Селекційно-генетичний центр рибництва (чи потрібен він Україні?)

Чи потрібен Україні справжній не на папері

селекційно-генетичний центр рибництва?

 

Аналіз сучасних проблем розвитку аквакультури та марикультури в Україні

 

Галузь рибного господарства повинна виконувати важливу функцію забезпечення продовольчої безпеки та продовольчої незалежності в секторі рибопродукції за рахунок виробництва необхідного об’єму рибної продукції (як мінімум 23,7 кг/рік на одного мешканця) у харчовому кошику громадян України (зараз ця цифра складає лише 10,4 кг/рік,при цьому за рахунок імпорту, в більшості неякісного  забезпечується 85 % потреб населення).

Рибогосподарська діяльність в Україні складається з рибальства та аквакультури (штучного вирощування риби в природних і штучних водоймах, садкових господарствах в установках з замкненого водопостачання та вирощування риби в умовах марикультури – в морі, затоках,  лиманах, тощо), вивчення та відтворення риби та інших водних біоресурсів.

Проблеми розвитку аквакультури і марикультури які заважають інтенсивному розвитку рибного  господарства можна сформулювати наступним чином:

1. Відсутність досконалого законодавчого поля для здійснення нормального процесу розвитку аквакультури і марикультури та всього рибного господарства.
2. Відсутність досконалого державного управління, регулювання та підтримки процесів функціонування рибогосподарського комплексу.
3. Відсутність кредитно-фінансової системи (довгострокові інвестиції).
4. Відсутність надійних політичних і економічних гарантій збереження та ефективного використання вітчизняних і іноземних інвестицій.
5. Неадекватне здороження більшості товарів та послуг, які вживаються рибним господарством.
6. Низький рівень доходів більшості населення України на фоні високих цін на імпортну рибу.
7. Збільшення антропогенного впливу на водні біоресурси.
8. Низький, застарілий технологічний рівень підприємств галузі.
9. Відсутність необхідного масштабного зариблення водойм України.
10. Вирощування по екстенсивній технології не тільки товарної риби, а і молоді, яке також значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і фінансовий стан підприємств.
11. Обмеженість оборотних коштів, що не дає змоги додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.
12. Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості придбання в повному обсязі ветеринарних препаратів,  добрив, кормів, спецодягу сіткових матеріалів, плавзасобів, спеціального обладнання, спецодягу, рибоводного інвентарю, тощо.
13. Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм нереалізованими залишками рибопосадкового матеріалу.
14. Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.

Крім того розподіл риби в нових умовах треба  організувати рівномірно по географічним показникам з цілорічними поставками не тільки у міста, a й у віддалені куточки України в повному асортиментному переліку від масової та дешевої риби  до коштовної імпортної риби в необхідній кількості і бездоганній якості.

Сучасні медичні нормативи будуть змушувати рибну промисловість в майбутньому переорієнтуватися на нові технології торгівлі живою та охолодженою рибою із застосуванням рідкого льоду в кількості не менш як  70 % (у такому стані в рибі зберігаються практично всі корисні речовини). Кількість мороженої рибопродукції необхідно буде знизити до 20 % а кількість консервної, пресервної продукції, в’яленої риби, копченої та продукції рибної кулінарії необхідно довести при цьому до 10 %.

Асортиментний перелік рибопродукції повинен складатися з рослиноїдних, частикових (крупних та дрібних), кефалевих, лососевих, сигових, осетрових, камбальних та інших видів риб наших водойм та виловлених у різних частинах Світового океану.

Основу асортиментного переліку повинна складати якісна дешева рибна продукція, яка має бути доступна по фінансах більшості населення України.

Висновки:  аналіз проблем розвитку аквакультури і марикультури в Україні показує, що багато проблем лежить у кадровій, організаційній, та законодавчій площині, які можна вже за декілька місяців вирішити на державному, галузевому та регіональному рівнях.

Але головною причиною гальмування розвитку аквакультури та марикультури  треба вважати  відсутність на даний час в Україні  державного Селекційно-генетичного центру рибництва (СГЦР) який повинен проводити системну науково-виробничу роботу  не тільки по формуванню та утриманню в штучних умовах колекційних та селекційно-племінних ремонтно-маткових стад  промислових, зникаючих та рідких видів риб,  а й інкубацію і вирощування рибопосадкового матеріалу з них для зариблення усіх водойм України в обсягах, достатніх для їх повномасштабної рибогосподарської експлуатації.

Вирішення вищезгаданих проблем вирощування рибопосадкового матеріалу складе основу для відновлення рибогосподарських водойм та подальшого стрімкого розвитку рибного господарства України.

 

Стратегія розвитку

 

Будівництво та функціонування Селекційно-генетичного центру рибництва повинно бути передбачено бюджетом України в межах  Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2050 р.» який потрібно прийняти Верховною Радою України вже у 2020р.

Стратегічною метою будівництва державного Селекційно-генетичного  центру рибництва необхідно вважати створення потужного науково-виробничого об’єднання, яке в умовах повної руйнації рибного господарства України  зможе сформувати та експлуатувати колекційні та селекційно-племінні ремонтно-маткові стада промислових та всіх інших видів риб наших водойм і  тих видів риб які можна вирощувати в штучних умовах аквакультури та марикультури для:

1. Відновлення всієї видової різноманітності риб та інших водних живих ресурсів в водоймах України до фонового природного рівня, який був ще в середині 20-го сторіччя.
2. Збереження для наших нащадків генофонду цінних і промислових видів риб в контрольованих умовах шляхом створення колекційних ремонтно-маткових стад для виконання своїх міжнародних зобов’язань перед Світовою спільнотою по збереженню зникаючих видів риб (1992 р. Ріо-де-Жанейро «Конвенція ООН о збереженні біорізноманіття», а також по лінії рішень СІТЕС).
3. Створення об’єктивних передумов для інтенсивного розвитку рибного господарства України за рахунок:

• підвищення рибопродуктивності українських водойм природних та штучних шляхом повномасштабних полікультурных зарибнень цінними і промисловими видами риб;
• створення на Україні потужного ринку рибопосадкового матеріалу промислових видів риб для подальшого їх вирощування в умовах аквакультури та марикультури на комерційних рибогосподарських підприємствах;
• створення механізму єдиного технологічного ланцюжка від вирощування державою рибопосадкового матеріалу, розподілення його по комерційним рибогосподарським підприємствам для подальшого вирощування товарної риби, її перевезення та реалізації, а також створення спеціального фінансового механізму відшкодування державі її витрат за наданий комерційним підприємствам зарибок,  або за зариблені селекційно-генетичним  центром водойми, які експлуатуються комерційними рибогосподарськими підприємствами.

Потреби України в рибопосадковому матеріалі

( плани виробництва на найближчі 5 років)

Таблиця 1   

№ п/п	Види риб	Площа водойм для зариблення (тис. га.)	Кількість зарибку на 1 га (штук)	Всього на рік зарибку (млн. штук)	Вага вилову  (тис. тонн)	Кількість ремонтно-маткового поголів’я (штук)	Вага ремонтно-маткового поголів’я (тонн)	Площа маткових водойм (га) **
Аквакультура (1,3 млн. га)
1.	Білий амур	1.000	50	50	15	2.000	20	1000
2.	Чорний амур	1.000	15	15	5	1.000	10	100
3.	Білий товстолобик	1.000	300	300	150	30.000	300	1.000
4.	Строкат. товст/лоб	1.000	200	200	100	20.000	200	1.000
5.	Короп   *	1.000	500	500	300	40.000	300	1.000
6.	Лінь	1.000	25	25	2	2.000	5	10
7.	Карась	100	25	25	2	2.000	5	10
8.	Лящ	1000	50	50	10	2.000	3	10
9.	Рибець, тараня,…	500	200	100	8	50.000	37	200
10.	Сом (усі види)	1.000	50	20	2	10.000	100	1.000
11.	Щука	500	100	50	2	25.000	50	1.000
12.	Жерех	500	10	5	1	1.000	3	1.000
13.	Судак	1.000	100	100	10	15.000	100	1.000
14.	Сигові ***	900	200	180	50	100.000	500	2.000
15.	Буффало	500	200	100	15	10.000	80	1.000
16.	Риби для УЗВ		–	–	5	–	–	–
17.	Осетрові	900	100	90	10	2.000	50	1.000
18.	Веслонос	1.000	100	100	10	2.000	50	1.000
19.	Вугор	100	1000	100	1	1.000	2	100
20.	Форель (+ садки)*	100	100	20	10	20.000	60	–
21.	Лососеві	1.000	50	50	30	100.000	360	4.000
22.	Тріскові (налим)	100	100	10	1	1000	5	500
23.	Інші види риб	–	–	–	1	–	–	–
24.	Раки*	–	–	–	10	–	–	–
	Всього:	х	х	1.900	750	х	2.200	х
Марикультура (10 млн. га)
1.	Піленгас, лобан, *	10.000	–	250	30	–	–	–
2.	Осетрові *	10.000	–	200	50	20.000	500	5.000
3.	Камбала калкан,*	10.000	–	500	10	–	–	–
4.	Лососеві *	–	–	100	50	100.000	300	–
5.	Інші види риб *	–	–	50	10	–	–	–
6.	Крев, мол, водорос.	–	–	–	100	–	–	–
	Всього:	х	х	1.100	250	х	800	х
	Разом:	х	х	3.000	1.000	х	3.000	х

Примітка:

1. * – з урахуванням інтенсивного вирощування у водоймах, садках, УЗВ (установках замкненого водопостачання);
2. **- вирощування ремонтно-маткового поголів’я в монокультурі (рослиноїдні та деякі інші види риб у полікультурі);
3. ***- зариблення вказано цьогорічкою, але в деякі водойми зариблення буде відбуватися мальками 1-2 місяці, а також личинкою, яка поставлена «на плав»;
4. промислове повернення може коливатися від 10÷30%;
5. площа виросних водойм може бути 30.000÷50.000 га;
6. для марикультури вирощування осетрових, камбали калкан, кефалевих буде відбуватися як у морі на нагулі так і в садках;
7. останні 000 тонн риби для забезпечення населення України мінімальною нормою 24 кг/людину на рік буде відбуватися за рахунок вилову  оселедцевих видів риб (хамса, шпрот, кілька, тюлька, тощо) в Азово-Чорноморському басейні.

 

З даної схеми та таблиці 1 видно, що Селекційно-генетичний центр рибництва повинен стати тим інтелектуально-виробничим центром, який зможе опиратися на адміністративний потенціал Держрибагентства та всієї державної системи управляння рибним господарством з одного боку і комерційними рибними господарствами з другого боку для найбільш оптимального та ефективного зариблення Азовського і Чорного морів, континентальних водойм України, постачання рибогосподарським підприємствам різноманітного якісного зарибку для екстенсивного та інтенсивного вирощування риби та інших гідробіонтів.

 З таблиці 1 видно, що повноцінна робота Селекційно-генетичного центру рибництва потребує значних площ спеціалізованих водойм для утримання ремонтно-маткового поголів’я (до 10.000 га), виросних водойм (до 30.000 га) та значних заводських площ в системах УЗВ з регульованими параметрами водного середовища.

Тому Держрибагентство після будівництва Селекційно-генетичного центру рибництва повинно:

• Підпорядкувати Селекційно-генетичному центру рибництва усі державні підприємства рибоводного напрямку (нерестово – виросні рибні господарства, дільниці по відтворюванню молоді, риборозплідники, у тому числі і Виробничо – експериментальний Дніпровський осетровий завод ім. Артющика).
• Об’єднати різноманітні комерційні рибогосподарські підприємства, які захочуть вирощувати рибопосадковий матеріал і які мають відповідні виробничі можливості в єдину технологічну схему Селекційно-генетичного центру рибництва.
• Сприяти формуванню та утриманню колекційних та селекційно-племінних стад всіх видів риб, які треба реанімувати та вирощувати у водоймах України.

Напрямки діяльності СГЦР

 

Головними напрямками селекції СГЦР треба вважати наступне:

1. Вивчення загальних питань біології промислових риб водойм України пошук перспективних напрямків аквакультури та марикультури.
2. Формування та експлуатація репродуктивних стад промислових та цінних видів риб від плідників які пройшли генетичну паспортизацію.
3. Розвиток товарної аквакультури (годування,  хвороби,  технології вирощування, тощо).
4. Збереження та охорона генофонду та відновлення природних популяцій риб, створення колекцій порід і видів риб.
5. Кріоконсервація статевих продуктів риб та інших гідробіонтів.
6. Доместикація осетрових та інших видів риб (створення доместифікованих форм промислових риб з підвищеними рибоводними показниками).
7. Створення нових порід та груп (коропових, лососевих, сигових, осетрових, тощо).
8. Відтворення цінних видів риб (лососеві, сигові, осетрові, камбальні, тощо) для вселення в природні водойми і вирощування молоді різних видів та порід риб для товарного вирощування.
9. Вивчення генома риб для цільової селекції на підвищення продуктивності, толерантності до негативних факторів середовища та стійкості до хвороб, розробка ДНК – тестування для встановлення породної належності ремонтно-маткового поголів’я риб, розробка методик молекулярно-генетичного аналізу та рекомендацій щодо використання ДНК – діагностики для встановлення породної приналежності.
10. Розробка нормативно-методичної документації для племінного рибництва і збереження високо гетерогенних, унікальних колекцій промислових, цінних та зникаючих видів риб.
11. Створення високопродуктивних внутрівидових міжвидових гібридів з високими продуктивними та рибоводними показниками, виведення нових порід і порідних груп.
12. Виведення порід, які мають покращені смакові властивості, більш живильні та з більшою часткою поживних частин тіла.
13. Виведення порід, які максимально повно споживають корми у процесі росту.
14. Виведення порід, які спроможні до максимального споживання кормових організмів водойм.
15. Проведення консультацій, навчань з рибогосподарськими підприємствами та допомога у практичній діяльності, тощо.

Племінна робота СГЦР повинна бути спрямована на втілення комплексу організаційних і рибоводних заходів, які зможуть покращати спадкоємні якості і підвищити продуктивність ставових риб. До цих заходів можна віднести дотримання технології вирощування, дотримання методів підбору і відбору, повноцінне харчування на всіх етапах розвитку.

У племінній справі важливо точно визначити які рибогосподарські властивості треба одержати, для якої зони рибництва, які ця порода повинна мати позитивні особливості. Кінцева мета племінної справи – виведення нових порід та гібридів, які дадуть підвищення рибопродуктивності (на 10-25%) і якості риби при менших витратах.

СГЦР повинен стати науково-виробничим центром, який буде забезпечувати швидке втілення наукових розробок у виробництво, що дозволить значно підняти ефективність рибництва та кваліфікацію фахівців, прискорить якісну підготовку студентів в галузі сучасних методів риборозведення, вирощування різноманітних видів риб на підставі вітчизняних та іноземних науково-технічних досягнень.

СГЦР – це інформаційно-методичний центр в галузі аквакультури і марикультури, який повинен володіти всіма сучасними інформаційними технологіями і банком даних по технологіях рибництва.

СГЦР повинен розробити комплексну систему вирощування рибопосадкового матеріалу, яка базується на розподілі окремих етапів вирощування зарибку (утримання ремонтно-маткових стад риб, інкубації, вирощування мальків та зарибку) по різних типах господарств та установленні між ними стійких технологічних та господарських зв’язків.

 При цьому на цих філіях і рибогосподарських господарствах фахівцями центру будуть проводитися комплексні бонітировочні роботи.

Для ефективної роботи усіх підприємств, які будуть залучені у вирощування рибопосадкового матеріалу, необхідно провести відповідну реконструкцію, яка зможе переоснастити інкубаційні цехи та малькові водойми до відповідності сучасним технологіям риборозведення.

Така масштабна структурна перебудова галузі рибного господарства України разом із прийняттям відповідних законодавчих актів забезпечить об’єктивні умови для того, щоб у найближчі 10 років довести споживання риби та рибопродукції на одну людину до 23,7 кг/рік за рахунок розвитку власної аквакультури і марикультури (навіть без будівництва океанічного рибопромислового флоту).

Розбудова СГЦР  надскладна задача, яку ще наша держава не виконувала ніколи. Для її реалізації потрібні зусилля Уряду України, Президента України, Верховної Ради України, Міністерства аграрної політики і продовольства України, Держрибагентства, всіх рибогосподарських підприємств, громадськості при повній підтримки всього населення держави.

Безпосередньо центр повинен бути розташований у Києві, а його філії  по території України. У Києві треба побудувати головний офіс, наукову базу, сформувати ремонтно-маткові стада риб які треба вирощувати для реанімації внутрішніх водойм і розвитку континентальної аквакультури (рослиноїдні, коропові, осетрові, лососеві, сигові, сомові, тощо).

На Азовському та Чорному морях треба побудувати філії, де будуть сформовані ремонтно-маткові стада морських видів риб (піленгасу, лобану, гостроносу, камбали калкан, камбали глоси,осетрових видів риб, строкатого окуня, вугра, рибцю, лососевих, тощо) для їх інкубації і вирощування в умовах марикультури, а також для зариблення морів. На заході України треба мати також філію яка буду займатися місцевими видами риб (фореллю, іншими лососевими, налимом, сиговими, тощо).

Філії СГЦР повинні функціонувати у вигляді державних рибовідтворювальних заводів які потрібно реконструювати під потреби державних програм. СГЦР та його філії повинні зайняти головну роль у постачанні повного асортименту якісного племінного зарибку в достатніх обсягах для стрімкого розвитку галузі рибного господарства України.

                

                 Форми організації вирощування риби в Україні

 

На даний момент в України в аквакультурі  існує переважно екстенсивне вирощування риби. Але цей метод не дає можливості забезпечити високий рівень рибопродуктивності водойм (0,5-1 тонна/га), щільність зариблення  мала (500-1000 штук/га), а економічні показники при таких формах експлуатації водойм не забезпечують рентабельність рибогосподарських підприємств і тому немає об’єктивного підґрунтя очікувати стрімкого розвитку галузі.

Перспективною для України є тільки інтенсивна форма ведення рибництва, яка повинна передбачати заходи щодо: концентрації матеріальних, трудових, фінансових , адміністративних ресурсів, боротьбу з заростанням водойм і покращенням їх рибоводної якості, хімізацію водойм, покращення їх кормової природної бази, використання щільних посадок зарибку в моно і полікультурі в тому числі цінних хижих риб (5÷12.000 штук/га), використання змішаних посадок різновікових груп, максимально можливе розширення асортименту рибопосадкового матеріалу, повноцінне якісне годування риб, проведення селекційно-генетичної  та племінної  роботи, профілактики захворювань, механізації і автоматизації рибоводних процесів, організація повномасштабного вирощування молоді риб для зариблення водойм в обсягах, достатніх для максимально можливого використання водного ресурсу України, тощо.

Селекційно-генетичний центр рибництва повинен відігравати головну роль організатора розвитку аквакультури і марикультури в Україні.

 

Вирощування рибопосадкового матеріалу

 

Аквакультура

 

Для ефективної експлуатації водойм України зариблення треба вести виключно цьогорічками і однорічками. Застаріла практика зариблення не відповідає фізіології риборозведення і сучасним умовам (відсутність пресу хижих риб), веде до зловживань в цій сфері.

Тому Держрибагентству перш за все треба затвердити нову методику зариблення водойм мальками, личинками, цьогорічками і однорічками з технологією, яка враховує фізіологічні особливості риб та температурні  показники.

Сучасне рибництво нашої держави базується на відносно обмеженому наборі видів риб, які неспроможні повністю використовувати кормову базу водойм. Низька рибопродуктивність природних водойм України перш за все пояснюється тим, що в цих водоймах багато малоцінних та смітних видів риб, які не спроможні ефективно використовувати природну кормову базу.

Повномасштабне щорічне зариблення природних водойм макрофитофагами, фітофагами і зоопланктофагами в декілька разів збільшить їх рибогосподарський потенціал.

Зниження чисельності малоцінної та смітної риби при цьому повинно також відбуватися шляхом інтродукції цінних представників хижої іхтіофауни (осетровими, окуневими, сомовими, вугром, деякими сиговими, тощо), що є  суттєвим резервом рибництва у континентальних природних водоймах.

Тому розширення та вдосконалення полікультурних зариблень, спрямованих на формування іхтіофауни озер, водосховищ, річок та інших водойм дозволить збільшити рибопродуктивність, покращити економічні показники рибництва, покращити якість і асортимент рибопродукції.

 

Білий амур

На всіх водоймах з високим рівнем заростання вищою водною рослинністю білий амур може дати не тільки меліоративний ефект, але й дати суттєву добавку продукції.

 Де це можливо треба переходити на китайські технології вирощування риб коли годується інтенсивно лише білий амур при щільності посадки до 1000 штук/га. Норма годівлі до 30-50 кг трави (зелені бобові) на 1 дворічну рибу. Всі інші риби вирощуються при щільності у 3-5 разів вищої ніж при екстенсивному вирощуванні. За рахунок швидкої переробки екскрементів білого амура (3 дні замість 14 днів при простому розкладанні трави) кормова база водойм збільшується у рази.

Особливої державної програми потребують канали зрошувальних систем водгоспів для їх біологічного очищення білим амуром (дворічками і більше).

Потреби водойм України у білому амурі як біологічному меліораторі сягає близько 50 млн. штук/рік. Це близько 1.000 тонн зарибку. Вирощування цього річок білого амуру треба проводити в полікультурі з іншими рослиноїдними для економії виросних водойм.

Формування племінних ремонтно-маткових стад білого амуру  потребує завезення чистих ліній з Китаю, В’єтнаму…

Чорний амур

Повномасштабне зариблення усіх водойм чорним амуром як біологічним меліоратором може значно покращити їх стан (живиться молюсками, які сприяють розвитку інвазійних хвороб риб).

Крім того чорний амур є цінною рибою як в харчовому плані, так і в плані суб’єкта спортивного рибальства, який не вступає в харчову конкуренцію з іншими рибами при полікультурному зарибленні.

 Для вирощування рибопосадкового матеріалу чорного амуру в кількості 15 млн. шт./рік в полікультурі з рослиноїдними рибами  потрібно 300 га виросних водойм. Загальна вага зарибку ≈ 300 тонн.

Формування племінних ремонтно-маткових стад чорного амуру неможливе без завезення чистих ліній з Китаю, В’єтнаму, Росії.

Білий і строкатий товстолобики

Враховуючи значний рибогосподарський потенціал континентальних водойм України в 1,3 млн. га, а також те, що вони в основному розташовані у 3-5 зоні рибництва можна сміливо планувати їх інтенсивну експлуатацію за допомогою рослиноїдних видів риб.

Загальні теоретичні потреби  у зарибку товстолобиками нараховують близько 500 млн. штук/рік.  Загальна вага зарибку товстолобиків буде складати   15.000 тонн (зараз вся Україна стільки вирощує товарної риби). При систематичному зарибленні ці цифри можуть бути зменшені вдвічі за рахунок того, що частина риб буде не виловлена і продовжувати рости значно більшими темпами ніж дворічки.

Частка рослиноїдних риб в загальному виробництві рибопродукції буде через п’ять років складати біля 35 % (зараз біля 60-70%).

Однак розвиток екстенсивної аквакультури за рахунок рослиноїдних видів риб у валових показниках забезпечує ринок України якісною та відносно дешевою рибною продукцією для менш забезпечених прошарків населення (собівартість товстолобиків складає близько 10 грн./кг в умовах невеликих до 100 га  водойм і 15 грн./кг в умовах великих водосховищ, коропа в умовах садкового вирощування – 15-20 грн./кг).

СГЦР у Києві зможе лише підтримувати якість рибопосадкового матеріалу і проводити відповідні наукові дослідження та селекційно-племінну справу. Основна робота по вирощуванню зарибку рослиноїдних риб ляже на філії і комерційні рибогосподарські підприємства які будуть працювати на договірних засадах.

Короп

Структурна перебудова галузі рибного господарства України в найближчі 5-10 років буде спрямована на розвиток власного виробництва рибопродукції. В умовах нашої аграрної держави, яка виробляє щорічно біля 50 млн. тонн переважно фуражного зерна, доцільним треба вважати вирощування коропа по інтенсивній технології як у ставках так і в садках (як це відбувалося за часи Радянського Союзу).

Потреби у зарибку коропа для природних водойм України сягають близько 200 млн. штук/рік. Для інтенсивної аквакультури – 300 млн. штук/рік.

Вага зарибку буде сягати близько 15.000 тонн. Основний тягар щодо вирощування зарибку буде покладений на філії і комерційні рибогосподарські підприємства.

СГЦР повинен зосередитися на вдосконаленні порід, пристосованих до вирощування у садках.

Формування племінних ремонтно-маткових стад коропа може відбуватися на тлі власних українських порід коропа (лускатого, голого, рамчастого, дзеркального, тощо).

Лінь

Ця цінна ставкова риба, яка має експортний потенціал практично позабута. ЇЇ відродження у природних та штучних водоймах України є важливою і невідкладною справою СГРЦ.

Додаткове зариблення водойм цьогорічками ліню дає підвищення рибопродуктивності на 15 % по відношенню до коропа без годування, а це 20-40 кг/га додаткової рибопродукції.  

Загальна потреба у зарибку ліню сягає 25 млн. штук/рік загальною вагою близько 500 тонн.

Формування маткових стад ліню повинно відбуватися з природних водойм.

Карась

Для водойм з поганим газовим режимом і гарним прогрівом а також для водойм, де для заповнення всього спектру полікультури не вистачає карасів, треба проводити штучне вирощування сріблястого та золотого карася.

Загальна потреба у зарибку карасів приблизно 25 млн. штук/рік загальною вагою до 500 тонн.

Вирощування зарибку та утримання ремонтно-маткових стад виключно за рахунок філій і комерційних підприємств.

Формування маткових стад карасів повинно відбуватися з природних водойм.

Лящ

Цінна промислова риба яка потребує відновлення практично на всіх водоймах. Загальні потреби у зарибку  сягають 50 млн. штук/рік при масі  1.000 тонн. Вирощування молоді доцільно проводити в полікультурі з рослиноїдними, сиговими, лососевими, сомовими рибами.

Треба розробити методику масового отримання молоді не тільки в умовах рибних заводів, але й нересто-виросним способом у лиманах і нерестових водоймах.

Формування маткових стад доцільно проводити із середньої течії Дніпра, Прип’яті, Азовського моря, тощо.

Рибець, тараня

Рибець – перспективний вид для інтродукції у малі водойми. Тараня – масова промислова риба, яка потребує повного відновлення.

Загальні потреби  у молоді – 100 млн. штук/рік при масі ≈ 500 тонн (5грам). Враховуючи особистості нересту, масштаби інкубаційної кампанії та відносно незначну цінність риб, доцільно нерест тарані і рибцю проводити у філіях СГЦР та на комерційних рибогосподарських підприємствах по відтворенню.

Формування маткових стад треба проводити із пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, тощо.

Сом

В умовах природних водойм України доцільно вирощувати сома звичайного, в умовах ставів і садкових господарств на теплих водах ГРЕС і АЕС – канального сома, а в умовах УЗВ (установок замкненого водопостачання) – канального і кларієвого сома.

Вирощування в аквакультурі сомів є дуже перспективною справою, тому, що соми вживають низько протеїнові корми (25-30 % половина з них тваринного походження, які легко можна виробляти на існуючих комбікормових заводах).

Загальні потреби у молоді (10-50 грам) – 50 млн. штук/рік при масі ≈ 1.000 тонн.

Формування ремонтно-маткових стад канального і кларієвого сомів як найбільш теплолюбних і тому потребуючих більш складної технології утримання і розведення доцільно проводити на СГРЦ в умовах УЗВ. Формування ремонтно-маткових стад сома звичайного буде проводитися з природних водойм України.

Щука

Враховуючи безліч водойм України, які потребують біологічної меліорації від малоцінної та смітної риби, розведення щуки є тим організаційним  заходом, що покращить умови існування промислових видів риб і дасть додаткову цінну рибну продукцію у розмірі до 3-4 %.

Зариблення щукою треба проводити личинкою «на плаву», тому для її вирощування виросні водойми не потрібні.

 У вирощуванні личинок щуки будуть приймати участь всі філії і комерційні рибогосподарські підприємства згідно договору.

Загальні потреби рибопосадкового матеріалу щуки 50 млн. штук/рік.

Формування ремонтно-маткових стад буде проводитися з природних водойм України і Росії.

Жерех

Як і щука жерех потрібен для біологічної меліорації від малоцінної і смітної риби. Додаткова продукція від його вирощування складає до 50 кг/га.

Загальні потреби в зарибку (1 грам) складає ≈ 5 млн. штук/рік, тобто приблизно 5 тонн.

У вирощуванні молоді жереха будуть приймати участь всі філії і комерційні рибогосподарські підприємства згідно договору.

Формування ремонтно-маткових стад буде проводитися з природних водойм України і Росії.

Судак

Цінна промислова риба з експортним потенціалом. ЇЇ вирощування повинно стати одним з пріоритетних напрямків розвитку аквакультури, тому питання формування ремонтно-маткових стад різних популяцій є важливою і складною задачею (судак не вживає штучних кормів і його неможна вирощувати в умовах садків).

Загальні потреби України в молоді судаку (1-10 грам) без урахування потреб зариблення Азовського моря складає близько 100 млн. штук/рік загальною масою ≈ 500 тонн.  З Азовським морем потреби у молоді судаку будуть збільшені майже 300÷500 млн. штук/рік.

Вирощування такої значної кількості рибопосадкового матеріалу судаку при існуючих складностях годування на ранніх стадіях онтогенезу потребує з боку СГЦР розробки нових, неординарних індустріальних технологій вирощування молоді із залученням максимально можливої кількості виросних рибних господарств.

Але рішення цієї проблеми при наявності каскаду водосховищ (700.000 га водного дзеркала з багатою кормовою базою для судаку) і  Азовського моря (3.760.000 га разом з Російською часткою також з багатою кормовою базою для судаку) дадуть можливість отримання десятків тисяч тонн делікатесної продукції.

Формування ремонтно-маткових стад судаку повинно здійснюватися з природних водойм України.

Сигові риби

Водойми України мають значні потенційні можливості для промислового вирощування деяких видів цінних сигових риб та їх гібридів (≈ 100.000 тонн/рік), які зараз майже не використовуються (пелядь, муксун, омуль, білорибиця, нельма, сиг, ряпушка, тощо ).

Потреби у зарибку молоді складають близько 200 млн. штук/рік, потреби у зариблені личинками поставленими «на плав»  ≈ 1 млрд. штук/рік. Загальна маса зарибку буде складати до 4.000 тонн.

Така повномасштабна робота по розведенню сигових риб повинна відбуватися при повній мобілізації всіх існуючих рибовідтворювальних потужностей держави. Щорічне вселення сигових риб у водойми без годування дасть можливість додатково отримувати більше 50.000 тонн цінної рибної продукції.

Велике значення буде мати вселення у засмічені малоцінною дрібною рибою водойми таких цінних біоміліораторів як білорибиця і нельма. Пелядь, ряпушка, сиг, муксун, омуль, повинні бути зариблені у великі та малі водойми як додаткова культура. А в деякі північні водойми ці риби повинні зариблюватися в монокультурі.

Формування ремонтно-маткових стад сигових видів риб треба проводити переважно з водойм Росії з щорічним оновленням частки стад.

Буффало

Зариблення не спускних водойм комплексного призначення доцільно проводити в полікультурі з американськими буффало (більшоротим, мало ротим, чорним).

Потреби у зарибку становлять 100 млн. штук/рік, при масі 3.000 тонн. Інкубацію ікри та вирощування рибопосадкового матеріалу треба проводити у філіях СГЦР і на комерційних рибогосподарських підприємствах півдня України. Роботи щодо покращення племінного матеріалу буффало треба покласти на головний центр.

Формування ремонтно-племінних стад буффало слід проводити з племінних рибних господарств півдня Росії.

Риби для УЗВ

Враховуючи передбачуваний стрімкий ріст інтенсивної аквакультури у вигляді вирощування риб у УЗВ (установках замкненого водопостачання), СГЦР треба буде сформувати асортиментну колекцію риб, які доцільно вирощувати в цих умовах.

Основу аквакультури УЗВ в тому числі на соленій воді будуть складати: осетрові та їх гібриди (білуга, ленський, сибірський, російський осетер, стерлядь, веслоніс, гібриди: бестер, остер, стербел, тощо), лососеві (форель всіх видів і порід, стальноголовий лосось, сьомга, кумжа, чавича…), сигові (білорибиця, нельма, пелядь, муксун, омуль…), вугореві, коропові (короп, кутум, вирезуб…), сомові (кларієвий, канальний, звичайний), теплолюбні (тіляпії, колоссома, катля, роху, мрігель …), камбала калкан, окуневі (строкатий окунь, …), кефалеві (піленгас, лобан, остронос… ), тощо.

Сам СГЦР буде збудований як УЗВ з регульованими параметрами водного середовища, різноманітними басейнами, пристосованими до всяких рибоводних маніпуляцій. Об’єм ремонтно-маткових стад в СГРЦ і його морської філії повинен повністю забезпечити стрімко зростаючі потреби аквакультури і марикультури країни.

Формування колекції ремонтно-маткових стад всіх видів риб для вирощування в УЗВ треба систематично проводити з різних джерел по всіх країнах.

Осетрові

Враховуючі величезні потенційні можливості наших водойм щодо вирощування осетрових видів риб, розвиток осетрівництва є важливішою державною справою для всієї рибної галузі.

Потреби в осетровому зарибку (3÷100 грам) континентальних водойм країни і для вирощуваннях в умовах УЗВ сягає близько 100 млн. штук/рік, масою більше 2.000 тонн.  Для повного відновлення ареалу осетрових видів риб в Азово-Чорноморському басейні треба ще не менш як 200 млн. штук/рік.

Потенційні можливості штучного вирощування осетрових видів риб в умовах України обмежуються практично тільки об’ємами фінансування осетрових господарств і розвитком комбікормової промисловості (отримання рибного борошна, як основного компоненту повнораціонного корму).

Для проведення комплексу масштабних організаційних, наукових та виробничих робот по відтворенню та промисловому вирощуванню осетрових видів риб, буде вважатися необхідним створення спеціального підрозділу СГРЦ – Державного Науково-дослідного племінного осетрового центру, який би конкретно займався розвитком осетрової аквакультури в Україні.

Основними напрямками роботи СГЦР і його підрозділу Державного науково-дослідного племінного осетрового центру повинні стати: доместикація осетрових риб, створення високопродуктивних промислових внутрівидових та міжвидових гібридів з високими продуктивними показниками, виведення високопродуктивних порід і порідних груп, організація вирощування осетрової молоді як для зариблення водойм України з метою відновлення їх рибогосподарського потенціалу, так і для штучного промислового розведення осетрових риб на м’ясо та ікру.

Колекційні стада повинні бути чистих ліній, високо гетерогенні і унікальні по внутрівидовій структурі.

Такі стада є у Росії (на даний момент відкритого нашого ворога).

Поки ця справа проблематична…

Своєчасним було б створення і сумісних рибогосподарських об’єднань та підприємств для повномасштабного вирощування не тільки осетрової молоді, а й інших видів риб Азово-Чорноморського басейну які потребують штучного відновлення.

Формування ремонтно-маткових стад осетрових видів риб необхідно проводити виключно з  генетично атестованих і зареєстрованих Центром молекулярно-генетичної ідентифікації Наукового органу СИТЕС відносно осетрових видів риб.

Веслонос

Все що стосується відновлення осетрових видів риб відноситься і до осетроподібного веслоносу. Відмінність полягає лише у тому, що цей вид прісноводний вид осетроподібних , харчується зоопланктоном і немає умов для природного відновлення.

Зариблення треба проводити практично по всіх крупних водосховищах та озерах країни. Загальні потреби у зарибку (100 грам) разом з потребами УЗВ складають 100 млн. штук/рік, масою у 10.000 тонн.

Потенційні можливості водойм країни щодо вирощування веслоносу сягають 150-200 тис. тонн/рік за умов систематичного зариблення.

Масштабна державна програма вирощування рибопосадкового матеріалу веслоносу, зарибленню і якісній експлуатації крупних водойм повинна проводитися безпосередньо керівництвом СГЦР та Державного Науково-дослідного племінного осетрового центру.

Формування ремонтно-маткових стад веслоносу треба проводити з матеріалу спеціалізованих рибних господарств, а також за допомогою систематичного завезення природних популяцій веслоносу з водойм Північної Америки.

Вугор

Відновити природний захід європейського вугра у водойми України практично неможливо, але штучне відновлення популяції та підтримання її на промисловому рівні за рахунок вселення склоподібної молоді, задача яку може вирішити СГЦР.

Враховуючи значну цінність і вартість  м’яса вугра (має значний експортний потенціал),  невибагливість до умов утримання вирощування його в контрольованих умовах УЗВ, є технологічним і високорентабельним.

Потреби природних водойм України у склоподібної молоді нараховує близько 20 млн. штук/рік.

Але щорічна закупівля зарибку є недоцільною, не технологічною і економічно невиправданою. Тому СГЦР у найближчий час потрібно розробити методику штучного розведення вугра в соленій воді на УЗВ за допомогою гормональної стимуляції і створення штучних умов для нересту, подібних до природних в Саргасовому морі.

Вирішення цього завдання дасть можливість масового зариблення наших водойм цінною рибою та стимулювання промислового вирощування в умовах ставів, садків,УЗВ.

Формування первісного ремонтно-маткового стада вугра та його постійне щорічне відновлення треба проводити за рахунок закупівлі  в країнах Заходу (Франції, Англії…) як склоподібної молоді так і плідників.

Форель

Форель поряд із іншими лососевими і сиговими видами риб повинні скласти основу холодноводної аквакультури в Україні. Поряд з вирощуванням форелі у садках і УЗВ треба зарибляти також північні та центральні водойми країни де є відповідні умови для її екстенсивного вирощування.

Загальні потреби у зарибку форелі (2÷30 грам) складають  20 млн. штук/рік, масою у 300 тонн.

Рибоводами виведено багато різновидів форелі з інкубацією на початку серпня і по травень. Це дає можливість дуже ефективно використовувати інкубаційні можливості заводів навіть взимку.

Формування ремонтно-маткових стад форелі треба проводити з власного українського матеріалу, з Росії (Адлер, Ропша…), країн Заходу (Фінляндії, Данії, Норвегії…), а також Чилі.

Лососеві

В умовах природних водойм України доцільно вирощувати деякі види лососевих: дальносхідну кумжу і сьомгу в умовах марикультури (Чорне море), дунайського лосося, харіуса, палію, тайменя, палію в умовах Карпат (верховина Дністра, Тіси…).

Загальні потреби у зарибку лососевих (2÷30 грам) приблизно 50 млн. штук/рік, масою 500 тонн.

Розвиток марикультури в умовах Чорного моря при наявності якісного зарибку, фінансування будівництва садкових господарств та комбікормових заводів буде мати практично необмежені можливості.

Формування ремонтно-маткових стад лососевих з щорічним оновленням їх частки треба проводити з Росії, Фінляндії, Норвегії, Чилі. 

Тріскові (налим)

Вирощування у північних і гірських водоймах України такою цінної тріскової риби як налим (дуже цінується печінка) буде мати значний позитивний рибогосподарський ефект у вигляді розширення асортименту рибної продукції і раціональному використанню малопродуктивних, засмічених малоцінною рибою холодноводних водойм.

Вирощування налиму є також перспективним в умовах садків на природних режимах температур.

Загальні потреби у зарибку (1 грам) сягають близько 10 млн. штук/рік при масі 10 тонн.

Вирощуванням налиму повинна займатися західна філія СГЦР. Головний центр повинен займатися науковими дослідженнями, селекцією, племінною справою.

Формування ремонтно-маткового поголів’я треба проводити з водойм України, а також закупівлі плідників і заплідненої ікри з Росії.

Інші види риб

У процесі роботи Селекційно-генетичний центр рибництва повинен мати можливість формувати колекційні ремонтно-маткові стада риб з різних куточків Світу (для прісноводної аквакультури з Росії, Африки, Південної Америки, Азії, Австралії, Європи, а для штучного розведення в умовах УЗВ і марикультури – різноманітних океанічних риб).

Робота в цьому напрямку повинна постійно проводитися для отримання багатого біологічного матеріалу для наукових досліджень, селекції та виведення нових порід, міжвидових і видових гібридів, а також для інтродукції окремих видів риб у наші водойми, тощо.

Рибогосподарські підприємства в такому разі будуть мати можливість отримання додаткового асортиментного різноманіття риб для повного використання біопродуктивних можливостей водойм. Також усі підприємства будуть мати і можливості технологічного вибору видів риб що вирощують в УЗВ, садкових господарствах, ставах, лиманах, озерах, тощо.

В свою чергу можливість видового різноманіття буде ефективно стимулювати подальший розвиток галузі рибного господарства України.

Раки

Україна має величезний виробничий потенціал щодо культивування різних видів раків (довгопалого, широкопалого, товстопалого, сигнального, синього…).

СГЦР повинен розпочати роботи щодо формування колекцій всіх цих видів раків для забезпечення  якісним зарибком всіх рибогосподарських підприємств, які будуть бажати вирощувати раків як додаткову цінну продукцію.

Формування маткових стад довгопалого рака повинно відбуватися з водойм України, широкопалого з Литви, товстопалого з Дніпро-Бузького лиману, Каспію, сигнального з північної Європи, синього з водойм Кавказу, тощо.

 

Марикультура

 

В Чорному морі в межах 12-мильної зони (від чорноморського узбережжя Криму до узбережжя Херсонської, Миколаївської та Одеської областей) перспективи розвитку марикультури не мають практично обмеження щодо умов вирощування,  діючого законодавства України і можливості виділення відповідної берегової території для облаштування рибних ферм.

Обмеження в даному разі може стосуватися виключно питань фінансування, розвитку потужностей сучасних спеціалізованих рибних комбікормових заводів, можливостей рибопереробки, платоспроможністю населення щодо оплати рибної частки харчового кошика, а також експортних можливостей продуктів рибництва.

В Азовському морі розвиток марикультури буде суттєво стримуватися також невизначеністю межі водних територій із Росією.

Неможна планувати розвиток своєї марикультури на довгостроковий термін коли в безпосередньої близькості до наших берегів російські рибальські судна без будь якого нагляду з нашої сторони необмежено ловлять рибу забороненими засобами лову,  а механізму стримування правопорушень немає, або навпаки за дрібні правопорушення російська сторона може арештовувати наші рибальські судна і утримувати їх на невизначений строк.

Неможна також проводити і повномасштабні дорогі зариблення однією стороною, або Росією, або Україною, коли обидві сторони як легальні рибалки так і браконьєри неконтрольовано знищують біоресурси моря.

Не вирішеними для обох сторін залишаються і питання боротьби з медузами гребневиками, які знищують кормову базу моря.

Для розвитку марикультури обох країн і повноцінної та ефективної експлуатації  спільного моря всі ці проблеми, в тому числі і розвиток інкубаційно-виросних можливостей обох країн, спрямованих на вирощування рибопосадкового матеріалу риб Азовського моря (осетрових, кефалевих, частикових…), повинні бути вирішені з Росією в найближчі часи.

Піленгас, лобан, гостронос

Суттєве зменшення промислової популяції кефалевих риб: піленгасу, гостроносу і лобану в Азово-Чорноморському басейні відбувається не тільки за рахунок постійних переловів рибалками, а й за рахунок втрати нерестово-виросних потужностей Молочного лиману.

Тому СГЦР буде змушений проводити комплекс організаційних та виробничих заходів щодо відтворення кефалевих риб:

1. Відновити перш за все, за будь яку ціну природне відтворення піленгасу та інших видів риб в Молочному лимані, підтримуючи водний канал Азовське море – Молочний лиман у належному гідротехнічному стані.
2. Реконструювати на березі Молочного лиману інкубаційний цех, збільшивши його технологічну потужність по відтворенню піленгасу до 1 млрд. личинок на рік для повного завантаження виросних потужностей Молочного лиману (600 млн. штук/рік за рахунок природного нересту піленгасу), а також для зариблення кефалевими рибами інших лиманів України.
3. Побудувати в районі Кін бурської коси філії СГЦП, яка буде також займатися вирощуванням молоді кефалевих риб для зариблення узбережжя Чорного моря (до 1 млрд. личинок на рік).

Осетрові

Розвиток осетрового пасовищного напрямку марикультури в Азово-Чорноморському басейні частково описаний вище.

Загальні потреби України в осетрової молоді (3-10 грамів) для зариблення Азово-Чорноморського басейну і для потреб морських садкових та лиманних господарств  складають близько 200 млн. штук/рік, масою у 1.000 тонн.

Існуючи потужності Дніпровського осетрового заводу зараз  ледве перевищують 1 млн. штук/рік (але не анадромними видами осетрових, а прісноводною стерляддю). 

На Азовському морі, Дністрі, Дунаї в радянські часи на осетрових заводах і спеціальних дільницях проводилися інкубації місцевих популяцій осетрових риб. Зараз роботи по їх відтворенню припинені.

Тому СГЦР треба практично з початку  розпочинати масштабну роботу по будівництву потужних осетрових заводів на Дністрі, Дунаї, Азовському морі і на Чорному морі.

Для цієї важливішої для всього людства роботи треба залучити всі існуючи рибогосподарські потужності країни, які можуть технологічно бути в даному випадку використані. За допомогою спеціальних адаптаційних ділянок на берегах Азовського та Чорного морів молодь осетрових риб може бути адаптована за деякий час під солену воду і випущена у море.

Найбільш якісний рибопосадковий матеріал може бути реалізований по договорах комерційним осетровим підприємствам на УЗВ, лиманним та садковим господарствам.

Якщо правильно підійти до технології вирощування, коли на УЗВ молодь осетрових риб швидко (за 3-4 роки) доводяться до нерестового стану, а потім розподіляється по лиманним та садковим господарствам для екстенсивного нагулу та інтенсивного  товарного вирощування на м’ясо та ікру, то така загальнодержавна технологічна схема зможе за стислий термін зробити потужний якісний стрибок у розвитку осетрової марикультури (за умов підтримки у риб пошукового рефлексу).

Формування генетично атестованих (чистих ліній) осетрових риб треба проводити на кожному заводі, філіях і дільницях СГЦР, комерційних рибних підприємствах як з місцевих популяцій, так і з Росії і Румунії.

Камбала-калкан

Камбала-калкан цінний вид наших морів. Розвиток цього напрямку марикультури буде проводитися у двох напрямках: зариблення молоддю («п’ятачками» 10÷50 мм, 5-10 денними личинками 5÷10 мм) Азовського та Чорного морів та вирощування в УЗВ, садках, лиманних господарствах на мелені з інтенсивним годуванням.

Загальні потреби в зарибку сягають 500 млн. штук/рік.

Основні заводи та дільниці з відтворення камбали-калкан повинні бути розташовані на чорноморському узбережжі як найближче до місць зариблення.

Формування достатньої кількості ремонтно-маткових стад камбали з місцевих популяцій не буде викликати ускладнень.

Лососеві

Частково лососеві описані вище. В умовах континентальних водойм України основним об’єктом аквакультури буде форель. В умовах марикультури Чорного моря – сьомга і дальносхідна кумжа.

Основні місця розташування рибних морських ферм це глибоководні бухти, лимани Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.

Потреби на найближчі п’ять років складуть приблизно 100 млн. штук/рік, масою у 1.000 тонн.

Основну роботу по формуванню ремонтно-маткових стад, інкубації і вирощуванню зарибку лососевих буде проводити південна філія СГЦР на Кінбурській косі.

Але!, Але! Але!!! Як Держрибагентству вирішити питання законності оформлення морських дільниць для марикультури???  А вирішувати треба!

Інші види риб

Розвиток марикультури на України повинен розпочатися з будівництва на Кінбурській косі філії СГЦР. Саме там повинні бути зосереджені всі виробничі і наукові потужності, сформовані ремонтно-маткові стада всіх риб, які доцільно вирощувати в умовах чорноморської марикультури (осетрові, камбальні, кефалеві, окуневі, вугореві, лососеві, сигові,…).

Затишні води Ягорлицької затоки з різними глибинами від 1÷6 м, можливість розташування на Кінбурській косі виросних водойм до 500 га, віддаленість від населених пунктів та інші позитивні моменти складають гарну основу для розвитку потужного різнопланового господарства марикультури, на якому можна сміливо експериментувати з вирощуванням різноманітних морських риб.

Саме виявлення найбільш придатного асортименту риб  для вирощування в умовах чорноморської марикультури, формування і утримання ремонтно-маткових стад риб з біологічною різноманітністю, вирощування в повному обсязі молоді для рибних морських ферм і буде запорукою перспективного розвитку цього важливого напрямку галузі рибного господарства України.

Креветки, молюски, водорості

Доцільно поряд з вирощуванням риб в умовах марикультури Азовського та Чорного морів (садки, УЗВ, водойми, море) займатися і вирощуванням:

• креветок (тропічних, тигрових,  гиганських, бананових, японських..,),
• молюсків (морські  гребінці, устриці, мідії,…),
• водоростей (порфіри та ламінарії).

Об’єми вирощування можуть бути обмежені лише фінансуванням рибних господарств, розвитком комбікормової промисловості, допоміжних підприємств галузі з виробництва морських садків, фабрики сітко матеріалів, фінансово спроможним попитом в Україні, можливістю переробної промисловості і експорту рибопродукції в країни Європейського Союзу і країни СНД.

Формування племінного матеріалу нерибних об’єктів треба проводити: креветки – з Південно-східної Азії, молюсків і водорості – з Чорного моря і з тихоокеанського узбережжя Росії.

 

Фінансування

 

Розвиток рибного господарства України неможливий без структурної перебудови галузі.

Основною повномасштабної принципової перебудови галузі може створення бути Національної рибної компанії «Укрриба», яка зможе адміністративно на законних засадах об’єднати всі рибогосподарські державні об’єкти рибництва (водойми, державні рибні господарства, залишки рибопромислового флоту, допоміжні підприємства, тощо) та склавши перспективні плани розвитку галузі розпочати роботу, маючи для цього відповідну законодавчу базу.

Звісно, витрати на створення Селекційно-генетичного центру рибництва та його філій, на формування і утримання ремонтно-маткових стад риб, інкубацію, вирощування рибопосадкового матеріалу, його перевезення до місць зариблення і вирощування та наукові дослідження потребують неабияких фінансових витрат.

Тому держава повинна прийняти відповідний Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України до 2050 року».

В цій програмі повинні бути відображені всі джерела фінансування по пунктах:

• Будівництво Селекційно-генетичного центру рибництва і його філій повинно взяти на себе держава. Можливо частку цих витрат візьмуть на себе комерційні рибогосподарські підприємства, та інші інвестори з наступним відшкодуванням зарибком, товарною рибою, коштами, також можуть бути інші різноманітні джерела, в тому числі благодійні.
• Формування та утримання ремонтно-маткових стад риб, проведення наукових досліджень та селекційно-племінної справи повинна взяти на себе Національна акціонерна компанія «Укрриба», СГЦР ( могла б заробляти гроші на вирощуванні цінних видів риб та осетрової ікри), а також комерційні рибогосподарські підприємства.
• Вирощування рибопосадкового матеріалу для зариблення водойм України і водойм рибогосподарських підприємств – виключно за рахунок коштів Національної акціонерної компанії «Укрриба», а також за кошти комерційних рибогосподарських підприємств, які будуть по договору працювати з Національною акціонерною компанією «Укрриба» по єдиній технологічній схемі.
• Вилов, переробка, транспортування риби та продуктів її переробки – за рахунок коштів комерційних рибогосподарських підприємств.
• Реалізація – за рахунок коштів комерційних рибогосподарських підприємств з поверненням витрат і доходів Національній акціонерній компанії «Укрриба».

 

Проектні вимоги та інженерні рішення СГЦР у Києві

                                                      

Проектні вимоги

Селекційно-генетичний центр рибництва у Києві буде мати вигляд науково-виробничого рибогосподарського закладу, розташованого на околицях міста, з джерелом чистої води рибоводної якості, де є відповідні площі під будівництво ставів (ремонтно-маткових, малькових, виросних, нерестових, карантинних, адаптаційних) з можливістю примусового водопостачання і спуску, де є також можливість розміщення виробничих будівель під УЗВ, адміністративного корпусу, різних господарчих об’єктів, очисних споруд, садкових ліній на проточній воді, тощо.

Площа центру не може бути менш як 10 га території землі під господарські споруди і 50 га під стави і садкову лінію.

До центру, або у безпосередньої близькості до нього мають проходити дороги з твердим покриттям, лінія природного газу середнього тиску, дві незалежні лінії електропостачання (по 10 кВа, загальною потужністю не менш як 10.000 кВт.), міська каналізація.

Територія під СГЦР повинна відповідати всім санітарним та ветеринарним вимогам до об’єктів харчової промисловості. Не повинно бути також смітників та інших забруднювачів території.

Інженерні рішення

Селекційно-генетичний центр рибництва повинен в межах свого призначення формувати, утримувати ремонтно-маткові стада риб та проводити з ними різноманітні рибоводні та наукові маніпуляції, інкубувати і вирощувати молодь риб для зариблення рибогосподарських підприємств і водойм України.

При цьому всі види риб, які будуть утримуватися у центрі, мають свою фізіологію. Це і холодноводні риби з температурами утримання 2÷16°С (лососеві, сигові, тріскові,…), і звичайні риби середніх широт 16÷25°С (коропові, рослиноїдні, частикові, осетрові,…), і  риби теплолюбні 25÷32°С (сомові, тіляпії, харакоїдні,…).

СГЦР повинен бути спроектований таким чином, щоби мати можливість проводити різноманітні наукові експерименти, селекційно-племінну справу та інші необхідні рибоводні маніпуляції. Крім того науковці і рибоводи в своїй роботі повинні мати можливість оперативно змінювати параметри водного середовища, задаючи необхідні фізичні та хімічні показники.

Цього можна досягти, якщо основний цех утримання ремонтно-маткового поголів’я, інкубаційних і мальковий цехи СГЦР будуть спроектовані як Установки замкненого водопостачання з можливістю регулювання параметрів водного середовища.

Проектування такого складного в інженерному плані науково-виробничого закладу є надзвичайно тяжкою справою, яку ще наші інженери і проектанти не вирішували. Але в Україні є відповідні фахівці щодо окремих елементів проектування і експлуатації подібних інженерних споруд (це стосується в першу чергу питань будівництва промислових об’єктів, водопостачання, водопідготовки і озонації вхідної води, систем біофільтрації, рециркуляції, підігріву за допомогою теплових насосів, охолодження та  обеззараження технологічної води, очисних споруд, систем опалення та кондиціонування, виробництва чистого кисню, різноманітних рибоводних маніпуляцій, наукових та виробничих  лабораторій, адміністративних та господарчих будівель, і таке інше), які разом спроможні вирішити будь яку проблему.

Потужність центру та перелік риб буде визначено виходячи з загальних потреб галузі (сторінка 8), розподілу навантаження між філіями, дільницями і комерційними рибогосподарськими підприємствами, які будуть працювати по договорах та звичайною доцільністю. Основний тягар наукових досліджень, селекційно-генетичної і племінної справи при цьому повинен нести головний Селекційно-генетичний центр рибництва, розташований у Києві.

Навіть приблизні технічні підрахунки показують, що основна будівля центру де будуть розташовані ремонтно-маткові стада риб, повинна мати розміри близько 4 га в три поверхи заввишки. На одному поверсі повинні бути розташовані основні маткові стада осетрових риб (переважно білуги) для вирощування на ікру (заробляння коштів на утримання центру). На двох других поверхах повинні бути розташовані ремонтно-маткові стада інших риб, а також інкубаційні, малькові цехи, цехи вирощування живих кормів та різноманітне технологічне обладнання.

По периметру основної будівлі повинні бути розташовані: адміністративний корпус з науковими та технологічними лабораторіями, цех генерації рідкого кисню, трансформаторна,  дизель-генераторна, склади, гаражі, очисні споруди вхідної та відпрацьованої  води, майстерня, допоміжні технологічні цехи, тощо.

Крім того центр буде мати потужну садкову лінію на проточній річковій воді для утримання і вирощування різних видів риб, а також стави для утримання ремонту деяких видів риб і вирощування молоді.

Для перевезення ремонтно-маткового поголів’я, живої товарної риби, личинок і молоді центр повинен мати необхідну кількість спеціалізованих живорибних автомашин, з сучасним кисневим обладнанням, системою очищення води за допомогою флотації, а також системою регулювання температури.

Для реалізації вирощеної риби в умовах центру та риби з комерційних підприємств треба побудувати також спеціальний живорибний цех (t=2÷5°С) з холодильними машинами і  генераторами рідкого та лускатого льоду, цехами, прийому риби, її переробки, збереження при мінусових температурах, упаковки.

Саме такий центр зможе забезпечити необхідне формування і утримання ремонтно-маткового поголів’я риб для потреб України, проведення необхідних науково-виробничих досліджень, інкубацію і вирощування необхідної кількості зарибку, а також в змозі заробляти  необхідні кошти для власного існування.

 

Проектні вимоги та інженерні рішення СГЦР у філіях

 

Філія СГЦР на Чорному морі (марикультура)                      

Другим по складності і потужності буде  марикультурна чорноморська філія СГЦР, яку потрібно побудувати  на Кінбурській косі.

Віддаленість від міст, наявність Ягорлицької та Тендрівської заток з потрібними глибинами, відносна захищеність від вітрів та течій, чистота води, можливість будівництва до 500 га і більше ремонтно-маткових, виросних та інших водойм як з морською так і з прісною водою, наявність ліній енергопостачання і таке інше відповідають проектним вимогам цього складного науково-виробничого господарства.

Марицентр доцільно побудувати на місці колишнього мідійно-устрічного комбінату, який займає стратегічне рибогосподарське положення на півдні Кінбурської коси. Зараз колишній комбінат не працює, але знаходиться у комерційному користуванні.  Для цього його треба викупити, або якось по іншому вирішити цю проблему.

Риби та інші морські об’єкти,  які СГЦР на Кінбурській косі повинен репродукувати:

• для зариблення Чорного моря – осетрові, камбальні, кефалеві;
• для товарного вирощування у садках, лиманах, відгороджених частинах заток, ставах, УЗВ, морі – осетрові, камбальні, кефалеві, лососеві, окуневі, тощо, та устриці, мідії, креветки, водорості…

Для виконання масштабної програми відновлення осетрових видів риб у Чорному морі, доцільним буде підпорядкування південній філії СГРЦ Виробничо – експериментального Дніпровського осетрового риборозвідного заводу у зв’язку з тим, що і у осетрового заводу і у марикультурної філії на Кінбурській косі однакові завдання відносно розведення молоді осетрових риб для зариблення Чорного моря.

Також треба підпорядкувати південної філії СГРЦ і Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб з його 650 га виросних водойм та перевантажити його виробничі потужності на вирощування осетрової молоді. Можливо підпорядкування і профільна переорієнтація південної філії СГРЦ  Кримського риборозплідника з його 113 га виросних водойм.

Дніпровський осетровий завод потрібно реконструювати для підвищення його технологічної потужності з 2 до 25 млн. штук/рік молоді осетрових. Це можна зробити лише за умов будівництва Установок замкненого водопостачання з регульованими параметрами водного середовища для утримання ремонтно-маткового стада з щорічною його експлуатацією (отримання ікри способом прижиттєвого відбору).

Також треба розробити спеціальний Закон України про збереження та відновлення осетрових видів риб в Україні»

Необхідно перевести на УЗВ і басейни для молоді, збільшивши їх кількість у декілька разів. Інкубацію у такому разі можна буде проводити цілорічно, створюючи відповідні умови для плідників. Для вирощування молоді у теплі пору року доцільно провести реконструкцію ставової частини заводу з заміною систем водопостачання та зливу води на більш потужні і менш енергоємні.

Для цих підприємств треба розробити спеціальний договір, згідно якого фінансування з боку держави і відшкодування витрат  за вирощування молоді осетрових можуть бути у вигляді квот на вилов риби, або грошових розрахунків від  НАК «Укрриба».

Головний центр на Кінбурській косі має бути  сучасним рибогосподарським підприємством на Установках замкненого водопостачання з регульованими параметрами водного середовища, на прісній і соленій воді з можливістю адаптування риб в бік морської, або прісної води.

Центр буде мати також потужні садкові лінії для вирощування ремонтно-маткового поголів’я риб, молоді, товарної риби та інших нерибних об’єктів, стави на прісній і морській воді та відгороджені частини лиманів (Миколаївської та Одеської області, Криму).

В центрі буде проводитися весь комплекс робот щодо селекційно – генетичному відбору, формування племінних стад різних морських рибних і нерибних об’єктів та інше, так як у Києві, але з однією особливістю, що це морські об’єкти на соленій воді в умовах УЗВ, ставків, садків, лиманів, заток.

Центр стане осередком науково-виробничих прикладних досліджень, які стосуються безпосереднього утримання ремонтно-маткових стад риб, вирощування зарибку, товарної риби та інших нерибних об’єктів в умовах марикультури.

Вирощування товарної риби (осетрових та лососевих на м’ясо і ікру, камбали калкан, кефалевих, окуневих, вугоревих та інших видів морських риб), а також нерибних об’єктів (устриць, мідій, креветок, водоростей,…) допоможе фінансовому утриманню центру без додаткової підтримки з боку держави.

Враховуючи цінність цих об’єктів, об’єми вирощування можуть бути значними, тому центр повинен стати джерелом фінансів для інших філій СГЦР, які будуть займатися вирощуванням зарибку в континентальній частині України.

Робота центру в напрямку відродження рибогосподарського потенціалу Чорного моря принесе свої плоди у вигляді:

• Реанімації ареалу осетрових риб з відновленням промислового лову в Чорному морі.
• Реанімації ареалу камбали калкан зі збільшенням промислу у 10 разів.
• Створення потужних промислових популяцій кефалевих, окуневих та інших видів риб.

Філії СГЦР на  Азовському  морі (марикультура)

На Азовському узбережжі потрібно побудувати філію СГЦР та реконструювати рибовідтворювальні дільниці, які будуть працювати виключно на потреби Азовського моря:

• Провести реконструкцію рибного господарства на теплих водах ТЕС в Енергодарі і на його базі побудувати філію СГЦР на Азовському морі. Для цього це господарство треба повернути (викупити) у власність держави. Основний напрямок роботи філії – формування, утримання та вирощування молоді азовської популяції осетрових риб. Для цього треба реконструювати басейнову частину господарства де будуть утримуватися осетрові плідники та побудувати сучасні інкубаційний та мальковий цехи на УЗВ. Розширити виросні потужності цієї азовської філії марикультури потрібно за рахунок: залучення до технологічної схеми роботи  водойму охолодження турбін Запорізької АЕС (≈700 га), будівництва садкових  ліній на теплому каналі ТЕС та у Каховському водосховищі в місті зливу теплої води, інших рибогосподарських підприємств Запорізької, Донецької та Херсонської областей. Садкові лінії доцільно використовувати під вирощування осетрової молоді.
• Провести реконструкцію дільниці з відтворювання піленгасу на Молочному лимані, а також із розширенням технологічних можливостей  репродукції інших видів риб Азовського моря. Це насамперед будівництво садків або водойм для  перед нерестового утримання плідників, будівництво інкубаційного та малькового цехів на УЗВ з регульованими параметрами водного середовища. Загальна потужність цієї дільниці повинна перевищувати 1 млрд. штук/рік личинок кефалевих, камбальних та інших видів риб.
• Залучити до вирощування молоді кефалевих риб нерестово-виросне рибне господарство на Сивашу та інші комерційні рибогосподарські підприємства південного сходу України з подальшою реконструкцією цих господарств, спрямовану на збільшення їх потужності.
• Побудувати спеціальну дільницю на березі Азовського моря де є прісна вода для адаптації рибопосадкового матеріалу (в основному це молодь осетрових видів риб, яка перед цим буде вирощуватися в умовах прісної теплої води) перед зарибленням у море з більшою солоністю та іншою хімією і температурою води. Можливі також і зворотні маніпуляції, коли треба буде доместикувати виловлених риб Азовського моря для подальшої їх експлуатації в якості плідників та збереження генетичного матеріалу. Господарство буде мати вигляд як відкритих рециркуляційних систем, так і УЗВ на прісній-морській воді з регульованими параметрами водного середовища.
• Побудувати в районі Таганрогської затоки рибне господарство або дільницю по відтворюванню частикових риб (сом, судак, лящ, тараня…).

Проведення цього комплексу робот щодо будівництва, реконструкції і продуктивної експлуатації окремих господарств дасть можливість повністю реанімувати  рибогосподарський потенціал Азовського моря.

Філії та дільниці СГЦР на Дністрі та Дунаї

На Дністрі донедавна така філія існувала (займалася вирощуванням молоді осетрових та підтримкою популяцій інших видів риб Дністра), але продана державою у комерційні руки і переорієнтована на розважальний заклад. ???…

На березі Дунаю зараз також немає державної дільниці по відтворенню прохідних риб Чорного моря (осетрові, оселедцеві, лососеві, тощо), які заходять на нерест у Дунай.

В той же час з іншого берегу Дунаю Румунія будує рибовідтворювальні комплекси і осетрові заводи, вирощує молодь цінних видів риб і тим самим послабляє політичні позиції України в південно-західної частини Чорного моря (як це відбулося у нещодавньому спорі з Румунією по морських територіях навколо о. Зміїний, коли бездіяльність і непрофесійна халатність української влади привела до втрати величезного рибопромислового району).

Тому будівництво на берегах Дунаю і Дністра філії СГЦР та відповідних дільниць є не тільки рибоводною справою галузі рибного господарства, а й справою міжнародного політичного впливу України на Чорному морі.

Філію та дільниці необхідно будувати по сучасних технологіях з використанням УЗВ, ставків та садків.

Формування ремонтно-маткових стад треба проводити виключно з місцевих популяцій.

Перелік риб, які потрібно відтворювати та потужність цих об’єктів  повинні відповідати потребам галузі у даному регіоні.

Філії та дільниці СГЦР на Дніпрі

На Дніпрі ще декілька років тому існувало п’ять нерестово-виросних рибних господарств (загальною площею 3080 га) і один розплідник рослиноїдних риб (площею у 1147 га), які займалися виключно підтримкою популяцій риб Дніпровського каскаду на промисловому рівні.

Однак чотири рибогосподарських підприємства (Канівське, Кременчуцьке, Каховське та Цюрупінське НВРГ загальною площею у 2818 га) були незаконно приватизовані і технологічно  переорієнтовані на вирощування товарної риби.

Ця втрата відтворювальних потужностей одразу негативно відобразилася на промислових популяціях всіх видів риб, в тому числі і тих, відновленням яких в умовах рибних заводів не займалися (за рахунок переловів, змінення популяційної структури риб в бік збільшення процентного відношення дрібної та смітної риби, тощо).

Звісно, що Іркліївського розплідника (1147 га ) рослиноїдних видів риб та Дніпродзержинського НВРГ (653 га) буде недостатньо для  масштабної роботи по відновленню рибопромислового потенціалу континентальних водойм України. Необхідно або повернути у власність держави незаконно приватизовані об’єкти, або вести переговори з новими власниками про переорієнтацію цих рибовідтворювальних комплексів на утримання державних ремонтно-маткових стад риб, інкубацію і вирощування рибопосадкового матеріалу, яким будуть зариблюватися водойми України по завданню СГЦР.

Також треба провести відповідну реконструкцію цих підприємств на збільшення інкубаційних і басейнових потужностей та зміни технологічного призначення окремих водойм для утримання ремонтно-маткових стад риб і проведення необхідних рибоводних маніпуляцій.

Технічне переобладнання господарств повинно базуватися на будівництві УЗВ з регульованими параметрами водного середовища із застосуванням сучасного енергозберігаючого обладнання (в т.ч. теплові насоси, насоси рециркуляції,  генератори кисню,…).

Для повного виконання програми зариблення водойм України і для забезпечення рибогосподарських підприємств зарибком (а це приблизно 50 % всього зарибку, що буде потрібно Україні в континентальній аквакультурі) необхідно залучити також низку комерційних підприємств, які мають відповідні можливості по відтворенню риб. Треба провести на них технічне та технологічне обстеження придатності до виконання майбутніх програм. Де необхідно провести відповідну реконструкцію інкубаційних і малькових цехів, ставів, можливо ремонт, доукомплектування інвентарю та обладнання, забезпечити необхідною кількістю оборотних коштів з фінансів і НАК «Укрриба».

Риби, які будуть вирощуватися на філіях і дільницях Дніпровського каскаду: рослиноїдні, коропові, частикові, лососеві, сигові, осетрові. Також будуть вирощуватися раки і прісноводні креветки.

Весь рибовідтворювальний комплекс  Дніпровського каскаду і низка комерційних рибних підприємств повинна працювати як підприємство, зв’язане  єдиним технологічним ланцюжком по утриманню і вирощуванню ремонтно-маткового поголів’я риб і вирощуванню її молоді.

Філії та дільниці СГЦР на заході України

У зв’язку з тим, що західна частина України має природні особливості як в температурному, так і географічному сенсі, доцільним буде будівництво західного центру СГЦР.

Основні напрямки роботи філії будуть спрямовані на:

• Формування і утримання ремонтно-маткових стад холодноводних риб: лососевих (всі види форелі, лососів, таймень…), сигових (сиг, пелядь, муксун,  білорибиця, нельма,…), тріскових (налим) та вирощування з них зарибку для потреб галузі.
• Вирощування товарної риби для покриття витрат на утримання центру.

Необхідно розглянути питання відносно будівництва західної філії СГЦР або на базі форелевого заводу «Лопушино» (0,6 га) або у іншому місті де є відповідні природні умови і значно більша територія під ремонтно-маткові і малькові стави. В будь якому разі треба будувати філію СГЦР по сучасних енергозберігаючих технологіях на базі УЗВ з регульованими параметрами водного середовища.

Комерційні рибогосподарські підприємства – партнери СГЦР

Потреби України в зарибку  ( якісному і в полікультурному асортименті) для реанімації  рибогосподарського потенціалу Азово-Чорноморського басейну та континентальних водойм і подальшої їх підтримки на високому промисловому рівні, сягають приблизно 3 млрд. штук/рік.

Вага тільки ремонтно-маткового поголів’я стад риб повинна бути не менш як 3.000 тонн (зараз ці показники майже у сто разів менші та не мають необхідного видового біорізноманіття).

Будівництво філій і дільниць СГЦР не зможе повністю вирішити усі питання вирощування такого значного об’єму рибопосадкового матеріалу, тому залучення комерційних рибогосподарських підприємств по всій території України (≈20÷25 % всіх діючих рибогосподарських підприємств) для вирощування зарибку є єдино можливим організаційним кроком, який за один-два роки допоможе наростити необхідні потужності щодо його вирощування.

Характер технологічних, фінансових і виробничих взаємодій СГЦР і комерційних рибогосподарських підприємств описаний вище. Але залучення такої кількості рибогосподарських підприємств для вирощування зарибку викличе низку проблем, яку потрібно вирішувати заздалегідь.

Підґрунтя цих проблем, полягає в тому, що раніше ці підприємства вирощували товарну рибу і мали обігові «живі кошти»  на оплату праці, податків та інше, а у разі сумісної роботи з СГЦР повернення витрат відбудеться в основному тільки через рік. Також треба вирішити проблему зниження загального виробництва товарної риби у перший рік, щоб це негативно не відзначилося на населенні країни.

В той же час альтернативи в даному питанні немає. Неможна стрімко нарощувати виробництво рибної продукції, коли не вирішено головне питання аквакультури – вирощування рибопосадкового матеріалу.

Всі задіяні підприємства повинні пройти технічну санацію з розробленням відповідних заходів щодо пристосування до вимог вирощування зарибку по інтенсивній технології. Це стосується в першу чергу ставового господарства та інкубаційного і малькового цехів.

Враховуючи малу контрольованість виробничих процесів на комерційних рибогосподарських підприємствах з боку СГЦР, недоцільно доручати їм утримання ремонтно-маткових стад та вирощування цінних і рідких видів риб.

Такі підприємства повинні вирощувати масові види риб (рослиноїдні, коропові, частикові). Вирощування цьогорічків навіть вищезгаданих не самих цінних риб по інтенсивній технології з годуванням під оперативним технологічним та ветеринарним наглядом СГЦР дасть можливість стовідсотково навантажувати водойми і отримувати гарні фінансові результати.

Розрахунки за вирощування зарибку між СГЦР і НАК «Укрриба» з одного боку та комерційними рибогосподарськими підприємствами з другого будуть проводитися по індивідуальних договорах з урахуванням всіх  фінансових, технічних і виробничих особливостей.

Національний науково-дослідний племінний осетровий центр

Україна є відповідальною державою перед Світовою спільнотою за збереження Азовсько-Чорноморської популяції осетрових риб. Але стан популяції знаходиться за межею можливості його самовідновлення, незважаючи на повну заборону вилову.

Зараз вже неможливо спіймати достатньої кількості плідників навіть для відновлення на Дніпровському осетровому заводі.  В той же час продовжується несанкціонований браконьєрський вилов, який знищує залишки осетрових риб.

Якщо становище в найближчі роки не зміниться і Україна  не втілить рішучих заходів для покращення біологічного стану  осетрових видів риб у Азово-Чорноморському басейні і в континентальних водоймах, міжнародні екологічні та природо захисні організації можуть ініціювати заборону для України  вилову у Чорному та Азовському морях будь якої риби для збереження цінної світової спадщини.

Враховуючи величезне значення повного відновлення ареалу осетрових видів риб з його видовим біорізноманіттям в континентальних водоймах і Азово-Чорноморському басейні, створення промислових стад і відповідних умов для інтенсивного розвитку осетрівництва, як вагомої части аквакультури, необхідно побудувати Національний науково-дослідний племінний осетровий центр

Будівництво такого Національного науково-дослідного племінного осетрового  центру як складової частини Селекційно-генетичного центру рибництва, змогло би  допомогти задовольнити всі потреби України в осетровому зарибку на найближчі 50 років.

У центрі буде можливість проводити  необхідні прикладні та фундаментальні наукові селекційно-генетичні дослідження і роботи по формуванню племінних стад. 

Національний науково-дослідний племінний осетровий центр зміг би допомагати виховувати досвідчених вітчизняних фахівців осетрівництва: рибоводів, іхтіологів, біологів,  наукових співробітників, керівний персонал державної рибінспекції  та комерційних рибогосподарських підприємств.   

Метою  будівництва  Українського національного науково-дослідного племінного осетрового центру є:

1. Збереження генофонду осетрових видів риб в першу чергу Азово-Чорноморського басейну та континентальних водоймі України.
2. Забезпечення в повному обсязі:

– Держрибагентство різноманітною осетровою молоддю  для зариблення природних водойм Азово-Чорноморського басейну та інших водойм України;

– рибогосподарських підприємств всіх форм власності осетровим зарибком для штучного товарного вирощування.

Виконання мети буде сприяти:

• збереженню осетрових видів риб;
• відновленню ареалу осетрових видів риб та їх біорізноманіттю;
• розвитку аквакультури, значного нарощування виробництва осетрової рибної продукції за рахунок штучного товарного вирощування та промислового вилову для повного задоволення потреб населення і забезпечення продовольчої безпеки України;
• нарощуванню експорту продуктів осетрівництва.

Якщо щорічно випускати в континентальні водойми України достатню кількість молоді осетрових і мати необхідну кількість для вирощування в штучних умовах, Україна  не тільки повністю відновить всій природний ареал осетрових, але й зможе забезпечити сировиною  розвиток власної осетрової аквакультури в контрольованих умовах до масштабів, які б вивели України в головні експортери осетрової продукції у світі.

Робота Українського національного науково-дослідного племінного осетрового центру в даній програмі закладе стійкий довгостроковий фундамент як для ведення ефективного господарювання  в континентальних водоймах України і Азово-Чорноморському басейні так і для інтенсивного розвитку осетрової аквакультури в контрольованих умовах, що приведе в кінцевому результаті до досягнення значних економічних, соціальних екологічних та політичних наслідків.

 

Виховання природоохоронного світогляду

 

Зрозуміло, що зариблення усіх рибогосподарських водоймі України значно збільшить кількість риби в них і створить умови для легкого браконьєрського лову. Риби буде виловлено більше ніж її зможуть нелегально реалізовувати. Таке становище буде мати негативні наслідки для водойм, для легальної торгівельної мережі, для якості рибопродукції.

Самі водойми потребують при цьому більш суворого нагляду з боку державних природоохоронних структур, громадських організацій та населення щодо недопущення антропогенного забруднення і охорони рибних запасів.

В такій ситуації виховання природоохоронного світогляду у населення і першу чергу молоді буде мати суттєві позитивні наслідки.

Виховання населення повинно проводитися в першу чергу центральною та місцевою владою, школами, громадськими організаціями, засобами масової інформації.

Заходи по вихованню не повинні мати тимчасовий характер. Цю роботу необхідно постійно проводити на державному рівні. Наслідки від природоохоронної невихованості населення носять характер масштабних катастроф  і приводять до руйнації основ життєдіяльності країни.

Збереження та охорона природних і штучних водойм України в їх первозданному вигляді та примноження рибних багатств є основою процвітання держави і тому є обов’язковою справою кожного громадянина!!!

 

Висновки

 

Необхідність забезпечення продовольчої безпеки і незалежності держави в секторі рибопродукції (в розділі щорічних потреб вживання населенням мінімальної кількості рибопродуктів) вимушує державу як найшвидше прискорити нарощування виробництва власної рибопродукції. Кількість риби, яку повинно щорічно вживати 42-мільйонне населення України сягає близько 1.000.000 тонн (23,7 кг/рік на одного мешканця).

Але повний занепад галузі рибного господарства України з відсутністю фінансової можливості в найближчі роки побудувати новий рибопромисловий флот для роботи у Світовому океані, не дозволяє традиційними адміністративними методами вирішувати ці складні державні питання.

Єдиним виходом з цієї ситуації є структурна перебудова галузі рибного господарства, яка передбачає стрімкий розвиток вітчизняної аквакультури і марикультури на внутрішніх водоймах країни та в Азовському і Чорному морях.

В той же час розвиток аквакультури і марикультури неможливий без вирощування достатньої кількості якісного і в повному полікультурному асортименті рибопосадкового матеріалу всіх промислових і цінних видів риб наших водойм.

 Забезпечити вирощування зарибку в свою чергу можливо лише за умов будівництва Селекційно-генетичного центру рибництва, який очолить масштабну державну роботу по формуванню ремонтно-маткових стад риб, їх утриманню, по проведенню складних наукових селекційно-генетичних досліджень, по формуванню племінних високопродуктивних стад риб, інкубації і вирощування рибопосадкового матеріалу, по плановому науково обґрунтованому зарибленню водойм з відповідним кваліфікованим наглядом за загальним розвитком аквакультури і марикультури.

Будівництво та успішна робота Селекційно-генетичного центру рибництва є перш за все запорукою виконання перспективних Загальнодержавних програм розвитку рибного господарства України.

По деяких позиціях Україна зможе навіть експортувати власну рибопродукцію (осетрову, камбальну, лососеву, сигову…).

Україна на даний час має всі необхідні адміністративні, природні, кадрові і фінансові можливості для прискорення розвитку галузі рибного господарства, першим кроком для якого буде будівництво Селекційно-генетичного центру рибництва, який закладе міцний фундамент розвитку власної аквакультури та марикультури.