Технологічні втрати комбікорму, годування коропа в ставках, басейнах, садках, УЗВ (Частина 53)
Мінімальний рівень втрат комбікормів, які неминучі за дотримання нормативної технології годівлі риб у ставках, що забезпечує нормативну рибопродуктивність, відноситься до технологічних втрат. Вони обумовлені агрегатним станом комбікорму, якістю його виготовлення, а також досконалістю використовуваної технології годівлі.
Технологічні втрати характеризують той мінімальний надлишок комбікорму, який необхідно додатково внести у ставок для того, щоб риби споживали його нормативну кількість. Частина технологічних втрат, що з якістю виготовлення гранул та його агрегатним станом, змінюється у межах. Так, гранули сухого пресування рецептів К-110, К-111 та інших водостійкістю 15 хв втрачають у воді в середньому 10-15% первісної маси, а розсипний комбікорм – 30-35%. Втрати комбікорму, що складається із суміші гранул та розсипу, пропорційні їх співвідношенню.
Втрати комбікормів після екструзії та експандування можуть бути знижені до 5%. Втрати, пов’язані з особливостями харчування коропів, для гранул сухого пресування при оптимальних термінах поїдання та температурі до 18 ° С становлять близько 10%, при вищій температурі – 15-20% від внесеного. Загальна величина технологічних втрат комбікорму може коливатися у досить широких межах – від 20 до 50% залежно від описаних умов.
Непродуктивні втрати комбікорму під час годування коропа в ставках. До них відносять втрати, пов’язані з похибками у технології годівлі риб. Їх можна усунути шляхом зміни технології годівлі, зокрема за рахунок застосування оптимальної системи нормування та корекції кількості корму, що задається в залежності від динаміки кисневого і температурного режимів, а також використання раціональних способів внесення комбікорму, режимів його роздачі та ретельного контролю за поїданням.
Годування риб в умовах індустріальних господарств. В даний час в нашій країні основна кількість промислово вироблених комбікормів призначається для вирощування коропів у ставках. Обсяг випуску вітчизняної кормової продукції для індустріальної аквакультури невеликий і відповідає потребам рибних підприємств. На сьогоднішній день комбікорми для молоді найбільш цінних видів риб та старшого віку – лососевих та осетрових, переважно закуповуються за кордоном – у Данії, Фінляндії, Німеччині, Голландії.
Імпортні корми в основному дають хороший результат, насамперед завдяки високій та стабільній якості вихідної сировини та прогресивної технології виготовлення.
Разом з тим є випадки постачання з-за кордону недоброякісної продукції зі строком зберігання, що містить окислені жири та інші токсичні речовини. Нерідко виникають затримки у доставці кормової продукції через труднощі митного оформлення вантажу.
Не виключені заборонені заходи на імпорт комбікормів, що накладаються органами ветеринарного нагляду, як це мало місце у зв’язку із захворюванням на “коров’ячий сказ”.
По рибоводно-биологическому ефекту вироблені в Україні комбікорми поступаються аналогічної продукції провідних іноземних фірм. Основні причини недостатньої конкурентоспроможності вітчизняних комбікормів пов’язані з низькою якістю вихідної сировини, насамперед рибного борошна, припиненням випуску деяких високоефективних кормових компонентів, що вироблялися мікробіопромом, відсталістю матеріально-технічної бази, недосконалістю технології кормовиробництва, а також відсутністю належного контролю за якістю сировини та параметром на комбікормових заводах.
Годування коропів у басейнах та садках. Як було показано вище, короп при вирощуванні в ставках частково задовольняє харчові потреби за рахунок споживання природної кормової бази. За індустріальних форм аквакультури риби практично позбавлені такої можливості. У зв’язку з цим комбікорми для коропа при вирощуванні в басейнах і садках повинні містити збільшену кількість протеїну, енергії та вітамінів та бути більш повноцінними за їх якісним складом.
Через підрив сировинної бази та припинення випуску паприну – одного з основних джерел білка, а також гаприну та інших продуктів мікробіосинтезу, ці корми було знято з виробництва.
У різних співвідношеннях до рецептів комбікормів включаються: рибне і м’ясо-кісткове борошно, продукти переробки олійних культур, кормові дріжджі, зернові культури, рослинна олія, моно або дикальційфосфати, полівітамінний премікс ПК-П.
Комбікорми виробляються способом екструдування у вигляді гранул, що плавають або повільно, розмір яких встановлюється відповідно до маси риб.
У свій час було освоєно у виробництві продукційний комбікорм К-ЗМ для тепловодного корівництва. Він не містив рибного борошна і включав мінімальну кількість (5%) сировини тваринного походження, зокрема м’ясо-кісткового борошна.
Зважаючи на особливості метаболізму у риб у холодну пору року та зниження активності амілолітичних ферментів цілком імовірна доцільність збагачення комбікормів ліпідами, що, проте, потребує проведення спеціальних досліджень.
Норми годівлі. У період оптимальних температур для годування молоді коропа масою до 20 г добові норми встановлюють залежно від риб. Корм видають порціями протягом світлого часу доби з періодичністю один раз на годину. Величина добового раціону для коропів масою понад 20 г становить від 0,8 до 8,5% від маси тіла, періодичність роздачі корму – від 4 до 8 разів на день.
У зимовий період при температурі води 5-6 ° С годування коропа не припиняють. При знижених температурах води немає необхідності використовувати високобілкові комбікорми. Досить застосовувати стандартні корми для вирощування коропа в ставках, або спеціальні типу КТМ, та інші, засновані на рослинній сировині, або зерносуміші. Добовий раціон у період має забезпечувати лише підтримуючий обмін і становити 0,1-0,2%. При підвищенні температури до 8° норму годування збільшують до 0,2-0,5% від маси риб; при температурі 9-10 ° С – до 1%; при температурі 11-12 ° С – до 1,5%. Комбікорм задають 2-3 десь у день.
(Дивіться далі частину 54)
