на них, крім традиційних параметрів (ціни та безпеки харчових продуктів), надають характеристики, пов’язані з економічною, екологічною та соціальною стійкістю.
Крім того, на моделі споживання вплинула пандемія COVID-19. На початку пандемії та під час наступних хвиль споживання харчової продукції з водних біоресурсів у домашніх господарствах різко скоротилося, рибальство було зупинено, а рибні ринки закриті. Після зняття обмежень виникли проблеми з поставками та розподілом видів, що традиційно поставляються в готелі, ресторани та підприємства громадського живлення. Крім того, у період пандемії споживачі прагнули запасатися продуктами з тривалим терміном зберігання, такими як рибні консервовані продуктиі з водних біоресурсів.
В умовах, коли громадянам заборонено було виходити з дому та були тимчасово закриті підприємства сфери гостинності, продукція рибальства та аквакультури перенаправлялася до супермаркетів та інших точок збуту кінцевим споживачам.
Багато цінних видів стали використовуватися при приготуванні їжі для домашнього споживання у домогосподарствах, які зазвичай неспоживали такі види або споживали їх тількиу ресторанах з особливих випадків.
Збільшився обсяг онлайнових продажів та доставки продуктів рибальства та аквакультури додому. Вимоги ринку постійно змінюються, оскільки споживачі приділяють все більше уваги аспектам соціальної та екологічної відповідальності при торгівлі продукцією рибальства та аквакультури. Крім перерахованого вище, харчова продукція з водних біоресурсів вкрай важлива для формування здорового раціону.
А в Україні лише Аукціони на продаж права заключити договори (повітря) на промисел водних біоресурсів… Яке це має відношення до сталого розвитку рибного господарства? А…?
