Вітаміни та енергія в харчуванні для риб (Частина 39)
Спочатку набір та кількісне співвідношення різних груп вітамінів у рецептах також є наслідком підбору сировинних джерел при балансуванні білкової частини рецепту.
У той же час у процесі технологічної підготовки сировини (сушіння, дроблення, тостування і т.д.) та виготовлення комбікормів різними способами, що передбачають гідротермічну або гідробаротермічну обробку (гранулювання, експанідування, екс-трудування), і подальше зберігання значної частини вітамінів руйнується.
Особливо сильний вплив, що руйнує, надає екструдування. Найбільшою мірою негативний вплив технологічної обробки кормів позначається на активності вітамінів при їх складуванні та подальшому зберіганні. Інтенсивність руйнівної дії технологій йде за зростаючою: змішування > розмелювання > сухе пресування > експандування > екструдування.
Тому заздалегідь передбачається, що вміст вітамінів у комбікормі не може задовольнити всіх потреб риб, і в умовах індустріального вирощування корму вводять полівітамінні премікси практично незалежно від використовуваної сировини. У цьому вважають, що й створюється надлишок деяких вітамінів, він частково руйнується у процесах виготовлення та зберігання корму, і навіть екстрагується у питній воді.
Крім того, цей надлишок може бути використаний рибами в несприятливих умовах середовища, що викликають виробничі, гідрохімічні та температурні стреси, а також за наявності заразного початку голодування і т.д.
Для ставкової аквакультури завдяки присутності природної їжі в раціонах риб премікси повинні мати знижений рівень вітамінів В3, В4, В5, В7 або бути відсутнім у рецепті зовсім. Пропонований склад вітамінів у цих преміксах базується на результатах великої кількості досліджень та багаторічному практичному досвіді. Дозування вітамінів у преміксах та рекомендації щодо їх відсоткового введення гарантують задоволення потреб риб у вітамінах з урахуванням можливого впливу перерахованих факторів.
Енергія в харчуванні для риб. Потенційна енергія корму формується за допомогою енергії перетравної частини органічних речовин. Її корекція здійснюється в основному за допомогою введення ліпідних добавок або використання таких технологічних прийомів кормовиробництва, які підвищують перетравність вуглеводів, збільшуючи кількість декстринізованого та клейстеризованого крохмалю, а також продуктів руйнування целюлозно-лігнинного комплексу. За сучасним науковим підходом основним критерієм для оптимізації енергії раціонів є порушення оптимального для зростання риб відносини “протеїн-енергія”.
Це відношення виявляється у кількості перетравленого білка (мг) на 1 кДж перетравної енергії. Розрахунок ведеться за такою формулою:
Перетравний білок у 100 г корму, мгП/Е = ________Перетравна енергія в 100 г корму, кДж.
Для коропа за умови амінокислотної збалансованості комбікормів П/Е знаходиться в межах 19-24 мг білка, що перетравлюється на 1 кДж перетравної енергії. Для молоді лососевих оптимальні співвідношення в кормах від 19 до 25, для старшого віку – 21-23, для молоді канального сома – від 24 до 30 мг білка, що перетравлюється на 1кДж.
При створенні рецептури комбікормів треба враховувати, що ефективність різних джерел енергії у годівлі риб залежить від особливостей біології виду та температурних умов вирощування. У харчуванні холодноводних риб основне джерело енергії – ліпіди, зокрема тригліцериди ненасичених кислот, другий, а нерідко й перший за значенням – білки.
Вуглеводи не відіграють такої істотної ролі, як у тепловодних риб, у яких білки і вуглеводи корму дають майже рівну кількість енергії, що перетравлюється, а жири – менше в 2-3 рази.
Економія протеїну у складі рибних комбікормів можлива, якщо включати оптимальні кількості таких безбілкових джерел енергії, як жири та вуглеводи.
Зарубіжна практика показує високу продукційну ефективність збагачення комбікормів для лососевих ліпідів до рівня 25-30% і навіть більше за наявності 40-45% протеїну. Для збільшення частки безбілкової енергії за рахунок вуглеводів доцільною є гідробаротермічна обробка сировини. Близький до оптимального розподілу енергії в кормах для форелі: валова енергія – 17-21 кДж/г сухої речовини,перетравна енергія – 14-17 кДж/г сухої речовини,енергія ліпідів – 25-50% від загальної, П/Е – 20-25 мг білка на 1 кДж.
Встановлено розподіл енергії у комбікормах для коропа. Завдяки економії протеїну за рахунок збагачення комбікорму безбілковою енергією підвищується ефективність трансформації білка корму в організмі риб, збільшується його відкладення та знижується забруднення води внаслідок зменшення виділення екскрементів та метаболічних втрат. Закінчуючи розділ, присвячений принципам підбору компонентів у рецепти, слід зазначити, що балансування, як правило, ведеться за білковою складовою, і зокрема, незамінними амінокислотами, як з метою уникнення їх дефіциту, так і усунення надлишку.
Ліпідна частина обумовлена якісним та кількісним складом жирів компонентів, що використовуються при балансуванні білків. Вона коригується відповідно до потреб у загальній кількості ліпідів та фізіологічно важливих жирних кислот за рахунок додаткового включення до рецептів жирів різного походження.
Кількість та якість вуглеводів у комбікормах повністю визначається їх складом у компонентах після балансування білка. Поліпшення поживної цінності цієї частини комбікорму можна досягти за рахунок технологічної обробки сировини перед включенням до комбікорму або під час його виготовлення (термічної, гідро- або гідробаротермічної обробки з метою підвищення рівня клейстеризації крохмалю та модифікації целюлозно-лігнинного комплексу).
Після цього розраховується енергетична забезпеченість рецепту, що розробляється шляхом підрахунку валової і перетравної енергії та визначення енергетичної забезпеченості перетравного білка перетравною енергією, тобто П/Е.
У разі виявлення нестачі енергії вона заповнюється за рахунок введення рослинних або тваринних жирів або застосування гідробаротермічної обробки вуглеводистої сировини або виготовлення комбікорму за технологією екструдування або експандування. Вітамінна частина рецептів стартових, ростових та репродукційних кормів, а також продукційних для вирощування риб в індустріальних умовах потребує поповнення полівітамінними преміксами.
З мінеральних елементів до їх якості та кількості у підібраній сировині зазвичай додають фосфорні солі, що містять цей елемент у легкодоступній формі. У біогеохімічних провінціях, дефіцитних за мікроелементами, комбікорми додатково вводять їх солі.
Крім перерахованих поживних речовин, до складу рецептів можуть включатися сполучні агенти, що вводяться всередину або поверхню. До них належить лігносульфонат, карбоксиметилцелюлоза, альгінат натрію, бентоніт, полівінілпіролідон, хітозан та його композиції та інші.
Вони забезпечують міцність та водостійкість гранул та крупки штучних кормів. У корми з високим вмістом жирів вводять стабілізатори ліпідів (антиоксиданти). Для посилення фарбування м’яса та шкірних покривів риб у корми можуть бути включені пігменти. Вони належать переважно до групи каротиноїдів (астаксантин, кантаксантин та інших.). Крім того, можливе введення аттрактантів, а також лікарських препаратів.
Бажано, щоб у супровідному документі до рецептури було вказано межі оптимальних температур їх застосування. Відомо, що зниження температури води скорочує потребу риб у протеїні, збільшує потребу в енергії.
Також потрібні вказівки на оптимальний кисневий режим. У супровідному документі до рецепту комбікорму мають бути зазначені:- Назва (або шифр) комбікорму,- для якого виду та маси риб комбікорм призначений, – Перелік компонентів,- Спосіб виготовлення,- Розмір гранул або крупки,- Водостійкість,- гарантований вміст основних поживних речовин (сирого протеїну, лізину, метіоніну або метіоніну + цистин, сирого жиру, вуглеводів у валових та перетравних речовинах), клітковини, золи, загального та доступного фосфору, валової та перетравної енергії.
Бажано також, щоб у супровідному документі були вказані рекомендовані норми годівлі залежно від розмірів риб (маси, довжини), гранул і температури води.
(Дивись далі Частину 40)
