Створення рибогосподарських об”єднань на великих водоймах України

Створення рибогосподарських  об’єднань на великих водоймах України

Теоретичне обґрунтування  необхідності створення

Провести аналіз стану рибного господарства на великих водоймах в Україні на даний момент не можливо!!!   Причина полягає в тому, що Держрибагентство України поки не отримує необхідну об’єктивну інформацію щодо виробничих та економічних показників кожного підприємства галузі.

Не має в тому числі і належного оперативного контролю за екологічними, ветеринарними та санітарними параметрами водного середовища.

Стан кормової бази хоча і вивчається, але необхідна оперативна інформація для рибогосподарських і рибопромислових підприємств наукою і ветеринарною службою не надається!!!

Дані Державної служби статистики також не відображають реального стану галузі, тому на їх дані спиратися не можна!!!

Єдиним, більш менш точним критерієм є ринок. В масштабах регіону, в межах існуючого об’єму рибопродукції, асортименту та платоспроможності населення, ринок є індикатором  і навіть неповним регулятором ціноутворення, об’ємів виробництва та асортименту.

В масштабах України ринок виступає вже виключно індикатором. Регуляторну функцію на рівні країни може виконувати тільки сама держава (закони, регуляторні акти, тощо).

Сам ринок не може регулювати об’єми виробництва у зв’язку з тим, що для суттєвого нарощування рибопродукції  в межах держави необхідно використовувати нові природні ресурси, підключати для цієї справи інші міністерства і відомства, Верховну раду України, Кабінет Міністрів України і навіть Президента України.

Відмічена закономірність, коли при не обґрунтованому збільшенні ціни на рибопродукцію, покупці з легкістю переходять на споживання дешевих та неякісних продуктів харчування. А це є вже не допустимим з точки зору гігієни харчування для якої велике значення мають саме рибопродукти в асортименті (окрім малоцінної і дрібної риби людина повинна вживати також в асортименті і більш цінну та якісну рибопродукцію).

У зв’язку з падінням об’ємів виробництва рибопродукції у віддалені райони України риба завозиться дуже рідко і тільки в період масового лову.

Цьому негативному явищу сприяють відсутність координації поставок між окремими  рибогосподарськими підприємствами, перебої з виловом риби, та відсутність компенсаційних рибних баз, які  суттєво знижують фактор стабільності ринку, тощо.

Перший позитивний момент в разі об’єднання рибогосподарських підприємств – можливість проведення скоординованих дій та підтримання оптимальної цінової політики.

Якість риби та рибопродуктів в сучасних мережах роздрібної торгівлі за останні роки суттєво покращилась. Але основний об’єм продажів риби та рибопродукції припадає на не обладнані для цього торгівельні місця, що значно знижує якість товару.

Занепокоєність викликає дуже повільне просування в Україні технології продажу риби в лускатому льоді, не кажучи вже про те, щоб використовувати більш прогресивну і сучасну технологію консервування живої риби у «рідкому льоді», яка суттєво підвищує якість риби в теплу пору року і зменшує ризики харчових отруєнь неякісною рибопродукцією.

Питання якості рибопродукції – це питання номер один для усіх рибопереробних підприємств, кількість яких значно збільшилося (особливо незаконних, які не дотримуються ніяких санітарних норм та технологій рибопереробки).

Другий позитивний момент в разі об’єднання рибогосподарських  підприємств – можливість централізованого збирання, пересування,  охолодження, зберігання, переробки риби на якісному рівні з дотриманням усіх санітарних, ветеринарних, технологічних вимог, запитів торгівельної мережі та інше за вимогами Міжнародної системи якості ISO -9000.

Кількість добитої риби в Україні щорічно зменшується. Основною причиною падіння виловів є:

1. Антропогенне навантаження на водойми у вигляді:

• забруднення водойм продуктами життєдіяльності людини, зливовими та промисловими неочищеними скидами, засмічення площ водозбору, обробки полів отрутохімікатами, проведення днопоглиблювальних робіт, оранням природоохоронних земель водойм, тощо;
• перелов щорічно допустимих лімітів риби, які встановлюються наукою;
• браконьєрство (національне лихо), яке разом з щорічним переловами риби призвело до стійкої ремісії ремонтно-маткових стад промислових видів риб в природних водоймах.

2. Відсутність комплексу меліоративних заходів в останні роки на водоймах щодо облаштування нерестових гнізд для судаку, сому та інших видів промислових риб.
3. Зменшення об’ємів зариблення рослиноїдними видами риб, коропом, осетровими та хижаками.

Третій позитивний момент в разі об’єднання рибогосподарських підприємств – можливість організації надійної системи охорони водних біоресурсів, відтворення їх, а також вирощування та вилов риби під контролем інших членів об’єднання.

Також треба усвідомлювати, що вразі колективного господарювання на водоймі рибогосподарські об’єднання не стануть терпіти забруднювачів водойм, а підуть, скоріш за все, на повну конфронтацію з ними, вимушуючи їх навіть через суди будувати очисні споруди.

Рибопромисловий флот внутрішніх водойм знаходиться за межею свого вікового обмеження. Технічний стан суден не відповідає сучасним вимогам судноплавства, а їх оновлення можливе лише за умов значного збільшення добутку риби в водоймах і суттєвого покращення економіки рибопромислових підприємств.

Четвертий  позитивний момент в разі об’єднання рибогосподарських підприємств – можливість поступового будівництва нового високоефективного рибопромислового флоту внутрішніх водойм по сучасних проектах, які відповідатимуть вимогам флотінспекції.

В останні роки, враховуючи значний спад виробництва і зниження при цьому деяких видів антропогенного навантаження, кормова база рибництва  суттєво зросла, що в свою чергу покращило умови для деякого збільшення природної продуктивності водойм.

Для повного же відновлення рибогосподарського потенціалу водойм необхідно приймати вже комплексні правові, організаційні, адміністративні та інші рішучі заходи, які надаватимуть можливість для стрімкого нарощування виробництва рибопродукції.

П’ятим позитивним моментом в разі об’єднання рибогосподарських підприємств в даному разі є, наприклад:

• Можливість об’єднання організовувати «місцеві рибні заказники» на своїй водоймі для повноцінного відновлення її рибогосподарського потенціалу і при ніяких умовах в цих нерестових та інкубаційно-малькових зонах рибу не ловити, а лише сприяти нересту та росту молоді, навіть зі штучним годуванням.
• Можливість самостійно відрегулювати усі правові та соціальні взаємовідносини з місцевим населенням та владою відносно громадського водокористування, випою худоби, облаштування пляжів та облагороджування берегів, організації відпочинку на воді, з рибалками-аматорами, з підприємствами, які використовують воду та скидають відпрацьовану, тощо.
• Можливість проведення керованого зариблення водойм. Для цього треба лише змінити правовий статус об’єднання рибогосподарських підприємств та характер господарського підходу до експлуатації водойм.

Питання ефективної організації на великих водоймах нересту, охорони, відтворення, вирощування риби, кінцевому вилову водних біоресурсів та їх  переробка і реалізація з безумовним дотриманням якості, можливі лише за умов належної координації зусиль влади, правоохоронних органів, держрибінспекції, природоохоронних органів, громадськості, ЗМІ, тощо.

Однак, до тепер це було неможливо для окремого, навіть потужного рибогосподарського підприємства.

Шостим позитивним моментом в разі об’єднання рибогосподарських підприємств є можливість складання фінансових, організаційних, виробничих зусиль та оптимізації технологічного процесу для виконання повномасштабних завдань щодо інтенсивної експлуатації водойм. Рибогосподарські підприємства, які раніше тільки виживали, тепер зможуть впевнено нарощувати загальне виробництво.

Для стрімкого нарощування виробництва, розвитку рибогосподарського потенціалу великих водойм, необхідно окрім планового проведення меліоративних заходів щодо сприяння природного нересту риб, проводити також і штучні повномасштабні, науково обґрунтовані об’єми зариблень рослиноїдними рибами, коропом та іншими промисловими видами риб.

Саме втілення цих меліоративних заходів і безкомпромісна боротьба з забрудненням водойм, забезпечать максимальне використання їх потенційних рибогосподарських можливостей і в рази збільшить промислові вилови.

Але, держава зі своїми обмеженими бюджетними та виробничими ресурсами після приватизації не зможе виростити необхідну кількість зарибку для всіх великих водойм України (максимум 10 % від загальної щорічної потреби). Вихід з положення може бути лише в залученні до виробничої програми обʼєднань також  і рибогосподарських підприємств по вирощуванню зарибку (особливо тих, які не мають можливості в повному об’ємі реалізовувати свій зарибок).

Саме цей захід забезпечить рибопосадковим матеріалом великі водойми. Розрахунки з постачальниками зарибку можуть бути, в товарному еквіваленті, грошовому, або по змішаній системі по результатах виловів.

В період свого становлення фінансування обʼєднанням виробничої програми підприємств по вирощуванню зарибку (або необхідної її частини) за два роки до масового вилову, стане запорукою економічної стабільності та розвитку всіх рибогосподарських підприємств.

Слід також зазначити, що зариблення бажано проводити цьогорічками, а також мальками (05÷3 грами) влітку в великих об’ємах. Це значно покращить виробничі показники об’єднання. Для цього заздалегідь треба перевести частину нагульних рибогосподарських водойм на вирощування мальку і цьогорічок. Бажано в обʼєднання залучати і рибовідтворювальні заводи.

Сьомим позитивним моментом в разі об’єднання рибогосподарських підприємств є можливість залучення підприємств по вирощуванню зарибку до виробничої програми об’єднання, що в свою чергу в рази збільшуватиме об’єми вирощування риби.

В добровільне обʼєднання можуть входити рибопромислові підприємства, рибогосподарські по вирощуванню зарибку, рибопереробні підприємства, рибогосподарські підприємства аквакультури та марикультури, а також підприємства оптово-роздрібної торгівлі на особливих умовах.  

Добровільне обʼєднання повинно виступати як юридична особа, яка має свій баланс, розрахунковий рахунок в банку, штампи, печатку та інші реквізити.

Висновок:

1. Комплекс проблем, пов’язаних з необхідністю повномасштабного зариблення великих водойм, проведення на них комплексу меліоративних заходів, організацією на них вирощування товарною риби, охороною, виловом, переробкою і кінцевою реалізацією, а також пов’язаний з низкою екологічних та природоохоронних проблем, може бути радикально вирішений виключно створенням рибогосподарських обʼєднань на водоймах (асоціацій, союзів, консорціумів, тощо).
2. Подібного добровільного об’єднання в тому вигляді, в якому воно пропонується зараз, в історії України ще не було, але це є правильним напрямком розвитку рибництва, який вирішуватиме глобальні завдання галузі.
3. Маючи чіткий план дій, разом з органами державної влади всіх рівнів, держрибоохороною, правоохоронними структурами, санітарними і ветеринарними службами. Громадськістю та ЗМІ, залучаючи кредити, концентруючи фінансові зусилля, координуючі свої технологічні програми, змінюючи підходи до більшості проблем, використовуючи інтелектуальний командний потенціал, можна з великою долею вірогідності розраховувати на успіх!!!

Створення обʼєднання

Аналіз сильних та слабких сторін можливостей та загроз

Сильні сторони:

1. Наявність сприятливої політичної, адміністративної та екологічної ситуації на великих водоймах, навіть в умовах війни з Росією.
2. Бажання багатьох дрібних рибогосподарських підприємств включитися до роботи великого об’єднання, яке працюватиме по єдиному технологічному ланцюжку виробництва рибопродукції, її переробки та реалізації для найскорішого виходу з власної фінансової кризи.
3. Можливість обрання висококваліфікованих кадрів для керівництва об’єднання (дрібні господарства такого собі дозволити не можуть)
4. Можливість втілення низки організаційних інновацій в умовах об’єднання підприємств.
5. Можливість організації колективної безпеки по всіх напрямках.
6. Можливість організації колективної системи управління всіма підприємствами.
7. Можливість виробництва власної рибопродукції по новітніх технологіях.
8. Можливість виключення конкуренції в середині об’єднання в той же час заняття домінуючих позицій на ринку в регіоні.
9. Можливість підтримки високого іміджу об’єднання, яке стане піонером організації великомасштабного виробництва якісної рибопродукції в регіоні.
10. Можливість пошуку найкращих алгоритмів технологічних рішень та методів господарського підходу до оперативного освоєння великих водойм (водосховищ, озер, лиманів, екструарних водних систем).
11. Можливість багаторазового дублювання виробництва рибопосадкового матеріалу в різних господарствах з метою виключення збоїв виробництва.
12. Можливість централізації фінансів та їх оптимальних витрат. Що в свою чергу значно зменшує ризики фінансового краху окремих малих підприємств.

Слабкі сторони:

• Браконьєрство, забруднення водойм.
• Нерівномірність економічного стану підприємств обʼєднання на фоні застарілого технічного оснащення підприємств.

Загрози:

• Форс-мажорні обставини.
• Зміна законодавчої бази, яка радикально погіршить загальносистемні підходи до господарювання і як наслідок – зруйнує підприємства.

 Статут рибогосподарського обʼєднання

(основні положення) Цілі, завдання, пріоритети

Стратегічною ціллю створення рибогосподарських обʼєднань  на великих водоймах України повинно стати створення таких високоефективних комерційних обʼєднань регіонального масштабу, які своєю діяльністю будуть спроможні вирішити основний комплекс проблем рибної галузі щодо відновлення рибогосподарського потенціалу водойм та стрімкого нарощування об’ємів рибопродукції для повного задоволення потреб населення регіонів.

Цілі:

1. Проведення меліоративних заходів щодо створення необхідних умов для природного нересту промислових видів риб.
2. Проведення комплексів природоохоронних заходів на водоймах для поліпшення екологічного стану водойм.
3. Вирощування всього полікультурного спектру рослиноїдних видів риб, коропових та інших.

Завдання:

1. Розробка взаємно прийнятних корпоративних відносин між членами обʼєднання, які дозволятимуть плідно співпрацювати.
2. Розвиток свого рибопромислового флоту.
3. Створення власних ремонтно-маткових стад промислових видів риб.
4. Будівництво власних: рибовідтворювальних комплексів, живорибних і рибних баз, рибопереробних підприємств, спеціалізованих торгівельних об’єктів.
5. Організація спортивного та любительського рибальства.
6. Розвиток рибогосподарської інфраструктури.
7. Розробка «Режимів рибогосподарської експлуатації водойм», тощо.

Стратегія розвитку рибогосподарських обʼєднань повинна базуватися на принципах:

• Дотримання законів України.
• Нарощування виробничих потужностей.
• Співробітництва з виконавчою владою всіх рівнів, правоохоронними органами, депутатами, громадськістю, політичними силами, ЗМІ.
• Роботи щодо роз’яснення населенню принципів співіснування.

Стратегічний пріоритет діяльності рибогосподарських обʼєднань – нарощування рибогосподарського потенціалу водойм та об’ємів виробництва рибопродукції на фоні покращення екологічного стану водного середовища.

Вирішальний фактор успіху – сильна комерційна, моральна та патріотична мотивація керівників підприємств обʼєднання в досягненні своєї мети, не зважаючи на труднощі і перешкоди на цьому шляху.

Учасники об’єднання,  їх права та обов’язки

1. Учасником об’єднання можуть бути рибогосподарські підприємства, які на протязі останніх декілька років працюють як користувачі водних живих біоресурсів на даному водному об’єкті, підприємства по вирощуванню зарибку та виробництва комбікормів, підприємці, які працюють в інфраструктурному секторі галузі рибного господарства і якимось чином причетні до сфери впливу даної водойми та інвестори, які також можуть бути представлені через своє підприємство (підписання загального договору, який задовольнить всі сторони, дуже складна справа, тому без органу державної виконавчої влади в галузі рибного господарства, як гаранта і регулятора взаємовідносин, обійтися практично неможливо; необхідно постійне представництво в Раді директорів відповідального координатора від Держрибагентства України).
2. Приймання в члени обʼєднання, після його утворення, відбуватиметься на Раді обʼєднання.
3. Учасники об’єднання мають право:

• приймати участь в управлінні;
• вносити пропозиції щодо вдосконалення діяльності об’єднання;
• користуватися усіма інформаційно-консультативними послугами.

4. Учасники консорціуму зобов’язані:

• приймати участь у формуванні бюджету об’єднання;
• допомагати усіма засобами реалізації його цілей та завдань;
• дотримуватися у своїй діяльності законодавства України;
• виконувати рішення об’єднання та взятих на себе зобов’язань.

5. Порядок виходу з обʼєднання:

• Учасник об’єднання, який хоче припинити свою роботу, в місячний термін подає заяву в Раду в письмовій формі.
• Учасник може бути виключений з об’єднання в разі систематичного порушення їм взятих на себе зобов’язань, порушення законодавства та у випадку протидії досягненню загальних цілей.

Вищим керівним органом об’єднання є Рада директорів, яка представлена усіма керівниками підприємств, які входять до об’єднання, а також представником Держрибагентства України.

Рада  директорів:

• визначає основні завдання і напрямки діяльності;
• затверджує Статут та основні засади;
• визначає організаційну структуру;
• вибирає Керівника і Ревізійну комісію;
• затверджує виробничі плани та технологічні карти на рік;
• затверджує бюджет, фінансовий план, кошторис витрат;
• вирішує усі внутрішні суперечки між підприємствами.

Керівник (президент, голова, генеральний директор):

• формує виконавчий орган;
• забезпечує виконання рішень Ради директорів та виконує представницькі функції;
• складає перспективні та поточні плани виробництва;
• організує поточну роботу;
• здійснює загальний нагляд діяльності об’єднання.

Финансовая деятельности:

1. Об’єднання може мати свої власні кошти і майно, яке необхідно для підтримки виробничого процесу.
2. Об’єднання може утворювати різноманітні фонди для виконання своїх завдань.
3. Об’єднання веде бухгалтерський облік в установленому законом порядку.

Президент (голова, генеральний директор) також акумулює на банкових рахунках об’єднання усі кошти, які надходитимуть від продажів риби на погашення заборгованостей по рибопосадковому матеріалу, плати за природні ресурси, зарплати, витрат на меліоративні заходи, виплат за спійману і реалізовану рибу, якщо вона продаватиметься централізовано, тощо.

Найвища складність в роботі даної форми господарювання – це розподіл дивідендів в залежності від фінансового та виробничого внеску, та регулювання взаємовідносин в процесі роботи.

Ревізійна комісія

1. Ревізійна комісія діє на підставі про її Положення, яке затверджується Радою директорів.
2. Ревізійна комісія контролює фінансову діяльність керівництва обʼєднання.
3. Ревізійна комісія вносить пропозиції щодо доцільності перебування керівника обʼєднання на його посту.

Кожен Статут відрізнятиметься один від одного у зв’язку з різними умовами створення  рибогосподарських обʼєднань.

Управління об’єднанням. Управління рибогосподарської діяльністю різнопланових господарств, як по своїм виробничим призначенням, так і по своїм стартовим можливостям потребуватиме ретельного аналізу і пророблення кожного технологічного кроку.

Розробка планів роботи обʼєднання потребує врахування екологічного та ветеринарного стану водойм, виробничу, економічну, фінансову, технічну, кадрову, та інші складові підприємств.

Саме така скрупульозність вимушуватиме  керівництво обʼєднання приймати іноді непопулярні рішення до окремих підприємств. Однак це єдиний вірний шлях до економічного прориву.

Необхідно також опікуватися фінансовим станом кожного підприємства, не допускаючи до його розвалу.

Підприємства обʼєднання повинні дотримуватися принципів:

• Добровільності входження та виходу з обʼєднання без обмеження прав інших підприємств.
• Плюралізму та вільному вибору керівних органів управління.
• Дотримання приписів, нормативних документів та «технологічних карт» обʼєднання (підприємства можуть самостійно для себе залучати інвесторів, планувати додатково власний розвиток та багато іншого, однак за погодженням з керівництвом обʼєднання).

Загальна ідея сумісної роботи полягатиме в тому, що об’єднавши  зусилля в одному напрямку та виключивши внутрішню корпоративну конкуренцію, максимально ефективно використовуючи обмежені фінанси і рибогосподарський потенціал великих водойм, отримати потужний виробничий інструмент, який дозволить здійснити швидкий прорив в напрямку інтенсифікації розвитку рибного господарства України.

Система взаємовідносин повинна відповідати інтересам кожного підприємства і не заважати творчій ініціативі.

Підприємства, які продовжуватимуть працювати поза межами обʼєднання на водоймі можуть остатися без квот і виробничої перспективи. Не проводячи власного зариблення водойм, їх квоти будуть мізерними, що спричинить їх фінансову неспроможність і неможливість протистояти економічній експансії добре організованого об’єднання.

Багатогранний характер діяльності обʼєднання неможливий без тісного співробітництва з підрозділами Держрибагентства України, Координаційними радами з питань функціонування рибогосподарських комплексів регіонів, правоохоронними структурами, ветеринарними та санітарними службами, природоохоронними відомствами, громадськістю та ЗМІ.

Процеси пересування риби та рибопродуктів. Розгортання виробничої програми обʼєднання потребує технологічної завершеності усіх процесів від формування ремонтно-маткових стад промислових видів риб, вирощування рибопосадкового матеріалу, зариблення, вилову товарної риби, до пересування її до рибоприймальних пунктів, живорибних і рибних баз, підприємств рибопереробки та підприємств оптово-роздрібної торгівлі рибопродуктами.

Застаріла політика держави відносно створення багатьох дрібних рибо добувних підприємств, породила практику безконтрольного вилову невеликих партій риби, за якими тяжко встановити належний ветеринарний нагляд.

В той же час, в останні роки жорсткість вимог щодо дотримання ветеринарних і санітарних норм під час збереження, транспортування і реалізації рибопродукції значно зросла, тому дрібні підприємства вже не в змозі забезпечити їх дотримання.

 Об’єднання, для дотримання сучасних ветеринарних і санітарних вимог, будуть вимушені будувати низку технологічних об’єктів, а саме: сучасні рибоприймальні пункти, живорибні та рибні бази, торгівельні об’єкти, які мають рибну спеціалізацію з відповідним холодильним та технологічним оснащенням, а також купувати спеціалізований транспорт для перевезення та реалізації живої та охолодженої риби.

Живорибні бази можуть бути збудовані на річках, водосховищах, ставках за допомогою технології садкового утримання, а також на базі проточних басейнів  і навіть на сучасних УЗВ (установках замкненого водопостачання).

Для довготривалого утримання риби перед реалізацією температури технологічної води не повинні перевищувати 2-6°С. Вода повинна постійно змінюватися на чисту. Годування риб при цьому не повинно проводитися.

Терміни зберігання можуть бути від 1÷2 місяців, що достатньо для безперебійного постачання риби у торгівельну мережу на протязі всього року.

Рибні бази повинні бути збудовані по новій технології збереження риби в рідкому льоді.

Під час транспортування, реалізації в роздрібній торгівельній мережі, вантажних маніпуляцій (в тому числі і  повернення на базу не реалізованої частки партії риб) частина їх може зазнати фізичних ушкоджень і втрату товарного вигляду. Тому доцільним буде при живорибних та рибних базах мати невеличкі рибопереробні цехи для усунення цих технологічних недоліків.

Всі живорибні та рибні бази повинні мати свого штатного ветеринарного лікаря, функціональні обов’язки якого повинні бути зосередженні на якості рибопродукції і недопущення у торгівельну мережу хворої або неякісної риби.

Кожна партія риб, а де це необхідно і кожна риба, яка буде завозитися на живорибні та рибні бази повинна проходити ветеринарну перевірку На кожну, навіть малу партію рибопродукції що виходитиме з живорибної або рибної бази і потраплятиме у торгівельну мережу, виписуватиметься своє ветеринарне свідоцтво і сертифікат якості з несенням відповідної карної відповідальності.

Тільки такі суворі правила зможуть утримувати якість рибопродукції обʼєднання на належному рівні.

Бажано, щоб уся риба, яка потраплятиме у роздрібну торгівельну мережу проходила через бази. Це дасть можливість втілити надійний контроль якості і сформувати необхідний асортимент з риб, які потрапили на бази з інших рибних господарств.

Частина живої риби, особливо під час масового вилову потраплятиме у торгівельну мережу напряму (як це відбувається зараз). Контроль якості в такому разі знижується. Багато риби в цей період залишається не реалізованою, проте наявність на базах рибопереробних цехів, знизить ризики продажу неякісної рибопродукції.

Будівництво рибних супермаркетів, спеціалізованих рибних магазинів і торгівельних точок для реалізації живої риби повинно стати важливим елементом у ланцюжку нової технології.

В містах де є велика кількість потенційних споживачів рибопродукції, доцільно після відповідних маркетингових досліджень планувати будівництво (або сприяти будівництву) рибних супермаркетів, магазинів або простих торгівельних рибних точок, спроектованих з урахуванням необхідності зручного приймання і реалізації живої риби.

Рибні супермаркети – це великі спеціалізовані магазини для торгівлі рибою, рибопродуктами і морепродуктами у різному вигляді (від живої, охолодженою, свіжої риби до консервів і рибної кулінарії).

Для торгівлі свіжою рибою супермаркети повинні мати спеціальні приймальні басейни, а також басейни для утримання риб і акваріуми для їх реалізації. Підтримки життєдіяльності риб забезпечується спеціалізованим УЗВ.  По суті справи рибні супермаркети – це невеликі живорибні бази, які максимально наближені до покупця.

Термін зберігання живої риби на них не повинен перевищувати 5-7 днів для підтримки належного товарного вигляду (затримання терміну реалізації веде до захворювань кожних покровів, а саме – сапролегнії, абсцесів, фурункулів, тощо).

Для швидкого і зручного прийняття живої риби необхідно мати спеціальні приймальні приміщення і ємкості для огляду товарного вигляду і сортування, які б технічно стикувалися з жирорибними машинами для перевезення риб.

Торгівельні точки для реалізації живої риби – це спеціалізовані торгівельні місця на ринках або в місцях масового перебування населення, які мають відповідні умови для реалізації живої риби (органи місцевої влади і СЕС можуть надавати відповідні дозволи при відсутності заперечень з боку населення, наявності каналізації для змиву брудної води, тощо ). 

На таких точках також може реалізовуватися свіжа риба у рідкому льоді і продукція рибопереробки.

Допоміжні підприємства. Інтенсивний розвиток об’єднань напряму залежатиме також від залучення до спільної роботи допоміжних підприємств галузі в першу чергу таких як комбікормові заводи, фабрики сіткових матеріалів, фабрики знарядь лову, судноремонтних підприємств, тощо.

Будівництво сучасних комбікормових заводів (малих і середніх) на даний момент є пріоритетним напрямком розвитку рибництва тому, що інтенсифікація вирощування риби без виробництва спеціалізованих рибних комбікормів  не можлива!!!

Асортимент комбікормів повинен відповідати всім потребам вирощування (стартові і продуційні корма для УЗВ, садків, прісних або морських водойм,  для різної пори року, виду риб, їх  віку) і мати не менш як 25-30 % лікувально-профілактичних кормів (світова сучасна практика).

Об’єднання повинні мати свої комбікормові заводи зразу після початку інтенсивного нарощування виробництва цінних та промислових видів риб (осетрових, камбальних, піленгасу, коропових, тощо).

Боротьба Держрибагентства з браконьєрами, шляхом повної заборони ввезення в Україну і торгівлю лісковими сітками практично залишить частину промислових підприємств без належного знаряддя лову.

Розвиток садкових господарств аквакультури і марикультури та інших рибогосподарських підприємств  також потребує в найближчі часи значної кількості спеціальних садків, сіткових полотнин, канатів, шнурів, тощо.

Тому, відновлення роботи Маріупольської фабрики по виробництву сіткових матеріалів стане невід’ємною частиною загального плану виходу з галузевої кризи в цьому напрямку. 

Без уваги і належної підтримки Держрибагентства України не повинні залишатися і судноремонтні підприємства і підприємства з виробництва риболовного інвентарю, плавзасобів, спецодягу та інші допоміжні галузеві підприємства від роботи яких буде напряму залежите розвиток всього рибного господарства України.

Взаємовідносини обʼєднання

Держрибагентство повинно стати для рибогосподарських обʼєднань на великих водоймах організаційним, регуляторним та контролюючим фактором, який забезпечуватиме стабільність та ефективність  роботи всієї виробничої системи.

В систему управління кожного обʼєднання необхідно ввести представника від Держрибагентства України без виплати йому зарплати, який повинен курирувати діяльність обʼєднання від його створення до щорічного розподілу дивідендів, слідкуючи за дотриманням норм діючого законодавства, за дотриманням підприємствами технологічних карт, за взаємовідносинами з органами державної влади, природоохоронними, правоохоронними органами, територіальними управліннями  рибоохорони, внутрішніми взаємовідносинами, а також всього того, що стосується діяльності обʼєднання.

Саме цей управлінський захід допоможе на фоні повної юридичної свободи підприємств контролювати корпоративні стосунки та основні параметри виробництва.

З територіальними управліннями рибоохорони. На яких би юридичних правах рибогосподарське обʼєднання не орендувало у держави водойми, територіальні управління рибоохорони повинні слідкувати

за всіма технологічними процесами, рівнем рибоохорони, оформлюючи усі необхідні Протоколи правопорушень, а саме головне – за дотриманням «Режимів експлуатації водойм».

Територіальне управління рибоохорони повинно стати більш помічником по цілої низки питань, ніж контролюючим органом, який своїм адміністративним втручанням в виробничий процес тільки заважатиме розвитку обʼєднання (цьому стане на заваді також представник від Держрибагентства України).

Наукові заклади галузі рибного господарства України (ЮгНІРО, Інститут рибного господарства та інші) повинні  забезпечити наукову підтримку обʼєднанням.

Необхідно щорічно проводити низку прикладних наукових досліджень водойм обʼєднань, вивчаючи стан та біорізноманіття кормової бази, рибогосподарський потенціал, динаміку його відновлення, розроблюючи рекомендації щодо полікультурного співвідношення риб, які вирощуються, стану їх здоров’я, заходів щодо профілактики і лікування та інше.

Також необхідні знання науки при розробці проектів розвитку підприємств (маркетингові дослідження, ціноутворення, економічної ефективності, тощо)

З органами державної влади, органами державного управління. органами  місцевого самоврядування. У зв’язку з тим, що великі водойми завжди є водоймами комплексного призначення, взаємовідносини з органами державної влади, органами державного управління та місцевими органами самоврядування набувають особливого значення.

Для координації сумісних зусиль в напрямку ефективної комплексної експлуатації великих водойм необхідно при кожній облдержадміністрації створити «Координаційну раду з питань функціонування рибогосподарського комплексу області».

До її складу входитимуть представники управління сільського господарства, земельного управління, водгоспу, природоохорони та її інспекції, правоохоронних органів, ветеринарної і санітарної служби, територіального управління рибоохорони, депутатів облради, громадських організацій, тощо.

З місцевим населенням,  громадськими організаціями, ЗМІ

Взаємовідносини між підприємствами обʼєднання, місцевим населенням, громадськими організаціями, ЗМІ повинні відбудовуватися на фоні відновлення екологічного стану водойм з безумовним нарощуванням їх рибогосподарського потенціалу та створенні комфортних умов для місцевого населення яке проживає вздовж берегів.

Виробничий процес підприємств обʼєднання повинен також не заважати ні в якому разі роботі інших підприємств, які розташовані на водоймі, водному транспорту, проведенню спортивних заходів на воді, тощо.

Громадські організації і ЗМІ повинні максимально можливо сприяти цим процесам, за умов дотримання обʼєднанням норм діючого законодавства.

Особливу увагу треба приділяти роботі з місцевим населенням для формування їх екологічного та природоохоронного світогляду (особливо молоді).

Експлуатація великих водойм різноплановими рибогосподарськими підприємствами неможлива без розробки спеціального державного документу «Режиму рибогосподарської експлуатації водойми». Розроблятимуть ці документи наукові організації Держрибагентства України з  погодженням в Головрибводі.

Рибоводно-біологічне обґрунтування та Режим експлуатації  регламентуватимуть проведення усіх технологічних маніпуляцій на водоймі по місяцях і роках та забезпечать таким чином науково – обґрунтований оптимальний режим експлуатацію (меліоративні та природоохоронні  заходи, зариблення, вилов риби, тощо).

Дотримання Режимів провірятиметься Держрибагентством України.

Ефективна експлуатація великої водойми потребує особливого підходу. Одним з таких організаційних підходів повинен стати розподіл акваторій відповідальності рибопромислових підприємств, де кожне підприємство матиме свій квадрат на водоймі.

На цій «акваторії відповідальності» підприємство, в залежності від планів виробництва і експлуатації, проводитиме охорону водних живих біоресурсів та комплекс екологічних, природоохоронних та меліоративних заходів (вилов риби, скоріш за все, проводитиметься організовано і без точної прив’язки до акваторій відповідальності).

Охорона водних біоресурсів проводитиметься силами обʼєднання та громадських організацій, однак оформлення правопорушень проводитимуть виключно інспектори рибоохорони. 

Фінансування об’єднань забезпечуватиметься за рахунок:

• Бюджетних коштів , спрямованих на вирощування зарибку для відновлення іхтіофауни регіону.
• Власних коштів рибогосподарських підприємств обʼєднання.
• Інвестиційних коштів.

Ретельний аналіз водойм Дніпровського каскаду, великих водойм Одеської області, а також Дніпро-Бузької екструарної системи, показує, що найбільш доцільним здається запровадження та обкатка «Пілотного проекту» саме Дніпро-Бузької екструарної системи.

Дніпро-Бузька екструарна система, яка розташована на території Херсонської та Миколаївської області обмежена Каховською греблею на Дніпрі та Олександрійською греблею на Південному Бузі, має також і вихід у Чорне море в районі м. Очаків.

Глибини Дніпро-Бузької екструарної системи не досягають навіть 10 метрів за виключенням штучно виритих фарватерів (16 м). Система фактично дихає морською та прісною водою в залежності від вітру і течії, створюючи різноманітні природні умови для існування риб.

Рибогосподарське обʼєднання, яке буде створене на базі Дніпро-Бузької екструарної системи може вирощувати морську камбалу калкан, всі види морських і прісноводних видів осетрових риб, повний спектр частикових риб, лососевих, кефалевих, рослиноїдних, коропових та інших промислових видів риб.

Очікувальні результати і висновки

1. Потужне повносистемне рибопромислове і рибогосподарське обʼєднання, матиме достатній запас міцності щодо подолання будь яких фінансових, технічних, адміністративних та інших негативних факторів на шляху сталого стрімкого розвитку.
2. Все виробництво матиме високу рентабельність, значні потенційні позитивні можливості відносно конкурентоспроможності власної рибопродукції, тому є вкрай привабливим для українських та іноземних інвесторів.
3. Робота обʼєднань матиме цільову екологічну та природоохоронну спрямованість на розвиток рибогосподарського потенціалу водойм і максимальне збільшення виробництва рибопродукції, що в свою чергу сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки України та нарощуванню експортного потенціалу в секторі рибопродукції.