Прогноз рибальства та аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р.)

Прогноз розвитку рибальства та аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 1)

На кінець 2022 р. ще один рівень невизначеності у глобальних виробничо-збутових ланцюжках та торгівлі створює конфлікт в Україні (Ні, панове! Не конфлікт а відверта агресивна варварська війна рф проти незалежної України). Ціни на енергоносії та виробничі ресурси, включаючи корми для аквакультури, вже почали  зростати. В результаті збільшуються операційні витрати, що призводить до зростання цін на продукцію рибальства та аквакультури.

Скасування рейсів та/або зміна маршрутів створила навантаження на систему вантажоперевезень та призводить до додаткових збоїв у ланцюжках поставок та затримкам у постачання. Крім того, конфлікт загрожує всеосяжними геополітичними змінами, які вплинуть на торгові відносини між США, Європою, Китаєм, рф та рештою країн світу.

Як можна припустити, ці зміни чинитимуть серйозний вплив на сектор рибальства та аквакультури. Наведені нижче прогнози лише незначною мірою враховують потенційний вплив війни По мірі надходження оцінок впливу на переглянуті прогнози будуть вносити корективи. 

ФАО, в розробленому в 2010 р. прогнозу змін у рибальстві використовується для підготовки десятирічних сільськогосподарських прогнозів, які щорічно складаються ФАО та публікуються щороку у виданні Сільськогосподарський прогноз ОЕСР-ФАО (ОЕСРта ФАО, 2021b).

У моделі ФАО для складання сільськогосподарських прогнозів використовується ряд макроекономічних припущень та вибірка цін. Прогнози щодо розвитку рибальства та аквакультури отримані ввнаслідок проведеного ФАО спеціального аналізу ситуації на 2021-2030 рр.

У розділі розглядаються перспективи сектора рибальства та аквакультури з погляду його продукції 13, її використання та збуту 14, цін на неї татих ключових факторів, які здатні впливати на пропозиція та попит у майбутньому.

Важливо підкреслити, що це не точні прогнози, а ймовірні сценарії, які дають уявлення про можливий розвиток субсекторів виходячи з конкретних припущень щодо: майбутнього макроекономічного середовища; правил міжнародної торгівлі та тарифів; частоти подій та їх впливу на ресурси; відсутностіінших серйозних подій, таких як цунамі, тропічні шторми (циклони, урагани та тайфуни), повені та нові захворювання водних видів; удосконалених заходів управління рибальством та аквакультурою, включаючи обмеження на вилов; та відсутності ринкових потрясінь.

Враховуючи що Китай є великим виробником продукції рибальства та аквакультури, у прогнозах також враховано припущення про подальші зміни у сфері політики у країні ввідповідно до положень тринадцятого (2016–2020 рр.) та чотирнадцятого (2021–2025 рр.) п’ятирічних планів, що передбачають заходи щодо підвищення стійкості та екологічності рибальства та аквакультури.

Майбутнє сектора визначатиметься безліччю факторів глобального, регіонального та місцевого значення. Очікується, що зростання населення та економіки, урбанізація, розвиток технологій та диверсифікація раціону харчування призведуть до збільшення попиту на продовольство, зокрема, на продукти тваринного походження, включаючи харчову продукцію з водних біоресурсів 13.

Виробництво. Виходячи з використаних припущень, очікується, що загальний обсяг виробництва продукції рибальствата аквакультури (за винятком водоростей13) продовжить зростати і в 2030 р. досягне 202 млн. тонн. Це на 14% і більше тана 24 млн тонн в абсолютному вираженні більше,ніж у 2020 р.

Однак, незважаючи на те, що сукупний обсяг виробництва продовжить зростати, темпи зростання та його обсяги в абсолютних цифрах знизяться порівняно з показниками 2010–2020 рр. (23% та 33 млн тонн).

Приріст світового виробництва продукції рибальства та аквакультури значною мірою забезпечуватиметься за рахунок аквакультури: у 2027 р. обсяг виробництва цього субсектору вперше перевищить 100 млн. тонн. Очікується, що у 2030 р. виробництво продукції аквакультури зросте до 106 млн тонн (на 22% або майже на 19 млн тонн) порівняно з 2020 р.

Частка штучно вирощуваних видів у загально світовому обсязі продукції рибальства та аквакультури (виготовленої для харчових та нехарчових цілей) зросте з 49% у 2020 р. до 53% у 2030 р.

У наступному десятилітті середні річні темпи зростання виробництва продукції аквакультури повинні знизитися до рівня менше половини показника за попереднє десятиліття: у 2010–2020 рр. – 4,2%, а у 2020–2030 рр. – 2,0%.

Цій зміні сприятиме ряд факторов15. Це, зокрема, ширше прийняття та застосування екологічних норм; зниження обсягів води в наявності та скорочення числа районів, збільшення числа спалахів захворювань водних тварин, пов’язаних із застосуванням інтенсивних методів виробництва та зниження приросту продуктивності аквакультури. Очікується, що зниження темпів зростання багато в чому обумовлено політикою Китаю. Ймовірно, країна продовжить здійснювати політику, яку проводить із 2016 р.; продовжиться перехід від екстенсивної до інтенсивної аквакультури поряд з інтеграцією більш ефективного виробництва із природоохоронними заходами шляхом впровадження екологічно безпечних технічних нововведень, при цьому спочатку скорочуватимуться потужності, а потім підвищуватиметься темпи зростання.

У період до 2030 р. Китай збереже лідируючі позиції з виробництва продукції аквакультури у світі, але у 2020–2030 роках воно зросте на 21%, що майже вдвічі менше, ніж у 2010-2020 рр. (40%). У 2020 р. у Китаї вироблялося 57% світового обсягу продукції аквакультури, а до 2030 р. прогнозується зниження цього показника до 56%, не зважаючина те, що частка продукції аквакультури загалом обсяг продукції сектора, виробленої в країні, за цей же період збільшилася з 79 до 82%.

Очікується, що зниження темпів зростання виробництва у Китаї буде частково компенсовано збільшенням виробництва у інших країнах. Обсяги виробництва у секторі аквакультури продовжать рости на всіх континентах, але асортимент видів та продукції в різних країнах та регіонах буде різним. Найбільш суттєво сектор розшириться в Північній та Південній Америці (на 29% у порівнянні з 2020 р.), Африці (на 23%) та Азії (на 22%).

Зростання виробництва продукції аквакультури в Африці буде обумовлено введенням в експлуатацію додаткових потужностей в останні роки, а також національною політикою, створює сприятливі умови для розвитку субсектора, каталізатором якого є зростання попиту на місцях внаслідок прискорення економічного зростання.

При цьому, не зважаючи на очікуване зростання, загальний обсяг виробництва аквакультури в Африці залишиться незначним і у 2030 р. складе трохи більше 2,8 млн тонн, при цьому основна частка (1,9 млн тонн) вироблятиметься в Єгипті.

Азіатські країни збережуть домінуючу роль у аквакультурі: у 2030 р. їх частка у загально світовому обсязі виробництва продукції субсектора залишиться на рівні 88%, і за рахунок цих країн забезпечуватиметься понад 88% приросту виробництва. Виробництво всіх груп видів, що культивуються продовжить зростати, але темпи зростання у різних групах будуть нерівномірними, і, як наслідок, зміниться частка різних видів у загальному обсязі.

Об’єм виробництва видів, до раціону яких входить більше рибного борошна та риб’ячого жиру, зростатиме повільніше через очікуваного підвищення цін на рибне борошно та зниження його доступності.

Після невеликого спаду у 2019 та 2020 рр. найближчі десятиліття прогнозується відновлення обсягів промислового рибальства: світове виробництво продукції цього субсектора наприкінці прогнозного періоду зросте на 6% і досягне 96 млн. тонн, що більш ніж на 5 млн. тоннбільше, ніж у 2020 році.

Прогнози виробництва продукції рибництва та аквакультури до 2030 р. (тис тонн/рік)

Нові проблеми та перспективи.  Протягом наступного десятиліття очікуються деякі коливання, пов’язані з явищем Ель-Ніньо, наслідком яких стане зниження уловів риби, особливо анчоуса, у Південній Америці. Загальне зниження світового виробництва продукції промислового рибальства у роки складатиме близько 2%. Загальне зростання виробництва продукції промислового рибальства зумовлений, зокрема, такими факторами:

1. i) збільшення вилову в ряді районів промислу, дезапаси деяких видів відновлюються завдякипідвищенню ефективності регулювання ресурсів;
2. ii) зростання вилову у водах невеликої кількості країн зресурсами, де існуютьнові можливості для рибальства або де діють менш жорсткі обмежувальні заходи до регулювання рибних ресурсів;

iii) підвищення ефективності використання улову, включаючи скорочення викидів, втрат та псування в результаті прийняття законів та підвищення ринкових цін на водні види для виробництва продовольчих та непродовольчих товарів.

Очікується, що Китай збереже провідні позиції у промисловому рибальстві, навіть якщо у наступному десятилітті він продовжить проводити спрямовану на охорону навколишнього середовища політику та обсяг продукції субсектору в країні залишиться на рівні 2020 р.

Політика Китаю в галузі промислового рибальства спрямована на скорочення внутрішнього вилову за рахунок контролю за ліцензуванням, скорочення числа рибалок та рибальських суден та контролю за обсягами виробництва. Крім того, поставлені наступні цілі: модернізація знарядь лову, суден та інфраструктури; регулярне скорочення субсидій на паливо; ліквідація незаконного, неповідомленого та нерегульованого промислу (ННН-промислу); відновлення національних рибних запасів за допомогою зариблення, штучних рифів та сезонних заборон на промисел

Однак у рамках цієї політики передбачається компенсувати очікуване зниження внутрішнього вилову за рахунок збільшення вилову експедиційним флотом. Очікується, що в 2030 р. виробництво рибного борошна та риб’ячого жиру збільшиться порівняно з 2020 р. на 11%, хоча частка продукції промислового рибальства, що переробляється в рибне борошно і риб’ячий жир, повинна знизитися до 17% (порівняно з 18% у 2020 р.).

Очікуване збільшення виробництва рибного борошна та риб’ячого жиру обумовлено загальним зростанням виробництва продукції промислового рибальства в 2030 р. порівняно з 2020 р., а також підвищенням обсягів виробництва рибного борошна та риб’ячого жиру, одержуваних з рибних відходів та побічних продуктів переробки. Згідно з прогнозами, у період 2020-2030 рр. частка рибного борошна, що отримується з рибних відходів, збільшиться з 27 до 29%, а частка риб’ячо гожиру дещо знизиться (з 48 до 47%).

Споживання рибопродукції. Продукція рибальства та аквакультури буде переважно використовуватися для споживання людиною; очікується, що частка спрямованої на ці цілі продукції продовжить зростати: якщо у 2020 р. вона становила 89%, то до 2030 р. досягне 90%. За прогнозами, загальний обсяг харчової продукції з водних біоресурсів, призначений для споживання людиною, до 2030 р. збільшиться на 24 млн тонн порівняно з 2020 р. і досягне 182 млн. тонн.

Таким чином, показник зросте на 15%, що нижче за показник 2010–2020 рр. Це уповільнення насамперед пов’язане зі скороченням обсягу додаткової продукції у секторі рибальства та аквакультури, підвищенням цін на продукти харчування з водних біоресурсів у номінальному вираженні, уповільненням зростання чисельності населення та насиченням попиту в ряді країн, особливо у країнах з високим рівнем доходу, де, згідно з прогнозами, споживання харчової продукції з водних біоресурсів практично не зросте (середньорічний приріст у 2020–2030 рр. становитиме 0,3%).

Основними факторами зростання споживання харчової продукції з водних біоресурсів загалом будуть високий попит, пов’язаний із зростанням доходів та урбанізацією, поряд із підвищенням виробництва продукції рибальства та аквакультури, удосконаленням методів після промислової обробки та розвитком каналів дистрибуції, що сприяють підвищенню обсягів комерціалізації продукції 18.

Крім того, каталізаторами попиту будуть зміни у моделях харчування у бік підвищення різноманітності харчових продуктів, а також підвищена увага до здоров’я, харчування та раціону, з наданням важливу роль харчової продукції з водних біоресурсів.

Попит в основному зростатиме за рахунок країн із середнім рівнем доходу, частку яких, як очікується, доведеться до 82% зростання споживання до 2030 р.

Близько 72% світової продукції рибальствата аквакультури, доступною для споживання людиною в 2030 р. споживатииеться в Азії, а найнижчим буде обсяг її споживання в Океанії.

До 2030 р. населення всіх континентів споживатиме більше харчової продукції з водних біоресурсів, ніж у 2020 р.; найвищі темпи зростання прогнозуються в Африці та Океанії (в обох регіонах – на 26%), Північній та Південній Америці (17%), Азії (15%) та Європі (6%).

Видимо споживання харчової продукції зводних біоресурсів на душу населення у 2030 р. досягне 21,4 кг порівняно з 20,2 кг у 2022 р. При цьому середньорічні темпи зростання споживання цієї продукції на душу населення у 2020–2030 рр. знизяться до 0,6% порівняно з 1,0% у 2010–2020 рр.

Споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення зросте у всіх регіонах, крім Африки. Найвищі темпи зростання прогнозуються в Океанії (12%), Північній та Південній Америці (9%), Азії (7%) та Європі (6%).

При цьому у різних країнах та різних регіонах у середині країн загальна динаміка зміни кількості та різноманітності споживаної риби буде неоднаковою. Очікується, що у 2030 р. близько 59% харчової продукції із водних біоресурсів, доступною для споживання людиною, вироблятиметься в секторі аквакультури (2020 р. цей показник становив 56%).

В Африці очікується незначне зниження річного споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення (з 9,9 кг у 2020 р. до приблизно 9,8 кг у 2030 р.). Найбільш суттєво показник у цей період знизиться у країнах Африки на південь від Сахари (з 8,6 кг до 8,4 кг). Пропозиція харчова продукції з водних біоресурсів зростатиме за рахунок зростання виробництва та імпорту, але вступників обсягів буде не достатньо, щоб воно зростало швидше, чим чисельність населення Африки.

Одним з небагатьох винятків стане Єгипет: у цій країні обсяги виробництва продукції аквакультури були значними ще у 2020 р., а у 2030 р. виробництво зросте ще на 20%. Прогнозоване зниження споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населенняв Африці, особливо в країнах Африки на південь від Сахари, викликає занепокоєння з погляду продовольчої безпеки: у регіоні широко поширене недоїдання (ФАО та ін., 2021); крім того, для населення багатьох африканських країн риба є джерелом суттєвої частки споживаного тваринного білка.

Споживання харчової продукції з водних біоресурсів. Крім іншого, зниження споживання цієї продукції може перешкодити країнам, населення яких найбільшою мірою, не може виконати завдання в галузі харчування в рамках Цілей сталого розвитку.

Ліквідація голоду, забезпечення продовольчої безпеки та покращення харчування та сприяння сталого розвитку сільського господарства – завдання 2.1 та 2.2 ЦСР.

Торгівля. Протягом прогнозного періоду зростання торгівлі продукцією з водних біоресурсів продовжиться, але сповільниться порівняно з попереднім десятиліттям, що стане наслідком зниження темпів зростання виробництва, підвищення цін на продукцію рибальства та аквакультури (яке буде стримувати загальний попит на водні види та їх споживання), а також вищого внутрішнього попиту у низці країн з найвищим обсягом виробництва та експорту, таких як Китай, який, як очікується, збільшить виробництво продукції аквакультури для внутрішного ринку.

Торгівля продовжуватиме грати важливу роль у секторах рибальства та аквакультури, зокрема, з погляду забезпечення продовольством та продовольчої безпеки. За оцінками, у 2030 р. близько 36% від загального обсягу продукції рибальства та аквакультури прямуватиме на експорт (31% без урахування торгівлі всередині Європейського союзу) у вигляді різних продуктів для споживання людиною або не їстівними товарами.

Все більше харчової продукції з водних біоресурсів, що поставляються на міжнародні ринки вироблятиметься в секторі аквакультури. У кількісному вираженні основним експортером харчової продукції з водних біоресурсів як і раніше буде Китай, за яким слідуватимуть В’єтнам та Норвегія. Експорт харчової продукції з водних біоресурсів, насамперед зростатиме за рахунок Азії, яка забезпечить 52% приросту обсягів риби, що надходить на міжнародні ринки, до 2030 р.

Частка Азії у торгівлі рибою, призначеної для споживання людиною, підвищиться з 47% у 2020 р. до 48% у 2030 р. Країни з високим рівнем доходу будуть, як і раніше, значною мірою задовольняти внутрішній попит за рахунок імпортованої продукції.

На Європейський Союз, Японію та США у 2030 р. буде припадати на 39% від загального обсягу імпорту харчової продукції з водних біоресурсів – це трохи нижче, ніж у 2020 р. (40%).

Очікується, що обсяг торгівлі рибним борошном та риб’ячим жиром збільшиться на 9% та 7% відповідно. Основними експортерами риб’ячого жиру залишаться Перу та Чилі, а основними імпортерами –Норвегія та Європейський Союз; зокрема, вони будуть закуповувати його для розведення лососевих в аквакультурі.

На першому місці по експорту рибного борошна залишиться Перу; у трохи менших обсягах її експортуватимуть Європейський Союз та Чилі. Основним імпортером цього товару буде Китай.

Ціни. Очікується, що протягом усього десятиліття ціни на продукцію рибальства та аквакультури у номінальному вирази будуть зростати. Цю тенденцію будуть, зокрема, визначати такі фактори: підвищення доходів, зростання чисельності населення та підвищення цін на м’ясо ; незначне збільшення виробництва продукції промислового рибальства, уповільнення зростання виробництва аквакультури та зростання цін на низку найважливіших ресурсів, таких як корми, енергія та риб’ячий жир. Крім того, зниження темпів зростання виробництва продукції рибальства та аквакультури в Китаї приведе до підвищення цін на внутрішньому ринку країни та, як слідство, на світових ринках. Найбільш відчутно зростуть середні ціни на продукцію, що реалізується на ринках (на 33% у 2030 р. порівняно з 2020 р.); менш істотно зросте середня ціна на продукцію аквакультури (на 29%); ще меншим буде приріст цін на продукцію промислового рибальства (19%, без урахування риби, яка використовується в не харчових цілях).

Також будуть підвищуватися ціни на водні види, що культивуються. Їх зростання буде викликане підвищенням цін на рибне борошно та риб’ячий жир, які, як очікується, до 2030 р. піднімуться на 11% та 1% у номінальному вираженні внаслідок високого світового попиту.

Високі ціни на корми можуть також вплинути на видовий склад продукції аквакультури: господарства перейдуть на вирощування видів, що вимагають менше кормів або дешевших кормів або взагалі не потребують кормів. Внаслідок підвищення цін на етапі виробництва у поєднанні з високим попитом на харчову продукціюз водних біоресурсів середня ціна на міжнародному ринку харчової продукції з водних біоресурсів до 2030 р. зросте на 18% порівняно з 2020 р.

Передбачається, що у реальному вираженні всі ціни, крім цін на продукцію аквакультури і продукцію, що поставляється на ринки з водних біоресурсів, протягом прогнозного періоду знизяться, залишаючись при цьому досить високими. Коливання цін на окремі продукти можуть бути більш вираженими внаслідок коливань попиту або пропозиції.

Крім того, оскільки велику частку продукції сектора, що поставляється на світові ринки рибальства та аквакультури складатиме саме продукція аквакультури, то її вплив на формування цін на національних та міжнародних ринках продукції з водних біоресурсів може зрости.

Найсильніше знизяться ціни на рибне борошно та риб’ячий жир. Ціни на протеціни раніше були досить високими, тому до 2030 р. ціни на рибне борошноще будуть на 28% відсотків вищими, ніж у 2005 р., коли почалося різке зростання цін. Зростання цін на риб’ячий жир більш виражне, тому реальна ціна на нього в 2030 р., як очікується, буде на 70% вище, ніж у 2005 р.

Якщо розглядати ці фактори в сукупності і за інших рівних умов, то можна зробити висновок, що переробка відходів продукції промислового рибальства в цілому та риби зокрема в рибне борошно та риб’ячий жир залишатиметься прибутковим протягом усього прогнозованого періоду.

Резюме основних висновків за підсумками прогнозування. За результатами аналізу було виявлено такі основні тенденції на період до 2030 р.. Очікується, що обсяги виробництва, споживання та збуту продукції рибальства та аквакультури у всьому світі зростатимуть, але темпи зростання поступово сповільняться; прогнозується, що обсяги продукції промислового рибальства виростуть лише помірно, оскільки зростуть обсяги виробництва у сегментах сектора, де забезпечено належне управління ресурсами.

Очікується, що, незважаючи на зниження темпів зростання світового виробництва продукції аквакультури, воно дозволить значною мірою усунути розрив між попитом та пропозицією. Пропозиція харчової продукції з водних біоресурсів збільшиться у всіх регіонах, тоді як в Африці, особливо в країнах Африки на південь від Сахари, очікується деяке зниження споживання на душу населення, що викликає занепокоєння з точки зору продовольчої безпеки.

Торгівля продукцією з водних біоресурсів зростатиме повільніше, ніж у минулі 10 років, однак частка продукції рибальства та аквакультури, призначена для експорту, залишиться стабільною. Всі ціни в номінальному вираженні зростуть, але в реальному вираженні очікується їхнє зниження на усі продукти, за винятком продукції аквакультури та продукції, що є предметом торгівлі.

Очікується, що нові реформи та політика в галузі рибальства та аквакультури, які будуть проводитися Китаєм протягом терміну виконання його тринадцятого (2016–2020 рр.) та чотирнадцятого (2021-2025 рр.) п’ятирічних планів, нададуть помітний вплив на становище у всьому світі та призведуть до зміни цін та обсягі у виробництві та споживаннія.

Основні фактори невизначеності. Прогнози, подані у цьому розділі , засновані на ряді припущень у галузі економіки, політики та екології. Відхилення будь-якого з цих припущень призведе до зміни прогнозів щодо розвитку рибальства та аквакультури.

У короткостроковій перспективі найбільша серйозна невизначеність пов’язана з пандемією COVID-19 та її наслідками, зважаючи на те, що глобальні виробничо-збутові ланцюжки та торгівля ще не відновилися до кінця, а також війною між Україною та рф. Можна припустити, що війна матиме багатопланові наслідки з погляду торгівлі, цін, логістики, виробництва, інвестицій, економічного зростання та засобів до існування, надасть серйозний не прямий вплив на продовольчу безпеку не тільки України, а й багатьох інших країн, і матиме серйозні наслідки для секторів рибальства та аквакультури. Крім того, у наступному десятилітті ймовірні масштабні зміни у стані навколишнього середовища, доступності ресурсів, макроекономічних умов, правил та тарифів міжнародної торгівлі та ринковій кон’юнктурі, які можуть вплинути на виробництво, ринки та торгівлю в середньостроковій перспективі.

Очікується, що мінливість та зміна клімату, у тому числі частота та масштаби екстремальних погодних явищ, вплинуть на доступність, переробку та збут продукції з водних біоресурсів, що зробить країни більш уразливими для ризиків. Цей вплив буде неоднаковим на різних територіях. Ці ризики можуть посилитися  таких факторів:

1. i) неефективнерегулювання ресурсів, що провокує деградаціюнавколишнього середовища та руйнування довкілля,

підвищує інтенсивність експлуатації ресурсів та веде до перелову, поширенню ПНН-промислу та хвороб, а також вторгнення «утікачів» та неаборигенных видів;

1. ii) проблеми аквакультури, пов’язані з фізичноюдоступністю та наявністю ділянок та водних ресурсів, атакож з доступом до кредитів, генетичного матеріалу та спеціалізованим знанням. Але ці ризики можна знизити шляхом гнучкого та ефективного керівництва, в рамках якого будуть створюватися умови для запровадження жорстких режимів управління рибальством, а також шляхом відповідального розвитку аквакультури, вдосконалення технічного забезпечення галузі, інновацій та досліджень.

У довгостроковій перспективі реалізація цих позитивних змін та введення необхідних заходів політики у сфері управління допоможе суттєво підвищити загальний обсяг виробництва продукції рибальства та аквакультури, як показано у розробленому ФАО оптимістичному сценарії до 2050 р. Крім того, міжнародна торгівля продуктами рибальства та аквакультури будуть надалі регулюватись вимогами до доступу на ринок, пов’язаних із стандартами безпеки, якості та простежуваності харчових продуктів, а також вимогами щодо законності походження продукції.