Відтворення осетрових риб (Частина 2)
ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» був побудований ще в минулому столітті за типовим проектом, орієнтованим на заготівлю значної (тисячі штук) кількості диких плідників з одночасним масованим випуском великої кількості (2,5 млн. штук/рік) однорозмірної та одновікової молоді покатної наважки 3-7 грамів (для збереження пошукових рефлексів).
Цей проект був заснований на сезонному використання виробничих площ та не передбачав таких важливих елементів сучасної біотехніки штучного відтворення, як тривале переднерестове витримування виробників, прижиттєве одержання статевих продуктів, доместикування диких виробників та незрілих риб, формування заводського ремонтно-маточного поголів’я плідників, оцінку адаптивних (фітнес) показників, тренування молоді для виживання в природних умовах, розтягнутий по часу випуск різнорозмірної молоді осетрових та інше.
Зараз при проектуванні осетрових рибоводних підприємств необхідно орієнтуватися на використання сформованих ремонтно-маточних стад, з можливістю регулювання статевого циклу виробників для збільшення тривалості термінів отримання ікри і випуск молоді в природні водойми.
Проектування рибного заводу має здійснюватися з урахуванням технологічної схеми його роботи, що включає ряд основних та допоміжних біотехнічних процесів, а також заходи щодо тестування молоді: заготівля виробників, транспортування виробників від місць заготівлі до заводу, переднерестове витримування виробників, у тому числі тривалого, гонадотропна ін’єкція виробників та отримання зрілих статевих продуктів, запліднення та знеклеювання ікри, інкубація ікри, витримування передличинок та підрощування личинок у басейнах та лотках (постановка личинок “на плав”), вирощування молоді у виростних ставках, скидання води зі ставків, випуск та облік молоді, випуск її в природні водойми, розведення живих кормів (дафній Daphnia magna, артемій Artemiasp., олігохет (Enchytraeus Albidus).
Нові технологічні схеми роботи осетрового заводу. В сучасних умовах, при проектуванні нового осетрового рибоводного заводу або реконструкції існуючого необхідно враховувати різке скорочення чисельності диких виробників. У зв’язку з цим необхідні нові модернізовані технологічні схеми.
Перш за все це необхідно будувати спеціальні адаптаційні ділянки на березі моря, які орієнтовані на адаптацію диких виробників до умов штучного утримання з можливістю зміни солоності технологічної води від морської до прісної.
При проектуванні нового осетрового заводу необхідно передбачити:
– цех накопичення та тривалого утримання плідників;
– басейнову ділянку для адаптації доставлених з місць вилову виробників та отримання від них зрілих статевих продуктів;
– установки для регуляції температури води у басейнах;
– інкубаційний цех із замкненою системою водопостачання та регульованим температурним режимом;
– ділянку для переведення личинок на екзогенне харчування;
– клімат-контроль для охолодження та підігріву повітря в приміщеннях та води у басейнах;
– басейновий цех для вирощування стандартної молоді осетрових з керованим режимом водного середовища;
– стави для вирощування молоді осетрових;
– ділянка вирощування живого корму;
– лабораторія контролю виробничих процесів;
– блок водопідготовки, тощо.
Суттєво підвищити ефективність штучного відтворення осетрових можна шляхом зміни термінів отримання статевих продуктів та вирощування личинок та молоді. Для цього відтворювальні підприємства мають бути обладнані спеціалізованими модулями з керованим температурним режимом:
– пластиковий басейн (15-25 м3), обладнаний системою проточного та замкнутого водопостачання (УЗВ);
– установка для керування термічним режимом технологічної води;
– інкубатори типу «Осетер» або інші;
– апарати для знеклеювання ікри;
– операційна ділянка;
– водозабірна споруда із блоком очищення води;
– басейнова ділянка (1,5-2,0 м3);
– система аерації води у басейнах для переведення личинок на екзогенне харчування.
Вибір місця для осетрового заводу. При виборі місця для будівництва осетрового заводу необхідно дотримуватис наступних критеріїв:
– характеристика джерела водопостачання (забезпеченість водою, особливо у весняно-літній період; якість води;
– відстань від місця заготівлі плідників (не більше 25 км), щоб уникнути тривалого транспортування;
– відстань до прилеглих населених пунктів та стан інфраструктури (дорожня мережа, канали);
– відстань до джерела енергопостачання (можливі траси для ЛЕП, газопостачання);
– відстань до місця випуску молоді (бажано не більше 15–18 км);
– рівень ґрунтових вод (не повинен перешкоджати повному спуску та осушення ложа ставків).
Площа ділянки заводу визначають виходячи з типу рибоводного підприємства та його потужності, яку розраховують на основі планованих обсягів випуску молоді, з урахуванням температурного режиму регіону та екологічних вимог, вирощуваних видів осетрових, що визначають можливості використання виробничих потужностей у кілька етапів.
Структура заводу. Проект осетрового рибоводного заводу необхідно включати такі обов’язкові елементи:
– ділянку переднерестового витримування, у тому числі тривалого витримування плідників за низьких температур (з системою рециркуляції води);
– інкубаційний цех для отримання та інкубації ікри;
– басейновий цех (для підрощування личинок та молоді у басейнах та лотках);
– цех виробництва живих кормів;
– лабораторні, складські та підсобні приміщення (офіси тощо);
– ділянку утримання ремонтно-маткового стада з годівницею;
– ділянку адаптації диких виробників до умов штучного змісту;
– ставки для вирощування молоді;
– ділянка утримання ремонтно-маткового стада;
– ділянка утримання молодшого ремонту та адаптації диких виробників;
– басейни для вирощування дафнії (Daphnia) та артемії (Artemia);
– басейнова ділянка для витримування передличинок та підрощування личинок;
– інкубаційний цех;
– цех тривалого витримування виробників;
– адміністративна будівля;
– складські приміщення, транспортний цех.
Під час будівництва відтворювальних підприємств необхідно передбачити водоочисні споруди (систему відстійників, піщано-гравійні фільтри) для очищення води (видалення суспензій та запобігання, попадання дикої риби та інвазійних стадій паразитів риб). Водопостачання інкубаційного та басейнового цехів має здійснюватися тільки через ставок-відстійник, а механічна подача води на виробничі ділянки через відстійники та сітчасті споруди.
Площа, форму і глибину ставків визначають відповідно до рибоводних вимог. Сплановане ложе та колекторна мережа повинні забезпечувати швидке (1–2 доби) заповнення та скидання води з ставків.
Ділянка переднерестового витримування плідників. Для переднерестового витримування плідників проект включають проточні водойми, що імітують екологічні умови природних нерестовищ осетрових (субстрат, швидкість течії).
Садкове господарство конструкції Казанського складається із земляних ставків для тривалого утримання плідників та розташованого поблизу комплексу бетонних басейнів, призначених для короткочасного утримання риб після гормонального стимулювання. Земляний ставок має загальну довжину 100 м і складається з двох частин: основний розширеної (80 м) частини, що має глибину 2,5 м, та звуженої (20 м) дрібнішої частини (0,5–1,0 м), у якій створюють умови,що імітують підхід до нерестового плесу (велика швидкість потоку води та викладене галькою дно). Самок і самців містять окремо в ставках, при чому ставок для самців може мати меншу довжину та не мати звуженої частини. Витрата води в ставках встановлюють упочатку періоду утримання на рівні 30-40 л/с, наприкінці переднерестовоговитримування може бути збільшений до 300 л/с.
Садкове господарство куринського типу складається з земляного ставка розміром 100×12 м, розділеного на три відсіки бетонними перегородками з отворами. Дно всіх відсіків покрито галькою, а укоси викладені каменем. Перевезених змісць заготівлі самок і самців висаджують разом у перший відсік, що має довжину 60 м та глибину 2,5 м. Норма посадки виробників у цю секцію – 50-70 шт. З настанням нерестових температур самок переводять у другий відсік, довжина якого 30 м, а глибина 1,0-1,5 м. Третій відсік (довжина 10 м, глибина до 1 м) призначений для утримання риб після гормонального стимулювання. У цьому відсіку є подвійна водоподача (трубопровід іфлейта) та самостійне скидання води.
Повний водообмін здійснюється за 15 хвилин при постійній витраті води 30-40 л/с. Як правило, третій відсік закривають навісом.
Модернізований варіант садка (ставка) куринського типу представляє собою комплекс, що складається з описаних вище ставків і трьох спарених бетонних овальних басейнів, які примикають до звуженої головноїчастини ставка.
Середній басейн призначений для попереднього витримування виробників протягом 2-3 діб перед гормональною ін’єкцією, адва інших басейни – для роздільного утримання самок та самців після ін’єкції. Водоподача та скидання в басейнах здійснюються незалежно.
Цех тривалого витримування плідників за низьких температур. Цех тривалого утримання плідників за низьких температур дозволяє працювати з виробниками по безперервному графіку цілий рік, з терморегуляцією води, забезпечуючи повторні цикли вирощування молоді на тих же майданах протягом одного сезону.
Цех включає три основні відділення: зал з басейнами для витримування плідників, машинний зал та диспетчерську. Басейни для утримання плідників виготовляються із залізобетону, вони мають круглу або прямокутну форму із закругленими краями. Їх площа 30-50 м2, глибина 2 м.
Внутрішню поверхню басейнів облицьовують плиткою або міцним гідроізолюючим матеріалом. У машинному залі розміщують холодильні установки, насоси оборотного водопостачання, фільтри, оксигенатори та інше обладнання. У диспетчерській установлюють регулюючу апаратуру, контрольно-вимірювальні прилади та лабораторне обладнання.
Схема цеху із системою терморегуляції води:
– басейни зі свіжою водою;
– басейн для переднерестового утримання плідників;
– басейни з охолодженою водою;
– нагнітач повітря (оксигенатор);
– басейни для вирощування молоді;
– нерестові та інкубаційні площі;
– блок механічного очищення води та терморегулятор.
Початкове заповнення та підживлення басейнів доцільно здійснювати водою з артезіанської свердловини, температура якої нижче температури води у поверхневих водоймах. При проектуванні необхідно передбачити цілорічне (в т.ч. у зимовий період) водопостачання для роботи з озимими формами осетрових.
У цехах тривалого витримування плідників доцільно використовувати обігову (рециркуляційну) систему водопостачання – УЗВ. При цьому після виходу з басейнів вода надходить у проточну фільтрувальну.установку, завантаження якої рекомендується використовувати цеоліт, який не тільки ефективний для механічної фільтрації, але і є чудовим сорбентом біологічних забруднень. Після очищення та коригування температури, воду перед подачею в басейни насичують киснем відповідно до інтенсивності його споживання виробниками за різних температур
Крім басейнів для утримання виробників, цех має бути обладнаний інкубаційними апаратами та басейновою ділянкою для короткочасного змісту передличинок та адаптації їх до температурних умов довкілля. Водоподача на цю ділянку повинна проводитись через бактерицидні УФ установки.
Інкубаційний цех включає: приміщення з інкубаційними апаратами, обладнане системою подачі та видалення води, ємність для запасу води на 20 хв роботи цеху, системи опалення та вентиляції цеху, лабораторію та приміщення для чергової зміни.
Висвітлення в інкубаційному цеху має бути не яскравим, тому що пряме світло надає шкідливий вплив на розвиток зародків осетрових. Інкубаційний та басейновий цехи повинні мати як прямоточну, так і рециркуляційну ділянки, обладнані пристроями терморегуляції, дегазації, оксигенерації та УФ-бактерицидної обробки води
Типова схема інкубаційного цеху:
– басейни витримування плідників після гормональної стимуляції;
– інкубаційні апарати;
– апарати для знеклеювання ікри;
– місце для проведення операцій з одержання зрілих статевих продуктів.
Проектування інкубаційного цеху має проводитись з дотриманням технології обраного типу інкубаційних апаратів.
Ставкова ділянка осетрових повинна мати прямокутну форму із співвідношенням сторін 1:2 або 1:3. Площа ставків становить 1-4 га, максимальна глибина – 2,5 м; ложе повинно мати невеликий ухил.
Водопадаюча мережа ставкової ділянки складається з магістрального каналу і бічних відгалужень, які підходять до кожного ставку. Гідротехнічні споруди ставків повинні забезпечувати наповнення кожного ставка водою та її скидання протягом 1-2 діб.
Цех виробництва живих кормів включає басейнову ділянку розведення і вирощування дафнії та артемії, а також приміщення для вирощування олігохет та кормокухню. Для розведення та вирощування дафнії (Daphnia) та артемії (Artemia) необхідні бетонні прямокутні басейни розміром 12,0×3,0×0,7 м. Водопостачання кожного басейну відокремлене, вода подається з однієї торцевої сторони басейну, а скидається із протилежної. Дно басейнів рівне, з невеликим ухилом. Для вирощування олігохет обладнають спеціальне, ізольоване від природного світла приміщення в якому забезпечують постійні температуру та вологість повітря.
Розмір приміщення визначають виходячи з виробничої потужності підприємства та потреби в живих кормах. Цех живих кормів повинен розташовуватися в безпосередньої близькості від басейнової ділянки.
Ділянка формування ремонтно-маткового стада у проекті відтворювального підприємства включає ділянку з проточними бетонними садками (0,5-0,7 м) площею 15-40 м2 для молоді, а також бетонними або земляними ставками площею 100-500 м2 для старших вікових групта плідників. Якщо планується використовувати земляні ставки, їх укоси повинні бути укріплені бетонними плитами, а дно вислано спеціальною плівкою (геомембраною).
Крім бетонних садків, на ділянці мають бути встановлені пластикові басейни для проведення лікувальних та профілактичних заходів, а також окремі садки для карантинного витримування, розташовані окремо від решти.
В’їзд на ділянку обов’язково повинен бути обладнаний постійно діючим бар’єром, що дезінфікує. Ділянка утримання ремонтно-маткового стада повинна мати цілий рік незалежне водопостачання.
(Дивись далі частину 3)
