Проблеми Кінбурнської коси

AvatarОпубліковано at 20.07.2021
41 0

 «СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ КІНБУРНСЬКОЇ КОСИ»

Розділ 1. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 КІНБУРНСЬКОЇ КОСИ

 1.1. Основні характеристики топографії та гідрографії території та навколишньої акваторії Кінбурнської коси

Кінбурнська коса піщана коса, розташована в Очаківському районі Миколаївської області за 4,0-7,5 км від м. Очакова. Розташована вона на Причорноморській западині в межах Південноукраїнської монокліналі – частини Східноєвропейської платформи і посідає крайню північно-західну частину Кінбурнського півострова між Чорним морем, Дніпровсько-Бузьким лиманом та Ягорлицькою затокою.

Довжина – 8,5 км, ширина в кореневій частині – 3,8 км.

Глибина залягання архей-протерозойського кристалічного фундаменту на ділянці, де розташований Національний природний парк «Білобережжя Святослава», становить 1000-1300 м. Рельєф поверхні фундаменту достатньо складний.

Фундамент складений з присутністю гнейсів, сланців, амфіболітів, кальцифірів, залізистими кварцитами, глин та інших. Осадовий чохол складений морськими відкладами палеозой-кайнозойського віку [2-20].

Визначальну роль у формуванні відкладів та рельєфу Кінбурнського півострова відіграла постійна (на протязі тисячоліть) міграція Дніпра та Південного Бугу.

Об’єднання цих річок відбулось внаслідок поступового переміщення пониззя стародавнього Дніпра на захід і північний-захід від старого місця розташування у результаті дії сил Коріоліса (одна з сил інерції, що існує в системі відліку, що обертається, і виявляється при русі в напрямі під кутом до осі обертання).

Стародавній Дніпро послідовно впадав у місцях розташування сучасних Джарилгацької, Тендрівської і Ягорлицької заток Чорного моря, і лише у недавньому геологічному минулому (≈ 1000 років тому) гирлова область Дніпра з’єдналася з гирловою областю Південного Бугу, утворивши спільний Дніпровсько-Бузький лиман.

Найбільш повними є розрізи дельтово-терасової товщі, представленої лесоподібними суглинками і супісками, піщано-глинистими утвореннями, солонувато-водними, мулово-глинистими і мулисто-піщаними відкладами.

Деколи у горизонтах суглинисто-супіщаних відкладів зустрічаються прошарки прісноводних озерних утворень.

Геоморфологічною основою коси є велика акумулятивна терасна рівнина – єдина у степовій зоні, складена антропогеновою алювіально-дельтовою (які утворюються в річкових заплавах і дельтах) товщею піщаних та супіщаних суглинкових відкладів на вапнякових та піщано-глинистих утвореннях.

Коса є молодим лиманно-морським динамічним утворенням. Нині поверхня території парку являє собою

дельтову горбисту рівнину з зануреннями у вигляді чисельних озер.

Поверхня Кінбурнського півострова горбиста з кучугурами і дюнами, які розділені западинами. На незакріплених площах вітер перевіває піски та переносить їх на прилеглі території. Абсолютні висоти тут коливаються від 1,5÷12,2 метрів над рівнем моря. 

Позитивні і негативні форми рельєфу тут виникли у результаті діяльності водних потоків у післяльодовикову епоху.

На території Кінбурнського півострова дуже багато дрібних мілководних озер. Деякі з них влітку, в залежності від погодних умов конкретного року, повністю пересихають, тому на сьогодні точна їх кількість та площі наукою не визначені.  

Західну та південну частини півострова займає акваторія Чорного моря з Ягорлицькою затокою. Південну частину омиває акваторія Дніпровсько-Бузького лиману.

Район Кінбурнської коси за умовним позиційним поділом здебільшого відноситься до північно-західної частини Чорного моря.

1.2. Основні показники зміни кліматичних метеорологічних умов під впливом глобального потепління на Кінбурнській косі

Згідно кліматичного районування територія Кінбурнської коси розташована в межах центральної частини континентальної кліматич­ної області України, для якої характерний дуже посушливий, помірно жаркий з м’якою зимою, помірно-континентальний клімат.

Характеристика кліматичних умов півострова описується за да­ними метеорологічних спостережень на метеостанції м. Очаків (46,63°N, 31,53°E, 41 м над рівнем моря, WMO ID 33848).

Радіаційний режим. Клімат на території коси формується в умовах достатньо значного надходження сонячної радіації:

  • Сумарна сонячна радіація складає 4600-4700 МДж/м² за рік.
  • Суми балансу короткохвильової радіації становлять 3500 МДж/м² за рік.
  • Сума ефективного випромінювання – близько 1800 МДж/м² за рік.
  • Сума фото синтетично активної радіації за вегетаційний період (з температурами вище +5˚С) – 2100-2150 МДж/м².

Максимум надходження сонячної радіації спостерігається влітку, що відповідає основним показникам зміни положення Сонця та тривалістю сві­тового дня. Більшою частиною радіаційний баланс позитив­ний. Взимку він складає 30-40 МДж/м², влітку – 950-1000 МДж/м².

Температурний режим. Для клімату Кінбурнської коси характерні досить великі значення коливання температури повітря, що відповідають помірно-континентальному типу клімату. Її абсолютний мінімум складає – 29,7˚С, а аб­солютний максимум – +39,8˚С, температура прогріву поверхні піску може сягати + 60˚С.

Середньорічні та середньомісячні показники в останні 15-20 років мають тенденцію до підвищення (вплив глобального потепління).

Середньо­річна температура повітря складає +11,3˚С, пересічна температура найхолоднішого місяця (січня) – -1,8˚С, найтеплішого місяця (липня) – +24,3˚С.

Річний хід середньодобової температури повітря характеризується значним коливанням. Це також знайшло своє відображення у коливанні дат останніх весняних та перших осінніх замороз­ків, та дат переходу біологічно значимих значень температури повітря. В останні роки спостерігається зміщення сезонів року на 2 тижні в сторону за­пізнення.

Середньомісячна температура самого холодного місяця (січня) коливається в межах -5,2÷+0,7˚С, добові мінімуми можуть сягати -15÷-25˚С; абсолютний мінімум температури повітря складає -29,7˚С.

Характерною особливістю температурного режиму взимку для терито­рії НПП є наявність періодів похолодання з тривалістю 7÷35 діб.

Середня скорість вітру складає 4,2 м/с з коливаннями 0÷34 м/с.

1.3. Гідрологічні особливості суходолу та прибережної лінії

Рівневий режим Чорного моря відрізняється постійними коливаннями. Рівневий режим у Чорному морі пов’язаний із припливно-відпливними змінами гравітаційної залежності від Місяця та Сонця (≈ 8 см/добу).

Для умов північно-західної частини Чорного моря нагони (під дією штормових вітрів, швидкість яких ≥ 20 м/с) можуть сягати до 3 м.

 Під час нагону морська вода потрапляє у Дніпровський лиман по дну судноплавного каналу у вигляді клину, після чого змішується з водою лиману і досягає поверхні. Під час згінних ситуацій прісна вода розповсюджується акваторією моря і опріснює його.

Внаслідок згінних процесів на берегах Ягорлицької затоки утворюються вітрові обміліли місця, ширина яких на деяких ділянках може сягати 100÷2000 м.

Температура Чорного моря в районі західної частини Кінбурнського півострова на нульовому за глибиною, горизонті в середньому багаторічному помісячному розрізі становить: 2,0ºC (січень-лютий) і 22,5ºC (липень-серпень), Різниця температур на поверхні та глибині сягає ≈ 5÷7°С.

Течії в районі Кінбурнського півострова мають швидкість 1÷2 м/с здебільшого направлені від Кінбурнської протоки вздовж берегової лінії північно-західної частини Чорного моря, однак у районі Покровського півострова існує течія з боку моря до Ягорлицької затоки.

Загалом, між Покровським півостровом та Тендрівської косою існує кругова циркуляція водного потоку, що обумовлено особливостями конфігурації берегових ліній в цьому районі та домінуючими північно-східними вітрами.

У північно-західній частині Чорного моря середні висоти хвиль досягають ≥ 4,0 м при західних вітрах зі швидкістю ≥ 20 м/с.

Прозорість води становить лише 5÷8 м в залежності від сезону.     

Солоність води в Чорному морі поблизу півострова на горизонті 0 м у середньому багаторічному помісячному розрізі становить: ≈ 17 ‰ (січень-лютий) і ≈ 14 ‰ (травень-липень).

Солоність води по глибині коливається в межах 6÷16 ‰.

Кисень в шарі 0-10 м в акваторії коси ≈ 9-10 мг/л (січень) і 5-6 мг/л (серпень).

Сірководень не спостерігається. Глибини поблизу півострова ≤ 15 м, а він з’являється на глибинах ≥ 70 м.

Донна рослинність Чорного моря складається з діатомових, зелених, пірофітових, синьо-зелених водоростей. Особливо поширеним видом в межах узбережжя півострова є зостера морська (камка), яка на піщаному та мулистому дні утворює густі підводні луки, глибше – зустрічається філофора жилкувата.

Ягорлицька затока з півдня омиває Кінбурнську косу. Довжина берегової лінії Ягорлицької затоки, разом із островами Довгий і Круглий становить 71 км, площа акваторії затоки складає 305 км2, середня глибина ≈ 2 м з коливаннями 1,0÷5.6 м. Тут відбуваються значні антропогенні зміни, зокрема замулюється центральна котловина затоки.

Температури води на поверхні в липні 22-23ºC, у січні +2…+3ºC.

Донна рослинність Ягорлицької затоки представлена переважно філофорою жилкуватою, зостерою морською, харою проміжною, рдесником гребінчастим, зостерою малою, тощо.

Мілководність затоки сприяє значній концентрації тут іхтіофауни, яка періодично заходить через протоки з Чорного моря. Представлена вона багатьма видами, у тому числі червонокнижними,серед яких осетр, севрюга, білуга чорноморська та інші (Рис. А.5. Іхтіофауна).

Дніпровсько-Бузький лиман має середню глибину 3-4 м. Внаслідок зарегулювання та зменшення стоку Дніпра і Південного. Бугу в лимані відбулись суттєві зміни гідрологічного режиму. Зокрема, підвищилась солоність води, збільшилась кількість випадків дефіциту кисню та появи сірководню, збільшився вміст біогенних органічних речовин.

Середній рівень води в лимані за період після зарегулювання стоку Дніпра перевищує середній рівень моря у районі Очакова на 3 см. Протягом року коливання рівня води в лимані не перевищує 0,3 м.

Тепловий режим Дніпровсько-Бузького лиману, крім кліматичних умов обумовлений також надходженням річкових і морських вод.

Температура води коливається від 0,9°С (січень лютий) до 30°С.

Льодовий режим Дніпровсько-Бузького лиману відрізняється великою нестійкістю. Середня тривалість льодового періоду на лимані ≈ 70-80 діб.

Важливими гідрофізичними показниками є мутність, прозорість і кольоровість води. За рахунок акумуляції зваженого і частково рухомого матеріалу дельта Дніпра і Південного Бугу постійно збільшується. Мутність води при цьому коливається в широкому діапазоні і складає у середньому 20-30 г / м³

Особливістю гідрології півострова є велика кількість озер, які виникли в результаті заповнення улоговин природного та антропогенного походження ґрунтовими водами. Загалом практично всі такі водойми мають атмосферне та підземне живлення, а також відбувається адсорбція та конденсація водяної пари з атмосфери, що виникає за рахунок добового градієнту температур піщаної поверхні.

Крім того в пониженнях рельєфу при високому заляганні ґрунтових вод формуються заболочені ділянки. Ці болотисті пониження характеризуються різкими коливаннями рівня ґрунтових вод протягом року – від повного висихання до наявності водного дзеркала. При цьому спостерігаються добові, сезонні і багаторічні коливання. Сезонні коливання рівнів мають велику амплітуду.

Більшість озер берегової зони моря і Ягорлицької затоки мають вихід до моря, що регулює їх водообмін. Ці озера неглибокі, добре прогріваються, з чистою морською водою. Глибина їх не перевищує 1,5 м. Періодично протоки до моря заносяться піском та зостерою. Деякі закриті солоні озера можуть слугувати джерелом добування лікувальної морської «ропи» і сапропелевого багна.

На території парку є також озера з прісною водою, живлення яких відбувається за рахунок атмосферних опадів ґрунтових вод. Внаслідок посушливого клімату вони часто пересихають.

Слід зазначити, що озерна система Кінбурнської коси деградує і для її відновлення необхідно провести додаткові наукові дослідження.

Глибина залягання ґрунтових вод складає 0÷10 м, води як правило карбонатні з мінералізацією менше 2 мг/л.

Загальні гідрологічні особливості озер півострова полягають в тому, що всі вони, за даними польових спостережень та космічних знімків, є мілководними ≤ 1-2 м.

1.4. Характеристика флори та фауни суходолу та акваторії Кінбурнської коси

За геоботанічним районуванням України територія Кінбурнської коси належить до Нижньодніпровського округу піщаних степів, пісків та плавнів Понтичної степової провінції Євро-азійської степової області.

Аналіз матеріалів наукових публікацій, присвячених Кінбурнській косі, та польові дослідження працівників парку дозволили визначити видове різноманіття його флори. Флора Кінбурнської коси характерна для більш північних територій.

Піски мають більш сприятливі гідрологічні властивості порівняно з домінуючими в зоні каштановими та чорноземами ґрунтами. Особливо це проявляється в зниженнях з глинистим прошарком, що виконує функцію накопичування води.

В таких зниженнях створюються умови для формування лісових угруповань і поселень більш північних видів рослин. На косі зростають: дуб звичайний (Quercus robur L.), осика (Populus tremula L.), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), деякі чагарники – ожина-ведмежина (Rubus nessensis W.Hall.) та значна кількість трав’янистих рослин – астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos L.), куничник сивуватий (Calamagrostis canescens (Weber) Roth), конвалія травнева (Convalaria majalis L.), мерингія трижилкова (Moehringia trinervia (L.) Clairv.), осока висока (Carex elata All.), перестріч гребінчастий (Melampyrum cristatum L.) , щитник шартрський (Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fuchs), ситник розлогий (Juncus effusus L.) та інші.

Ще однією важливою особливістю флори півострова є значний відсоток ендемічних видів у її складі. У флорі Нижньодніпровських пісків налічується 108 ендемічних (включаючи субендеміки) видів, що складає 13,2 % видового складу флори (Рис.А.3. Флора).

У складі флори НПП «Білобережжя Святослава» зареєстровані такі ендеміки Нижньодніпровських пісків: волошка короткоголова (Centaurea breviceps Iljin.), юринея пухка (Jurinea laxa Fish.), чебрець дніпровський (Thymus borysthenicus Klokov), а також бурачок савранський (Alyssum savranicum Andrz.), глід замшовий (Crataegus alutacea Klokov) та інші.

Залежно від рельєфу та рівнів зволоження та засолення на території НПН поширена піщано-степова, лісова, лучна, степово-лучна, галофітно-лучна, солончакова, болотна та водна рослинність.

В рослинному покриві степів домінують дернинні злаки. Характерною особливістю флори степів є значна роль в покриві лишайників та мохів.

Місцями, внаслідок антропогенного впливу, рослинний покрив знищений. Такі ділянки вкриті піонерною рослинністю: житняк пухнастоквітковий (Agropyron dasyanthum), зіновать дніпровська (Chamaecytisus borysthenicus).

Лісова рослинність на території НПП представлена березовими, осиковими, дубовими та вільховими гайками та сагами, чистими, або змішаними.

Рідше, в місцях старих річищ, формуються витягнуті і більш зволожені лісові масиви, які називають сагами. Котловини видування, зайняті лісовою рослинністю, характеризуються дерновими середньо потужними піщаними підзолистими ґрунтами, з домішкою мулистої фракції

Трав’яний покрив мало розвинутий, де домінують куничник наземний (Calamagrostis epigeios), золотушник звичайний (Solidago virgaurea) та інші.

Дуби досягають висоти 10-16 м, дуже гіллясті та розлогі. Дерев’янистий ярус утворений чистими дубовими (дуб звичайний (Quercus robur), осики (Populus tremula), груші звичайної (Pyrus communis), вільхи клейкої (Alnus glutinosa).

Підлісок добре розвинутий, багатовидовий (домінують глід замшовий (Crataegus alutacea), крушина ламка (Frangula alnus), дрік сибірський (Genistha sibirica), тощо.

Значні площі в межах НПП «Білобережжя Святослава» вкриті штучними лісовими насадженнями: сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) та сосни кримської (Pinus pallasiana D.Don.). Площа 5320 га (Рис.А.3. Флора).

В майбутньому необхідно обмежити лісорозведення на півострові до необхідного мінімуму, а в перспективі дотримуватися стратегії поступової заміни штучних лісових насаджень на природні рослинні угруповання.

Рослинність морської літоралі (приливно-отливна зона) характеризуються значною комплексністю.

Болотна рослинність з’являється на днищі знижень у випадку виходу на його поверхню ґрунтових вод. Болотні фітоценози часто оперізують водойми та розвиваються в комплексі з лісовою та лучною рослинністю.

Угрупування макрофітів, що розвиваються на морському узбережжі Кінбурнської коси, в солоних озерах біля с. Покровка, в Ягорлицькій затоці та на узбережжі Дніпровсько-Бузького лиману відрізняються за видовим складом і структурно-функціональною організацією фітоценозів.

Для численних солоних озер в районі с. Покровка та південній частині півострова характерний розвиток в захищених умовах мілководих водойм комплексу макрофітів, що включає червоні водорості Chondria tenuissima і Ceramium diaphanum та зелених нитчастих водоростей – Enteromorpha clathrata, Сladophora sp. і Chaetomorpha chlorotica.

Біомаса таких комплексів складає ≈ 0,5 кг/м² дна. Запаси камки (Z. marina) у Ягорлицькій затоці дорівнювали 200 000 тонн. У прибережній частині Дніпровсько-Бузького лиману домінуючими зануреними макрофітами є Stukenia interruptus, Ruppia spiralis та інші.

Загалом до різних природоохоронних списків занесені 28 видів судинних рослин парку, у тому числі до Червоної книги України (ЧКУ) – 15 видів, Європейського червоного списку (ЄЧС) – 9 видів, Світового червоного списку (СЧС) – 3 види.

Серед видового багатства фіто різноманіття НПП «Білобережжя Святослава» є рідкісні та зникаючі види, представники інших відділів, які занесени до Червоної книги України: кладофора вадорська (Cladophora vadorum (Aresch.) Kütz.), пілаєла прибережна (Pilaiella littoralis (L.) та інші.

На території Кінбурнської коси виявлено лишайники, що перебувають під охороною держави: сейрофора ямчаста (Seirophora lacunosa (Rupr.) Froden), цетрарія степова (Cetraria steppae (Savicz) Karnef.) та інші [2-20].

Видове різноманіття ссавців. На Кінбурнській косі був акліматизований олень плямистий (Cervus nippon), але в останні роки в наслідок браконьєрства зник (Рис. А.4. Фауна).

На території парку НПП Білобережжя Святослава» є американської норки (Mustela vison) та вовки (Canis lupus).

Білка звичайна (Sciurus vulgaris) в незначній кількості розмножується на території парку. В 90-х рр. вивірка масово скупчувалася під час осінніх кочівель (внаслідок пожеж в соснових лісах Херсонщини).

Сім’ї бобрів (Castor fiber) мешкають в Ковалівській сазі, у Коменданських сагах, прилеглих до Бієнкових плавнів. Під час міграційних розселень бобер відмічався на березі моря, в районі Ковалівського пляжу.

Ці види, поряд з ондатрою (Ondatra zibethicus), норкою американською та єнотовидною собакою (Nyctereutes procyonoides) були раніше акліматизовані в регіоні і заселили Кінбурнську косу.

На території парку також мешкає стадо здичавілих свійських коней (Eguue cabbalus) чисельністю до 20 особин. Останнім часом набуває поширення широка концепція виду коней.

Різноманіття птахів. На основі численних літературних джерел  в список орнітофауни території НПП включено 277 видів птахів. З них перебування більшості видів підтверджено протягом останніх 20 років.

Птахи є найбільш різноманітним і добре вивченим класом хребетних тварин парку і складаються з наступних рядів:

  • Гагароподібні – 2 види. Один рідкісний. Тримаються на відкритих акваторіях моря ти лиману.
  • Пірникозоподібні – 5 видів: 4 гніздяться.
  • Буревісникоподібні – 1 вид.
  • Пеліканоподібні – 4 види.
  • Баклан великий (Phalacrocorax carbo).
  • Лелекоподібні – 12 видів: 4-8 гніздяться.
  • Ряд Фламінгоподібні – 1 вид: залітний (Рис. А.4. Фауна)..
  • Гусеподібні – 29 видів: 8-12 гніздяться.
  • Ряд Соколоподібні – 26 видів.
  • Куроподібні – 3 види.
  • Журавлеподібні – 10 видів.
  • Сивкоподібні – 58 видів.
  • Голубоподібні – 4 види: 3 гніздяться.
  • Зозулеподібні – 1 вид.
  • Совоподібні – 5 видів: 4 гніздяться.
  • Дрімлюгоподібні – 1 вид.
  • Серпокрильцеподібні – 2 види.
  • Сиворакшеподібні – 3 види.
  • Одудоподібні – 1 вид.
  • Дятлоподібні – 5 видів.
  • Горобцеподібні – 103 види.

Акваторії парку слугують місцями тисячних скупчень у міграційний та зимовий період качок, лебедів, місцями зупинок гусей.  Для лебедів особливо важливою є Ягорлицька затока.

Гуси білолобі (Anser albifrons) і червоноволі казарки (Rufibrenta ruficollis) пролітають над територіє парку транзитом.

Дніпровсько-Бузький лиман в районі Кінбурнської стрілки є місцем зимівлі загалом рідкісних в України качок: морянки (Clangula hyemalis), синьги (Melanitta nigra) та турпана (Melanitta fusca) [169].

Всього на території НПП «Білобережжя Святослава» та прилеглій території у гніздовий період в виявлено до 120 видів птахів.

Плазуни та земноводні. На території НПП «Білобережжя Святослава» нараховується 18 видів: 9 видів земноводних та 9 видів плазунів.

Збереження земноводних та плазунів залежить значною мірою від стану біотопів та доброзичливого відношення населення.

Риби. В межах водойм Кінбурнської коси мешкає 98 видів риб. Різноманіття риб представлено 37 родинами. Найбільша чисельність видів представлена родинами: коропові – 21 вид, бичкові 20 видів (Рис. А.4. Іхтіофауна)..

Для Ягорлицької затоки та акваторій Чорного моря, що включені до складу Національного природного парку «Білобережжя Святослава» парку характерно збільшення частоти зустрічей видів, які відмічалися дуже рідко: лаврак європейський (Dicentrarchus labrax (Linnaeus, 1758)), морський карась смугастий (Diplodus sargus), звичайний зіркогляд європейський (Uranoscopus scaber), барабулі чорноморської (Mullus ponticus Essipov) та морського язика піщаного (Pegusa lascaris).

Поява нових видів спричинена гідрометеорологічними змінами у акваторіях Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря та Ягорлицької затоки.

Активна роботи течій привносять водні маси від кримського узбережжя до Тендрівської коси, з якими в Ягорлицьку затоку відбувається інтервенція нових видів риб [2 – 29].

Чисельність та склад іхтіофауни Дніпровсько-Бузької гирлової області зазнали суттєвих змін під впливом різних антропогенних факторів. До зарегулювання стоку у Дніпрі мешкало до 74 видів риб. Зараз – не більше 34 видів.

Безхребетні. Фауна наземних безхребетних території НПП «Білобережжя Святослава» відома завдяки численним дослідженням науковців України: черви (75 видів), трематоди (143 вили), нематоди (181 вид), комахи (9 видів), блохи (35 видів), кліщі (41 вид), пухоїди (112 видів), слипні (13 видів), жуки (39 видів), павуки (162 види).

Сьогодні через надмірне антропогенне навантаження багатство природних ресурсів поступово зменшується, особливо це відображається на стані водних біоресурсів.

Чисельність більшості видів риб в межах парку досить складно визначити, перш за все це пов’язано з невеликою частиною лиману та затоки, що увійшли до природоохоронної території.

Риби здійснюють сезонні міграції, що унеможливлює оцінку їх чисельності.

1.5. Соціально-економічна характеристика регулюючого господарства на Кінбурнській косі

Національний природний парк (НПП) «Білобережжя Святослава» створено Указом Президента України від 16 грудня 2009 року № 1056/2009 «Про створення національного природного парку «Білобережжя Святослава». Парк підпорядкований Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України.

Територія НПП «Білобережжя Святослава» входить до складу природно-заповідного фонду України. У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Парк належить до основних елементів національної екологічної мережі України у складі Чорноморського природного регіону.

Необхідність створення НПП «Білобережжя Святослава» визначено «Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», яка затверджена Законом України від 21 вересня 2000 року № 1989-III.

30 січня 2008 року керівництвом держави схвалено клопотання про створення НПП «Білобережжя Святослава», яке було направлене Регіональною чорноморською мережею громадських організацій. Наукове обґрунтування створення НПП підготовлено Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України.

Для забезпечення ефективного управління особливо цінними територіями Кінбурнського півострова та прилеглими акваторіями, що мають статус НПП, проектантом – ТОВ «Український експертний центр по вимірюванню та оцінці» розроблено Проект організації території національного природного парку «Білобережжя Святослава», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів» [2-20].

Проект підготовлено відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 06.07.2005 № 245, Методичних рекомендацій щодо складу та змісту Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду України, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.12.2005 № 530, Положення про національний природний парк «Білобережжя Святослава», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2011 року № 313.

Під час розроблення Проекту було використано наукові матеріали Південної філії Інституту екології Національного екологічного центру України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, клопотання Регіональної чорноморської мережі громадських організацій та наукового обґрунтування Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Проект створення національного природного парку «Білобережжя Святослава», Літописи природи НПП «Білобережжя Святослава» та РЛП «Кінбурнська коса».

Населення. На території Кінбурнської коси знаходяться три села: Покровка (295 чоловік), Покровське (150 чоловік), Василівка (300 чоловік) за адміністративним поділом відносяться до Покровської сільської ради Очаківського району.

На території НПП «Білобережжя Святослава» населених пунктів немає.

Інфраструктура. В селі Василівка знаходиться середня загальноосвітня школа, дитячий садок, сільський будинок культури.

Водозабезпечення. Село Василівка забезпечено питною водою за допомогою двох водонапірних веж, які обслуговуються комунальним господарством. Інші населені пункти півострова користуються водою з колодязів, але ця вода не відповідає стандартам і потребує подальшого очищення.

Електроенергія. Всі села забезпечені електроенергією, проведена лінія електропередач з Херсонської області потужністю 35 кВ.

Зв’язок. На території Кінбурнської коси працюють три оператори сотового зв’язку, які також забезпечують роботу Інтернету (однак швидкість його незначна).

Паливо. Природного газу в селах немає. Населення користується скрапленим балонним газом. Опалення здійснюється переважно вугіллям та дровами з лісового господарства.

Очисних споруд та каналізації в селах немає, також відсутній полігон для розміщення побутових відходів, який передбачено створити генеральним планом розвитку сіл Покровської сільської ради.

Склад населення та робочі місця. На грудень 2020 р. на території Покровської сільської ради  проживало  745 осіб, що складає ≈ 87 % порівняно з кількістю населення станом на 1987 рік (853 особи). Це вказує на тенденцію до зменшення кількості корінного населення.

Така тенденція зумовлена недостатністю робочих місць, непридатністю землі для вирощування сільськогосподарських культур та іншими чинниками.

Населення Кінбурнського півострова отримує дохід завдяки рибальству (в основному ННН-рибальству – незаконному, неконтрольованому, непідзвітному), збиранню грибів, лікарських трав, ягід (незаконно в у випадках збирання на заповідних територіях), а також від тимчасового надання в оренду відпочиваючим своїх житлових приміщень.

Середній вік населення на 1987 рік становив 44,8 роки, сьогодні – 42,5 роки.

В селах проживає 99 дітей віком 1÷17 років.

Статевий склад населення жінки – чоловіки  50 х 50 %.

Офіційно на території Покровської сільської ради проживають лише громадяни України різних національностей.

Промисловість. Історично промисловість на території Кінбурнського півострова в основному  розвивалася в напрямках: лісового та рибного господарства [2-21].

Лісове господарство. З метою організації лісогосподарської діяльності у 1987 р. за наказом Міністерства лісового господарства № 46 було створено державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (ЛМГ).

Основними напрямами діяльності ЛМГ є: лісогосподарська діяльність (лісокористування, лісовідновлення, лісорозведення, природний захист лісу, інше) та мисливство (облік мисливської фауни, контроль за веденням мисливського господарства).

Загальна площа земель, які надаються національному природному парку з вилученням у ДП «Очаківське ЛМГ» у постійне користування складає 3081,0 га та 6124,20 га, які входять до складу НПП без вилучення у землекористувача.

Рибальство. В роки радянської влади в 1930 р. були націоналізовані всі рибні підприємства Очакова і створений рибний трест, який займався скупівлею, перепродажем та збутом рибної продукції.

У 1932 р. було запущено Очаківський консервний завод потужністю 1 750 000 умовних банок консервів.

У 1971 році в південно-західній частині Кінбурнської коси на березі Ягорлицької затоки був зданий в експлуатацію мідійно-устричний комбінат.

У Ягорлицькій затоці було створено перше в СРСР господарство (підводні ферми) для розведення мідій. Тільки басейнів налічувалося 15 000 м².

На сьогоднішній день мідійно-устричний комбінат на Кінбурнській косі не працює. Причина – хвороби мідії та устриць в 90-х роках ХХ – століття.

На Кінбурнській косі в 1972 р. був створений риболовецький колгосп «Свідомість». Колгосп має 196 га ставів для вирощування риби та зарибку, але з 1991 р. не працює. Причини – неспроможність керівництва риболовецького колгоспу організувати вирощування та вилов риби в нових умовах незалежної України.

На теперішній час у парку здійснюється промисловий лов та любительське рибальство в акваторіях Дніпро-Бузького лиману, Ягорлицької затоки та прибережжя Чорного моря біля Кінбурнського півострова.

На ділянках, які не входять до складу заповідної зони парку, дозволяється лімітована та контрольована експлуатація природних ресурсів (риболовство, збір зостери, вилов креветки та інше.) [1 – 12].

Однак, всі дозволи на вилов водних біоресурсів та іншу промислову діяльність надані відповідальними органами державної влади всупереч Закону України «Про природно-заповідний фонд України» 07.06.2020, № – 554-IX 

Стаття 21: «На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку». Враховуючи значне та дуже швидке скорочення запасів водних біоресурсів в акваторії НПП «Білобережжя Святослава», надання дозволів державними органами на промисловий лов (Управлінням екології і природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації [3-14]) на заповідних  територіях можна розцінювати як адміністративне та кримінальне правопорушення.

Основним питанням розвитку рибальства  навколо Кінбурнського півострова є відновлення запасів водних біоресурсів з одночасним зменшення антропогенного тиску на водойми (для зменшення соціальної напруги право промислу водних біоресурсів повинно бути лише для місцевого населення).

Відновлення запасів водних біоресурсів повинно відбуватися за рахунок поновлення природних нерестовищ, штучного зариблення водойм, а також часткової або повною заборони промислу.

На території НПП «Білобережжя Святослава» можливе відновлення природного нерестовища «Бієнкові плавні», що дасть можливість збільшити вихід кількість малька коропа, бичка, тарані, линю, карася та інших частикових видів риб до Дніпровсько-Бузького лиману.

Сільське господарство – у вигляді масштабного виробництва відсутнє. Існує тільки на господарських подвір’ях.

На території національного парку інші об’єкти промисловості на сьогоднішній день відсутні.

Транспорт. На території НПП «Білобережжя Святослава» відсутні аеропорти та  залізничне сполучення. Існують лише два шляхи сполучення з Кінбурнського півострова з найближчими автостанціями, залізничними станціями та аеропортами.

Перший шлях пролягає суходолом та веде до Херсонської області, яким можна дістатись найближчої автостанції, яка знаходиться у місті Гола Пристань на відстані 68 кілометрів від с. Василівка.

 До найближчої залізничної станції у місті Херсон – 107 км, а найближчий аеропорт у місті Миколаїв – 178 км. Для міжміського сполучення сіл Покровка, Покровське та Василівка курсує рейсовий автобус Покровка – Миколаїв

Другий шлях пролягає через Дніпровсько-Бузький лиман. Відстань між причалом у селі Покровське та воєнним портом м. Очаків складає ≈ 12 км.

Цим шляхом можна дістатись до найближчої автостанції, розташованої в місті Очаків.

Водне сполучення сильно залежить від кліматичних умов, до того ж у період льодоставу на Дніпровсько-Бузькому лимані (грудень – березень) таке сполучення взагалі відсутнє.

Транспортні засоби, які використовуються у районі Кінбурнської коси, поділяються на ті, що доставляють населення та ті, що перерозподіляють і обслуговують його усередині національного природного парку.

Доставка відпочиваючих із інших місць Миколаївської області на Кінбурнську косу відбувається головним чином водним шляхом з м. Очакова та м. Миколаєва через причали в с. Покровське пасажирськими рейсовими катерами, а також малим приватним флотом.

Пропускна здібність катерів та причалів регулює рекреаційний потік.

Можливість забезпечення екстреної медичної допомоги на півострові відсутня.

Транспортна мережа в НПП «Білобережжя Святослава» – це ґрунтові проїзди з дублюючими об’їздами в непрохідних місцях, по яким рух викликає труднощі, особливо у суху пору року. У зв’язку з цим транспортом, що перерозподіляє та обслуговує населення, є всюдиходи і трактори з причепами.

Автомобільним транспортом до території НПП можна дістатися лише першим шляхом, через територію Херсонської області. Останній населений пункт на цьому маршруті, до якого прокладено дорогу з твердим покриттям, це село Геройське. Далі від с. Геройське до с. Василівка та по всій території НПП існують лише ґрунтові дороги.

Загалом їх можна охарактеризувати як важко прохідні. Більша частина доріг піщані, в періоди посух пісок висихає і стає сипучим, у цей період дорогами можна пересуватися лише транспортом з підвищеною прохідністю. Зазначений фактор змушує водіїв шукати об’їзні шляхи, що призвело до виникнення сильно розгалуженої сітки самовільно наїжджених доріг, загальна довжина яких становить близько 600 км, а площа – понад 200 га. Цим наноситься велика шкода природним комплексам заповідного об’єкту.

Зв’язок. У селі Покровка, яке знаходиться на території Кінбурнського півост­рова, функціонує поштове відділення Укрпошти, яке обслуговує три насе­лених пункти.

Стаціонарний телефонний зв’язок за­безпечується національною компанією «Укртелеком».

В м. Очаків роз­міщено радіопередавач, що транслює сигнал на три АТС, розташовані у селах Покровської сільської ради. Від АТС змонтовано кабельну телефонну мережу, яка і забезпечує стаціонарний телефонний зв’язок. Але ця система є застарілою, тому не може забезпечити сучасних потреб населення. На даний момент працює мобільний Інтернет – зв’язок та мобільний телефонний зв’язок «Vodafone», «Київстар» та «Life». Таким чином, потреба у мобільному зв’язку повністю задовольняється.

Система охорони здоров’я. На території НПП «Білобережжя Святослава» відсутні медичні заклади (поліклініки, лікарні, санаторії та інше.). Однак, ще декілька років тому на Кінбурнському півострові функціонувало два фельдшерські пункти (с. Покровка та с. Василівка).

Отримати кваліфіковану медичну допомогу на півострові майже неможливо. Для цього необхідно екстрено доставляти хворих в м. Очаків або в м. Гола Пристань (Херсонська область).

Екстрену медичну допомогу надати не можна ні взимку коли навігації немає, ні влітку, коли зростає кількість відпочиваючих на території НПП «Білобережжя Святослава».

1.6. Природно-заповідний фонд. НПП “Білобережжя Святослава”

Ґрунти. Особливості ґрунтового покриву в межах НПП «Білобережжя Святослава» зумовлені ґрунтоутворюючими породами, рівнинним рельєфом з відсутністю стоку, посушливим кліматом, розрідженою рослинністю, тощо. Велике значення має «підтягування» до поверхні певної кількості легкорозчинних солей, у тому числі солей натрію.

Важливу роль у процесі ґрунтоутворення відіграє рівнинність місцевості, а також розвинений мікрорельєф, нанорельєф та нерівності, що вимірюються одиницями сантиметрів, які при великому дефіциті вологи обумовлюють її перерозподіл і в залежності від цього змінюють направлення ґрунтоутворюючого процесу.

Окремі пагорби, якими б малими вони не були, навесні висихають в першу чергу і до них направляються потоки вологи як з глибини, так із сусідніх  понижень. На вершинах пагорбів поступово накопичуються легкорозчинні солі.

Атмосферні опади, талі снігові води промивають їх знову у глибину. Поступово тут формується сильно солонцюваті види ґрунтів або солонці. На схилах пагорбів, куди солі проникають пізніше, утворюються ґрунти меншого ступеню солонцюватості, а в пониженнях – навіть вилужені види.

Ґрунти задернованих горбів Кінбурнської арени характерні здебільшого дернові піщані слаборозвинуті ґрунти, які залежно від мікрорельєфу можуть гумусовими.

Вміст гумусу складає не більше 1,6 %. Разом із цим, особливо в умовах вершин горбів, нерідко зустрічаються не гумусовані слабо закріплені піски.

Ґрунти рівнинних територій Кінбурнської відрізняються більш яскравою диференціацією в будові ґрунтового профілю й потужнішим гумусовим горизонтом до 20 см.

В умовах супер низинних геокомплексів на території Кінбурнської коси формуються болотні середньо солончакові зв’язно-піщані ґрунти, болотні сильно солончакові піщані ґрунти з плямами солонців-солончаків глейових, солонці середньо солончакові глейові піщані, солонці-солончаки глейові зв’язко-піщані.

При високому рівні ґрунтових вод, вода по капілярах досягає поверхні, виносить солі і утворює солончаки з рН = 6,4÷7.

Ґрунти морських берегових акумулятивних форм рельєфу Кінбурнського півострова сформовані в умовах впливу моря на надводну частину берегової зони.

Ландшафт. За існуючою схемою фізико-географічного районування України вся територія НПП «Білобережжя Святослава» належить до Рибальчансько-Раденського району Нижньодніпровської терасово-дельтової області, що входить до складу Причорноморсько-Приазовського сухо-степового краю Східноєвропейської рівнинної ландшафтної країни (Рис. А.1. Ландшафт).

В процесі аналізу морфологічної структури ландшафтних комплексів виділено три рівні їх просторової розмірності: регіональний, локальний і топологічний. В межах парку виділено ЛК класу рівнинних, типу степових, підтипу південно-степових (сухо-степових) ландшафтів.

Особливості ландшафтної диференціації території парку визначив комплекс зонально-азональних факторів:

  • розташування в межах Причорноморської западини Східноєвропейської платформи;
  • особливості неотектонічних рухів;
  • осадовий (вапняковий та піщано-глинистий) фундамент неогенового віку;
  • рівнинний акумулятивний слабо хвилястий рельєф;
  • інтенсивні алювіальні та еолові геодинамічні процеси;
  • прибережно-морське розташування;
  • відсутність поверхневого стоку;
  • помірно континентальний клімат з відносно теплою зимою та спекотним посушливим літом;
  • переважання дернових, малорозвинених піщаних, лучно-болотних, засолених ґрунтів;
  • поширення в давній період степу.

Сучасна ландшафтна структура НПП «Білобережжя Святослава» представлена природними ландшафтними комплексами та їх антропогенними модифікаціями.  

Більшу площу суходільних ділянок заповідного об’єкту займають місцевості терасних та давньо-дельтових горбистих піщаних рівнин, які утворюють тут масив-арену Кінбурнського півострова. В межах масиву простежується чергування ЛК еолових горбів та дефляційних западин.

Різноманітності цим місцевостям надають урочища замкнених западин-саг з прісними та солоними озерами; заростями очерету і рогозу, по берегах солоних озер і солончаків (Рис. А.1. Ландшафт).

Вздовж узбережжя лиману та Чорного моря сформувались місцевості берегових галогенних рівнин, де мають місце урочища суходільних ділянок, підтоплених солоними морськими водами з солончакуватими ґрунтами та рослинністю степів; піщано-черепашкові берегові утворення, острови та коси з солончаками; численні озера лагунного типу.

На території парку виділено два види ландшафтів:

  1. Північну та північно-західну частину Кінбурнського півострова займає піщана терасова та давньо-дельтова горбиста низовина з дерновими і слабо гумусованими піщаними ґрунтами дубово-березовими та осиково-вільховими перелісками.
  2. Південно-східну – лесову низинну з каштановими середньо і сильно-солонцюватими ґрунтами у комплексі з солонцями та лучними солончаками, полиново-злаковими степами та солончаковою рослинністю.

Площа озер, у тому числі лагунних, складає 1105,05 га або 3,14 %, акваторій Чорного моря, Дніпровсько-Бузького лиману та Ягорлицької затоки – 25000,00 га.

Під впливом людської діяльності формуються ландшафти, котрі хоч і зберігають природний характер та підпорядковані природним закономірностям, несуть антропогенний зміст (культурні рослини, змінені властивості ґрунтів, змінений режим поверхневих та підземних вод тощо).

Антропогенні ландшафти – це ландшафти, які цілеспрямовано створені для виконання тих або інших соціально-економічних функцій, так і ті, що виникли внаслідок непередбачуваних змін природних ландшафтів (штучні ліси).

Поселенські ландшафти – це антропогенні ландшафти населених пунктів

Дорожні ландшафти – це антропогенні ландшафти автомобільних доріг парку без твердого покриття.

Лісове господарство. Ведення лісового господарства в межах НПП «Білобережжя Святослава» забезпечує ДП «Очаківське лісомисливське господарство», зокрема, його Кінбурнське та Василівське лісництва.

Головним завданням підприємства на відведеній йому території є збереження лісових насаджень та їх корисних властивостей: екологічних, захисних, регулюючих (клімат), рекреаційних, тощо.

Лісорозведення на пісках виявилося доцільним також із лісівничих міркувань, оскільки запас стовбурної деревини 35-річних сосняків навіть в умовах сухого бору сягає 130 м3/га.

Загальна площа лісового фонду в межах НПП «Білобережжя Святослава» становить 9 205,21 га, лісових земель – 6 425,3 га, вкритих лісовою рослинністю – 3 626,3 га.

Згідно Порядку поділу лісів на категорії, відповідно до встановленого в них режиму ведення лісового господарства і лісокористування, а також відповідно до протоколу 1-ої лісовпорядної наради на наступний ревізійний період усі насадження в межах Кінбурнської коси відносяться до лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, а саме: ліси природоохоронного призначення з особливим режимом користування на рівнині.

Лісові насадження в межах НПП «Білобережжя Святослава» переважно штучного походження і представлені в основному сосною кримською та звичайною.

Землі, вкриті лісовою рослинністю, складають 3 626,3 га або 56 % усіх лісових земель, з них – 3 517,5 га або 55 % становлять лісові культури. Незамкнуті лісові культури переважно зосереджені в господарській зоні та зоні регульованої рекреації і відповідно становлять 334,9 та 383 га.

Розподіл лісових земель у межах земель, наданих адміністрації НПП зосереджені в межах двох функціональних зон – заповідної та зони регульованої рекреації.

Площа лісових земель, наданих НПП «Білобережжя Святослава» у постійне користування, становить 1 631,6 га або 25% від усіх лісових земель в межах НПП.

У користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» знаходяться повністю землі господарської зони, зони стаціонарної рекреації, 70 % зони регульованої рекреації та 16 % заповідної зони.

Флора і фауна НПП «Білобережжя Святослава» повністю співпадає з описаною в розділі 1.4. Характеристика флори та фауни суходолу та акваторії Кінбурнської коси, тому в даному розділі немає сенсу її дублювати (Рис. А.3.Флора, Рис. А.4. Фауна).

Мисливське господарство – це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Раніше веденням мисливського господарства на Кінбурнській косі та прилеглих акваторіях Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря та Ягорлицької затоки з наданням в їх користування мисливських угідь займалось ДП «Очаківське ЛМГ». У зв’язку зі створенням НПП «Білобережжя Святослава» на його території мисливство було забороно.

Види мисливської фауни НПП  «Білобережжя Святослава» відносяться: кабан, козуля, заєць-русак, сіра куріпка, фазан, водоплавні птахи.

Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин в межах Національного природного парку набула позитивних значень (50 ÷ 100 %).

Зараз на території парку мешкає 13 видів ссавців, які входять до списку мисливських тварин. Три з них є також видами, які охороняються відповідними законами, тому мисливство на них заборонено (ласка, горностай, видра).

Багато видів птахів, які є традиційними об`єктами мисливства (гусеподібні, куроподібні, журавлеподiбнi, сивкоподiбнi голубоподiбнi).

Мисливські угіддя в межах території НПП використовуються сьогодні виключно з метою охорони та відтворення мисливської фауни, здійснення комплексу біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення диких тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

Іхтіофауна. За останні десятиліття зниження продуктивності та зменшення видової різноманітності прісноводних і прохідних риб в Україні відбувалось швидкими темпами.

При цьому особливо негативна ситуація склалася у Дніпровсько-Бузькому лимані, рибні запаси якого серед річкових систем постраждали найбільше.

В результаті значного зменшення рибних запасів навколо Кінбурнської коси риболовецький колгосп «Свідомість» припинив своє існування, залишив без роботи 108 чоловік (на той час), значно збільшивши соціальну напругу в регіоні.

Негативні процеси у заплавних водоймах Дніпровсько-Бузької естуарної екосистеми тривають. Основна причина – негативні чинники антропогенного впливу (дивись спеціальний розділ цієї роботи 2.1.2.- «Антропогенний вплив на екосистему Кінбурнської коси»).

До зарегулювання Дніпра в заплавних озерах Кінбурнської коси вилов риби складав ≥ 800 тонн/рік, включаючи такі промислові види риб, як тараня, лящ, судак, щука, сом, сазан.

На даний час в цих водоймах офіційно нічого не виловлюють. Озера обміліли, заростають вищою водною рослинністю, погіршився їх водообмін, зникає з’єднувальна система проток та єриків, що призводить до перетворення їх у дистрофічні водойми, а у подальшому – в торф’яні болота.

Необхідно зазначити, що сировинна база рибного промислу в пониззі Дніпра протягом століть формувалася переважно за рахунок природного відтворення. Видовий склад прісноводої та прохідної іхтіофауни традиційно нараховував більше 50 видів риб. Основу іхтіофауни складали цінні промислові види – лящ, тараня, судак, щука, сазан, сом.

Внаслідок зарегулювання Дніпра греблею Каховської ГЕС відбулося різке падіння уловів риб основних промислових категорій, а рідкісні і нечисленні види взагалі виключено з промислу. Почалася деформація видового угруповання, що історично склалося, стали зникати аборигенні риби..

В середині 80-х років ХХ століття відбулись істотні зміни видового складу, а в іхтіоценозі надзвичайно велику роль стали відігравати чужорідні види – білий та строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур.

На даний час зникли близько 30 аборигенних видів риб – це шип, білуга, севрюга, російський осетер, стерлядь, оселедець чорноморський, лосось чорноморський, синець, клепець, бистрянка, білизна, лин, вирезуб, ялець, в’язь, головень, підуст, марена дніпровська, пічкур, чехоня, шемая чорноморсько-азовська, в’юн, карась золотий, вугор річковий, минь, берш, носар, рибець.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» [1 – 12] промислове рибальство в акваторіях НПП «Білобережжя Святослава» можливе лише в його господарській зоні, яка становить майже 25 % земель акваторій парку або 6 226,9 га, але лише для потреб НПП, а не сторонніх рибопромислових підприємств (Стаття 21).

Режим любительського рибальства теж не має чіткого регулювання.

Історично-культурна спадщина. На території Кінбурнської коси виявлено та поставлено на державний облік біля двох десятків пам’ятки археології та історії місцевого значення:

Спеціалісти виділяють кілька локальних варіантів катакомбної культури – донецький, дніпро-азовський, харківсько-воронезький, волго-маницький, інгульський, що в тритомному академічному виданні з археології України трактуються як окремі культури катакомбної культурно-історичної спільності. Розрізняються вони, головним чином, за типом кераміки, формою, стилем орнаменту та його місцем на посуді, формами катакомб, деякими особливостями знарядь праці. Наявність локальних груп вказує на значну етнографічну строкатість населення цієї культури.

З бронзи племена катакомбної культури виготовляли со­кири, тесла, жолобчасті долота, гаки. Знайдено лавролисті дволезові ножі, шила, а також прикраси. Зустрічаються прикраси зі срібла.

Відомо багато виробів з кістки і зубів тварин, що повторюють типи прикрас ямної культури. Хімічний склад бронзових виробів свідчить про кавказьке походження їх, хоч у катакомбних племен, безперечно, існувала і власна металургія бронзи. У похованнях зустрічаються також кам’яні бойові молоти, бу­лави, вістря стріл.

Кераміка культури відома за знахідками з поселень. Основною ке­рамічною формою є горщик високих пропорцій, часто ребристий, з широ­ким горлом і плоским дном.

Основним заняттям населення в той час були скотарство і землеробство (виро­щували здебільшого просо).

Важливою рисою сабатинівської і бєлозерської культур є значна кількість бронзоливарних майстерень та скарбів бронзових виробів. До складу скарбів, яких лише на Північному Причорномор’ї виявлено більше 20, входять звичайно вироби з бронзи та зливки металу (фігурки тварин, а також невеликі глиняні «хлібці» різної форми).

Кінбурнська фортецябула одною з самих міцних фортець того часу, розташована навпроти м. Очаків та була побудована турками у ХVІ ст., надійно захищала вхід до Дніпровського лиману.

Акваторія Кінбурнської коси. Під час повеней на Дніпрі та східному вітрі, Кінбурнська коса в багатьох містах покривалася водою, тому можна віднести до  категорії гідро археологічних знахідок.

У 2012-2013 роках проводились часткові підводні розвідки акваторії Кінбурнського півострова та був виявлений новий об’єкт культурної спадщини, місце загибелі давньогрецького корабля («Егейський корабель»), дата утворення (загибелі) третя четверть V ст. до н.е. Місцезнаходження: Миколаївська область, Очаківський район, акваторія НПП «Білобережжя Святослава», 700 м на захід від району центральної частини Кінбурнської коси. Об’єкт є державною власністю згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини».

На території НПП «Білобережжя Святослава» є три меморіальні пам’ятники.

Рекреаційні ресурси. На території НПП всі рекреаційні ресурси НПП «Білобережжя Святослава» можна умовно поділити на три групи:

  1. Природні рекреаційні ресурси (земельні, водні ресурси, рельєф, клімат, рослинний і тваринний світ, пейзажі, унікальні природні ландшафти та ін.).
  2. Культурно-історичні рекреаційні ресурси (історичні, археологічні, культурні, архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного та народного мистецтва тощо).
  3. Соціально-економічні рекреаційні ресурси (економіко-географічне положення території, наявність та доступність транспорту, рівень економічного розвитку, розвиненість інфраструктури та інші). [ Літ. 21]

Ефективність використання рекреаційних ресурсів залежить від екологічних (стан води, повітря, ґрунтів, клімат, морські та пляжні ресурси), соціально-політичних та економічних факторів.

Територія НПП «Білобережжя Святослава» має яскраво виражені ознаки привабливості, доступності і пристосованості для широкого рекреаційного використання.

Рекреаційна оцінка парку має великий рекреаційний потенціал його ресурсів:

  • клімат території у літній період (температура повітря та води, вологість повітря, кількість сонячних днів) сприяє здійсненню комфортного пляжного відпочинку, здійсненню піших переходів, ночівлі у наметах та ін.;
  • водні ресурси території представлені акваторіями Дніпровсько-Бузького лиману, Ягорлицької затоки та Чорного моря, які дають можливість обирати для відпочинку водойми з різним складом та різними якостями води;
  • рослинний і тваринний світ є різноманітним, специфічним, неповторним, налічує багато рідкісних та зникаючих видів, що дає матеріал для проведення пізнавально-оглядових екскурсійних прогулянок;
  • естетичні якості знаходяться на високому рівні: на території парку є унікальні мальовничі ландшафти (Ковалівська сага, Бієнкові плавні), наявні привабливі морські узбережжя;
  • історичні об’єкти на території представлені такими: пам’ятник 61 воїну-односельчанину (1941-1945), пам’ятник 93 воїнам-односельчанам (1941-1945), пам’ятник О.В.Суворову (1787), «Кінбурнська фортеця»;
  • археологічні об’єкти виявлено та поставлено на державний облік пам’ятки археології місцевого значення, які належать до епохи середньої та пізньої бронзи, античного періоду та середньовіччя;
  • економіко-географічне положення території полягає у тому, що вона відокремлена від материка з одного боку Дніпровсько-Бузьким лиманом, а з другого Чорним морем, а с третього Ягорлицькою затокою.

На НПП «Білобережжя Святослава» покладено завдання виконувати функції:

  • Врегулювання рекреаційного навантаження на природні екосистеми.
  • Організація раціонального природокористування та ведення господарства.
  • Просвіта всіх груп населення щодо збереження історико-культурної спадщини та природних скарбів Причорномор’я.

На території парку збереглися природні комплекси пісків нижнього Дніпра із цілою низкою властивих лише їм видів флори і фауни. Тут сконцентровано багато можливостей для формування інфраструктури, щодо розвитку дитячого, молодіжного, сімейного, культурно-пізнавального, лікувально-оздоровчого, спортивного, екологічного (зеленого), сільського, пригодницького, самодіяльного та інших видів туризму.

Територія парку має значний рекреаційний потенціал міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення: унікальні піщані ландшафти, природні лісові угруповання (саги), озерні комплекси та плавні, пам’ятки історії, архітектури, археології, природи тощо. Все це значною мірою дозволяє комплексно розвивати всі види рекреації.

Насамперед, це морські, історично-краєзнавчі туристичні маршрути, екскурсії до пралісових саг з унікальною рослинністю, пляжний відпочинок на білосніжному узбережжі Чорного моря та Ягорлицької затоки.

Унікальним є відвідування найбільшого у Європі орхідейного поля. Можливим є бальнеологічно-оздоровчий відпочинок біля цілющих озер з сапропелевим багном та лікувальною морською ропою (сіллю). Пропонуються орнітологічні тури та спостереження за птахами в природному ареалі, збирання грибів, лікарських рослин.

Кожна рекреаційна ділянка розташована в безпосередній близькості до населених пунктів і має під’їзну ґрунтову дорогу або стежку. Так, найбільш відвідуваними рекреаційними об’єктами стали рекреаційні ділянки – «Кінбурнська стрілка», «Ковалівська» та «Римбівська».

Завдяки своєму вдалому географічному розташуванню територія НПП у достатній кількості має земельні ділянки, придатні для організації активного відпочинку, оздоровчої та пізнавальної рекреації тощо.

На території парку є озера з лікувальним сапропелевим мулом. Наявність ділянок з піщаною місцевістю сприяє розвитку та проведенню туристично-спортивних заходів на території НПП найвищого рекреаційного рівня

Тут у парку спостерігається незвичайний склад фауни та флори. В природних умовах здійснено змішування багатьох видів тварин та рослин з найбільш віддалених природних зон.

Значну естетичну цінність складають озера та коси з масовими зграями мігруючих птахів у весняний та осінній періоди, гніздові території рідкісних видів.

Цікавими і привабливими об’єктами пізнання для відвідувачів та науковців є рідкісні та зникаючі види рослин, тварин та лісові насадження штучного і природного походження. На території парку зустрічається значна кількість рідкісних та зникаючих видів рослин, грибів, лишайників і тварин, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Червоної книги МСОП та Червоного списку Миколаївської області. Значна частка цих видів є ендеміками – вони трапляються тільки в окремих географічних регіонах і саме на території парку.

Приморський степ має велику естетичну цінність, як природна територія з посезонною зміною аспекту цвітіння різних степових рослин, серед яких багато рідкісних.

Піщані дюни, крім естетичного, мають й значний лікувальний ефект, адже тут на організм діє комплекс оздоровчих чинників.

Суміш з цілющих степових трав, хвойного лісу, йодистих випарів морської трави – зостери (камки) та морського бризу створює саме тут унікальну можливість для відпочиваючих максимально оздоровитися та насолодитися первозданністю природи.

Саме у цій місцевості, одна з найбільших в Україні річна кількість сонячних днів та сумарна сонячна радіація, тепла осінь, тривалість купального сезону.

Територія Кінбурнського півострова має значний туристично-рекреаційний потенціал. Морські пляжі мають протяжність ≥ 22 км. Води Ягорлицької затоки відзначаються своєю прозорістю та мінімальним коливанням температури: тільки під час дуже сильних вітрів вона робиться каламутною і лише біля берега.

У зоні транспортної (водної та сухопутної) доступності парку знаходиться частина узбережжя Чорного моря з мілководними пляжами і косами. Північно-західна частина Чорного моря, яка омиває територію Кінбурнського півострова, є мілководною. Влітку море прогрівається до температури +25-27ºС, що є сприятливим для рекреаційної діяльності.

Рекреаційний потенціал створюють потужні лісові насадження як нетипові (екстра зональні) для степової зони. Частка лісів складає понад 55% від загальної площі Кінбурнського півострова.

Окремі породи дерев і кущів мають значний ступінь фітонцидності, який сприяє лікуванню певних захворювань. На даний час рекреаційне використання лісів тимчасове та короткотривале, а найбільш поширеними формами рекреації є пікніки, прогулянки, збирання грибів та лікарських трав.

Відпочинок на ділянках лісових масивів, нажаль, не організований.

Територія НПП «Білобережжя Святослава» має певні ресурси для любителів риболовлі. Тут трапляється понад 90 видів риб. Найбільшу цінність для рибалок представляють такі представники іхтіофауни як тараня, короп, карась, кефалі, бички та інші. Тому в перспективі доцільно розвивати спортивне та аматорське (любительське) рибальство.

У той же час на території парку зареєстровано 35 видів риб, які охороняються різноманітними законодавчими документами та міжнародними конвенціями. Відмічаються тут і такі рідкісні риби як севрюга, осетер, білуга, вугор, карась золотистий.

Територія парку відкриває захоплюючі різноманітні безкраї краєвиди чаруючої природи, дає змогу духовно збагатитися, набратися цілющої природної енергії, ознайомитися з побутом чорноморських рибалок.

Вона є також перспективна і для розвитку кінноспортивного туризму, що має сприяти розвитку конярства в рекреаційних та спортивних цілях.

Двадцять років поспіль на території парку та прилеглих акваторіях проводиться екологічна регата ім. Сергія Шаповалова «Кубок Кінбурнської коси». Крім яхтингу, до водних видів спорту, що мають ресурс для розвитку необхідно додати дайвінг, віндсерфінг, кайтинг, плавання, які матимуть перспективне значення для проведення різнопланової рекреації на прилеглих акваторіях Чорного моря та Дніпровсько-Бузького лиману. За концентрацією та різноманітністю історико-культурних рекреаційних ресурсів Покровська сільрада, де знаходиться НПП «Білобережжя Святослава» відносяться до групи районів з найбільш значними та різноманітними ресурсами, у тому числі й етнографічними.

Історико-археологічні ресурси парку багаті та не мають аналогів в Україні. Це підтверджує їх належність до різних історичних епох – від знахідок найдавніших стоянок до свідчень про культуру кіммерійців, скіфів, сарматів, греків, козаків, тощо. Між тим, вказані ареали культурно-археологічних знахідок являють собою важливі рекреаційні об’єкти.

Етнічний склад населення Покровської сільради різноманітний з багатонаціональним територіальним утворенням, що має історичні, культурно-етнографічні та територіальні чинники. Мова в побуті – українська та російська.

Носіями етнокультурних традицій є представники 60-80 літнього покоління і старше. Молодь асимільована і полікультурна. Місцевий фольклор яскраво не виражений. Є потенціал для розвитку фестивального туризму.

Кліматичні та бальнеологічні ресурси. ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» у 2011 році проводив «Наукове обґрунтування використання перспективних територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

За результатами обстежень та аналізу фондових матеріалів на території парку визначено різноманітні мінеральні води та прояви грязьових покладів. За результатами аналізів грязьових покладів засвідчено, що вони відносяться до мулових сульфідних грязей, якість яких вимогам щодо лікувальних грязей.

У межах парку згідно функціонального зонуванням виділено низку рекреаційних дільниць, три з яких традиційно використовуються як пляжні зони для місцевого населення та відвідувачів парку. Надані інститутом матеріали щодо свердловин є недостатніми, тому необхідно проводити сучасну наукову оцінку.

Важливим ресурсом парку є повітря, яке вли­ває на здоров’я людей. Воно насичене йодними випарами зостери, солоними морськими бризами та цілющими лікарськими травами. Окремо зазначимо цілющі властивості лісового мікроклімату (значна площа півострова вкрита хвойними сосновими лісами).

Кінбурнська коса є унікальним природно-заповідним місцем України. На півострові дотепер зберігся первинний природний ландшафт з його величезним різноманіттям флори, фауни, іхтіофауни, з багатьма ендемічними видами.

Кінбурнській півострів – це місце духовної Сили українського народу, на якому сконцентрувалися безцінні об’єкти культурно-археологічної спадщини України. Також весь регіон Кінбурнської коси має значні різнопланові туристично-рекреаційні ресурси, які при правильному використанні та розвитку зможуть збагатити народ України на фізичному, емоційному, культурному, духовному та ментальному рівнях.

Нажаль, на даний час соціально-економічна політика держави в особах Кабінету Міністрів України, Миколаївської облдержадміністрації, Очаківської територіальної громади, Держрибагентства, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП «Білобережжя Святослава» та інших по відношенню до унікального заповідного регіону не спрямована на зберігання та відновлення його природних багатств, забезпечення повноцінного відпочинку народу, зменшення соціальної-економічної напруги на Кінбурнському півострові.

Держава та її чиновники не думають і нічого не роблять для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону з екологічним і природоохоронним спрямуванням.

Навпаки, ми бачимо лише руйнівну експлуатацію природних багатств коси, «дику», неконтрольовану і непідзвітну організацію масового відпочинку, корупційний розділ квот (не надто законних) на вилов водних біоресурсів, організацію ННН-рибальства, незаконний збір грибів і лікарських рослин в промислових масштабах, незаконне надання заповідних земель у приватну власність, тощо з однією лише егоїстичною метою – збагачення, збагачення, збагачення і все без будь якого врахування соціальних-економічних проблем місцевих мешканців.

Розділ 2. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ КІНБУРНСЬКОЇ КОСИ

2.1. Загальна екологічна ситуація довкілля Кінбурнської коси

Динаміку трансформації екосистеми Кінбурнської коси та причини тривожності територіальної громади доцільно розглядати в ракурсі негативних наслідків антропогенного впливу, що здійснює людина на навколишнє середовище і його ресурси внаслідок господарської діяльності.

2.1.1. Глобальні зміни природних умов

Сьогодні спостерігається помітне посилення змін природних умов на поверхні Земної кулі. Антропогенний вплив на природу став здійснюватися на глобальному планетарному рівні.

В останні десятиліття практично скрізь на планеті (в тому числі на Кінбурнській косі) в результаті антропогенного тиску ми відчуваємо наслідки глобальних руйнування навколишнього природного середовища, які проявляються в зміні хімічного складу атмосфери, води (на суші, в морях і океанах), ґрунтів землі, ландшафтів, біомаси та біологічної продуктивності, режиму поверхневих і підземних вод, вологого обміну між поверхнею Землі та атмосферою. Це в свою чергу призвело до збільшення швидкості втрати біорізноманіття,  біологічної деградації ґрунтів, зміни ландшафтів, зростання концентрація біогенів у воді з прискоренням евтрофікації водних об’єктів, забрудненням повітря та іншим негативним наслідкам, [2 – 28].

Все частіше відбуваються глобальні кліматичні катастрофи, які приводять до масової загибелі цілих видів живих організмів.

2.1.2. Антропогенний вплив на екосистему Кінбурнської коси

Прямий і опосередкований антропогенний вплив на екосистему Кінбурнської коси відбувається в наслідок господарської діяльності як на території досліджуваного регіону, так і поза нього:

  • зі зміною характеристик навколишнього природного середовища;
  • із забрудненням навколишнього природного середовища;
  • з вичерпанням природних ресурсів і деградації екосистеми;
  • зі збідненням біорізноманіття флори, фауни, іхтіофауни;
  • зі знищенням лісу та ландшафту;
  • з внесенням в середовище нехарактерних для нього нових фізичних, хімічних чи біологічних агентів;
  • з перевищенням або значним зменшенням необхідного природного рівня біоти;
  • з впливом глобальних кліматичних змін;

Антропогенний вплив на екосистему Кінбурнської коси відчувається на акваторії Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря, Ягорлицької затоки,  водних об’єктах коси, в повітрі, підземних ґрунтових водах, ландшафті, лісі, флорі, фауні, іхтіофауні.

Антропогенними чинниками, які негативно впливають на природні комплекси та об’єкти рослинного і тваринного світу на території парку є:

Забруднення акваторій навколо Кінбурнської коси (мулом під час  днопоглиблювальних робіт, нафтопродуктами, сміттям, а також комплексом промислових відходів, які виносять річки Дніпро, Південний Буг, Інгул, Інгулець та інші). Потрапляння у Дніпровсько-Бузький лиман неорганічних та органічних речовин щорічно створює заморні явища, які призводять до загибелі мідій та інших водних біоресурсів.

Заселення акваторій інвазійними видами риб.

  • Заліснення (штучне) півострова (умовно із застереженнями).
  • Навантаження на екосистему (рекреаційне надмірне), що проявляється у витоптуванні, засміченні, механічному пошкодженні рослинного покриву, шуму відвідувачами.
  • Рух автомобільного транспорту (через складні дорожні умови автомобілісти часто прокладають нові паралельні дороги).
  • Збільшення автомобільного транспорту (сприяє руйнуванню природних біотопів, забрудненню території, а також веде до збільшення загибелі тварин під колесами).
  • Забруднення ґрунтових вод каналізаційними відходами, через відсутність очисних споруд (в домогосподарствах і домах відпочинку).
  • Пожежі (в результаті необережного поводження з вогнем).
  • Поширення адвентивних (чужорідних) рослин (маслинки вузьколистої).
  • Накопичення надлишку мортмаси (мертвої рослинності та фауни).
  • Випас худоби де завгодно (в тому числі на заповідних територіях).
  • Поширення кількості земель, які Покровська сільська рада надала людям у власність для індивідуального будівництва (не мешканцям півострова).
  • Збирання грибів та лікарських рослин (незаконний).
  • Браконьєрство (незаконне, неконтрольоване, непідзвітне) на воді та суші.
  • Надання державними органами влади незаконних дозволів на промисел водних біоресурсів на території НПП «Білобережжя Святослава».

2.1.3. Хімічне забруднення

На території Кінбурнської коси шкідливі промислові та сільськогосподарські виробництва з хімічними відходами та хімічним забрудненням відсутні. Промислові підприємства прилеглих районів (Миколаївської та Херсонської областей)  через свою малу чисельність та потужність також не спричинюють помітного впливу на екологічний стан регіону.

В плані хімічного забруднення найбільше занепокоєння викликає акваторія Дніпровсько-Бузького лиману в районі Кінбурнської коси.

Води Дніпра, Південного Бугу, Інгульця, Інгулу та безлічі їх приток несуть у пониззя Дніпровсько-Бузького лиману весь комунальний, сільськогосподарський та промисловий смітник з площ водозбору майже у 200 000 км ² (нафтопродукти, побутова та зливова каналізація, сільськогосподарська хімія, важкі метали, різноманітні хімічні елементи, промислові відходи, радіаційні та інші забруднюючи,  речовини) [2 – 29]. 

Аналізи останніх років донного ґрунту Дніпровсько-Бузького лиману поблизу Кінбурнської коси на фоні інших місць гирлової області екструарної системи показують нетипові прошарки мулу, відклади важких металів та деяких небажаних хімічних елементів з перевищенням ПДК [2-14]. 

 2.1.4. Радіаційне забруднення

Радіаційний фон на Кінбурнській косі та прилеглих до неї акваторій за останні роки не перевищує норми і знаходиться в межах:

  • Дніпровсько-Бузький лиман – 10÷17 мкР/ч.
  • Чорне море, Ягорлицька затока – 7÷14 мкР/ч.
  • Кінбурнська коса – 6÷13 мкР/ч.

Однак, при поновленні днопоглиблювальних робіт в Дніпровсько-Бузькому лимані радіаційний фон помітно зростає. Причиною може бути накопичення радіаційних елементів в товстих шарах донного ґрунту лиману, занесених течією Дніпра після Чорнобильської катастрофи 1986 р., а також в результаті постійного  «промивання» водойми для охолодження енергетичних турбін на Південноукраїнській АЕС  [3 – 15].

2.1.5. Спостереження за екологічною ситуацією

Працівники наукового відділу НПП «Білобережжя Святослава» постійно спостерігають за негативними наслідками антропогенного впливу на підлеглу територію, але корегування діючих лімітів на природокористування за всю історію парку нажаль жодного разу не здійснювали.

Керування антропогенними впливами на екосистему Кінбурнської коси може здійснюватися за допомогою моніторингу шляхом:

  • Встановлення гранично допустимих навантажень, зміна нормативів.
  • Наукового обґрунтування заходів щодо охорони екосистеми;
  • Раціонального природокористування.
  • Обмеження негативних наслідків антропогенних змін екосистеми.
  • Посилення вимог до раціонального використання природних ресурсів.
  • Вдосконалення правових принципів охорони довкілля.
  • Втілення екологічно обґрунтованих ландшафтно-меліоративних, організаційно-планувальних, природоохоронних заходів.
  • Втілення соціально-економічних заходів.

Високий соціально-екологічний рівень тривожності територіальної громади викликає також недолуга державна політика по відношенню до питань збереження та відновлення екосистеми Кінбурнської коси, а також прісноводної та морської екосистеми навколо півострова.

2.2.  Стан представників флори і фауни Кінбурнської коси, які занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України

Загалом до різних природоохоронних списків представників флори Кінбурнської коси занесені 28 видів судинних рослин парку, у тому числі до Червоної книги України (ЧКУ) – 15 видів, Європейського червоного списку (ЄЧС) – 9 видів, Світового червоного списку (СЧС) – 3 види, Додатку Бернської конвенції (БЕРН) – 2 види, Додатку Вашингтонської конвенції (CITES) – 3 види, Червоного списку Миколаївської області (ЧСМО) – 4 види.

2.3. Природні та антропогенні надзвичайні ситуації довкілля

На території Кінбурнської коси та прилеглої до неї акваторії з боку Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря та Ягорлицької затоки в останні десятиліття траплялися наступні природні та антропогенні надзвичайні ситуації:

Пожежі. На Кінбурнській косі щорічно на протязі останніх десятиліть горить ліс. Основна причина – необережне поводження з вогнем в основному «диких» відпочиваючих, які готовлять шашлики, розводять багаття, кидають у суху лісову підстилку непогашені недопалки, тощо.

В результаті такого лиха (антропогенного походження) страждають лісові масиви, весь тваринний світ півострова та місцеві мешканці.

Збитки від такої безпечності нажаль ніхто не підраховує і винуватці не несуть заслуженого покарання. В той же час адміністрація НПП «Білобережжя Святослава» незважаючи на щорічне повторення ситуації відповідних адміністративних висновків не робить, а жаль!

Викид сірководню (Н2S). В Чорному морі на глибіні ≥ 70 – 100 м знаходиться величезна кількість сірководню. Періодично, цей отруйний для всіх живих організмів газ, по різних причинах піднімається в деяких місцях на поверхню моря,  отруюючи на багато кілометрів усю іхтіофауну (при взаємодії з киснем повітря сірководень може навіть вибухати). В районі Кінбурнської коси щорічно можно спостерігати наслідки викидів сірководню у відкритому морі, які доходять до берегової лінії, виносячи тонни мертвої риби та інших водних біоресурсів.

Враховуючи захищеність Кінбурнського півострова від глибинної частини Чорного моря (Тендрівська коса), цей природний катаклізм не наносить акваторії НПП «Білобережжя Святослава» значних збитків [2 – 29].

Забруднення акваторії радіонуклідами після Чорнобильської катастрофи. Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. радіонуклідному забрудненню підверглися всі водні об’єкти Дніпровського каскаду.

Забруднена вода поступово, за 34 роки змивала радіонукліди з площ водозбору і стікала до гирлової частини Дніпровсько-Бузького лиману (північ Кінбурнської коси). Донні відкладення лиману мають значний радіаційний фон.

2.3.1. Оцінка ризиків антропогенного та інших впливів на природні комплекси НПП «Білобережжя Святослава»

Класифікація, аналіз та оцінка систематичних, несистематичних та ризиків антропогенного впливу, які негативно впливають в різній мірі на природні комплекси НПП «Білобережжя Святослава» наведені нижче.

Браконьєрство та тотальна корупція на державному рівні унеможливлюють нейтралізацію антропогенних ризиків!!!

2.4. Стан здоров’я населення Кінбурнської коси

Статистичних даних відносно здоров’я мешканців Кінбурнської коси в державі ніхто спеціально не збирає. Тому мені особисто довелося на протязі останніх декілька років через розмови з місцевими народними цілителями, опитування частини населення та аналізу статистичних даних Покровської сільської ради збирати необхідну інформацію по даній темі.

Свіже морське повітря, яке насичене фітонцидами від хвойних дерев та флори півострова, чиста вода з колодязів (була), екологічно чисті продукти харчування (в основному власного виробництва: молочні продукти, овочі, фрукти, ягоди, гриби, домашня худоба та птиця, морепродукти), спокійна провінційна атмосфера ці соціально-економічні чинники багато років сприяли підтриманню природного міцного здоров’я населення коси.

Так, багато людей в свій час, маючи хронічні невиліковні хвороби (цукровий діабет, онкологічні, сердечно судинні, легеневі та інші) переїжджали на Кінбурнську косу, заводили домашнє господарство і ще багато років проживали у відносно доброму стані здоров’я, незважаючи на відсутність медичного сервісу.

 Однак, починаючи з 2014 р., після окупації Криму, відпочиваючи почали «атакувати» Кінбурнську косу, відкривши для себе дешеве і зручне для відпочинку «райське ельдорадо». Навантаження на екосистему значно зросло, перевищуючи в декілька разів природні можливість для самовідновлення.

Не будуючи нові очисні споруди в господарствах та домах відпочинку, не організуючі вивіз і переробку сміття за один тільки рік мешканці коси відчули значне погіршення питної води, яка водночас стала лише технічною. Відпочиваючі, незважаючи на заборону, топчуть заповідний ліс, лякають фауну, збирають в промислових масштабах ягоди і гриби, руйнують ландшафт, тощо… 

Така значна зміна характеристик екосистеми та атмосфери проживання і відпочинку погіршила умови спокійного розміреного життя місцевих мешканців.

Середньо статистичні дані відносно смертей населення на Кінбурнській косі за останні роки показують помітне їх збільшення (≈10 % з щорічним зростанням).

2.5. Рівень добробуту сім’ї внаслідок екологічно-економічної ситуації Кінбурнської коси

Одразу необхідно зазначити, що всі мешканці Кінбурнської коси (аборигенні та нові) вважають місце свого життя найкращим місцем для проживання у Світі.

Їх не зупиняє незручності відносно транспорту та зовнішньої ізоляції від континентальної України, відсутність медичного обслуговування, віддаленість від адміністративних послуг, низький рівень товарного забезпечення, тощо. Вони перебувають у своєрідному «раю», де навколишнє природне середовище відповідає їх внутрішнім ментальним, емоційним, фізичним та іншим потребам.

Середня офіційна заробітна плата працюючих людей на косі знаходиться приблизно на відмітки мінімальної заробітної плати (у зв’язку з недостатнім фінансування бюджетних установ: НПП «Білобережжя Святослава», РЛП «Кінбурнській»,  та інших фінансових «викруток» керівництва місцевих підприємств). Але реальна заробітна плата коливається в межах 6 000 грн.

В умовах ізоляції від країни люди пристосувалися до життя з мінімальними потребами, маючи допоміжні джерела фінансування свого життя:

  • Надання влітку приміщень відпочиваючим на косі.
  • Реалізація продуктів харчування власного виробництва (молочні продукти, м’ясо, яйця, хліб, овочі, фрукти, гриби, ягоди, тощо за цінами в 1,3-1,5 разів більше за цін в Очакові).
  • Браконьєрство на воді (водні біоресурси: креветка, риба, рапана, мідія, тощо) та у лісі (кабан, заєць, олені та інші звірі).
  • Збір грибів, ягід, лікарських рослин в промисловому масштабі (незаконний).
  • Продаж заповідної землі бажаючим покупцям для індивідуального будівництва, яку місцевим мешканцям надає сільська рада (потребує надання прокурорської оцінки цим діям, які ведуть до руйнування екосистеми Кінбурнської коси).

В загалі то рівень життя місцевого населення в середньому не відрізняється від інших глибинних сільських місцевостей України.

В останні десятиліття  на Кінбурнській косі та прилеглих до неї територіях спостерігається динамічна трансформація екосистеми з негативними наслідками в результаті впливу як глобальних (Земних) так і антропогенних чинників, викликаних бездумною людською діяльністю, які викликають закономірну тривожність органів влади всіх рівнів, територіальної громади та природоохоронної громадськості країни.

Стан представників флори і фауни Кінбурнської коси, які занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України також викликає занепокоєність. Якщо флора Кінбурнського півострова знаходиться хоча і в пригніченому, але в контрольованому стані, то водні біоресурси Дніпровсько-Бузького лиману, західної чорноморської частини НПП «Білобережжя Святослава» та Ягорлицької затоки зазнали нищівного антропогенного тиску.

Цілі види риб (осетрові, вугореві, тріскові, деякі частикові) зникли з традиційних міст існування, де вони в останні 10 000 років процвітали в Чорному морі, Ягорлицькій затоці та Дніпровсько-Бузькому лимані.

Зараз, в результаті тотального браконьєрства вони знаходяться в такому жалюгідному стані, де вже не можуть самостійно розмножуватися і потребують від держави термінових радикальних реанімаційних заходів щодо їх відновлення. Нажаль, ні органи державної влади, ні Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, ні Держрибагентство, незважаючи на чисельні попередження природоохоронних громадських організацій України та регіону про фактичне знищення цілих видів водних біоресурсів, для цього нічого не роблять!

Занепокоєння в останні роки викликає також помітне погіршення екологічної ситуації на Кінбурнському півострові в наслідок значного перевищення норм рекреаційного тиску, надання заповідних земель у власність (з ознаками корупції) для будівництва домів та зон відпочинку. Прояви цих та інших антидержавних дій місцевої влади та керівництва НПП «Білобережжя Святослава» вже почали негативно впливати на здоров’я та добробут місцевого населення.

Розділ 3. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ НПП «БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА»

3.1. Призначення НПП “Білобережжя Святослава”

Вже близько 150 років, як люди усвідомили, що для свого розвитку, створення комфортних умов для життя, формування творчих особистостей з екологічною та природоохоронною Свідомістю (рушійної сили суспільство) рухатися вперед і зберігати національну та всесвітню природну спадщину  для нащадків не можна без організації належної охорони та проведення необхідних заходів щодо відновлення до природного фонового рівня найкращих і найцінніших куточків природи в свої країнах.

Все почалося зі створення першого у Світі Національного природного парку «Йєллоустон».

Примітка. Йеллоустон (англ. Yellowstone National Park) — міжнародний біосферний заповідник, об’єкт Всесвітнього Наслідку ЮНЕСКО, перший у Світі Національний природний парк (створений 1 березня 1872 р.). Знаходиться в США, штат Монтана, площа 898 300 га.

В розвинутих країнах Світу існує практика створення заповідних територій у розмірі до 15 % від загальної площі держави. З дня набуття незалежності Україні цей показник був на рівні  ≈ 1,5 %.

Усвідомивши необхідність збереження національного природного  багатства України, влада в 2009 р. розширила національну екологічну мережу і довела її до показника ≈ 6,2 %.

З метою захисту і збереження унікального природного комплексу, цінних природних та історико-культурних об’єктів, умов для ефективного туризму, сприяння екологічній освітній та виховній роботі, умов для організованого відпочинку людей на природі, забезпечення ефективного управління особливо цінними територіями Кінбурнського півострова з прилеглими акваторіями,  Указом Президента України від 16 грудня 2009 року № 1056/2009 був створений Національний природний парк «Білобережжя Святослава» [1 – 12].

3.2. Рекреаційна та туристична діяльність на території НПП “Білобережжя Святослава”

В прилеглих селах до території НПП «Білобережжя Святослава» знаходяться шість баз відпочинку на 630 ліжко-місць. Продовжується активно розвиватися мережа господарств, які надають послуги сільського та екологічного (зеленого) туризму.

Станом на серпень 2020 р. в межах Покровської сільської ради Очаківського району знаходиться 25 приватних будинків, які також приймають відпочиваючих (зареєстрованих, які сплачують податки).

Розвиток мережі об’єктів сільського туризму в НПП «Білобережжя Святослава» триває, але не за рахунок організації рекреаційних послуг власними силами, а за рахунок надання можливості організації туризму і відпочинку по договорам іншим організаціям.

Все було би зрозуміло, якщо б парк отримував від існуючих вже багато років адміністративно-бізнесових відносин з комерційними підприємствами відповідні адекватні кошти для свого розвитку та забезпечення екологічних і природоохоронних заходів на заповідній території.

Але, договори складені таким чином, що НПП «Білобережжя Святослава» щорічно отримує жалюгідні (навіть смішні) крихти, які не можуть покрити і одного відсотка всіх збитків, які нанесені відпочиваючими екології та природним ресурсам парку (існує небезпідставна підозра на наявність корупційної складової у відносинах з цими комерційними підприємствами).

В той же час «відпочиваючі»  залишають після себе «щорічно» величезні купи побутового сміття, які вітром розноситься по парку і отруюють ґрунт, створюють незручну атмосферу для фауни та іхтіофауни, руйнують ландшафт (автомобілями), ловлять рибу там, де неможна її ловити, безконтрольно добувають лікувальні глини, незаконно збирають гриби, ягоди, лікарські рослини, топчуть трави та лісову підстилку. Ніхто не звертає уваги на знищення  ендемічних рослин, які охороняються законом і державою, тощо.  

Розвиток вже існуючого потенціалу туристичної інфраструктури для розміщення туристичних груп та відпочиваючих – це шлях, який прийняли для себе комерційні рекреаційні підприємства, які працюють по договору з НПП «Білобережжя Святослава». Для отримання своїх надприбутків вони продовжують нарощувати об’єми та вдосконалювати схему організації трансферних і супровідних послуг.

Але, просте лінійне нарощування рекреаційно-туристичного потоку (для збільшення прибутків) потребує виділення нових місць з необхідним облаштуванням для одноденного відпочинку (а це заповідна земля, на якій і так аборигенній флорі і фауні не вистачає місця).

Облаштування самих місць відпочинку тісно пов’язане з необхідністю будівництва та забезпечення цілої низки необхідних елементів: наметів з місцями відпочинку, місця для прийому їжі всій групі, туалетів з герметичними контейнерами, намету для надання необхідної медичної допомоги, контейнерів для сміття і відходів, місця зберігання запасів питної та технічної води, ділянки з твердим покриттям, громовідводу, системи зв’язку зі штабом, постанови необхідної кількості межових та інформаційних знаків (аншлагів), тощо.

Також необхідно забезпечити проїзд транспорту для екстреної евакуації туристів (в надзвичайних умовах: пожар або у разі необхідності надання екстреної медичної допомоги, якої до сих пір на Кінбурнському півострові немає). Створення допоміжних доріг для обслуговування туристичних маршрутів в свою чергу додатково створює навантаження на заповідну  екосистему.

Крім того, рекреаційні ділянки можуть обладнуватися об’єктами обслуговування населення (харчування, роздрібна торгівля, інше) та автостоянками, за умови дотримання норм чинного законодавства та погодженням їх розміщення з адміністрацією парку (Рис. А.2. Туристичні маршрути). Навіть швидкий неповний перелік необхідного, помножений на кількість таких місць на маршруті (до 9) вказує на необхідність вкладення значних коштів з довгостроковим їх поверненням.

І тут напрошується питання – а навіщо комерційним підприємствам витрачати власні кошти і будувати необхідну по правилах рекреаційно-туристичну інфраструктуру в НПП «Білобережжя Святослава», коли договір з ними може бути анульованим в будь який час?

Питання само собою вирішується – нічого будувати не треба. Необхідно лише забезпечити мінімальні потреби туристам без яких обійтися не можна. Але це значно знижує рівень сервісу, сприяє підвищенню ризиків і додатково тисне на чутливу екосистему.

Будівництво великих колективних засобів розміщення (типу готелів, баз відпочинку, санаторіїв та їх інфраструктури) з метою виключення можливості негативного впливу на екосистему та природні комплекси обмежується діючим «Режимом охорони НПП «Білобережжя Святослава».

Будівництво таких великих об’єктів розміщення туристів, як готель чи база відпочинку, є досить витратним та потребує ретельного проектування всіх питань від водовідведення, водозабезпечення до транспортного сполучення. Потрібно обережно підходити до створення таких відповідальних об’єктів, які можуть негативно впливати на навколишнє середовище.

В той же час керівниками Миколаївської облдержадміністрації, Очаківської райдержадміністрації, деякими представниками депутатського корпусу розробляються плани перетворення Кінбурнської коси в міжнародну «Мекку» туризму, рекреаційних послуг найвищого рівня, місце, де заробляють великі гроші.

Ці жахливі «грандіозні плани» супроводжуються, звісно, необхідністю організації зручного та швидкого потрапляння на Кінбурнську косу відпочиваючих.

Для цього вони планують побудувати:

  • Дорогу (підвісну канатну) через Дніпровсько-Бузький лиман (17 км).
  • Дороги (асфальтні) по всьому півострову, у всіх селах, та туристичних місцях.
  • Причали для приймання пасажирських суден з рекреаційними туристами (Миколаїв – Одеса – Очаків – Кінбурнська коса).
  • Мережу готелів, санаторіїв, домів відпочинку та туристичної інфраструктури: ресторани, бари, магазини та інші необхідні об’єкти.
  • Мережу спортивних баз (кінну, яхт-клуб, водних видів спорту, тощо) для організації спортивних змагань міжнародного класу.
  • Інші інфраструктурні об’єкти.

Для втілення своїх амбіціозних планів на Кінбурнську косу регулярно привозяться потенційних інвесторів (вітчизняних та іноземних). На меті цих бізнесменів лише отримання дивідендів яка мого швидше, незважаючи на негативні наслідки для природи. Біда для України полягає в тому, що представники державної влади всіх рівнів не мають навіть елементарного екологічного і природоохоронного Світогляду, культури розгляду державних і комерційних проектів.Хоча вони і при владі, але ніхто їм не дасть здійснити підступні бізнесові плани. Держава, прийняттям низки відповідних законів (дивись розділ «Список використаних джерел інформації», 1-й розділ) вже надійно забезпечила захист заповідних територій від таких «горе-керівників».Розташування великих баз відпочинку в межах населених пунктів, що примикають до території парку прямо та опосередковано впливають на природні комплекси Кінбурнської коси. Найбільшою проблемою такого сусідства є потрапляння рідких стоків (з побутовою та сільськогосподарською хімією, яку використовують для збереження врожаю на власних ділянках, а також з біологічними відходами від домашньої худоби, тварин і людей) у піщані ґрунти Кінбурнської коси. Ми вже зараз спостерігаємо (навіть на початковому етапі) забруднення  водоносного горизонту. Це забруднення вже зіпсувало 80 % всього водоносного горизонту під населеними пунктами. Для мінімізації деструктивних наслідків даного типу антропогенного навантаження на екосистему Кінбурнської коси, керівництву НПП «Білобережжя Святослава» необхідно твердо (із залучанням до цього процесу органів прокуратури і поліції) вимагати від забудовників нових комплексів,  господарів вже побудованих споруд,  а також місцевого населення побудувати якісні очисні споруди, які унеможливлять потрапляння відпрацьованих забруднених стоків до водоносних горизонтів з питною водою.Для реалізації таких вимог потрібен державницький підхід з розробкою та затвердженням узгодженого з керівництвом НПП «Білобережжя Святослава» і Очаківської райдержадміністрації «Генерального плану розвитку населених пунктів Покровської сільської ради», в якому передбачатиметься всі умови забудови, які повинні мінімізували негативний вплив на навколишнє природне середовище.

Звісно, що виконання цих вимог потребує значних фінансових, адміністративних та інших ресурсів. Але, при бажанні населення, усвідомленої мотивації керівництва НПП «Білобережжя Святослава» та органів самоврядування все можна вирішити.

Для цього просто необхідно підійти комплексно, з урахуванням всіх екологічних, природоохоронних, економічних, рекреаційних, соціальних та інших чинників.

Затягування з вирішенням цієї важливої проблеми негативно вплине на всю екосистему регіону (будуть отруюватися рослини, а населення та відпочиваючі гостро відчують нестачу якісної питної води).

Елементи рекреаційного впорядкування НПП Білобережжя Святослава»

Кількість відпочиваючих влітку на Кінбурнській косі важко порахувати, особливо, коли вони не реєструються в НПП (грубе порушення Правил організації роботи парку спостерігається майже 7 років поспіль).

Рекреаційне навантаження – це допустима кількість рекреантів на одиницю площі, які одночасно можуть перебувати на даній території, після її пристосування до рекреаційних потреб, яка не викликає негативних наслідків в природному середовищі.

Рекреаційне навантаження НПП «Білобережжя Святослава» залежить від культури і поведінки відпочиваючих Площа рекреаційної ділянки коси = 173,36 га, з яких: 131,73 га суша, з яких 0,27 га озер; 41,63 га акваторія.

Норми рекреаційного навантаження залежать в від комплексу характеристик природних ландшафтів та сезону року. Найбільшу опірність на вплив рекреаційного навантаження мають приморські природні комплекси, найменшу – низовинні. Рекреаційне навантаження влітку є вищим, ніж взимку (100÷20 %).

Автори «Проекту організації території НПП «Білобережжя Святослава» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів» при його розробці у 2014-2015 рр. використовували матеріали не з нормативно-правових актів України, а з літератури, яка на той час була в їх розпорядженні – «Рекреационное использование территории и охрана лесов» (Москва, Лесная промышленность, 1986 г. – С. 156) та деякі неофіційні джерела інформації (Wyrzykowski J. Geograficzne uwarunkovania turystki wypokzynkowej w Polsce. – Wroclav: Wyd. PWN, 1986).

Тому використання цих нормативів вже не відповідає сучасним умовам рекреаційної діяльності. Розробка нових нормативів з урахуванням особливої цінності екосистеми Кінбурнської коси та прилеглих до неї акваторій є для Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів однією з основних завдань.

Дані нормативи виписані авторами Проекту організації території парку з неофіційних джерел, які не можуть на законних підставах регламентувати діяльність заповідних територій [2-20]. Але, НПП «Білобережжя Святослава» практично незаконно працює по них майже шість років.

Розрахунки в Проекті дають лише загальне уявлення про норми рекреаційного навантаження, які можуть бути в типових заповідних місцях України.

Однак,  реальний стан екосистеми Кінбурнської коси, яка відчуває на собі системно наростаючу негативну деформацію з ознаками патологічних наслідків, в цих розрахунках, нажаль, не відображений. Да і не може він бути відображеним, тому, що цим адміністрація НПП «Білобережжя Святослава» не займається.

Взагалі то, на підставі щорічних досліджень науковими працівниками парку потрібно корегувати норми рекреаційного навантаження. Але, ми цього не спостерігали за всю історію функціонування парку.

Причини – це корупційні мотиви керівництва парку, які приховані в таємних договірних відносинах з комерційними підприємствами, які обслуговують рекреаційну діяльність даної державної установи.

Показники допустимого рекреаційного навантаження на кожну ділянку парку повинні щорічно корегуватися Науково-технічною радою закладу та затверджуватися директором НПП «Білобережжя Святослава».

Справа в тому, що всі нормативи, які використані авторами Проекту організації території не відображають реальної картини впливу рекреантів на екосистему парку, яка є надзвичайно тендітною і одразу руйнується (частіше всього без можливості самовідновлення) від навіть незначних геодинамічних тисків на неї.

Дуже вразливими елементами екосистеми Кінбурнської коси є: підстилаючи поверхні лісів, рослинний світ (особливо ендеміки, лікарські рослини, гриби та рідкісні види флори),  іхтіофауна та ландшафти.

Норми рекреаційного навантаження повинні служити лише попереднім орієнтиром (маркером) для визначення реальної місткості рекреаційної території, яка не може мати негативного тиску на довкілля.

Рекреаційна місткість – це загальна кількість осіб, які можуть  перебувати на даній території у продовж сприятливого погодного періоду, не завдаючи шкоди природному середовищу.

Рекреаційна місткість пов’язана з рекреаційним навантаженням і залежить від норми навантаження, площі рекреаційної території, часом перебування рекреантів в її межах, тривалості сприятливого погодного періоду. Рекреаційна місткість повинна визначатися для кожного сезону окремо за формулою:

 
   

 

 

 

 

V – рекреаційна місткість території (осіб);

N – норма рекреаційного навантаження на територію (осіб/км2);

S – площа рекреаційної території (км2);

С – тривалість рекреаційного періоду (днів);

Д – середня тривалість перебування туристів і відвідувачів (днів).

Враховуючи незгоду автора цієї роботи з розрахунками, які наведені в «Проекті організації території НПП «Білобережжя Святослава», керівництву парку пропонується на основі дослідженнях науковців за період 2016-2020 рр. та реального стану переглянути всі рекреаційні нормативи. 

Особливості рекреаційної та туристичної діяльності на території НПП «Білобережжя Святослава» полягають в тому, що відпочинок на Кінбурнській косі має бути пов’язаний з туристичними і похідними умовами, адже сама цнотлива природа і багата історія цього півострова налаштовує на єднання із заповідним лісом, озерами, лиманом, відкритим морем, затокою з її лікувальним кліматом, піщаними берегами, історичним літописом, багатою історією.

Враховуючи високу естетичну і пізнавальну цінність природних ландшафтів, наявність археологічних та історичних пам’яток на території, що підпорядкована парку, доцільно додатково організувати туристичні маршрути та екологічні стежки, рекреаційні ділянки та рекреаційні пункти для більшої кількості відвідувачів (забезпечивши їх необхідною інформацією та умовами безпеки).

Доцільно також розвивати: пляжний відпочинок на західному морському узбережжі, санаторно-курортне лікування з боку Ягорлицької затоки, оздоровчий туризм, велосипедний туризм (хоча пересування на звичайному велосипеді влітку викликає деякі труднощі), водний туризм (яхти, катери, байдарки, скайти), фестивальний туризм, кінний туризм, громадське харчування та інші.

Однак, розвиток багатьох напрямків рекреаційної і туристичної діяльності на заповідній території (так необхідної для українців), нажаль, викличе лише додаткове суттєве навантаження зі значною деформацією та руйнуванням і так вкрай перевантаженої екосистеми Кінбурнської коси. Саме ці обставини і є об’єктивними соціально-економічними чинниками стримування розвитку парку та втілення необхідних природоохоронних заходів для збереження екосистеми Кінбурнської коси».

Якщо при плануванні Стратегічного розвитку території парку не враховувати всі вищенаведені негативні моменти, пов’язані з перевантаженням екосистеми, відновити первозданний вигляд Кінбурнської коси буде неможливо!

3.3. Актуальні заходи щодо збереження природи, участь у міжнародних природоохоронних програмах НПП «Білобережжя Святослава»

Головною метою створення НПП «Білобережжя Святослава» є захист і збереження унікального природного комплексу, цінних природних та історико-культурних об’єктів, умов для ефективного туризму, сприяння екологічній освітній та виховній роботі, умов для організованого відпочинку людей на природі, забезпечення ефективного управління особливо цінними територіями Кінбурнського півострова з прилеглими акваторіями.

Для розробки заходів щодо збереження екосистеми Кінбурнської коси, розвитку умов для туристично-рекреаційного відпочинку людей та покращення умов для проживання місцевого населення, державі в особах Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України, НПП «Білобережжя Святослава», а також територіальній громаді та органу місцевої самоврядування необхідно прийняти для себе і держави особливий документ – «Доктрину розвитку Кінбурнської коси».

Доктрина – це ідеологічний документ, який встановлює пріоритети розвитку заповідної території. Що є пріоритетом? Збереження та відновлення екосистеми Кінбурнської коси, розвиток туристично-рекреаційного відпочинку людей або покращення умов для проживання місцевого населення?

Без прийняття «Доктрини розвитку Кінбурнської коси», як вихідного і надважливого ідеологічного документа для збереження первозданної природи регіону, неможна приймати на півострів жодного рекреанта, неможна навіть розробляти заходи щодо розвитку території та покращення соціальних умов для проживання місцевого населення!!!

Негативні наслідки відсутності ідеологій розвитку заповідної території в умовах посилення загального антропогенного тиску в масштабах країни і Світу ми вже спостерігаємо у вигляді прискорення деградації екосистеми Кінбурнської коси з патологічними наслідками.

Тому, тільки після прийняття цього державного документу можна буде в фарватері ідеологічних засад якось розглядати заходи щодо збереження та відновлення екосистеми, розвитку рекреаційно-туристичного напрямку та розвитку територіальних громад. 

Як це донести до керівників держави? Мабуть лише самому потрібно очолити цей рух, бо можновладців хвилює не це (дивись розділ 3.2. «Рекреаційна та туристична діяльність на території НПП “Білобережжя Святослава”).

Збереження та відновлення корінних ландшафтів.

Пропозиції. Регулювання господарської діяльності та відновлення корінних ландшафтів парку є ландшафтне планування. Його основою має стати спеціально розроблений проект, який міститиме план оптимальної організації, збереження та використання ландшафтних комплексів заповідного об’єкту.

Розробку ландшафтного плану слід проводити в два етапи:

  1. Дослідження стану ландшафтних комплексів, їх потенціалу, продуктивності, стійкості, ефективності виконання покладених на них функцій (особливо природоохоронної, відновлювальної, рекреаційної тощо), а також вивчення джерел та масштабів впливу, змін в ландшафті та їх наслідків.
  2. Надання рекомендацій щодо зміни чи обмеження функцій, вдосконалення територіальної структури, спрямованих на досягнення оптимальної організації території парку.

Особливу увагу треба приділити зменшенню кількості шляхів, яких на території парку в кілька разів більше ніж це потрібно.

Заходи по мінімізації впливу антропогенних чинників на рослинний світ парку. В майбутньому доцільно розширити територію НПП «Білобережжя Святослава» за рахунок злиття цінних в природоохоронному відношенні ділянок РЛП «Кінбурнська коса», які з різних причин випали під час підготовки проектної документації по організації НПП «Білобережжя Святослава» (урочища Ковалівська та Покровська саги, частина Кінбурнської стрілки, Василевські плавні; ≈ 3 тис. га природних територій).

Для захисту і відновлення іхтіофауни суттєвого розширення потребує також і акваторія парку з боку Дніпровсько-Бузького лиману, Ягорлицької затоки та деякий ділянок Чорного моря. .

Для збереження рослинного покриву необхідно сьогодні прийняти міри щодо неконтрольованого розповсюдження інвазійних видів рослин, насамперед таких як маслинки вузьколистої (Elaeagnus angustifolia) та інших.

Пропозиції. Питання відповідальне, потребує спеціального наукового дослідження і ретельної адміністративної підготовки, тому необхідно винести його на Науково-технічну ради НПП «Білобережжя Святослава», розробити алгоритми «дорожньої карти» майбутніх заходів, погодити з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України і місцевою владою.

В останні 8-10 років на території парку відбувається суттєва трансформація рослинного покриву з проникненням солоних морських вод у внутрішні прісноводні райони. Навколо солоних лиманів та озер спостерігаються зміни природних рослинних угруповань.

У результаті такого надзвичайного явища рослини, в тому числі і деревинні, гинуть. Натомість, з’являються численні галофіти (солестійкі рослини).

Пропозиції. Необхідно встановити істинні причини проникнення солоних морських вод, якщо вони носять штучний характер, необхідно їх усунути.

На мій погляд причина цього негативного явища криється в викачуванні прісної води з водоносних горизонтів для побутових потреб населення, поливу  городів, насаджень, тощо. В результаті безконтрольної витрати води (навіть тільки на соціальні потреби) замість прісної води в підземні горизонти проникає солона морська вода, яка і руйнує все навколо.

Це ще раз доказує, що екосистема Кінбурнської коси дуже крихка і тому потребує максимальної обережності при вторгненні на її територію.

 Пірогенний фактор (пожари)  на території парку найбільш небезпечний для штучних соснових насаджень. Особливо вогненебезпечна ситуація складається в літні посушливі та жаркі місяці, коли на півострові відпочиває велика кількість рекреантів, які не витримують протипожежні правила.

Резерватна сукцесія (послідовна необоротна й закономірна зміна одного біоценозу). В наслідок зменшення кількості копитних тварин, свійської худоби і, як наслідок, зменшення пасовищного навантаження та обсягів сінокосіння, на території НПП спостерігається значне накопичення надлишку мортмаси.

Особливо активно цей процес відбувається в лучних (зволожених) угрупованнях. В результаті накопичення надлишку мортмаси, в першу чергу злаків, відбувається пригнічення розвитку багатьох видів раритетних рослин. Особливо страждають при цьому види орхідей (Anacamptis coriophora, A. palustris, A. picta), рястка Буше (Ornithogalum boucheanum), тощо.

Пропозиції.  Рецепту на всі випадки немає. Необхідно спостерігати, вивчати, пробувати щось обережно робити.

У зв’язку з потребою розмноження та відновлення популяцій рідкісних трав’янистих, деревно-чагарникових та типових деревних рослин парку (кермечника злаколистого, сону лучного, глоду Оленки тощо) у межах НПП «Білобережжя Святослава» необхідно створювати спеціальний розсадник.

Розроблену вже декілька років тому систему відновлення популяцій дуба звичайного в межах існуючих березово-осикових гайків (посадка жолудів та саджанців з матеріалу вирощеного у власному розсаднику) керівництву парку треба впроваджувати в життя, а не виправдовуватися нестачею коштів (можливостей для заробітку парком коштів багато).

Мінімізація впливу антропогенних чинників на тваринний світ. НПП «Білобережжя Святослава» є природним середовищем для багатьох унікальних представників фауни півдня України. Але і вони на території ПЗФ відчувають суттєве негативне антропогенне навантаження.

Для зменшення цього негативного впливу, існування яких в основному пов’язано з чагарниковою та степовою рослинністю, потрібно проводити контроль за випасом худоби та незаконними випалюваннями трави.

Важливим фактором збереження різноманіття фауни є відмова від застосування токсичних хімічних сполук (пестицидів) при боротьбі зі шкідниками в соснових масивах лісу. На території парку використання сполук, які є небезпечними для навколишнього середовища, не повинна допускатися.

Основні антропогенні чинники негативного впливу на фауну парку:

  • розорювання природних степових і лучних ділянок з метою їх заліснення;
  • рубки догляду в зимовий період, які приводять до руйнування сховищ та безпосередньої загибелі тварин;
  • знищення тварин місцевим населенням і туристами, загибель під час кормових та сезонних міграцій на дорогах.

Пропозиції.  Не допускати або мінімізувати негативний вплив цих чинників на фауну заповідної території. Необхідно планувати всі видів господарської діяльності. В місцях масового розмноження тварин бажано втілювати науково обґрунтоване її обмеження з проведенням постійних моніторингових досліджень. Там де необхідно проводити обережне перенесення тварин на безпечні території.

Для запобігання негативної дії людей на тварин і середовище їх існування потрібно встановити додаткові більш інформаційні аншлаги. При розміщенні рекреаційних дільниць необхідно також уникати місць масового скупчення земноводних, плазунів, птахів та інших тварин.

Особливим напрямком щодо мінімізації антропогенного впливу є проведення відповідної роз’яснювальної роботи серед місцевого населення та відвідувачів. Взагалі, формування екологічного і природоохоронного Світогляду населення (особливо у дітей), повинно стати одним з пріоритетів діяльності НПП «Білобережжя Святослава».

Саме від успіху в цьому напрямку напряму залежить майбутнє заповідної території. Але те що ми зараз бачимо в питаннях виховання молоді на Кінбурнській косі – це жах! У дітей, які бачать, що їх батьки заробляють браконьєрством та іншими незаконними промислами, формується деформована свідомість, виправити яку без кропіткого багаторічного  виховання не вийде. Ставши дорослими вони продовжать як і їх батьки знущатися над природою (замкнене коло).

Територія НПП «Білобережжя Святослава» має відносно малу площу, яка не може задовольнити перебування на ній цілісних популяцій, насамперед, великих ссавців які відрізняються значною рухливістю (Рис. А.4. Фауна).

Це ж саме стосується деяких ссавців, в тому числі хижих, які здатні у пошуках їжі долати значні відстані, виходячи за периметр парку. Тому для збереження біологічного різноманіття, необхідно враховувати усі можливі ризики, які впливають на цих тварин також поза межами парку (дельфіни, вовки, кабани, олені, тощо).

З усіх форм впливу тварин на рослинність НПП найбільш помітним є пасовищне навантаження та режим випасання. Колективне та індивідуальне розведення великої рогатої худоби з успіхом замінило численних травоїдних тварин, котрі мешкали на цій території у минулому.

Помірний випас, як правило, підтримує видове біорізноманіття та продуктивність рослинних угруповань. Надмірний випас навпаки приводить до деградації кормових угідь. У зв’язку з цим такі ділянки потребують особливої уваги, а первинна щільність тварин має бути розрахована в кожному конкретному випадку.

Законом України «Про тваринний світ» [1 – 22] в інтересах охорони здоров’я і безпеки населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та інших свійських тварин, відведення заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, господарській та іншій діяльності здійснюються заходи, спрямовані на регулювання чисельності окремих диких тварин.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідній фонд України» [1 – 19] на територіях НПП заборонено мисливство. Але це значно підвищує ризик зростання чисельності лисиць, енотовидних собак, вовків, диких собак та кішок, якi через хижацтво негативно впливають на поголів’я інших тварин та скрізь поширюють сказ (вже на протязі останніх 10 років спостерігається поступове зростання випадків сказу на Кінбурнському півострові).

Пропозиції.  Осередки епізоотій, як правило, мають велику площу, уникнути їх розвитку на території НПП можна завдяки тісній співпраці та узгодженості дій з керівниками сусідніх мисливських господарств. Саме вони регулярно проводять спеціальне вилучення тварин, яких досліджують ветеринарні служби. Але для цього необхідно переконати керівництво Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в необхідності проведення санітарних відстрілів.

Мінімізація впливу антропогенних чинників на іхтіофауну. Домінуючою загрозою для іхтіофауни НПП «Білобережжя Святослава» є «організоване ННН-рибальство». Коріння цього злочинного явища лежать у плоскості неприборканої людської жадібності, де за будь яку ціну (браконьєрам та тим, хто їх покриває в органах державної влади, силових структурах, злочинних угрупованнях) необхідно терміново збагатитися поки вони у владі і є така можливість, навіть шляхом знищення цілих популяцій риб та інших водних біоресурсів.

Відсутність системних наукових досліджень НПП «Білобережжя Святослава» та їх офіційне оприлюднення скриває жахливі наслідки такої варварської експлуатації природних ресурсів. В той же час стан іхтіофауни НПП «Білобережжя «Святослава» не деградує, а знищується!!!

Тотальне браконьєрство, яке прийняло масштаб національного лиха, зниження поверхневого рівня води Дніпровсько-Бузького лиману, осушення природних нерестовищ півострова, судноплавство у нерестовий період та інші негативні чинники унеможливлюють самостійне відновлення екосистеми Кінбурнської коси.

Пропозиції.  Для більшості визначених загроз збереження та відновлення іхтіофауни парку необхідно реалізувати заходи, які не пов’язані з охороною водних біоресурсів. Причини катастрофічного стану знаходяться виключно у вертикалі влади, яка розглядає все живе, що знаходиться у воді, як спосіб особистого збагачення (хто знає, скільки риби там у мутній воді?).

Громадські організації екологічного і природоохоронного спрямування на протязі останніх 10 років борються з цією навалою всіма силами, але поки перемагає жадібність влади всіх її інститутів, які зацікавлені в існуючому безладді.

Для розробки заходів щодо збереження екосистеми Кінбурнської коси, розвитку умов для туристично-рекреаційного відпочинку людей та покращення умов для проживання місцевого населення, державі в особах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП «Білобережжя Святослава», а також територіальній громаді та органам місцевої самоврядування необхідно прийняти для себе і держави «Доктрину розвитку Кінбурнської коси», як ідеологічного документу, засади якого допоможуть розвитку регіону.

З метою збереження всього біорізноманіття Кінбурнської коси необхідно розширити територію НПП «Білобережжя Святослава» за рахунок злиття цінних в природоохоронному відношенні ділянок РЛП «Кінбурнська коса».

Проникнення солоних морських вод у внутрішні водойми і водоносний горизонт зміняє рослинні угруповання і загрожую екологічною катастрофою.

З метою збереження рослинного покриву півострова необхідно прийняти міри щодо неконтрольованого розповсюдження інвазійних видів рослин

Розвиток напрямків рекреаційної і туристичної діяльності на заповідній території (так необхідної для українців), викличе лише додаткове суттєве навантаження з деформацією та руйнуванням і так вкрай перевантаженої екосистеми Кінбурнської коси. Саме ці обставини і є об’єктивними соціально-економічними чинниками стримування розвитку парку та втілення необхідних природоохоронних заходів для збереження екосистеми Кінбурнської коси».

Особливим напрямком щодо мінімізації антропогенного впливу є проведення відповідної роз’яснювальної роботи серед місцевого населення і відвідувачів з послідовним формуванням екологічного і природоохоронного Світогляду у дітей.

Норми рекреаційного навантаження на заповідну територію, затверджені в Проекті організації території НПП «Білобережжя Святослава»,  не відповідають реальному стану, тому для гальмування деструктивних процесів екосистеми Кінбурнської коси необхідно їх постійно корегувати.

Міжнародну діяльність НПП «Білобережжя Святослава» не впроваджує!

Кінбурнська коса – це надзвичайне місце Духовної Сили українського народу, на якому сконцентрувалися безцінні об’єкти культурно-археологічної спадщини, первозданна природа, біорізноманіття флори і фауни (з ендеміками), а також різноманітна іхтіофауна прісних вод гирлової частини Дніпровсько-Бузького лиману, відкритої частини Чорного моря, Ягорлицької затоки (місця нересту та нагулу більшості риб регіону)  і озер півострова.

Весь регіон Кінбурнської коси має значні різнопланові туристично-рекреаційні ресурси, які при правильному науково обґрунтованому використанні та розвитку зможуть збагатити народ України на фізичному, емоційному, культурному, духовному та ментальному рівнях.

В останні десятиліття в результаті глобального потепління планети Земля та збільшення антропогенного тиску на всі сфери природного середовища (атмосфери, океанів, морів, лісів, саван, рівнин, пустель, водойм та інших ландшафтів)  Кінбурнська коса, як територія і крихкий елемент живої природи, не могла не зазнати проявів деструктивних процесів.

Але, навіть глобальні планетарні процеси негативного впливу на екосистему  півострова, не можуть і близько порівнятися з руйнівними процесами, які відбуваються на заповідній території внаслідок варварської бездумної експлуатації їх рекреантами при мовчазному спостереженні керівників парку.  

В 2009 р. Указом Президента України на території Кінбурнського півострова був створений Національний природний парк «Білобережжя Святослава», але він на даному етапі свого існування не виконує навіть на 1 % покладених на нього державою і народом України обов’язків щодо збереження та відновлення всього біорізноманіття флори , фауни, іхтіофауни та ландшафту Кінбурнської коси.

Збережемо разом унікальну природу  Кінбурнської коси!!!

 

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Влияние процессов изменения климата планеты на биоресурсы Мирового океана и рыбное хозяйство

Створено - 14.04.2020 0
Влияние процессов изменения климата планеты на биоресурсы Мирового океана и на рыбное хозяйство Парижское соглашение Рамочной конвенции  Организация объединённых наций…

Проблемы сохранности осетровых видов рыб Северо-западной части Чёрного моря

Створено - 27.04.2020 0
Проблемы сохранности осетровых видов рыб Северо-западной части Чёрного моря При проектировании ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т.…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 8 – відновлення рибогосподарського потенціалу водойм)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 8 – відновлення рибогосподарського потенціалу водойм)…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1 – законодавство)

Створено - 15.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1-законодавство) Так сталося, що восени 2019…