ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА РОЗВИТОК СПЕЦІАЛЬНИХ ТОВАРНИХ РИБНИХ ГОСПОДАРСТВ

ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА РОЗВИТОК
СПЕЦІАЛЬНИХ ТОВАРНИХ РИБНИХ ГОСПОДАРСТВ

ДО 2050 РОКСТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Концептуальні засади формування нової державної моделі рибогосподарської експлуатації, відтворення, використання та охорони водних біоресурсів

Розроблено в контексті формування Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України

на 2027-2050 роки

 

ВСТУП

Спеціальні товарні рибні господарства є особливою формою рибогосподарської діяльності, у межах якої в одному водному об’єкті поєднуються відтворення водних біоресурсів, формування їх продуктивності, спеціальне використання, охорона, господарська діяльність та державне регулювання.

Саме ця комплексність визначає потенційну цінність СТРГ для рибного господарства України, але водночас робить цю систему особливо чутливою до якості законодавства, наукового забезпечення, державного управління та контролю.

Чинна правова конструкція СТРГ формувалася протягом тривалого часу і сьогодні функціонує на перетині рибогосподарського, водного, земельного, екологічного та природоохоронного регулювання. Режим рибогосподарської експлуатації водного об’єкта вже за своїм законодавчим визначенням охоплює комплекс вимог щодо відтворення водних біоресурсів, строків і засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства та ощадливого використання водних біоресурсів. (Законодавство України)

Отже, сама природа СТРГ значно ширша за спрощене сприйняття цієї форми діяльності виключно як механізму товарного вилову риби. Її первинною основою має бути живий водний біоресурс, його стан, відтворюваність, продуктивність та здатність забезпечувати довгострокове екологічно й економічно обґрунтоване використання.

Водночас практика функціонування СТРГ виявила системні проблеми, які вже неможливо усунути окремими точковими змінами. Правова невизначеність щодо співвідношення користування водними біоресурсами, водним об’єктом і землями водного фонду; різна правова природа документів, на підставі яких здійснюється діяльність; питання якості науково-біологічних обґрунтувань; недостатня простежуваність результатів зариблення та вилову; фрагментарність даних; судові спори; інвестиційні ризики та відсутність єдиної системи оцінювання фактичного ресурсного результату свідчать про необхідність переходу від коригування окремих елементів до системної трансформації самої моделі СТРГ.

При цьому трансформація не повинна означати механічної ліквідації чинної системи або заперечення результатів багаторічної діяльності добросовісних користувачів.

Державне завдання полягає в іншому – зберегти працездатні елементи, усунути правові та інституційні суперечності, відокремити добросовісне господарювання від порушень і зловживань та створити сучасну ресурсно-керовану модель СТРГ нового покоління.

МЕТА ДОКУМЕНТА

Метою цього концептуального документа є формування цілісного бачення трансформації та довгострокового розвитку системи спеціальних товарних рибних господарств до 2050 року та визначення концептуальних засад переходу від переважно документарно-дозвільної моделі регулювання до ресурсно-керованої системи управління, у центрі якої перебувають стан водного об’єкта, живий водний біоресурс, його відтворення, науково обґрунтоване використання та вимірюваний результат.

Документ покликаний сформувати основу для подальшого нормативно-правового, інституційного, наукового, цифрового, економічного та організаційного проєктування нової моделі СТРГ, а також визначити механізм переходу від чинної системи до цільової моделі без необґрунтованого руйнування господарської діяльності та втрати створеного ресурсного й інвестиційного потенціалу.

ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБЛЕННЯ

Необхідність розроблення документа зумовлена одночасною дією кількох стратегічних чинників:

правового – необхідністю усунення колізій, прогалин і різного тлумачення норм, що регулюють діяльність СТРГ;

ресурсного – необхідністю переходу від оцінювання переважно обсягів зариблення та вилову до оцінювання фактичного стану, динаміки й відтворюваності водних біоресурсів;

наукового – необхідністю підвищення якості, доказовості, перевірюваності та відповідальності за наукові обґрунтування;

економічного – необхідністю створення прогнозованих умов для довгострокових інвестицій, виробництва рибної продукції, зайнятості та розвитку територій;

екологічного – необхідністю поєднання господарського використання з охороною, відтворенням водних біоресурсів та збереженням екосистем;

цифрового – необхідністю переходу до простежуваності зариблення, використання ресурсів, результатів моніторингу та діяльності користувачів у єдиному інформаційному середовищі;

управлінського – необхідністю чіткого розмежування функцій і відповідальності держави, науки, користувача та контролюючих органів.

Цей напрям відповідає й сучасній трансформації державного управління галуззю: у 2025 році Уряд затвердив порядок функціонування Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства, до інформації якої належать, зокрема, дані про користувачів водних біоресурсів, режими рибогосподарської експлуатації, дозвільні документи та спеціальне використання водних біоресурсів. (Законодавство України)

ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС

Державний інтерес у сфері СТРГ не може зводитися лише до формальної законності окремого документа, дозволу, договору чи господарської операції. Його зміст має визначатися сукупним результатом державної політики:

ЗБЕРЕЖЕНИЙ І ВІДТВОРЮВАНИЙ ВОДНИЙ БІОРЕСУРС → ЗДОРОВА ВОДОЙМА → ВЛАСНЕ ВИРОБНИЦТВО РИБНОЇ ПРОДУКЦІЇ → ІНВЕСТИЦІЇ → РОБОЧІ МІСЦЯ → РОЗВИТОК ГРОМАД → ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА → СПРОМОЖНА ДЕРЖАВА.

Тому законність, охорона природи та економічна діяльність не повинні протиставлятися одна одній. Законність створює межі господарювання; наука визначає ресурсні можливості водойми; користувач забезпечує виконання встановлених зобов’язань і господарський результат; контроль захищає ресурс та публічний інтерес; держава відповідає за цілісність і передбачуваність створеної нею системи правил.

Саме баланс «правова стабільність в обмін на ресурсну відповідальність» має стати одним із фундаментальних принципів СТРГ нового покоління.

МІСЦЕ СТРГ У РИБНОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

У перспективній моделі розвитку галузі СТРГ доцільно розглядати не як ізольовану або тимчасову форму використання водойм, а як один із інструментів комплексного управління рибогосподарським потенціалом внутрішніх водних об’єктів – поряд з аквакультурою, промисловим рибальством, відтворенням водних біоресурсів, рекреаційним рибокористуванням, відновленням водних екосистем та територіальним розвитком.

Особливість СТРГ полягає саме у можливості поєднання в межах однієї ресурсної моделі відтворення → формування запасу → охорони → регульованого використання → економічного результату → повторного інвестування у ресурс. За умови належного правового, наукового та цифрового забезпечення така конструкція може стати одним із механізмів збільшення внутрішнього виробництва рибної продукції та відновлення рибогосподарського потенціалу водойм.

Чинний Операційний план реалізації Стратегії розвитку галузі рибного господарства на 2026–2029 роки вже визначає серед стратегічних завдань ефективне управління рибальством, збереження та збільшення чисельності водних біоресурсів і їх біологічного різноманіття. (Законодавство України)

Це створює державну політичну основу для подальшого переходу до більш комплексної ресурсно-керованої моделі.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ НАЦІОНАЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ 2027-2050

Цей документ розробляється в контексті формування Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України на 2027–2050 роки та має визначити місце трансформованої системи СТРГ у її майбутній програмній архітектурі.

Концептуальні положення документа мають бути інтегровані до відповідних напрямів Національної програми: відновлення водних біоресурсів; розвиток внутрішнього рибного господарства; СТРГ; рекреаційне рибокористування; відновлення водойм; наукове забезпечення; цифровізація; інвестиції; переробка; розвиток громад; нормативно-правова трансформація та європейська інтеграція.

При цьому документ не створює паралельної державної програми та не підміняє майбутніх нормативно-правових рішень. Його призначення – сформувати концептуальну модель, яка після професійного обговорення, наукової та правової верифікації може бути трансформована у конкретні програми, підпрограми, нормативні акти, пілотні проєкти, фінансові механізми, цифрові рішення та систему KPI.

Такий довгостроковий підхід логічно продовжує чинний цикл державного стратегічного планування: Операційний план 2026–2029 передбачає підготовку до 31 грудня 2030 року пропозицій щодо подальшого розвитку галузі рибного господарства України. (Законодавство України)

Трансформація СТРГ має означати перехід від системи, в якій центральним об’єктом управління часто фактично стає документ і процедура, до системи, де центральним об’єктом державної політики є жива водойма та її відтворюваний водний біоресурс, а документи, дозволи, наука, цифрові дані й контроль стають інструментами досягнення вимірюваного ресурсного, економічного, екологічного та суспільного результату.

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ЦЕ НЕ НОВА НАЗВА СТАРОЇ СИСТЕМИ. ЦЕ ПЕРЕХІД ДО НОВОЇ ЯКОСТІ УПРАВЛІННЯ ЖИВИМ ВОДНИМ БІОРЕСУРСОМ.

1. СТРГ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Сутність і призначення СТРГ

Спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ) законодавчо визначається як діяльність, що включає комплекс заходів, спрямованих на підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об’єкта шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, їх збереження та раціонального використання. (Закон України)

Отже, СТРГ за своєю правовою та господарською природою – це не лише вилов риби. Його базова логіка передбачає послідовний цикл:

ВОДОЙМА → ВІДТВОРЕННЯ → ФОРМУВАННЯ РЕСУРСУ → ОХОРОНА → РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ → РИБОПРОДУКТИВНІСТЬ → НОВИЙ ЦИКЛ ВІДТВОРЕННЯ

Саме збереження цієї комплексної природи СТРГ та її розвиток відповідно до сучасних вимог мають становити основу подальшої трансформації системи.

1.2. Історія формування системи

Система СТРГ сформувалася як спеціальний механізм рибогосподарського використання водних об’єктів, у яких природна продуктивність доповнюється цілеспрямованим відтворенням водних біоресурсів та регульованим їх використанням.

Її нормативна модель розвивалася протягом тривалого періоду та поєднала законодавче регулювання рибного господарства з відомчими процедурами підготовки наукового обґрунтування і встановлення Режиму рибогосподарської експлуатації.

Чинне законодавче визначення Режиму вже охоплює відтворення водних біоресурсів, строки лову, знаряддя, обсяги вилучення, регламентацію любительського і спортивного рибальства та ощадливе використання ресурсу. (Закон України)

Тому подальший розвиток СТРГ має ґрунтуватися не на запереченні сформованої системи, а на її модернізації відповідно до сучасних правових, ресурсних, екологічних, цифрових та економічних умов.

1.3. СТРГ ЯК ФОРМА ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ

Принциповою особливістю СТРГ є поєднання використання ресурсу з обов’язком його формування, підтримання та раціонального використання. Законодавство окремо визначає спеціальне використання водних біоресурсів у режимі рибогосподарської експлуатації водного об’єкта як вид спеціального використання, що здійснюється на підставі Режиму та відповідного дозволу. (Закон України)

Саме тому перспективна модель СТРГ повинна оцінюватися не лише за обсягами вилову, а насамперед за динамікою ресурсного стану водойми, результативністю відтворення та здатністю господарської системи підтримувати ресурс у довгостроковій перспективі.

1.4. ЕКОНОМІЧНЕ, ЕКОЛОГІЧНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ

СТРГ потенційно поєднує три види державного результату.

Економічний – виробництво рибної продукції, підприємницька діяльність, інвестиції та зайнятість.

Екологічний – відтворення водних біоресурсів, підтримання рибопродуктивності та зацікавленість користувача у збереженні ресурсної бази.

Соціальний і територіальний – робочі місця, розвиток місцевої економіки, рекреаційні можливості та господарське використання потенціалу водойм.

Цінність СТРГ полягає саме у можливості поєднати ці результати в межах однієї ресурсно-господарської моделі, не допускаючи переважання короткострокового вилову над довгостроковим збереженням ресурсу.

1.5. СТРГ І ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

В умовах високої залежності внутрішнього ринку рибної продукції від зовнішнього постачання розвиток власної ресурсної та виробничої бази набуває стратегічного значення.

СТРГ не можуть самостійно вирішити проблему імпортозалежності, однак поряд з аквакультурою, промисловим рибальством, марикультурою та відтворенням водних біоресурсів вони здатні стати одним із внутрішніх джерел збільшення пропозиції вітчизняної рибної продукції. Тому їх розвиток доцільно розглядати в ширшій системі продовольчої та економічної стійкості держави.

1.6. СТРГ У ПІСЛЯВОЄННОМУ ВІДНОВЛЕННІ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

Післявоєнне відновлення галузі потребуватиме не простого повернення до довоєнного стану, а модернізації рибогосподарського використання внутрішніх водойм.

СТРГ нового покоління можуть стати одним із механізмів такого відновлення через відтворення ресурсів, залучення приватних інвестицій, створення робочих місць, розвиток місцевого виробництва, рекреаційного використання водойм та економічної активності громад.

Тому трансформацію СТРГ доцільно розглядати як складову ширшої політики відновлення і довгострокового розвитку рибного господарства України до 2050 року.

1.7. ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС У ЗБЕРЕЖЕННІ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ

Державний інтерес полягає не у збереженні СТРГ у незмінному вигляді й не в їх механічній ліквідації. Він полягає у створенні такої моделі, за якої господарське використання водойми забезпечує законність, відтворення ресурсу, екологічну стійкість, економічну результативність, прозорість та суспільну користь.

Держава повинна встановлювати зрозумілі й стабільні правила, наука – забезпечувати якість ресурсних рішень, користувач – відповідати за виконання встановлених вимог і ресурсний результат, а контроль – захищати водні біоресурси та публічний інтерес.

ПІДСУМКОВА ФОРМУЛА

СТРГ → ВІДТВОРЕННЯ → ЖИВИЙ РЕСУРС → РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ → ВЛАСНА РИБНА ПРОДУКЦІЯ → РОБОЧІ МІСЦЯ → ГРОМАДА → НОВІ ІНВЕСТИЦІЇ → ВІДТВОРЕННЯ РЕСУРСУ

Таким чином, питання майбутнього СТРГ виходить за межі окремої форми рибогосподарської діяльності. Йдеться про здатність держави створити правову й ресурсну модель, у якій економічне використання водойми не виснажує її природний капітал, а підтримує його відтворення та перетворює живий водний біоресурс на довгостроковий актив держави і суспільства.

НЕ ЗБЕРЕГТИ СТАРУ СИСТЕМУ. НЕ ЗРУЙНУВАТИ ЇЇ.

А ТРАНСФОРМУВАТИ ТЕ, ЩО МАЄ ЦІННІСТЬ, У СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ.

2. ДІАГНОСТИКА ЧИННОЇ МОДЕЛІ СТРГ

Чинна модель СТРГ містить важливу для держави ідею – поєднання штучного відтворення, збереження та раціонального використання водних біоресурсів. Проблема полягає не стільки в самій ідеї СТРГ, скільки в тому, що її правові, наукові, дозвільні, ресурсні та контрольні елементи формувалися не як єдиний завершений цикл управління.

Тому діагностика має відповісти не на питання «чи потрібні СТРГ?», а на інше: які елементи чинної системи необхідно зберегти, які – змінити, а яких механізмів сьогодні бракує для її стабільного функціонування.

2.1. СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ

СТРГ функціонують у межах сформованої нормативної моделі, яка передбачає наукове обґрунтування, встановлення Режиму рибогосподарської експлуатації, відтворення водних біоресурсів, їх спеціальне використання, облік та державний контроль.

Водночас окремі складові цієї моделі недостатньо пов’язані між собою. Наявність НБО, Режиму та дозволу ще не утворює автоматично цілісної правової підстави для всіх аспектів використання водойми, а формальне виконання передбачених процедур саме по собі не дає відповіді на головне питання – який фактичний ресурсний результат отримано у водоймі.

Отже, система потребує переходу від сукупності окремих процедур до єдиного циклу:

РЕСУРС → НАУКА → РЕЖИМ → ВІДТВОРЕННЯ → ВИКОРИСТАННЯ → ДАНІ → КОНТРОЛЬ → РЕЗУЛЬТАТ.

2.2. ВОДОЙМА, ВОДА, ЗЕМЛЯ ТА ВОДНІ БІОРЕСУРСИ: ПЕРЕТИН ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ

Однією з центральних проблем чинної системи є те, що господарська діяльність фактично здійснюється на одному природному комплексі, тоді як право регулює його через декілька різних об’єктів:

ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ ≠ ВОДА ≠ ЗЕМЛЯ ВОДНОГО ФОНДУ ≠ ВОДНІ БІОРЕСУРСИ.

Ця проблема має вже не лише теоретичний характер. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 922/1168/23 детально розглянув співвідношення використання водних біоресурсів, водного об’єкта та земель водного фонду.

Суд, зокрема, виходив із того, що Режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання ВБР самі по собі не є правовстановлюючими документами щодо користування водним об’єктом або землями водного фонду. Водночас для правової оцінки принципове значення має і фактичний характер діяльності – зокрема, чи йдеться про рибальство, чи про аквакультуру. (Верховний Суд)

Отже, нова модель повинна чітко визначити правову конструкцію доступу до водойми, землі, води та водного біоресурсу, щоб користувач і держава однаково розуміли правові підстави господарювання ще до початку інвестиційної діяльності, а не з’ясовували їх уже в суді.

2.3. НАУКОВО-БІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

НБО має бути науковою основою управлінського рішення, а не лише документом, необхідним для проходження адміністративної процедури.

Його ключове призначення – визначити вихідний стан водойми та водних біоресурсів, допустимі параметри господарського впливу, напрями відтворення, прогноз зміни ресурсної бази та критерії, за якими надалі можна оцінити отриманий результат.

Проблемою чинної моделі є недостатній системний зв’язок:

ВИХІДНІ ДАНІ → НАУКОВИЙ ПРОГНОЗ → РЕЖИМ → ФАКТИЧНИЙ СТАН РЕСУРСУ → ПЕРЕВІРКА ПРОГНОЗУ.

Тому НБО нового покоління має стати перевірюваним ресурсним прогнозом, відповідальність за якість якого не завершується моментом погодження Режиму.

2.4. РЕЖИМ РИБОГОСПОДАРСЬКОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Режим є центральним регуляторним документом чинної моделі СТРГ, але його функцію необхідно переосмислити.

Він повинен визначати не лише дозволені параметри діяльності, а й цільовий ресурсний стан водойми, зобов’язання щодо відтворення, допустиме навантаження, систему моніторингу, контрольні показники та підстави для коригування управлінських рішень.

Тобто перспективний Режим має перетворитися:

З ДОКУМЕНТА, ЩО ВСТАНОВЛЮЄ УМОВИ → НА ІНСТРУМЕНТ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕСУРСОМ.

2.5. ЗАРИБЛЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ

Кількість вселеного зарибку сама по собі не може бути достатнім показником ефективності СТРГ.

Державі важливо знати не лише скільки вселено, а й що сталося після цього: виживання, формування популяцій, зміна рибопродуктивності, вплив на природні угруповання, фактичний ресурсний ефект та співвідношення між відтворенням і вилученням.

Тому необхідний перехід:

ЗАРИБЛЕННЯ ЯК ЗАХІД → ВІДТВОРЕННЯ ЯК ПРОЦЕС → СТАН РЕСУРСУ ЯК РЕЗУЛЬТАТ.

2.6. СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТА ВИЛОВ

Вилов є законним господарським результатом використання сформованого ресурсу, але він не повинен ставати самодостатньою метою системи.

Обсяг допустимого вилучення має визначатися не лише попередньо встановленими показниками, а співвідноситися з фактичним станом ресурсу, результатами відтворення, природною продуктивністю водойми та даними моніторингу.

Таким чином, логіка СТРГ нового покоління має будуватися за принципом:

СПОЧАТКУ РЕСУРС → ПОТІМ ДОПУСТИМЕ ВИКОРИСТАННЯ.

2.7. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

Контроль, орієнтований переважно на перевірку документів, строків, обсягів і процедур, є необхідним, але недостатнім для ресурсно-керованої системи.

Предметом контролю повинні одночасно бути:

ЗАКОННІСТЬ + ВИКОНАННЯ РЕЖИМУ + ДОСТОВІРНІСТЬ ДАНИХ + ВІДТВОРЕННЯ + СТАН РЕСУРСУ + ФАКТИЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Це означає перехід від контролю окремої господарської операції до контролю повного життєвого циклу управління водним біоресурсом.

2.8. ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ І ДОСТОВІРНІСТЬ ДАНИХ

Без достовірних даних ресурсно-керована модель неможлива.

Дані про НБО, Режими, зариблення, вилов, результати контрольних ловів, стан популяцій та державний контроль мають формувати не окремі інформаційні масиви, а єдину цифрову історію водойми.

Важливо, що для цього вже формується державна технологічна основа: постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 8 вересня 2025 року затверджено порядок функціонування Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства «еРибальство» та передбачено її електронну взаємодію з іншими державними інформаційними ресурсами. (Закон України)

Тому завдання полягає не у створенні ще одного відокремленого реєстру СТРГ, а в інтеграції повного ресурсного циклу СТРГ до єдиного цифрового середовища галузі.

2.9. СУДОВІ СПОРИ ТА ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ

Судові спори навколо СТРГ слід розглядати не лише як конфлікти між конкретним користувачем і державою. Вони одночасно виявляють системні точки правової невизначеності.

Особливе значення має справа № 922/1168/23, у якій Верховний Суд розглядав правові підстави використання земельної ділянки водного фонду та водного об’єкта при здійсненні рибогосподарської діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації. Суд також звернувся до питання фактичного характеру діяльності відповідача та розмежування рибальства й аквакультури. (Верховний Суд)

Це не означає, що одне судове рішення автоматично визначає долю всієї системи СТРГ. Але воно демонструє принципову проблему: державна модель повинна бути настільки юридично визначеною, щоб основні правові підстави господарювання встановлювалися законом і адміністративною процедурою, а не формувалися постфактум через багаторічну судову практику.

2.10. ІНСТИТУЦІЙНІ, КОРУПЦІЙНІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ

Чим складніша, фрагментарніша та менш передбачувана процедура, тим більшими стають інституційні й корупційні ризики та нижчою — інвестиційна привабливість системи.

Ризики можуть виникати на різних етапах: підготовка наукових документів, погодження Режиму, доступ до ресурсу, зариблення, облік вилову, контроль, зміна або припинення прав користувача.

Відповіддю має бути не збільшення кількості погоджень, а:

ЧІТКІ ПРАВИЛА → ЦИФРОВІ ПРОЦЕДУРИ → ПРОСТЕЖУВАНІ РІШЕННЯ → ВІДКРИТІ ДАНІ → РОЗМЕЖОВАНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ → ЗАХИСТ ДОБРОСОВІСНИХ ІНВЕСТИЦІЙ.

Правова стабільність і ресурсна відповідальність повинні стати взаємними зобов’язаннями держави та користувача.

2.11. СИСТЕМНІ ВИСНОВКИ

Діагностика чинної моделі не дає підстав зводити проблему СТРГ до простої альтернативи «залишити або ліквідувати».

Проблема має системний характер: водойма, земля, вода і біоресурс регулюються різними правовими режимами; наукове обґрунтування недостатньо пов’язане з подальшою оцінкою результату; Режим переважно встановлює умови, але не формує повного адаптивного циклу управління; зариблення не завжди оцінюється через кінцевий ресурсний ефект; дані залишаються недостатньо інтегрованими; контроль і судове реагування часто працюють уже після виникнення проблеми.

Тому головний висновок полягає не в тому, що СТРГ як інститут вичерпав себе, а в тому, що його чинна модель потребує переходу на наступний рівень розвитку.

ПІДСУМКОВА ФОРМУЛА

ФРАГМЕНТАРНЕ ПРАВО → ПРАВОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ

НБО ЯК ДОКУМЕНТ → НАУКА ЯК ПРОГНОЗ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

РЕЖИМ ЯК УМОВИ → РЕЖИМ ЯК РЕСУРСНЕ УПРАВЛІННЯ

ЗАРИБЛЕННЯ ЯК ФАКТ → ВІДТВОРЕННЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ

ЗВІТНІСТЬ → ДОСТОВІРНІ ДАНІ

КОНТРОЛЬ ПОРУШЕННЯ → КОНТРОЛЬ РЕСУРСНОГО РЕЗУЛЬТАТУ

СУДОВИЙ КОНФЛІКТ → ПРАВОВА ПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ

Таким чином, трансформація СТРГ повинна усунути головний системний розрив чинної моделі – розрив між правом на здійснення діяльності, науковим прогнозом, фактичним станом водного біоресурсу та відповідальністю за кінцевий результат. Саме з подолання цього розриву починається перехід до СТРГ нового покоління.

НЕ БІЛЬШЕ ДОКУМЕНТІВ І ПРОЦЕДУР – БІЛЬШЕ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ, ДОСТОВІРНИХ ДАНИХ І ВИМІРЮВАНОГО РЕСУРСНОГО РЕЗУЛЬТАТУ.

3. ЧОМУ ЧИННА МОДЕЛЬ ПОТРЕБУЄ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Необхідність трансформації СТРГ не означає заперечення самої цієї форми рибогосподарської діяльності. Навпаки, її законодавча конструкція містить важливу для держави ідею: підвищення рибопродуктивності водойми має досягатися шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, їх збереження та раціонального використання. (Закон України)

Проблема полягає в тому, що сформована протягом тривалого часу система регулювання не забезпечує достатньо цілісного зв’язку між правом користування, науковим обґрунтуванням, відтворенням водних біоресурсів, їх використанням, державним контролем та оцінкою фактичного результату. Саме усунення цього системного розриву, а не механічна заміна чинних процедур новими, має бути предметом трансформації.

3.1. ФРАГМЕНТАРНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Діяльність СТРГ здійснюється на перетині кількох правових режимів. Водний об’єкт, вода, землі водного фонду та водні біоресурси є взаємопов’язаними складовими одного природного комплексу, однак регулюються різними галузями законодавства.

Така конструкція сама по собі не є недоліком. Проблема виникає тоді, коли між окремими правовими режимами відсутній достатньо чіткий механізм взаємодії, а користувач не може на початку діяльності однозначно визначити всю сукупність необхідних правових підстав та меж своєї діяльності.

Трансформація системи має усунути ці прогалини та забезпечити узгодженість рибогосподарського, водного, земельного й природоохоронного регулювання стосовно діяльності СТРГ.

3.2. РОЗРИВ МІЖ НАУКОЮ, ДОЗВОЛОМ, ВИКОРИСТАННЯМ І КОНТРОЛЕМ

Чинна модель передбачає наукове обґрунтування, Режим рибогосподарської експлуатації, дозвільні процедури, зариблення, спеціальне використання водних біоресурсів, звітність і державний контроль. Законодавче визначення Режиму вже охоплює відтворення ВБР, строки та засоби лову, обсяги вилучення й ощадливе використання ресурсу. (Закон України)

Водночас ці складові недостатньо об’єднані механізмом оцінювання кінцевого результату. Науковий прогноз повинен не завершуватися затвердженням Режиму, а надалі перевірятися фактичними даними про стан водойми та водних біоресурсів. Результати такої перевірки мають впливати на наступні управлінські рішення.

Саме безперервність цього процесу є однією з головних відмінностей майбутньої ресурсно-керованої моделі від чинної.

3.3. НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ПРАВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КОРИСТУВАЧА

СТРГ за своєю природою передбачає довгострокову господарську діяльність, оскільки відтворення водних біоресурсів, формування продуктивності водойми та повернення вкладених коштів потребують часу.

Тому добросовісний користувач повинен мати достатньо стабільні й передбачувані умови діяльності. Водночас така стабільність не може бути безумовною: вона має супроводжуватися чіткими зобов’язаннями щодо відтворення, охорони, використання ресурсу, достовірності даних та дотримання встановленого Режиму.

Нова модель повинна чітко визначити не лише права користувача, а й межі його ресурсної, господарської та правової відповідальності.

3.4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЗА ЯКІСТЬ ВЛАСНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Держава встановлює правила діяльності СТРГ, формує дозвільні процедури, приймає або погоджує передбачені законодавством рішення, здійснює контроль та визначає правові наслідки порушень.

Тому якість державного регулювання також повинна розглядатися як складова відповідальності за функціонування системи. Якщо правова невизначеність виникає через неузгодженість нормативних актів, різне тлумачення правових режимів або недостатню визначеність адміністративних процедур, відповіддю держави має бути передусім усунення таких причин.

Для сучасної моделі СТРГ важливо перейти від ситуації, коли правова проблема виявляється вже після багатьох років господарювання, до системи, у якій законність і межі діяльності максимально чітко визначаються до початку інвестицій, зариблення та використання ресурсу.

3.5. ФОРМАЛЬНА ЗАКОННІСТЬ І РЕСУРСНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Дотримання законодавства є безумовною передумовою діяльності СТРГ. Водночас для оцінки ефективності державної політики цього недостатньо.

Наявність необхідних документів сама по собі не свідчить про належний стан водних біоресурсів, ефективність відтворення чи покращення рибопродуктивності водойми. Так само позитивний господарський або ресурсний результат не може виправдовувати порушення встановлених законом вимог.

Тому перспективна модель повинна поєднати правову оцінку діяльності з оцінкою її фактичного ресурсного результату. Законність визначає допустимі межі господарювання, а стан водних біоресурсів показує, наскільки ефективно в цих межах працює створена державою система.

3.6. НЕДОСТАТНІСТЬ ЧИННОЇ ДОЗВІЛЬНОЇ ЛОГІКИ

Законодавство передбачає, що спеціальне використання водних біоресурсів у режимі рибогосподарської експлуатації здійснюється користувачем на підставі відповідного Режиму та дозволу. (Закон України)

Цей механізм необхідний, але для сучасного ресурсного управління він має бути доповнений постійним моніторингом стану водних біоресурсів, оцінюванням результатів відтворення, перевіркою достовірності даних та можливістю обґрунтованого коригування параметрів використання.

Важливо, що для такого переходу вже формується цифрова основа. Єдина державна електронна система управління галуззю рибного господарства передбачає накопичення інформації, зокрема, про користувачів водних біоресурсів, режими рибогосподарської експлуатації та документи дозвільного характеру. (Закон України)

Отже, трансформація не обов’язково потребує створення нової системи документів. Значно важливіше забезпечити змістовний взаємозв’язок уже існуючих і майбутніх інструментів управління.

3.7. НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ ЖИВИМ РЕСУРСОМ

Ключовою зміною має стати переорієнтація всієї системи на фактичний стан водних біоресурсів конкретної водойми.

НБО, Режим, дозвіл, зариблення, звітність, цифровий облік і державний контроль не повинні існувати як самоціль. Вони є інструментами, за допомогою яких держава, наука та користувач мають забезпечувати відтворення, раціональне використання й довгострокове збереження ресурсної бази водойми.

За такого підходу рішення щодо обсягів і видового складу зариблення, допустимого вилову, строків та способів використання мають прийматися з урахуванням фактичної динаміки ресурсу. Результати моніторингу повинні впливати на наступний цикл управління, а не залишатися лише елементом звітності. Саме в цьому полягає принципова відмінність СТРГ нового покоління: держава регулює не тільки право на здійснення діяльності, а створює систему довгострокового управління відтворюваним водним біоресурсом.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Чинна модель СТРГ потребує трансформації не тому, що закладені в ній принципи втратили значення. Навпаки, поєднання штучного відтворення, збереження, підвищення рибопродуктивності та раціонального використання водних біоресурсів залишається перспективною основою для розвитку внутрішнього рибного господарства. Необхідно забезпечити те, чого чинній моделі найбільше бракує: правову цілісність, безперервний зв’язок науки з практичним результатом, передбачуваність для добросовісного користувача, відповідальність усіх учасників, достовірні дані та постійне оцінювання стану живого ресурсу.

Тому зміст трансформації полягає не у збільшенні кількості дозволів, погоджень чи контрольних процедур, а у зміні самої якості державного управління СТРГ.

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ЦЕ ПЕРЕХІД ВІД РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ПРОЦЕДУР ДО ЦІЛІСНОГО УПРАВЛІННЯ ЖИВИМ ВОДНИМ БІОРЕСУРСОМ

 

4. ДОКТРИНА «СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ»

Доктрина «СТРГ нового покоління» визначає цільову модель розвитку спеціальних товарних рибних господарств, у якій правове регулювання, наукове забезпечення, відтворення, господарське використання, цифрові дані та державний контроль об’єднуються навколо одного головного об’єкта – живого водного біоресурсу та його довгострокового збереження і відтворення.

Доктрина не передбачає відмови від чинного інституту Режиму рибогосподарської експлуатації. Навпаки, законодавче визначення Режиму вже охоплює відтворення водних біоресурсів, строки й засоби лову, обсяги вилучення, регламентацію любительського і спортивного рибальства та ощадливе використання ресурсу. (Закон України)

Завдання полягає в тому, щоб розвинути закладену в ньому ресурсну логіку та перетворити СТРГ на цілісну систему адаптивного управління водоймою і водними біоресурсами.

4.1. МЕТА ТРАНСФОРМАЦІЇ

Метою трансформації є створення до 2050 року правово визначеної, ресурсно збалансованої, науково обґрунтованої, економічно життєздатної та цифрово прозорої системи СТРГ, здатної забезпечувати відтворення і раціональне використання водних біоресурсів, виробництво рибної продукції та довгострокове збереження рибогосподарського потенціалу водойм.

Трансформація має здійснюватися еволюційно, із забезпеченням правової наступності та захистом добросовісної господарської діяльності. Її результатом повинна стати не більша кількість адміністративних процедур, а вища якість управління ресурсом та вимірюваність отриманого результату.

4.2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

СТРГ нового покоління має ґрунтуватися на принципах законності, ресурсної відповідальності, наукової обґрунтованості, екологічної стійкості, економічної доцільності, прозорості, достовірності даних, пропорційності державного регулювання та адаптивності управлінських рішень.

Особливе значення має принцип балансу інтересів. Держава повинна забезпечувати охорону водних біоресурсів і публічного інтересу, але водночас створювати передбачувані умови для добросовісного користувача, який здійснює відтворення ресурсу, несе витрати та інвестує у довгострокову господарську діяльність.

4.3. ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ – ЖИВИЙ ВОДНИЙ БІОРЕСУРС

Центральним об’єктом управління в новій моделі має бути не окремий дозвільний документ і не сам факт здійснення вилову, а стан водних біоресурсів конкретної водойми та його динаміка.

НБО, Режим, зариблення, дозвіл, облік, моніторинг і контроль мають розглядатися як взаємопов’язані інструменти досягнення визначеного ресурсного результату. Це означає, що ефективність СТРГ повинна оцінюватися не лише за виконанням формальних вимог, а й за тим, чи забезпечується відтворення ресурсу, його стале використання та збереження продуктивності водойми в довгостроковій перспективі.

4.4. РЕСУРСНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Право на використання водних біоресурсів має супроводжуватися чітко визначеними зобов’язаннями щодо їх відтворення, охорони, дотримання допустимого навантаження та надання достовірних даних про результати діяльності.

При цьому ресурсна відповідальність не повинна покладатися виключно на користувача. Наукова установа відповідає за обґрунтованість рекомендацій, держава — за якість і несуперечливість встановлених правил та управлінських рішень, користувач — за належне виконання встановлених умов, а контрольні органи — за об’єктивність оцінки їх дотримання. Таким чином формується розмежована, але взаємопов’язана відповідальність усіх учасників системи.

4.5. ПРАВОВА СТАБІЛЬНІСТЬ

Рибогосподарська діяльність, пов’язана із зарибленням, формуванням ресурсної бази та інвестиціями, об’єктивно потребує довгострокового горизонту. Тому добросовісний користувач повинен мати можливість прогнозувати умови своєї діяльності та розуміти правові наслідки прийнятих ним інвестиційних рішень. Правова стабільність не означає незмінності Режиму або звільнення користувача від відповідальності. Йдеться про чіткі правила входу до системи, здійснення діяльності, зміни умов, контролю, відповідальності та припинення права використання ресурсу. Саме передбачуваність правового середовища повинна створювати економічну мотивацію не до максимального короткострокового вилучення ресурсу, а до його довгострокового відтворення.

4.6. НАУКОВА ОБҐРУНТОВАНІСТЬ

Наука в системі СТРГ нового покоління повинна виконувати не разову функцію підготовки документа, а функцію постійного наукового супроводу ресурсного управління. Вихідні дані, методики, оцінка запасів, прогноз рибопродуктивності, видовий склад зариблення, допустимі обсяги використання та очікувані результати мають бути перевірюваними. Після визначеного періоду фактичні показники повинні зіставлятися з науковим прогнозом. Такий підхід дозволить поступово накопичувати достовірну історію кожної водойми та підвищувати якість наступних управлінських рішень.

4.7. ЕКОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ

Господарське використання водойми не повинно здійснюватися за рахунок деградації природної ресурсної основи.

Під час визначення параметрів діяльності необхідно враховувати не лише потенційну рибопродуктивність, а й екологічний стан водойми, природне відтворення, видовий склад, допустиме антропогенне навантаження, ризики поширення небажаних або чужорідних видів та необхідність збереження біологічного різноманіття.

Екологічна стійкість у цій моделі є не зовнішнім обмеженням господарської діяльності, а умовою її довгострокової економічної життєздатності.

4.8. ЕКОНОМІЧНА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ

СТРГ нового покоління має бути не лише екологічно та юридично правильною, а й економічно працездатною моделлю.

Користувач повинен мати економічну мотивацію інвестувати у зариблення, охорону, моніторинг, інфраструктуру та підтримання ресурсної бази. Водночас господарська модель має забезпечувати таке співвідношення між використанням і відтворенням, за якого поточний економічний результат не створюється шляхом виснаження майбутнього ресурсу. Довгострокова економічна цінність СТРГ повинна визначатися не максимальним виловом за один період, а здатністю водойми стабільно створювати ресурсний та господарський результат протягом багатьох циклів.

4.9. ПРОЗОРІСТЬ І ЦИФРОВА ПРОСТЕЖУВАНІСТЬ

Ресурсне управління неможливе без достовірної інформації. Нова модель повинна забезпечити простежуваність ключових етапів діяльності – від вихідного стану ресурсу та НБО до встановлення Режиму, зариблення, вилову, моніторингу й результатів державного контролю.

Для цього не потрібно створювати окрему паралельну цифрову систему СТРГ. У 2025 році Уряд затвердив порядок функціонування Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства «еРибальство». Система вже передбачає інформацію про користувачів водних біоресурсів, самі водні біоресурси, режими рибогосподарської експлуатації та дозвільні документи. (Закон України)

Тому СТРГ нового покоління доцільно інтегрувати саме до цієї цифрової архітектури, доповнивши її ресурсними даними, необхідними для оцінювання результативності господарювання.

4.10. АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Живий водний біоресурс є динамічним об’єктом. Його стан залежить від природного відтворення, гідрологічного режиму, кліматичних чинників, якості води, господарського навантаження, зариблення та інших факторів.

Тому параметри управління не можуть залишатися незмінними лише тому, що вони колись були закріплені в документі.

Адаптивне управління передбачає регулярне зіставлення прогнозованих і фактичних результатів. Якщо ресурсний стан змінюється, відповідно повинні коригуватися обсяги відтворення, допустимого вилову, видовий склад, строки та інші параметри Режиму.

Водночас таке коригування має здійснюватися за заздалегідь установленими правилами, на підставі перевірених даних і наукових висновків. Це забезпечить баланс між необхідною гнучкістю ресурсного управління та правовою передбачуваністю для користувача.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Доктрина «СТРГ нового покоління» не передбачає створення принципово нового виду рибогосподарської діяльності. Її завдання – розвинути ресурсну природу вже існуючого інституту СТРГ, усунути розриви між його окремими складовими та сформувати єдину систему, в якій право, наука, господарювання, цифрові дані й державний контроль працюють на спільний результат.

Спеціальне використання водних біоресурсів у СТРГ і сьогодні законодавчо пов’язане з Режимом рибогосподарської експлуатації та відповідним дозволом. (Закон України)

Трансформація повинна не руйнувати цю основу, а доповнити її сучасними механізмами ресурсного планування, моніторингу, цифрової простежуваності, оцінювання результату та адаптивного коригування.

У результаті має сформуватися модель, у якій правова стабільність користувача безпосередньо пов’язана з його ресурсною відповідальністю, економічний результат – зі здатністю відтворювати ресурс, а державний контроль – із фактичним станом водойми та водних біоресурсів.

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ЦЕ СИСТЕМА ДОВГОСТРОКОВОГО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ БІОРЕСУРСОМ, У ЯКІЙ ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ, РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ СТАЮТЬ СПІЛЬНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ ДЕРЖАВИ, НАУКИ І КОРИСТУВАЧА.

5. РЕСУРСНО-КЕРОВАНА МОДЕЛЬ СТРГ

Ресурсно-керована модель є практичним ядром концепції «СТРГ нового покоління». Якщо попередній розділ визначає принципи нової системи, то цей розділ має відповісти на питання, як саме ці принципи реалізуються на конкретній водоймі.

Чинна нормативна логіка вже пов’язує НБО з оцінкою запасів, обсягами відтворення та показниками вилову, а Режим – з умовами відтворення і використання водних біоресурсів. (ipLex) Тому запропонована модель не повинна створювати паралельну систему документів. Її завдання – об’єднати наявні та модернізовані інструменти в єдиний цикл управління, у якому кожне наступне рішення спирається на фактичний стан ресурсу та результати попереднього періоду.

5.1. РЕСУРСНИЙ ПАСПОРТ ВОДОЙМИ

Для кожної водойми, на якій функціонує або планується СТРГ, доцільно сформувати ресурсний паспорт – систематизований цифровий масив основних відомостей про водний об’єкт та його водні біоресурси.

Ресурсний паспорт має містити базові характеристики водойми, гідрологічні та гідрохімічні показники, видовий склад і стан основних популяцій, оцінку природної рибопродуктивності, дані про зариблення, вилов, природне відтворення, екологічні обмеження та результати попередніх досліджень і моніторингу.

Важливо, щоб ресурсний паспорт не перетворився на ще один дозвільний документ. Його призначення – створити єдину накопичувальну інформаційну основу, яка супроводжує водойму незалежно від зміни користувача, наукової установи чи строку дії конкретного Режиму.

5.2. НОВА МОДЕЛЬ НБО

Науково-біологічне обґрунтування має залишатися науковою основою Режиму, але його функція повинна бути розширена. НБО має не лише описувати поточний стан водойми та визначати параметри зариблення і використання, а й установлювати вихідний ресурсний стан, прогноз його зміни, цільові показники та критерії, за якими надалі можна перевірити правильність наукових рекомендацій.

Такий підхід розвиває вже закладену в регулюванні логіку: НБО пов’язується з характеристиками водойми, запасами водних біоресурсів, необхідними обсягами відтворення та плановими показниками вилову. (ipLex)

Отже, НБО нового покоління має бути не разовим обґрунтуванням для отримання Режиму, а початковою науковою моделлю подальшого управління ресурсом.

5.3. ЦІЛЬОВІ ПОКАЗНИКИ СТАНУ ПОПУЛЯЦІЙ

Управляти ресурсом неможливо без визначення того, якого стану цього ресурсу необхідно досягти.

Для основних господарсько цінних, туводних, охоронюваних та інших екологічно значущих видів доцільно визначати систему цільових показників. Їх склад має залежати від особливостей конкретної водойми та достатності наукових даних.

Цільові показники можуть характеризувати чисельність і структуру популяцій, стан природного відтворення, рибопродуктивність, співвідношення окремих видів, результати штучного відтворення та інші параметри, необхідні для оцінки ресурсного стану.

При цьому показники не повинні створювати ілюзію математичної точності там, де наукових даних недостатньо. Для таких випадків мають застосовуватися діапазони, індикатори стану та принцип обережності.

5.4. РЕСУРСНО-КЕРОВАНИЙ РЕЖИМ

Режим рибогосподарської експлуатації доцільно зберегти як центральний регуляторний інструмент СТРГ, але змінити якість його змісту.

У новій моделі Режим має поєднувати правові умови господарювання з конкретними ресурсними завданнями: параметрами відтворення, допустимого використання, охорони, моніторингу та оцінювання результатів. Таким чином, Режим не лише визначатиме, що користувачеві дозволено і що він зобов’язаний зробити, а й фіксуватиме, якого ресурсного результату очікує держава та за якими даними він оцінюватиметься.

При цьому зміна Режиму повинна відбуватися за чіткою процедурою, на підставі нових наукових даних і результатів моніторингу, а не залежати від довільної адміністративної оцінки.

5.5. ПЛАН ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ

Відтворення має розглядатися не як окрема щорічна процедура зариблення, а як складова довгострокового ресурсного планування.

План відтворення повинен визначати необхідність штучного зариблення, його видовий склад, обсяги, вікові та розмірні характеристики посадкового матеріалу, періодичність, місця вселення, очікуваний ресурсний ефект та способи його подальшої оцінки. При цьому штучне відтворення не повинно автоматично підміняти природне. Там, де водойма здатна забезпечувати природне поновлення популяцій, пріоритетними можуть бути охорона нерестовищ, відновлення середовища існування, регулювання навантаження та інші заходи, які підтримують природні процеси.

Отже, показником ефективності має бути не кількість випущеної риби сама по собі, а реальний внесок здійснених заходів у стан водного біоресурсу.

5.6. ДОПУСТИМЕ РЕСУРСНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Обсяги використання водних біоресурсів повинні визначатися виходячи зі здатності конкретної водойми підтримувати ресурс у довгостроковій перспективі. При цьому необхідно враховувати природне та штучне відтворення, стан популяцій, природну смертність, фактичний вилов, екологічні зміни, кліматичні й гідрологічні фактори та інші суттєві чинники. Допустиме ресурсне навантаження не повинно бути незмінною величиною на весь строк дії Режиму. За наявності об’єктивних даних про істотне поліпшення або погіршення стану ресурсу параметри його використання повинні мати можливість науково обґрунтованого коригування.

5.7. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ МОДЕЛІ ВИКОРИСТАННЯ

Водойми, на яких функціонують СТРГ, істотно відрізняються за площею, гідрологією, видовим складом, природною продуктивністю, інтенсивністю господарського та рекреаційного використання.

Тому єдина жорстка модель для всіх СТРГ не може бути оптимальною.

Доцільно передбачити диференціацію моделей залежно від характеристик водойми та її ресурсного потенціалу. На одних об’єктах домінуючою функцією може бути формування товарного рибного ресурсу, на інших – поєднання господарського та рекреаційного використання, відновлення окремих популяцій або комплексне багатофункціональне управління.

При цьому незалежно від обраної моделі мають зберігатися єдині базові вимоги щодо законності, охорони ресурсу, наукової обґрунтованості, достовірності даних та державного контролю.

5.8. МОНІТОРИНГ СТАНУ РЕСУРСУ

Моніторинг має забезпечити регулярне отримання даних, необхідних для порівняння фактичного стану водойми з показниками, визначеними НБО та Режимом.

Його періодичність і обсяг повинні бути пропорційними розміру водойми, характеру господарської діяльності, цінності ресурсу та рівню ризику. Не кожна водойма потребує однакового набору дорогих досліджень.

Водночас методики мають забезпечувати порівнюваність результатів у часі. Саме це дозволить відрізнити випадкове коливання окремого показника від стійкої тенденції до поліпшення або погіршення ресурсного стану.

5.9. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

Ефективність СТРГ нового покоління доцільно оцінювати за сукупністю ресурсних, екологічних, господарських та управлінських показників. Держава повинна бачити не лише обсяги зариблення і вилову, а й динаміку ресурсної бази, виконання заходів з відтворення, достовірність звітності, дотримання Режиму та загальний стан водойми.

Водночас оцінювання має враховувати фактори, які не залежать від користувача: посухи, паводки, різкі зміни гідрологічного режиму, забруднення з зовнішніх джерел, воєнні наслідки та інші обставини.

Це необхідно, щоб ресурсна відповідальність не перетворилася на автоматичну відповідальність користувача за будь-яку негативну зміну у водоймі.

5.10. МЕХАНІЗМ КОРИГУВАННЯ РЕЖИМУ

Результати моніторингу та оцінювання повинні мати практичні управлінські наслідки.

Якщо фактичний стан ресурсу суттєво відхиляється від прогнозованого, повинна існувати зрозуміла процедура перегляду окремих параметрів Режиму: обсягів і структури зариблення, допустимого вилову, строків використання, охоронних заходів та інших ресурсно значущих умов.

Коригування має ґрунтуватися на перевірених даних, науковому висновку та встановленій процедурі з обов’язковим обґрунтуванням рішення. Користувач повинен мати право бути ознайомленим з даними, на яких воно базується, і використовувати передбачені законом механізми його оскарження.

Таким чином адаптивність системи не повинна руйнувати її правову стабільність. Навпаки, заздалегідь визначений механізм коригування робить довгострокове господарювання більш передбачуваним.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Ресурсно-керована модель не потребує створення великої кількості нових адміністративних документів. Частину запропонованих елементів доцільно формувати як взаємопов’язані цифрові модулі НБО, Режиму та державної інформаційної системи.

Її принципова відмінність полягає в іншому: управлінський цикл не завершується видачею дозволу або здійсненням вилову. Держава отримує дані про фактичний стан ресурсу, зіставляє їх із науковим прогнозом та встановленими цілями і на цій основі приймає наступне рішення.

Важливо також не будувати нову модель на нормативних конструкціях, які вже втратили чинність. Інструкція 2008 року щодо СТРГ була визнана такою, що втратила чинність, наказом Мінагрополітики № 2012 від 9 липня 2024 року. (Законодавство України)

Тому запропонована ресурсно-керована модель має бути предметом нового нормативного проєктування, а не простого відновлення або косметичного редагування старого порядку.

У результаті СТРГ нового покоління має функціонувати як безперервна система, у якій наукове знання про водойму визначає параметри господарювання, фактичні результати перевіряють правильність прийнятих рішень, а накопичені дані стають підставою для наступного циклу управління.

РЕСУРСНО-КЕРОВАНА МОДЕЛЬ – ЦЕ УПРАВЛІННЯ НЕ ЗА ФАКТОМ ВИЛОВУ, А ЗА СТАНОМ, ДИНАМІКОЮ ТА ЗДАТНІСТЮ ВОДНОГО БІОРЕСУРСУ ДО ВІДТВОРЕННЯ.

6. ПРАВОВА МОДЕЛЬ СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Правова модель СТРГ нового покоління має усунути одну з головних причин нинішньої невизначеності — недостатню узгодженість правових підстав використання водних біоресурсів, водного об’єкта, води та земель водного фонду.

Законодавство визначає СТРГ як діяльність, спрямовану на підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об’єкта шляхом штучного відтворення, збереження та раціонального використання водних біоресурсів. (Законодавство України) Водночас практика показала, що одного Режиму рибогосподарської експлуатації недостатньо для автоматичного вирішення всього комплексу питань щодо прав на водойму та землі водного фонду. Верховний Суд у справі № 922/1168/23 безпосередньо розглядав цю проблему та наголосив на необхідності встановлювати правову природу конкретної рибогосподарської діяльності. (Верховний Суд)

Тому завдання нової моделі – не просто додати ще один дозвільний документ, а створити цілісну й передбачувану правову конструкцію СТРГ.

6.1. ПРАВОВИЙ СТАТУС СТРГ

СТРГ нового покоління доцільно законодавчо закріпити як особливу ресурсно-керовану форму рибогосподарської діяльності, що поєднує відтворення, збереження, охорону та спеціальне використання водних біоресурсів у межах визначеного рибогосподарського водного об’єкта або його частини.

При цьому необхідно чітко відмежувати СТРГ від аквакультури, промислового рибальства та інших форм рибогосподарської діяльності.

Це особливо важливо після правової позиції Верховного Суду, який у справі № 922/1168/23 вказав, що для визначення належних правових підстав користування водоймою та землями водного фонду необхідно встановлювати фактичну природу діяльності — зокрема, чи є вона рибальством або аквакультурою. (Верховний Суд)

СТРГ не повинно набувати іншого правового статусу лише через сам факт здійснення штучного відтворення водних біоресурсів. Вирішальним має бути зміст і характер діяльності, визначені законом.

6.2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ВОДОЙМИ

Водойма у системі СТРГ одночасно є природним комплексом, середовищем існування водних біоресурсів та просторовою основою господарської діяльності.

Нова правова модель повинна чітко визначити, які права щодо конкретного водного об’єкта необхідні користувачеві СТРГ, у яких випадках вони виникають, хто уповноважений їх надавати та як вони співвідносяться з правом спеціального використання водних біоресурсів.

Особливого врегулювання потребують водосховища комплексного призначення та інші водойми, для яких звичайна орендна модель законодавчо обмежена або непридатна. Саме така колізія була одним із центральних питань справи № 922/1168/23. (Верховний Суд)

Правовий статус водойми має бути визначений до початку господарської діяльності, а не встановлюватися постфактум у судовому спорі.

6.3. ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Право використання водних біоресурсів не повинно автоматично ототожнюватися з правом спеціального водокористування.

Нова модель має чітко визначити, у яких випадках діяльність СТРГ передбачає лише використання водойми як природного середовища існування водних біоресурсів, а в яких господарські операції фактично пов’язані із забором води, зміною її режиму або іншими діями, що потребують окремих правових підстав.

Це дозволить уникнути як неправомірного розширення дозвільних вимог, так і ситуацій, коли реальне водокористування залишається поза необхідним правовим регулюванням.

6.4. ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ

Одним із найбільш складних питань чинної моделі є співвідношення використання водних біоресурсів із правами на землі водного фонду.

Верховний Суд звернув увагу, що законодавство розрізняє користування рибогосподарським водним об’єктом, землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремі об’єкти правового регулювання. Суд також зазначив, що для рибальства використання земельних ділянок водного фонду здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. (Верховний Суд)

Тому майбутнє законодавство повинно встановити спеціальний і однозначний механізм взаємодії СТРГ із власниками та користувачами земель водного фонду, уникаючи ситуації, коли користувач отримує право на спеціальне використання ВБР, але залишається у правовій невизначеності щодо просторової основи своєї діяльності.

6.5. ПРАВО СПЕЦІАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ

Право спеціального використання ВБР має залишатися центральним ресурсним правом користувача СТРГ.

Однак у новій моделі воно повинно бути безпосередньо пов’язане з ресурсними зобов’язаннями: виконанням заходів із відтворення, дотриманням допустимого навантаження, охороною водних біоресурсів, веденням достовірного обліку та виконанням встановлених показників Режиму.

Право на використання ресурсу та обов’язок щодо його відтворення мають становити дві взаємопов’язані частини одного правового механізму.

6.6. РЕЖИМ РИБОГОСПОДАРСЬКОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Режим доцільно зберегти як центральний спеціальний документ СТРГ. Закон уже визначає його як сукупність вимог, умов і заходів щодо відтворення водних біоресурсів, строків лову, знарядь, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства та ощадливого використання ресурсу. (Законодавство України)

Водночас необхідно чітко встановити його юридичну функцію.

Режим не повинен підміняти документи, що встановлюють права на землю, воду чи водний об’єкт. Верховний Суд прямо зазначив, що за обставин розглянутої справи Режим та дозволи на спеціальне використання ВБР не були правовстановлюючими документами щодо водного об’єкта та земель водного фонду. (Верховний Суд)

У новій моделі Режим має регулювати насамперед ресурсні параметри та умови рибогосподарської діяльності, а інші необхідні правові підстави повинні бути чітко визначені законом.

6.7. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ КОРИСТУВАЧА

Користувач СТРГ повинен мати законодавчо визначений комплекс взаємопов’язаних прав та обов’язків.

До основних прав доцільно віднести право на здійснення діяльності протягом установленого строку, спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до Режиму, проведення передбачених заходів із відтворення, отримання інформації про результати державного моніторингу, участь у процедурі зміни Режиму та захист здійснених відповідно до закону інвестицій.

Основними обов’язками мають бути дотримання Режиму, виконання заходів із відтворення та охорони, ведення достовірного обліку, надання необхідних даних, забезпечення передбаченого законом доступу для контролю та недопущення погіршення ресурсного стану внаслідок неналежної господарської діяльності.

6.8. ГАРАНТІЇ ДОБРОСОВІСНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

Ресурсна відповідальність користувача повинна бути врівноважена правовими гарантіями з боку держави.

Добросовісний користувач, який отримав необхідні права, виконує Режим, здійснює відтворення, подає достовірні дані та інвестує у розвиток господарства, повинен мати обґрунтовані гарантії стабільності своєї діяльності.

Зміна правил не повинна мати довільного характеру. Істотне коригування умов господарювання має здійснюватися лише на законних підставах, за встановленою процедурою, з належним обґрунтуванням та можливістю адміністративного або судового захисту.

Правова стабільність у такій системі є не привілеєм бізнесу, а умовою довгострокової відповідальності за ресурс.

6.9. ПІДСТАВИ ОБМЕЖЕННЯ, ПРИЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Нова модель повинна чітко розмежувати порушення різного ступеня тяжкості та відповідні правові наслідки. Не кожне формальне порушення повинно автоматично призводити до припинення діяльності. Водночас систематичне невиконання ресурсних зобов’язань, істотне перевищення встановленого навантаження, недостовірність даних, незаконне використання ресурсу, істотна шкода водним біоресурсам або невиконання законних приписів державного контролю мають тягнути пропорційні наслідки.

Доцільно сформувати послідовну систему реагування — від припису та строку для усунення порушення до тимчасового обмеження окремих операцій, призупинення та, у випадках істотних або систематичних порушень, припинення відповідного права. Це дозволить замінити логіку «порушення – ліквідація» принципом пропорційності та персоналізованої відповідальності.

6.10. РОЗМЕЖУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, НАУКИ ТА КОРИСТУВАЧА

Однією з принципових новацій має стати чітке розмежування відповідальності між основними учасниками системи.

Держава відповідає за якість і несуперечливість правового регулювання, законність адміністративних рішень, належне функціонування системи контролю та передбачуваність установлених процедур.

Наукова установа або виконавець наукового обґрунтування відповідає за професійну доброчесність, достовірність використаних даних, належність методик та обґрунтованість наукових висновків у межах доступної інформації.

Користувач відповідає за дотримання встановлених умов господарювання, фактичне виконання ресурсних зобов’язань, законність використання ВБР та достовірність даних, які формуються в процесі його діяльності.

Водночас негативна зміна стану водойми не повинна автоматично означати вину користувача. Необхідно встановлювати причинний зв’язок між його діями або бездіяльністю та відповідним наслідком, враховуючи природні, кліматичні, техногенні, воєнні та інші зовнішні фактори.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Правова модель СТРГ нового покоління повинна усунути ситуацію, коли різні складові одного господарського процесу регулюються окремо, а їх взаємозв’язок остаточно встановлюється вже під час державного контролю або судового спору.

Особливо важливим є висновок із сучасної судової практики: право використовувати водні біоресурси, право користуватися водним об’єктом і правові підстави використання земель водного фонду не можна механічно ототожнювати. Водночас їх необхідно нормативно узгодити настільки, щоб суб’єкт господарювання ще до початку діяльності міг чітко визначити весь комплекс необхідних прав і обов’язків. (Верховний Суд)

Тому нормативна реформа СТРГ має бути спрямована не на механічне збільшення кількості договорів, дозволів і погоджень, а на створення єдиного зрозумілого правового маршруту для конкретної моделі господарювання. При цьому держава повинна чітко розмежувати рибальство, аквакультуру та СТРГ, визначити особливості діяльності на водосховищах комплексного призначення, врегулювати взаємодію з власниками та користувачами земель водного фонду і встановити стабільні правила довгострокового ресурсного господарювання.

У результаті нова правова модель повинна одночасно забезпечити дві цінності, які сьогодні нерідко помилково протиставляються: належний захист публічного природного ресурсу та правову захищеність добросовісного користувача.

ПРАВОВА СТАБІЛЬНІСТЬ ДЛЯ ДОБРОСОВІСНОГО КОРИСТУВАЧА – В ОБМІН НА ЧІТКУ РЕСУРСНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД ДЕРЖАВОЮ І СУСПІЛЬСТВОМ.

 

7. НАУКА, НБО ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯКІСТЬ РІШЕНЬ

Наукове забезпечення є одним із ключових елементів СТРГ нового покоління, оскільки саме наукові висновки мають визначати допустимі параметри відтворення та використання водних біоресурсів. Чинне нормативне визначення НБО вже передбачає аналіз наукових, науково-практичних, статистичних та інших даних для обґрунтування заходів щодо водних біоресурсів та середовища їх існування. (Законодавство України)

Нова модель повинна посилити не кількість наукових документів, а якість, перевірюваність та відповідальність за наукові рішення, особливо коли вони можуть мати істотні ресурсні, екологічні, економічні або правові наслідки.

7.1. НОВА РОЛЬ НАУКИ

Наука у системі СТРГ нового покоління не повинна обмежуватися підготовкою НБО та проєкту Режиму. Її функція має охоплювати весь цикл ресурсного управління – від визначення вихідного стану водойми до оцінювання фактичних результатів господарювання.

Науковий висновок має бути не формальним елементом адміністративної процедури, а професійною основою управлінського рішення. Відповідно, наука повинна не лише прогнозувати очікуваний результат, а й надалі мати можливість перевіряти, наскільки цей прогноз підтвердився фактичними змінами стану водних біоресурсів.

7.2. СТАНДАРТИ НБО

Для НБО доцільно встановити єдині мінімальні вимоги до структури, змісту, вихідних даних, методик дослідження, обґрунтування висновків та прогнозованих результатів.

Водночас стандартизація не повинна перетворювати НБО на шаблонний документ. Обсяг і склад досліджень мають залежати від площі та типу водойми, її екологічного стану, структури водних біоресурсів, характеру запланованої діяльності та рівня можливих ризиків.

Головним критерієм якості НБО має бути достатність наукових даних для прийняття обґрунтованого та перевірюваного ресурсного рішення.

7.3. ВИХІДНІ ДАНІ ТА МЕТОДИКИ

Кожне НБО повинно чітко визначати, на яких фактичних даних ґрунтуються його висновки, коли і яким способом ці дані були отримані, які методики застосовувалися та які обмеження має проведене дослідження.

Особливо важливо розмежовувати результати власних польових досліджень, офіційні статистичні дані, інформацію користувача, архівні матеріали та розрахункові або прогнозні показники.

Такий підхід відповідає сучасним законодавчим вимогам академічної доброчесності: Закон України «Про академічну доброчесність» вимагає прозорості наукового дослідження щодо первинних даних, застосованих методів, методик та результатів. (Законодавство України)

7.4. ПЕРЕВІРЮВАНІСТЬ І ВІДТВОРЮВАНІСТЬ ВИСНОВКІВ

Науковий висновок, який стає підставою для державного рішення, повинен бути достатньо прозорим для його професійної перевірки.

Це означає можливість простежити шлях від вихідних даних і застосованої методики до розрахунків, прогнозів та кінцевих рекомендацій. Інший кваліфікований фахівець повинен мати можливість оцінити обґрунтованість зроблених висновків.

Водночас відтворюваність не означає, що повторне дослідження живої водойми обов’язково дасть абсолютно тотожні показники. Йдеться насамперед про відтворюваність методології, розрахунків та логіки наукового висновку.

7.5. НЕЗАЛЕЖНЕ РЕЦЕНЗУВАННЯ

Не кожне НБО потребує складної зовнішньої експертизи. Однак для документів, які передбачають істотну зміну видового складу, значні обсяги зариблення, інтродукцію, суттєве збільшення ресурсного навантаження або можуть мати значні екологічні чи економічні наслідки, доцільно передбачити незалежне професійне рецензування.

Рецензування має оцінювати достатність вихідних даних, коректність методик, логіку розрахунків, обґрунтованість прогнозу та відповідність запропонованих заходів фактичному стану водойми.

Такий механізм повинен застосовуватися за критеріями ризику, а не перетворюватися на обов’язкову додаткову бюрократичну процедуру для кожного СТРГ.

7.6. КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

Наукова об’єктивність потребує прозорості відносин між замовником дослідження, його виконавцем та іншими заінтересованими сторонами.

Фінансування НБО користувачем саме по собі не повинно ставити під сумнів його наукову достовірність. Водночас потенційний конфлікт інтересів має декларуватися, а за обставин, здатних поставити під сумнів незалежність висновку, — належним чином врегульовуватися.

Чинний Закон «Про академічну доброчесність» прямо відносить уникнення конфлікту інтересів до базових засад академічної діяльності та вимагає механізмів його запобігання і врегулювання. (Законодавство України)

7.7. ПЕРСОНАЛЬНА ТА ІНСТИТУЦІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Науковий документ, який впливає на використання державного природного ресурсу, повинен мати визначених авторів та установу, відповідальних за його професійну якість у межах їх компетенції.

Автори відповідають за достовірність використаних ними даних, коректність методик і обґрунтованість висновків. Наукова установа — за належну організацію внутрішнього контролю якості, дотримання професійних стандартів та процедур схвалення документа.

При цьому відповідальність не повинна наставати лише через те, що прогноз не повністю справдився. Жива екосистема залежить від багатьох змінних. Предметом оцінювання мають бути якість вихідних даних, належність методики, доброчесність дослідження та обґрунтованість висновків на момент їх прийняття.

Такий підхід узгоджується із сучасним законодавством про академічну доброчесність, яке закріплює відповідальність за достовірність, повноту аналізу та обґрунтованість рекомендацій під час наукової і науково-технічної експертизи. (Законодавство України)

7.8. НАУКОВИЙ МОНІТОРИНГ РЕЗУЛЬТАТУ

Завершення НБО не повинно означати завершення наукового супроводу водойми.

Через визначені проміжки часу необхідно зіставляти прогнозовані показники з фактичними: результати зариблення, зміни структури популяцій, природне відтворення, обсяги використання, рибопродуктивність та інші показники, передбачені Режимом.

Таке порівняння має виконувати подвійну функцію: оцінювати стан конкретної водойми та одночасно перевіряти якість попередніх наукових рекомендацій. Накопичення таких даних дозволить удосконалювати методики НБО і поступово формувати національну доказову базу управління СТРГ.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

У СТРГ нового покоління наука повинна перейти від ролі постачальника документа до ролі постійного учасника ресурсного управління.

При цьому посилення ролі науки не означає надання науковій установі владних або контрольних повноважень. Остаточні управлінські рішення приймає держава в межах визначеної законом компетенції, користувач відповідає за належне виконання встановлених умов, а наука — за професійну якість, прозорість і обґрунтованість знань, на яких ці рішення базуються.

Саме така система дозволяє одночасно захистити і державний інтерес, і добросовісного користувача, і саму науку від ситуації, коли науковий документ сприймається лише як формальна передумова отримання права на господарську діяльність.

НБО МАЄ БУТИ НЕ ДОКУМЕНТОМ ДЛЯ ОТРИМАННЯ РЕЖИМУ, А ПЕРЕВІРЮВАНОЮ НАУКОВОЮ ОСНОВОЮ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ БІОРЕСУРСОМ.

8. ЦИФРОВА АРХІТЕКТУРА СТРГ

Цифровізація СТРГ нового покоління має забезпечити єдиний інформаційний цикл – від даних про водойму та наукове обґрунтування до зариблення, використання ресурсу, контролю й оцінки результативності. Вона не повинна створювати окрему паралельну систему, а має бути інтегрована до загальної цифрової інфраструктури рибного господарства.

8.1. ЦИФРОВИЙ ПАСПОРТ СТРГ

Для кожного СТРГ доцільно сформувати цифровий паспорт, який об’єднуватиме відомості про водойму, користувача, ресурсний стан, НБО, Режим, зариблення, вилов, моніторинг і результати контролю. Це має бути динамічна цифрова історія водойми, а не новий дозвільний документ.

8.2. ЕЛЕКТРОННЕ НБО ТА РЕЖИМ

НБО і Режим мають формуватися та зберігатися в електронній формі із фіксацією вихідних даних, основних ресурсних показників, строків дії, змін та результатів виконання. Це забезпечить простежуваність наукових і державних рішень протягом усього періоду функціонування СТРГ.

8.3. ОБЛІК ЗАРИБЛЕННЯ

Цифровий облік має фіксувати вид, кількість, походження, вікові та розмірні характеристики рибопосадкового матеріалу, місце і дату вселення.

Надалі ці дані повинні зіставлятися з результатами моніторингу, щоб оцінювати фактичну ефективність відтворення.

8.4. ОБЛІК ВИЛОВУ

Дані про вилов мають накопичуватися в електронній системі за видами, обсягами, періодами та конкретними водоймами.

Це дозволить зіставляти фактичне використання з ресурсним станом та параметрами, встановленими Режимом.

8.5. ПРОСТЕЖУВАНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Цифрова система має забезпечувати простежуваність походження рибної продукції від законного вилову до її першого введення в господарський обіг.

Такий механізм сприятиме легалізації ринку, протидії ННН-рибальству та захисту добросовісного виробника.

8.6. ДАНІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

Результати перевірок, виявлені порушення, приписи та їх виконання мають бути пов’язані з цифровим паспортом конкретного СТРГ.

Це дозволить оцінювати не окрему перевірку, а історію дотримання користувачем установлених вимог.

8.7. ГЕОІНФОРМАЦІЙНИЙ МОНІТОРИНГ

Кожне СТРГ доцільно відображати в геоінформаційній системі з просторовими межами водойми, основними характеристиками, зонами спеціального режиму та доступними ресурсними даними.

У перспективі GIS-інструменти можуть використовуватися для екологічного та ресурсного моніторингу водойм.

8.8. АНАЛІТИКА ТА УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ

Накопичені цифрові дані мають використовуватися не лише для звітності, а для аналізу стану ресурсу, порівняння прогнозованих і фактичних показників, виявлення ризиків та підготовки рішень щодо коригування Режиму.

Саме аналітична функція перетворює цифровізацію з електронного документообігу на інструмент ресурсного управління.

8.9. ВІДКРИТІ ДАНІ ТА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Базова інформація про СТРГ, користувачів, Режими, зариблення, використання ресурсу та результати державного контролю має бути доступною громадськості в межах, установлених законодавством.

Відкритість повинна підвищувати довіру до системи, не розкриваючи при цьому інформацію з обмеженим доступом або законні комерційні інтереси користувачів.

8.10. ІНТЕГРАЦІЯ З ЄДИНОЮ ДЕРЖАВНОЮ ЕЛЕКТРОННОЮ СИСТЕМОЮ УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЗЮ

Цифрова архітектура СТРГ не повинна створювати нову відокремлену інформаційну платформу. Її необхідно формувати як спеціалізований функціональний блок Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства.

Це забезпечить взаємозв’язок ресурсних, дозвільних, звітних, контрольних та аналітичних даних і дозволить у перспективі сформувати єдине цифрове середовище управління водними біоресурсами.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Цифровізація СТРГ має змінити не форму документа, а якість державного управління.

Держава повинна отримати можливість бачити історію конкретної водойми: яким був ресурс, що рекомендувала наука, що встановив Режим, скільки було вселено і вилучено, як змінився ресурс та які рішення необхідно прийняти надалі.

Цифрові інструменти при цьому не замінюють науку, державний контроль або відповідальність користувача. Вони створюють спільну доказову основу, на якій усі учасники системи працюють з одними й тими самими перевірюваними даними.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ СТРГ – ЦЕ ПЕРЕХІД ВІД ЕЛЕКТРОННОЇ ЗВІТНОСТІ ДО ЦИФРОВОГО УПРАВЛІННЯ ЖИВИМ РЕСУРСОМ.

9. ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ СТРГ

Економічна модель СТРГ нового покоління має виходити з того, що водний біоресурс є не лише об’єктом вилучення, а відтворюваним природним капіталом, здатним створювати економічну цінність протягом тривалого часу за умови належного управління.

Це відповідає самій природі рибного господарства, яке законодавство пов’язує не тільки з вилученням, а й із вивченням, охороною, відтворенням, вирощуванням, використанням, реалізацією та переробкою водних біоресурсів. (Законодавство України) Тому економічна ефективність СТРГ має оцінюватися не максимальним поточним виловом, а здатністю господарської моделі одночасно відтворювати ресурс, створювати продукцію, забезпечувати доходи та підтримувати наступний виробничий цикл.

9.1. ЕКОНОМІКА ЖИВОГО РЕСУРСУ

Основою нової моделі має стати економічна оцінка живого водного біоресурсу як активу, економічна цінність якого не вичерпується одноразовим вилученням.

Збережений і відтворений ресурс формує майбутню рибопродуктивність водойми, забезпечує наступні цикли господарського використання, підтримує зайнятість та створює основу для суміжної економічної діяльності.

Тому економічна логіка СТРГ повинна стимулювати користувача не до максимального короткострокового вилову, а до збереження продуктивності ресурсу в довгостроковій перспективі.

9.2. ІНВЕСТИЦІЙНА МОДЕЛЬ

СТРГ потребує довгострокових вкладень у зариблення, охорону, наукове забезпечення, моніторинг, матеріально-технічну базу, логістику та інфраструктуру.

Економічна модель повинна забезпечувати можливість повернення таких інвестицій протягом обґрунтованого періоду. Для цього необхідні передбачувані строки господарювання, стабільність основних правових умов та зрозумілі правила зміни Режиму.

Чим довший цикл відтворення ресурсу, тим важливішою стає довгострокова правова та інвестиційна передбачуваність.

9.3. ВАРТІСТЬ ВІДТВОРЕННЯ РЕСУРСУ

Відтворення водних біоресурсів має розглядатися як повноцінна складова економіки СТРГ.

Необхідно враховувати не лише вартість придбання та вселення рибопосадкового матеріалу, а й витрати на наукове забезпечення, транспортування, охорону, моніторинг, підтримання середовища існування та інші заходи, без яких зариблення може не забезпечити очікуваного результату.

Економічне планування має пов’язувати ці витрати з фактичним ресурсним ефектом, а не лише з кількістю вселеного зарибку.

9.4. РИБОПРОДУКТИВНІСТЬ І ГОСПОДАРСЬКА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Рибопродуктивність є одним із базових показників економічної спроможності СТРГ, але не повинна оцінюватися ізольовано від стану ресурсу. Господарська ефективність має визначатися співвідношенням між витратами на формування та охорону ресурсної бази, допустимим вилученням, отриманою продукцією, доходами та здатністю водойми підтримувати наступні цикли використання.

Це дозволить відрізняти реальну економічну ефективність від тимчасової прибутковості, отриманої шляхом виснаження ресурсу.

9.5. ПЕРЕРОБКА ТА ДОДАНА ВАРТІСТЬ

Економічний потенціал СТРГ не повинен завершуватися первинним виловом і продажем необробленої риби.

Розвиток первинної обробки, охолодження, зберігання, логістики, переробки, пакування та реалізації готової продукції дозволяє збільшувати додану вартість без відповідного збільшення ресурсного навантаження на водойму.

Такий підхід відповідає галузевій логіці законодавства, яке включає переробку та реалізацію продукції до системи рибного господарства. (Законодавство України) Нове законодавство про простежуваність також охоплює продукцію, вироблену з водних біоресурсів, отриманих у результаті діяльності СТРГ. (Законодавство України)

9.6. РОБОЧІ МІСЦЯ І РОЗВИТОК ГРОМАД

СТРГ можуть створювати економічний результат не лише для безпосереднього користувача.

Виробництво, охорона, зариблення, логістика, переробка, торгівля, сервісні та рекреаційні послуги здатні формувати робочі місця і підтримувати місцеву підприємницьку активність.

Тому результативність СТРГ доцільно оцінювати також через їхній внесок у місцеву економіку, зайнятість та розвиток територій, особливо у сільських і прибережних громадах.

9.7. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Державна підтримка СТРГ нового покоління має бути цільовою і пов’язуватися з досягненням суспільно значущого результату.

До перспективних напрямів можуть належати програми відтворення водних біоресурсів, відновлення деградованих водойм, пільгове кредитування інвестиційних проєктів, часткове гарантування кредитів, підтримка переробки та інфраструктури, наукових досліджень, цифровізації та пілотних ресурсно-керованих моделей.

Такий підхід не є чужим для галузевої політики: законодавство про аквакультуру вже передбачає державну підтримку, зокрема щодо підвищення рибопродуктивності шляхом штучного відтворення водних біоресурсів. (Законодавство України) Чинний операційний план реалізації Стратегії розвитку галузі рибного господарства на 2026–2029 роки також створює рамку для подальшого розвитку державних інструментів галузевої політики. (Законодавство України)

9.8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ГАРАНТІЇ

Інвестиційна привабливість СТРГ безпосередньо залежить від правової визначеності.

Користувач, який добросовісно виконує Режим, здійснює відтворення ресурсу та інвестує у розвиток господарства, повинен мати зрозумілі гарантії строку діяльності, порядку зміни її умов та захисту законно здійснених інвестицій.

Водночас такі гарантії не можуть означати незмінності ресурсних параметрів або права на використання ресурсу незалежно від його стану. Захист інвестицій має діяти разом із ресурсною відповідальністю користувача.

9.9. ПОВЕРНЕННЯ ЧАСТИНИ СТВОРЕНОЇ ВАРТОСТІ У ВІДТВОРЕННЯ РЕСУРСУ

Одним із ключових принципів економічної моделі має стати постійне відновлення природної основи, завдяки якій створюється господарський результат.

Конкретний механізм такого повернення потребує окремого економічного та нормативного обґрунтування. Він може реалізовуватися через установлені Режимом ресурсні зобов’язання, фінансування програм відтворення, заходів з охорони та відновлення середовища існування, наукового моніторингу або інших ресурсних заходів.  Принциповим є не запровадження нового фіскального платежу, а забезпечення того, щоб частина економічного результату господарювання системно спрямовувалася на підтримання ресурсу, який цей результат створює.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Економічна модель СТРГ нового покоління повинна подолати протиставлення економічного інтересу користувача та інтересу держави у збереженні водних біоресурсів.

За правильно побудованої системи ці інтереси можуть бути взаємопов’язаними: користувач економічно зацікавлений у довгостроковій продуктивності водойми, держава отримує відтворюваний ресурс і власну рибну продукцію, громада – робочі місця та економічну активність, а частина створеної вартості повертається до ресурсної бази.

Особливо важливо, щоб економічна модель не стимулювала збільшення вилову як єдиний шлях зростання доходу. Переробка, додана вартість, технології, логістика, рекреаційні та інші супутні послуги повинні дозволяти збільшувати економічний результат без пропорційного збільшення навантаження на живий ресурс.

ЕКОНОМІЧНО СИЛЬНЕ СТРГ – ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО БІЛЬШЕ ВИЛОВИЛО, А ТЕ, ЩО ЗДАТНЕ ВІДТВОРЮВАТИ РЕСУРС І НА ЙОГО ОСНОВІ СТАБІЛЬНО СТВОРЮВАТИ НОВУ ВАРТІСТЬ.

10. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ВОДОЙМИ

СТРГ нового покоління доцільно розглядати не ізольовано, а як складову комплексного використання водойми та її ресурсного потенціалу. Одна водойма може одночасно виконувати рибогосподарську, природоохоронну, рекреаційну, соціальну та економічну функції, а також бути важливим елементом розвитку громади.

Особливо це актуально для водосховищ комплексного призначення, сама правова природа яких передбачає використання для кількох цілей. (Законодавство України) Завдання нової моделі – не протиставляти різні види використання, а визначити умови їх сумісного існування в межах екологічної спроможності конкретної водойми.

10.1. СТРГ І ПРОМИСЛОВЕ ВИКОРИСТАННЯ

СТРГ має зберігати свою виробничу функцію — формування, відтворення та раціональне використання водних біоресурсів для отримання рибної продукції.

Водночас господарська діяльність повинна здійснюватися в межах ресурсної спроможності водойми та узгоджуватися з іншими законними видами її використання.

Обсяг вилову перестає бути єдиним показником ефективності: важливими стають стан ресурсу, його відтворення, рибопродуктивність та довгострокова стабільність господарства.

10.2. СТРГ І РЕКРЕАЦІЙНЕ РИБОКОРИСТУВАННЯ

Рекреаційне рибальство не повинно автоматично розглядатися як конкурент товарному використанню ресурсу. За належного регулювання ці функції можуть співіснувати на одній водоймі.

Режим має визначати просторові, часові та ресурсні умови такого співіснування, враховуючи допустиме навантаження, інтереси користувача СТРГ та права громадян.

У перспективі окремі СТРГ можуть розвиватися як рибогосподарсько-рекреаційні водойми, де виробництво риби поєднується з організованою рекреацією.

10.3. СТРГ І ОХОРОНА БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Підвищення господарської продуктивності водойми не повинно здійснюватися шляхом спрощення її природної екосистеми або витіснення екологічно значущих видів.

Ресурсне планування має враховувати природний видовий склад, стан туводних популяцій, нерестовища, міграційні шляхи, охоронювані види та ризики, пов’язані з інтродукцією і надмірним зарибленням.

Отже, біорізноманіття має розглядатися не як зовнішнє обмеження СТРГ, а як складова довгострокової стійкості водойми.

10.4. СТРГ І ВІДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ

У частині водойм проблема полягає не лише у недостатності водних біоресурсів, а й у деградації середовища їх існування.

Тому модель СТРГ нового покоління може включати заходи з відновлення нерестовищ, поліпшення умов природного відтворення, боротьби із заростанням або іншими негативними процесами, якщо такі заходи науково обґрунтовані та здійснюються відповідно до законодавства.

У таких випадках користувач може ставати не тільки споживачем ресурсу, а й учасником відновлення рибогосподарського потенціалу водойми.

10.5. СТРГ І ГРОМАДА

Водойма є частиною території та життєвого простору громади. Тому довгострокова модель її використання повинна враховувати місцеві економічні, соціальні та рекреаційні інтереси.

СТРГ можуть створювати робочі місця, попит на місцеві послуги, підтримувати переробку, торгівлю, туризм та іншу підприємницьку діяльність.

Водночас громада повинна бачити суспільний результат функціонування СТРГ – збережену водойму, відтворений ресурс, законне господарювання та економічну цінність для території.

10.6. РИБАЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ

Для водойм із відповідним потенціалом рибальський туризм може стати додатковою економічною функцією СТРГ.

Організоване рекреаційне рибальство, послуги гідів, місця розміщення, харчування, прокат спорядження, локальна продукція та інші послуги дозволяють створювати додану вартість без пропорційного збільшення промислового вилову.

Європейська практика розвитку рибальських територій також використовує поєднання рибальства й аквакультури з туризмом, послугами та місцевим підприємництвом. Зокрема, такий підхід застосовується в рамках CLLD за підтримки EMFAF. (Oceans and fisheries)

10.7. ТЕРИТОРІАЛЬНІ РИБОГОСПОДАРСЬКІ КЛАСТЕРИ

Перспективним напрямом є об’єднання навколо водойми або групи водойм користувачів водних біоресурсів, громад, переробників, туристичного бізнесу, науки, сервісних підприємств та інших учасників місцевої економіки. Такий кластер не повинен створювати новий адміністративний рівень. Його призначення – формувати територіальний ланцюг створення вартості, у якому рибний ресурс стає основою виробництва, переробки, послуг, туризму, зайнятості та місцевого розвитку.

Цей підхід має близьку логіку до європейського CLLD, який будується на місцевих партнерствах громадянського суспільства, бізнесу та публічних органів; FAMENET нині підтримує мережу близько 350 таких місцевих груп у ЄС. (Oceans and fisheries)

10.8. МОДЕЛЬ СПІВІСНУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ВИКОРИСТАННЯ

Не кожна водойма повинна виконувати всі перелічені функції. Їх поєднання має визначатися індивідуально залежно від типу водойми, ресурсного потенціалу, екологічного стану, правового режиму, інфраструктури та потреб території.

Для конкретної водойми можуть визначатися основна, додаткові та несумісні функції, а також просторові, часові й ресурсні обмеження їх реалізації.

Пріоритет у разі конфлікту інтересів повинен визначатися не силою окремого користувача чи відомства, а законом, екологічною спроможністю водойми та довгостроковим державним інтересом.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Багатофункціональна модель змінює саме бачення СТРГ. Водойма перестає розглядатися виключно як територія для вилову певного обсягу риби і стає природно-ресурсною та економічною системою, здатною одночасно створювати кілька видів суспільної цінності.

При цьому багатофункціональність не означає необмеженого використання. Навпаки, чим більше функцій поєднується на одній водоймі, тим важливішими стають наукове визначення її ресурсної спроможності, зонування, узгодження інтересів, моніторинг та чіткі правила пріоритетності.

Європейський досвід місцевого розвитку рибальських та аквакультурних територій підтверджує доцільність такого інтегрованого підходу: CLLD поєднує економічний розвиток, зайнятість, партнерство місцевих учасників, екологічну сталість і розвиток територій. (Oceans and fisheries)

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ МОДЕЛЬ ВИКОРИСТАННЯ РИБНОГО РЕСУРСУ, А МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ВОДОЙМОЮ, У ЯКІЙ ВИРОБНИЦТВО, ВІДТВОРЕННЯ, ОХОРОНА, РЕКРЕАЦІЯ ТА РОЗВИТОК ГРОМАДИ ДОПОВНЮЮТЬ ОДНЕ ОДНОГО.

11. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Державний контроль у системі СТРГ нового покоління має бути спрямований не на збільшення кількості перевірок, актів і санкцій, а на запобігання порушенням, захист водних біоресурсів та перевірку фактичного результату господарювання.

Такий підхід відповідає сучасному напряму реформування державного нагляду в Україні. Нове законодавство закріплює орієнтацію контролю на запобігання правопорушенням, оцінку ризиків і недопустимість планування показників щодо кількості санкцій. (Закон України)

Для рибного господарства операційний план Стратегії на 2026–2029 роки окремо передбачає вдосконалення контролю на основі ризик-орієнтованого підходу. (Закон України)

11.1. ВІД КОНТРОЛЮ ДОКУМЕНТІВ — ДО КОНТРОЛЮ РЕЗУЛЬТАТУ

Перевірка документів залишається необхідною, але не повинна бути кінцевою метою державного контролю.

Держава має оцінювати, чи відповідає фактична діяльність установленому Режиму, чи виконані зобов’язання з відтворення, чи дотримано допустиме ресурсне навантаження та як змінюється стан водних біоресурсів.

Таким чином, контроль має поступово переходити від фіксації формальної відповідності – до оцінки законності діяльності та її ресурсного результату.

11.2. РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИЙ КОНТРОЛЬ

Інтенсивність державного контролю повинна залежати від рівня ризику конкретного СТРГ.

До уваги доцільно брати масштаб використання ресурсу, екологічну цінність водойми, історію порушень, достовірність звітності, виконання заходів з відтворення та інші об’єктивні критерії.

Добросовісний користувач зі стабільними показниками не повинен контролюватися з тією самою інтенсивністю, що й суб’єкт із високим ресурсним ризиком або системними порушеннями. Така логіка відповідає сучасній моделі державного нагляду, яка пов’язує періодичність контролю зі ступенем ризику. (Закон України)

11.3. КОНТРОЛЬ ЗАРИБЛЕННЯ

Контроль зариблення має підтверджувати не лише факт проведення заходу, а й відповідність його параметрів НБО, Режиму та плану відтворення.

Необхідно забезпечити перевірюваність походження, виду, кількості та характеристик рибопосадкового матеріалу, місця і часу його вселення.

У перспективі дані про зариблення повинні безпосередньо включатися до цифрової історії конкретної водойми.

11.4. КОНТРОЛЬ ВИЛОВУ

Контроль вилову має забезпечувати відповідність фактичного використання водних біоресурсів установленим обсягам, видовій структурі, строкам, способам та іншим вимогам Режиму.

Цифровий облік повинен дозволяти зіставляти дані користувача, дозвільної системи, державного контролю та простежуваності продукції.

Метою є не збільшення звітності, а формування достовірного балансу між відтворенням, ресурсом і його фактичним використанням.

11.5. КОНТРОЛЬ СТАНУ РЕСУРСУ

Принциповою новацією має стати включення до системи контролю оцінки динаміки водних біоресурсів.

Держава повинна мати можливість зіставляти вихідний стан водойми, науковий прогноз, обсяги відтворення і використання та результати періодичного моніторингу.

Негативна зміна ресурсу сама по собі не є доказом порушення користувача, але повинна бути підставою для аналізу причин та, за необхідності, коригування управлінських рішень.

11.6. ЦИФРОВИЙ КОНТРОЛЬ

Цифровізація має дозволити значну частину інформації отримувати без додаткового втручання у господарську діяльність.

Дані НБО, Режиму, зариблення, вилову, моніторингу, простежуваності та попередніх перевірок повинні формувати єдиний інформаційний профіль СТРГ.

Це дозволить державі виявляти ризикові відхилення та спрямовувати контрольні ресурси туди, де вони дійсно необхідні.

11.7. ПРОПОРЦІЙНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Правові наслідки повинні відповідати характеру, тяжкості та наслідкам порушення.

Незначна помилка у звітності, яку можна усунути, не повинна прирівнюватися до приховування вилову, систематичного невиконання Режиму або свідомого заподіяння шкоди водним біоресурсам.

Основною метою державного реагування має бути припинення порушення, усунення його наслідків, відновлення законності та захист ресурсу, а не санкція як самоціль.

11.8. РОЗМЕЖУВАННЯ ПОМИЛКИ, ПОРУШЕННЯ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ

Нова модель має чітко розмежовувати технічну або добросовісну помилку, порушення встановлених вимог та свідоме зловживання.

Для помилки пріоритетним має бути виправлення; для порушення – пропорційний захід реагування та усунення наслідків; для умисного або системного зловживання – передбачена законом відповідальність і, за необхідності, обмеження чи припинення відповідного права. Це дозволить державі відокремити добросовісне господарювання від поведінки, яка реально загрожує ресурсу та державному інтересу.

11.9. ЗАХИСТ ДОБРОСОВІСНОГО КОРИСТУВАЧА

Державний контроль повинен одночасно захищати природний ресурс і законні права суб’єкта господарювання. Користувач має право знати підстави перевірки, отримувати інформацію про встановлені факти, надавати пояснення та докази, усувати порушення у передбачених законом випадках і оскаржувати неправомірні рішення.

Принципи об’єктивності, неупередженості, рівності, прозорості та гарантування прав суб’єкта господарювання вже закладені в законодавстві про державний нагляд. (Закон України) У моделі СТРГ вони мають отримати практичне ресурсне наповнення.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Державний контроль нового покоління не повинен будуватися на презумпції порушення з боку користувача. Його завдання – своєчасно виявляти реальні ризики для водних біоресурсів, попереджати порушення, забезпечувати достовірність даних і реагувати пропорційно фактичній загрозі державному інтересу.

Це означає перехід від однакового контролю всіх до ризик-орієнтованої системи, від переважно паперової перевірки — до цифрової аналітики, від оцінки окремої дії – до оцінки історії господарювання та стану ресурсу.

Особливо важливо, що такий напрям не суперечить державній політиці, а фактично розвиває її: операційний план реалізації Стратегії розвитку рибного господарства на 202602029 роки прямо передбачає впровадження ризик-орієнтованого підходу до рибоохоронних рейдів та вдосконалення збору достовірних біологічних і промислових даних. (Закон України)

СИЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ – ЦЕ НЕ БІЛЬШЕ ПЕРЕВІРОК І САНКЦІЙ, А БІЛЬШЕ ЗАХИЩЕНОГО РЕСУРСУ, ДОСТОВІРНИХ ДАНИХ І ДОБРОСОВІСНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ.

 

12. ПЕРЕХІД ВІД ЧИННОЇ СИСТЕМИ ДО СТРГ

НОВОГО ПОКОЛІННЯ

 

Перехід до СТРГ нового покоління має здійснюватися не шляхом одномоментного демонтажу чинної системи, а через керовану правову, ресурсну та інституційну трансформацію. Держава повинна одночасно усунути накопичені нормативні проблеми, перевірити фактичний стан СТРГ та зберегти правову визначеність для добросовісних користувачів.

Такий підхід особливо важливий з огляду на те, що чинне законодавство продовжує визначати спеціальне використання ВБР у режимі рибогосподарської експлуатації як окремий вид спеціального використання, що здійснюється в СТРГ на підставі Режиму та відповідного дозволу. (Закон України)

Тому трансформація повинна відбуватися за принципом «оцінити → диференціювати → виправити → перевірити → масштабувати», а не за принципом загального припинення чинних прав.

12.1. ПРИНЦИП ПРАВОВОЇ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ

Запровадження нової моделі не повинно автоматично припиняти законно набуті права та чинні Режими.

На перехідний період необхідно забезпечити безперервність добросовісної господарської діяльності з одночасним установленням строків і процедур приведення її у відповідність до нових вимог.

Правова безперервність потрібна не для консервації недоліків чинної системи, а для того, щоб реформа сама не стала джерелом нової правової невизначеності.

12.2. НАЦІОНАЛЬНА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ СТРГ

Першим практичним етапом трансформації має стати формування повної картини фактично діючої системи СТРГ.

Необхідно встановити кількість господарств, водойми та їх площі, користувачів, строки дії Режимів, наявні НБО, обсяги зариблення і вилову, правові підстави діяльності та інші ключові характеристики.

Ці відомості доцільно формувати в цифровому форматі та надалі інтегрувати до «еРибальства», порядок функціонування якого вже передбачає дані про користувачів водних біоресурсів, водні біоресурси, Режими та дозвільні документи. (Закон України)

12.3. НОРМАТИВНИЙ АУДИТ

Паралельно необхідно провести системний аудит законодавства та підзаконного регулювання, що впливає на діяльність СТРГ.

Предметом аудиту мають стати правовий статус СТРГ, НБО і Режиму, спеціальне використання ВБР, водокористування, землі водного фонду, зариблення, контроль, звітність, простежуваність та інші взаємопов’язані питання.

Результатом має бути карта нормативних прогалин, колізій та неврегульованих процедур і конкретний пакет необхідних законодавчих та підзаконних змін.

12.4. РЕСУРСНИЙ АУДИТ

Правова інвентаризація повинна доповнюватися оцінкою фактичного ресурсного стану водойм. Для цього необхідно узагальнити наявні наукові дані, історію зариблення та вилову, оцінити стан основних популяцій, природне відтворення, екологічні зміни та відповідність фактичних результатів показникам НБО і Режимів.

Глибина такого аудиту має залежати від ризику та стану конкретної водойми: не кожне СТРГ потребує проведення нового повномасштабного наукового дослідження.

12.5. КЛАСИФІКАЦІЯ ЧИННИХ СТРГ

За результатами нормативного та ресурсного аудиту діючі СТРГ доцільно розподілити за їх станом і необхідністю подальшого втручання.

Можуть бути визначені господарства, які:

в основному відповідають вимогам і потребують лише технічного приведення у відповідність;

господарства, що потребують оновлення НБО, Режиму або окремих правових підстав;

об’єкти з підвищеними ресурсними чи правовими ризиками;

а також випадки системних або істотних порушень.

Така класифікація дозволить не прирівнювати добросовісне господарювання до проблемних практик і застосовувати різні перехідні механізми.

12.6. ПЕРЕХІДНИЙ СТАТУС ДІЮЧИХ КОРИСТУВАЧІВ

Для користувачів, які на момент запровадження нової системи законно здійснюють діяльність, необхідно передбачити спеціальний перехідний статус.

Протягом установленого строку вони повинні мати можливість продовжувати господарювання та одночасно привести документи, ресурсні показники, цифрові дані й інші елементи діяльності у відповідність до нової моделі.

Водночас перехідний статус не повинен легалізувати істотні порушення або створювати імунітет від державного контролю.

12.7. СТРОКИ ПРИВЕДЕННЯ У ВІДПОВІДНІСТЬ

Нові вимоги до чинних СТРГ доцільно запроваджувати поетапно, із реалістичними строками.

Строки можуть диференціюватися залежно від характеру необхідних змін: цифровізація даних може здійснюватися швидше, тоді як оновлення НБО, проведення ресурсних досліджень або врегулювання складних земельно-водних питань потребуватиме більшого часу.

Головне – щоб вимоги, строки, процедура та наслідки їх невиконання були відомі користувачеві заздалегідь.

12.8. ПІЛОТНІ СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

До загальнонаціонального впровадження нової моделі доцільно відібрати декілька пілотних СТРГ різного типу, масштабу та ресурсного стану.

На них необхідно практично перевірити ресурсний паспорт, модернізоване НБО, ресурсно-керований Режим, цифровий облік, моніторинг, нову модель контролю та механізм коригування параметрів господарювання.

Використання пілотних механізмів не є чужим для сучасної політики у сфері рибного господарства: у 2025–2026 роках держава вже застосовувала експериментальні проєкти, зокрема щодо електронного декларування права на промислове рибальство та спеціального використання ВБР на територіях природно-заповідного фонду. (Закон України)

12.9. ОЦІНКА ПІЛОТІВ

Пілотування повинно завершуватися незалежною та вимірюваною оцінкою.

Необхідно встановити, чи покращилася якість ресурсних даних, чи працює новий НБО, наскільки ефективним є цифровий облік, чи зменшилося адміністративне навантаження, чи забезпечується правова визначеність користувача та чи здатна держава оцінити фактичний ресурсний результат. Виявлені недоліки мають бути усунені до, а не після загальнонаціонального масштабування моделі.

12.10. МАСШТАБУВАННЯ МОДЕЛІ

Після оцінки пілотних проєктів та коригування нормативної бази модель СТРГ нового покоління може поетапно поширюватися на всю систему.

Масштабування має супроводжуватися цифровізацією, методичним забезпеченням, підготовкою наукових і контрольних структур, інформаційною підтримкою користувачів та постійним моніторингом результатів реформи. Такий підхід узгоджується із загальним напрямом чинного операційного плану реалізації Стратегії розвитку рибного господарства на 2026–2029 роки, який передбачає подальше вдосконалення управління, цифровізації, контролю та збору достовірних даних у галузі. (Закон України)

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Трансформація СТРГ повинна починатися не з ліквідації чинної системи, а з її інвентаризації та об’єктивної діагностики. Лише після цього держава зможе відокремити нормативні недоліки від порушень користувачів, добросовісне господарювання – від зловживань, а життєздатні СТРГ – від моделей, які потребують істотного перегляду.

Особливо важливо не допустити колективної відповідальності всієї системи за проблеми окремих господарств. Там, де діяльність є законною, ресурс відтворюється, а користувач виконує встановлені вимоги, держава повинна забезпечити можливість еволюційного переходу до нової моделі.

Пілотування дозволить перевірити нову конструкцію на реальних водоймах, виправити помилки нормативного проєктування і лише після цього поширити її на національний рівень. Саме такий порядок дає можливість провести реформу без руйнування працюючих господарств, втрати інвестицій та створення нової хвилі судових конфліктів.

НЕ ЛІКВІДУВАТИ ЧИННУ СИСТЕМУ – ДІАГНОСТУВАТИ, ОЧИСТИТИ ВІД НЕДОЛІКІВ, МОДЕРНІЗУВАТИ ТА ПОЕТАПНО ПЕРЕВЕСТИ ЇЇ ДО СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ.

13. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Перехід до СТРГ нового покоління неможливий лише шляхом зміни одного підзаконного акта. Чинна модель знаходиться на перетині законодавства про рибне господарство, водні біоресурси, воду, землі водного фонду, охорону довкілля, державний контроль, цифровізацію та простежуваність продукції.

Тому нормативно-правова трансформація має здійснюватися системним пакетом взаємоузгоджених змін – від уточнення базових законодавчих конструкцій до методик, цифрових процедур і майбутньої кодифікації. Такий напрям відповідає чинному операційному плану Стратегії розвитку галузі рибного господарства на 2026–2029 роки, який уже передбачає удосконалення державного регулювання та приведення законодавства у відповідність із законодавством ЄС. (Закон України)

13.1. КАРТА ЗАКОНОДАВЧИХ КОЛІЗІЙ І ПРОГАЛИН

Першим етапом має стати комплексне визначення правових проблем, які сьогодні створюють неоднозначне трактування діяльності СТРГ.

Необхідно систематизувати колізії щодо статусу СТРГ, водойми та земель водного фонду, НБО і Режиму, спеціального використання ВБР, відтворення, контролю, прав користувача та підстав припинення діяльності. Результатом має стати не загальний перелік проблем, а карта «проблема → норма → колізія або прогалина → необхідне правове рішення».

13.2. ЗМІНИ ДО ЗАКОНІВ УКРАЇНИ

На законодавчому рівні необхідно насамперед чітко визначити правову природу СТРГ нового покоління, його місце серед інших форм рибогосподарської діяльності та базові права й обов’язки учасників системи. Чинний Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» уже визначає СТРГ як комплекс заходів, спрямованих на підвищення рибопродуктивності шляхом штучного відтворення, збереження та раціонального використання водних біоресурсів. (Закон України) Саме цю ресурсну природу доцільно розвинути законодавчо.

Зміни мають бути точковими там, де цього достатньо, і системними там, де існує міжгалузева правова колізія.

13.3. АКТИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

На рівні Кабінету Міністрів доцільно визначити загальний порядок функціонування СТРГ нового покоління, взаємодію органів влади, перехідні механізми, цифровий інформаційний обмін та процедури, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Окреме значення матимуть порядок переходу чинних СТРГ до нової моделі, проведення національної інвентаризації та реалізація пілотних проєктів.

Урядове регулювання має забезпечити єдність державної політики, а не дублювати положення законів або деталізувати питання, які належать до компетенції центрального органу виконавчої влади.

13.4. ВІДОМЧЕ НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

На відомчому рівні мають бути врегульовані спеціальні технологічні та процедурні питання: вимоги до НБО, розроблення і коригування Режиму, ресурсного моніторингу, обліку зариблення та вилову, звітності й інших галузевих процедур.

При цьому необхідно відмовитися від надмірної деталізації господарської діяльності там, де результат може бути забезпечений через встановлення чітких ресурсних критеріїв.

Відомчий акт повинен відповідати на питання «як виконати вимогу закону», а не створювати нові права, обов’язки чи обмеження поза межами законодавчих повноважень.

13.5. МЕТОДИКИ ТА СТАНДАРТИ

Для нової системи необхідний єдиний науково-методичний фундамент.

Доцільно розробити стандартизовані вимоги до оцінки стану водних біоресурсів, підготовки НБО, визначення допустимого ресурсного навантаження, планування відтворення, моніторингу та оцінки результативності.

Водночас методики повинні враховувати тип, площу, екологічний стан і ресурсну специфіку водойми. Стандартизація має забезпечувати порівнюваність і перевірюваність даних, а не однаковий шаблон для всіх водойм.

13.6. ЦИФРОВЕ НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Цифрова трансформація СТРГ потребує нормативного визначення складу даних, порядку їх внесення, перевірки, зберігання, обміну та доступу до них.

Необхідно юридично закріпити цифровий паспорт СТРГ, електронне НБО і Режим, облік зариблення та вилову, результати моніторингу і контролю, а також взаємодію відповідних інформаційних ресурсів.

Це безпосередньо відповідає чинному державному курсу: операційний план на 2026-2029 роки передбачає розвиток Єдиної державної електронної системи управління галуззю, переведення звітності й простежуваності у цифровий формат та інформаційний обмін з іншими системами. (Закон України)

13.7. МАЙБУТНІЙ КОДЕКС РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

У довгостроковій перспективі правове регулювання СТРГ доцільно інтегрувати до майбутньої кодифікованої системи законодавства про рибне господарство.

Кодекс має забезпечити взаємозв’язок рибальства, аквакультури, СТРГ, відтворення та охорони ВБР, державного контролю, науки, цифровізації, простежуваності та інших складових галузевої політики.

Тому СТРГ нового покоління доцільно спочатку нормативно відпрацювати й апробувати, а після підтвердження життєздатності моделі — закріпити її як органічну частину єдиної кодифікованої системи, а не створювати для неї ізольований законодавчий масив.

13.8. ЄВРОПЕЙСЬКА СУМІСНІСТЬ

Європейська інтеграція не повинна означати механічного перенесення окремих норм ЄС на українську систему СТРГ. Необхідно забезпечити сумісність базових принципів: сталого управління ресурсами, достовірності даних, простежуваності, контролю, охорони біорізноманіття та наукового забезпечення рішень.

Саме такий підхід уже закладено в державній політиці: операційний план на 2026–2029 роки визначає приведення нормативно-правового регулювання галузі у відповідність із законодавством ЄС і принципами Спільної політики щодо рибальства одним із завдань розвитку галузі. (Закон України)

Україна повинна не копіювати чужу модель СТРГ, якої в ідентичній національній конструкції в ЄС немає, а створити власну правову модель, сумісну з європейськими принципами управління водними біоресурсами.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Нормативно-правова трансформація СТРГ не повинна зводитися до підготовки чергового відомчого порядку. Проблема має міжгалузевий характер, тому її вирішення потребує узгодження законодавчих, урядових, відомчих, методичних та цифрових механізмів.

Водночас реформу доцільно проводити послідовно: спочатку встановити колізії та прогалини, визначити цільову правову модель, апробувати її на пілотних СТРГ і лише після цього остаточно закріплювати нормативну конструкцію. Це особливо важливо, оскільки чинна державна стратегія вже передбачає одночасне реформування законодавства, цифрової системи, простежуваності, наукового забезпечення та управління водними біоресурсами. (Закон України)

Таким чином, нормативна реформа має створити не більшу кількість правил, а цілісний правовий механізм, у якому кожний учасник заздалегідь знає свої права, обов’язки, межі відповідальності та критерії оцінки результату.

МЕТА НОРМАТИВНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ – НЕ НОВИЙ ПОРЯДОК ЗАРАДИ НОВОГО ПОРЯДКУ, А ЄДИНА, НЕСУПЕРЕЧЛИВА І ДОВГОСТРОКОВА ПРАВОВА СИСТЕМА СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ.

 

14. ДОРОЖНЯ КАРТА ТРАНСФОРМАЦІЇ СТРГ НА 2027–2050 РОКИ

Трансформація СТРГ має здійснюватися поетапно – від стабілізації чинної системи та усунення правової невизначеності до повноцінного адаптивного управління живим водним ресурсом. Такий горизонт дозволяє не руйнувати працюючі господарства, перевіряти нові рішення на практиці та узгодити реформу СТРГ із майбутньою Національною програмою відродження та розвитку рибного господарства України на 2027–2050 роки.

Перший етап також логічно синхронізується з чинним операційним планом розвитку галузі на 2026–2029 роки, який уже передбачає нормативну адаптацію до права ЄС, цифровізацію, розвиток наукового забезпечення, відтворення ВБР, удосконалення контролю та збір достовірних даних. (Закон України)

14.1. 2027–2030 – СТАБІЛІЗАЦІЯ

Перший етап має створити правовий та інформаційний фундамент трансформації. Передбачається провести національну інвентаризацію СТРГ, нормативний і ресурсний аудит, сформувати карту правових колізій, визначити перехідний статус діючих користувачів та підготувати нормативну модель СТРГ нового покоління.

Одночасно доцільно відібрати різні за типом водойм пілотні СТРГ, на яких перевірити ресурсний паспорт, нову модель НБО, ресурсно-керований Режим, цифровий облік і ризик-орієнтований контроль. Результат етапу – правова стабілізація системи та апробована модель її трансформації.

14.2. 2031–2035 – ТРАНСФОРМАЦІЯ

На другому етапі апробовані рішення мають бути переведені у нормативну та управлінську практику.

Передбачається запровадження нової правової моделі СТРГ, ресурсних паспортів водойм, модернізованих НБО і Режимів, цифрового обліку зариблення та вилову, моніторингу результативності й механізмів адаптивного коригування.

Діючі СТРГ поетапно приводяться у відповідність до нових вимог без необґрунтованого припинення добросовісної господарської діяльності. Результат етапу – перехід від управління документами до управління ресурсом.

14.3. 2036-2040 – МАСШТАБУВАННЯ

Третій етап передбачає поширення підтвердженої моделі на національний рівень.

Формується повноцінна цифрова мережа СТРГ, розвиваються інвестиційні та фінансові інструменти, переробка, інфраструктура, рибальський туризм і територіальні рибогосподарські кластери.

Держава переходить від підтримки окремих господарств до формування системи економічно життєздатного ресурсного господарювання.

Результат етапу – національна мережа СТРГ нового покоління.

14.4. 2041-2045 – ІНТЕГРАЦІЯ

На четвертому етапі СТРГ інтегруються у ширшу систему управління водоймами, басейнами та територіями.

Ресурсні дані, екологічний моніторинг, прогнозування, рекреаційне використання, інтереси громад і господарська діяльність поєднуються в багатофункціональні моделі управління водоймами.

Основним об’єктом державної політики стає вже не окремий дозвіл чи користувач, а водойма та її ресурсний потенціал у системі басейнового й територіального розвитку.

Результат етапу – інтегроване управління водоймою, ресурсом, економікою та територією.

14.5. 2046-2050 – ЗРІЛА СИСТЕМА

Завершальний етап має забезпечити функціонування СТРГ як повноцінної адаптивної ресурсно-керованої системи.

Наукові, ресурсні, господарські та цифрові дані використовуються для прогнозування стану водойм, визначення допустимого навантаження та своєчасного коригування управлінських рішень.

Національна модель має бути сумісною з європейськими принципами сталого управління водними біоресурсами, простежуваності, наукового забезпечення та контролю. Такий напрям уже закладений у державній політиці на 2026–2029 роки, зокрема щодо гармонізації наукових методів зі стандартами ЄС та інформаційного обміну з європейськими системами. (Закон України)

Результат етапу – зріла система, ефективність якої визначається вимірюваним станом живого ресурсу та створеною суспільною й економічною цінністю.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Дорожня карта 2027-2050 років передбачає не одномоментну реформу, а послідовне нарощування спроможності держави управляти живим водним біоресурсом. Кожний наступний етап повинен розпочинатися на основі оцінки результатів попереднього, що дозволить коригувати рішення до їх загальнонаціонального масштабування.

Водночас період 2027–2030 років має особливе значення: саме в цей час необхідно поєднати вже заплановані державою нормативні, цифрові, наукові та ресурсні зміни з формуванням нової моделі СТРГ. Чинний операційний план прямо передбачає, що до кінця 2030 року Урядові мають бути подані пропозиції щодо подальшого розвитку галузі рибного господарства України. (Закон України).

Саме до цього рубежу доцільно сформувати, апробувати та обґрунтувати СТРГ нового покоління як складову довгострокової державної політики до 2050 року.

2027–2030 – СТАБІЛІЗУВАТИ → 2031–2035 — ТРАНСФОРМУВАТИ → 2036–2040 – МАСШТАБУВАТИ → 2041–2045 – ІНТЕГРУВАТИ → 2046–2050 – ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗРІЛЕ АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСОМ.

 

15. ІНТЕГРАЦІЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

2027-2050

 Трансформація СТРГ не повинна реалізовуватися як відокремлена галузева реформа. СТРГ нового покоління має стати складовою Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України на 2027–2050 роки, пов’язаною з відновленням водних біоресурсів, аквакультурою, рекреаційним рибокористуванням, наукою, цифровізацією, інвестиціями та розвитком територій.

Такий підхід забезпечує наступність із чинною Стратегією розвитку галузі до 2030 року та операційним планом на 2026–2029 роки, які вже поєднують відтворення ВБР, розвиток виробництва, наукове забезпечення, цифровізацію, контроль і європейську інтеграцію. (Закон України)

15.1. МІСЦЕ СТРГ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ

СТРГ нового покоління доцільно визначити як окремий програмний напрям Національної програми, спрямований на ресурсно-кероване використання, відтворення та охорону водних біоресурсів у відповідних рибогосподарських водних об’єктах.

При цьому СТРГ має бути не ізольованою програмою, а одним із вузлів, що поєднує ресурсну, виробничу, екологічну, наукову та територіальну політику держави.

15.2. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ ПРОГРАМОЮ ВІДНОВЛЕННЯ ВБР

СТРГ повинні стати одним із практичних інструментів реалізації державної політики відтворення водних біоресурсів.

Плани зариблення, охорона природного відтворення, відновлення середовища існування та моніторинг популяцій мають узгоджуватися із загальнонаціональними й басейновими цілями відновлення ВБР.

Таким чином, відтворення в СТРГ стає частиною загальнодержавної ресурсної політики, а не лише зобов’язанням окремого користувача.

15.3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З АКВАКУЛЬТУРОЮ

СТРГ та аквакультура мають бути чітко правово розмежовані, але стратегічно взаємопов’язані.

Спільними напрямами можуть бути селекційно-племінна робота, виробництво рибопосадкового матеріалу, корми, ветеринарно-санітарне забезпечення, переробка, логістика, технології та інвестиційна інфраструктура.

Національна програма повинна формувати єдиний виробничо-ресурсний комплекс, зберігаючи правову специфіку кожної моделі господарювання.

15.4. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ РЕКРЕАЦІЙНИМ РИБОКОРИСТУВАННЯМ

На водоймах, де це ресурсно, екологічно та економічно обґрунтовано, СТРГ можуть поєднувати товарне та рекреаційне використання.

Національна система рекреаційного рибокористування повинна визначати загальні принципи доступу та рекреаційного використання, а Режим конкретного СТРГ – допустимі параметри такого використання з урахуванням стану ресурсу.

Це дозволить формувати багатофункціональні водойми, де виробництво, рекреація, туризм і відтворення не конкурують, а взаємно доповнюються.

15.5. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ ЦИФРОВІЗАЦІЄЮ

Цифрова модель СТРГ має бути частиною єдиної цифрової архітектури рибного господарства України.

Ресурсні паспорти, НБО, Режими, зариблення, вилов, моніторинг, контроль та простежуваність повинні формувати взаємопов’язаний масив даних, придатний для державної аналітики та управлінських рішень.

Це відповідає чинному операційному плану на 2026–2029 роки, який передбачає подальший розвиток цифрових інструментів та інформаційних систем у галузі. (Закон України)

15.6. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ НАУКОЮ

СТРГ мають стати частиною єдиної національної системи наукового моніторингу водних біоресурсів.

Накопичені дані НБО, зариблення, вилову та динаміки популяцій повинні використовуватися не лише для управління окремими водоймами, а й для басейнового та загальнодержавного аналізу.

Таким чином формується постійний зв’язок між наукою, фактичними даними та державною політикою, що відповідає стратегічному курсу на посилення наукового забезпечення управління рибним господарством. (Закон України)

15.7. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З ІНВЕСТИЦІЯМИ ТА РОЗВИТКОМ ГРОМАД

СТРГ нового покоління можуть стати осередками локальної рибогосподарської економіки — виробництва, переробки, логістики, рекреації, туризму та сервісних послуг.

Національна програма має забезпечити можливість включення таких проєктів до державних, регіональних, місцевих та інвестиційних механізмів розвитку.

Особливу перспективу має формування територіальних рибогосподарських кластерів, у яких ресурс водойми створює не лише рибну продукцію, а робочі місця, підприємництво, додану вартість і доходи території.

15.8. KPI СТРГ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Результативність СТРГ повинна вимірюватися єдиною системою показників, інтегрованою до KPI Національної програми.

До ключових груп KPI доцільно віднести: стан і відтворення ВБР; обсяги та ефективність зариблення; рибопродуктивність; обсяги законного виробництва; інвестиції; переробку та додану вартість; цифровізацію і простежуваність; рівень порушень; зайнятість; внесок у розвиток громад.

При цьому головним критерієм має бути не виконання окремого формального показника, а позитивна довгострокова динаміка ресурсу разом з економічною та суспільною результативністю його використання.

СИСТЕМНИЙ ВИСНОВОК

Інтеграція СТРГ до Національної програми дозволяє відмовитися від розгляду цієї системи як вузької проблеми окремого виду рибогосподарської діяльності. СТРГ нового покоління стає одним із механізмів досягнення значно ширших державних цілей: відновлення водних біоресурсів, збільшення власного виробництва риби, зниження імпортозалежності, розвитку територій, залучення інвестицій, цифровізації та підвищення спроможності держави управляти природним ресурсом.

Чинна Стратегія до 2030 року та операційний план 2026–2029 років створюють для цього перехідний фундамент. (Закон України) Національна програма 2027–2050 має продовжити цю логіку на довгостроковому горизонті та перетворити трансформацію СТРГ з окремої нормативної ініціативи на складову системної державної політики.

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – НЕ ОКРЕМА РЕФОРМА, А СКЛАДОВА ЄДИНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ: ВОДОЙМА → РЕСУРС → ВІДТВОРЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО → ЕКОНОМІКА → ГРОМАДА → ДЕРЖАВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ.

Принциповою перевагою інтеграції СТРГ до Національної програми має стати перехід від управління окремими господарствами та водоймами до формування єдиної довгострокової державної політики. Це дозволить пов’язати в одному управлінському циклі ресурсний потенціал водойм, відтворення водних біоресурсів, виробництво рибної продукції, наукове забезпечення, цифрові дані, інвестиції та розвиток територій, а також визначити персоніфіковану відповідальність, строки, джерела фінансування і вимірювані результати. Саме така інтеграція дає можливість перетворити СТРГ з окремого механізму спеціального використання водних біоресурсів на повноцінний інструмент реалізації державної політики відновлення та розвитку рибного господарства України до 2050 року.

ВИСНОВКИ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРОПОЗИЦІЇ

Проведений аналіз дає підстави для головного висновку: проблема СТРГ полягає не в самій ідеї спеціального товарного рибного господарства, а в недосконалості сформованої навколо нього правової, наукової та управлінської моделі.

Сам законодавчий зміст СТРГ закладає конструктивну основу — підвищення рибопродуктивності водойми шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, їх збереження та раціонального використання. (Закон України) Отже, завдання держави полягає не в тому, щоб відмовитися від СТРГ, а в тому, щоб перетворити закладений у них ресурсний потенціал на сучасну, правово визначену і вимірювану систему господарювання.

1. ГОЛОВНИЙ ВИСНОВОК

СТРГ мають бути збережені як одна з форм рибогосподарського використання та відтворення водних біоресурсів, але їх чинна модель потребує системної трансформації.

Метою такої трансформації має стати перехід від переважно адміністративно-документарного регулювання до ресурсно-керованої моделі, у центрі якої перебувають водойма, стан живого водного біоресурсу, його відтворення та довгостроковий результат господарювання.

2. НОВИЙ ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Основним об’єктом управління має стати не окремий документ, дозвіл, НБО чи Режим, а живий водний біоресурс у конкретній водоймі та динаміка його стану.

Документи, дозволи, наукові дослідження, цифрові системи та контроль повинні бути інструментами досягнення цього результату.

Це принципово змінює критерій ефективності: держава повинна знати не лише чи виконана процедура, а й що в результаті відбулося з ресурсом.

3. НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР

СТРГ нового покоління потребує нового балансу відповідальності.

Держава забезпечує зрозумілі та стабільні правила.

Наука відповідає за якість, перевірюваність та обґрунтованість рекомендацій.

Користувач відповідає за дотримання встановлених умов, достовірність даних, відтворення та раціональне використання ресурсу.

Контролюючий орган оцінює не лише формальну відповідність документів, а законність діяльності, ризики та фактичний ресурсний результат.

Саме так може бути подолана ситуація, коли недосконалість державного регулювання фактично перекладається на одного учасника системи.

4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРОПОЗИЦІЇ

Для переходу до СТРГ нового покоління пропонується:

1. провести національну інвентаризацію та нормативно-ресурсний аудит СТРГ, визначивши реальний стан системи, її правові колізії, ресурсні проблеми та успішні практики;
2. розробити єдину нормативно-правову модель СТРГ нового покоління, включаючи нові вимоги до НБО, ресурсно-керованого Режиму, прав і гарантій користувача, відтворення ВБР, моніторингу, цифрового обліку та державного контролю;
3. запровадити пілотні СТРГ нового покоління на різних типах водойм, перевірити нову модель у реальних умовах та лише після оцінки результатів переходити до її загальнонаціонального масштабування;
4. інтегрувати трансформацію СТРГ до Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України на 2027–2050 роки, пов’язавши її з відновленням ВБР, аквакультурою, рекреаційним рибокористуванням, наукою, цифровізацією, переробкою, інвестиціями та розвитком громад.

Такий напрям не суперечить чинній державній політиці. Операційний план реалізації Стратегії розвитку галузі рибного господарства на 2026–2029 роки вже орієнтує державу на ефективне управління рибальством, збереження та збільшення чисельності ВБР, цифровізацію й подальше реформування галузі; до 31 грудня 2030 року передбачено підготовку Урядові пропозицій щодо її подальшого розвитку. (Закон України)

5. ЩО НЕОБХІДНО ЗБЕРЕГТИ

Трансформація не повинна руйнувати те, що вже працює.

Добросовісні користувачі, які інвестували у зариблення, охорону, матеріально-технічну базу та підтримання рибопродуктивності водойм, повинні отримати зрозумілий перехідний механізм і можливість привести діяльність у відповідність до нової системи.

Водночас нова модель не повинна консервувати порушення, недостовірні наукові обґрунтування, виснаження ресурсу або використання правової невизначеності у приватних інтересах.

Трансформація означає збереження життєздатного та виправлення системно неправильного.

6. ЯКИМ МАЄ БУТИ СТРГ 2050

До 2050 року СТРГ має перетворитися на сучасну ресурсно-керовану модель, у якій кожна водойма має достовірну ресурсну історію, рішення науки перевіряються фактичним результатом, зариблення та вилов простежуються, державний контроль ґрунтується на ризиках, а господарська діяльність створює достатній економічний стимул для довгострокового відтворення ресурсу.

Ефективність такої системи повинна визначатися не кількістю виданих документів, проведених перевірок чи застосованих санкцій, а станом водних біоресурсів, обсягом легального виробництва, інвестиціями, робочими місцями, доданою вартістю та суспільною користю водойми.

СТРГ нового покоління має стати одним із практичних механізмів післявоєнного відновлення власного рибного виробництва та формування довгострокової ресурсної спроможності держави.

ЗАКЛЮЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Запропонована Концепція не претендує на завершеність нормативного рішення. Вона визначає напрям, принципи та архітектуру трансформації, які мають стати предметом професійного обговорення держави, науки, користувачів, громадськості та інших заінтересованих сторін.

Її завдання – перенести дискусію з питання «залишити чи ліквідувати СТРГ?» у значно продуктивнішу площину:

«Якою має бути сучасна державна модель СТРГ, щоб вона одночасно захищала водні біоресурси, забезпечувала правову визначеність, стимулювала інвестиції та створювала вимірюваний результат для держави?»

Саме відповідь на це питання має стати основою наступного етапу – розроблення нормативно-правового пакета та включення моделі «СТРГ нового покоління» до Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України на 2027-2050 роки.

ФІНАЛЬНА КОНЦЕПТУАЛЬНА ФОРМУЛА

НЕ ЛІКВІДАЦІЯ СТРГ – ТРАНСФОРМАЦІЯ.

НЕ УПРАВЛІННЯ ДОКУМЕНТАМИ – УПРАВЛІННЯ ЖИВИМ РЕСУРСОМ.

НЕ КОНТРОЛЬ ЗАРАДИ КОНТРОЛЮ – ВИМІРЮВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ДЛЯ ВОДОЙМИ, ЛЮДИНИ, ГРОМАДИ І ДЕРЖАВИ.

СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ – ЦЕ ПЕРЕХІД ВІД ПРАВА ВИЛУЧАТИ РЕСУРС ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЙОГО МАЙБУТНЄ.

ДОДАТОК 1

АРХІТЕКТУРА СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Ресурсно-керована модель відтворення, використання та охорони водних біоресурсів

 

СТРГ нового покоління – це цілісна модель господарювання, у якій водойма та її живий водний біоресурс стають центральним об’єктом управління, а наука, Режим, відтворення, господарське використання, цифрові дані та державний контроль утворюють єдиний взаємопов’язаний цикл.

Нова архітектура не заперечує господарське призначення СТРГ. Навпаки, вона має створити умови, за яких економічний інтерес користувача безпосередньо пов’язується зі збереженням рибопродуктивності водойми, відтворенням водних біоресурсів та довгостроковою стабільністю господарювання.

Основою моделі є ресурсний паспорт водойми, який формує вихідну інформаційну базу про екологічний і ресурсний стан водного об’єкта. На його основі здійснюється наукове обґрунтування, визначаються цільові показники стану ресурсу, допустиме навантаження, параметри відтворення та умови використання.

НБО нового покоління повинно виконувати не формальну функцію підготовки документа для отримання Режиму, а бути науковою моделлю управління ресурсом, висновки якої можуть бути перевірені за фактичними результатами господарювання.

Ресурсно-керований Режим, своєю чергою, має поєднати права користувача із конкретними ресурсними зобов’язаннями, визначити параметри використання, відтворення, моніторингу та механізми коригування діяльності залежно від зміни стану водойми.

Відтворення водних біоресурсів у такій системі розглядається не як окремий формальний захід із зариблення, а як постійна функція підтримання та нарощування ресурсного потенціалу водойми, що може включати штучне відтворення, охорону природного відтворення, збереження середовища існування та інші науково обґрунтовані заходи.

Господарське використання повинно здійснюватися в межах допустимого ресурсного навантаження та забезпечувати економічну життєздатність СТРГ. Частина створюваної економічної цінності має повертатися у відтворення, охорону, моніторинг та розвиток ресурсної бази.

Цифровий облік повинен об’єднати інформацію про водойму, НБО, Режим, зариблення, вилов, моніторинг, контроль і результати господарювання в єдину цифрову історію СТРГ. Такий напрям узгоджується з чинним операційним планом реалізації Стратегії розвитку галузі рибного господарства на 2026–2029 роки, який передбачає розвиток Єдиної державної електронної системи, цифрової звітності, простежуваності та інформації про рибогосподарські водні об’єкти. (Закон України)

Державний контроль у цій архітектурі повинен оцінювати не лише правильність документів, а відповідність фактичної діяльності встановленим вимогам та її вплив на ресурс. Результати моніторингу стають підставою для збереження, уточнення або коригування параметрів Режиму.

Таким чином формується замкнений цикл адаптивного управління: кожний наступний управлінський цикл спирається на результати попереднього. Саме така логіка відповідає сучасному державному курсу на стале управління водними біоресурсами, їх відновлення, цифровізацію та підвищення рибопродуктивності водойм. (Закон України)

ПІДСУМКОВА ЛОГІКА

СТРГ нового покоління має поєднати в одному управлінському циклі право користуватися ресурсом і відповідальність за його майбутній стан. Ефективність системи визначається не кількістю документів, дозволів, зариблень або перевірок окремо, а здатністю забезпечувати відтворення водних біоресурсів, стабільну рибопродуктивність, законне виробництво та довгострокову економічну цінність водойми.

НЕ УПРАВЛЯТИ ДОКУМЕНТАМИ ПРО РЕСУРС – УПРАВЛЯТИ САМИМ ЖИВИМ РЕСУРСОМ.

 

ДОДАТОК 2

ВІД ЧИННОЇ МОДЕЛІ СТРГ ДО ДЕРЖАВНОЇ

СИСТЕМИ 2050

Перехідна модель трансформації, масштабування та інтеграції

СТРГ нового покоління

 

Трансформація СТРГ повинна здійснюватися еволюційно, послідовно та без руйнування добросовісно працюючих господарств. Її завдання полягає не у механічній заміні чинних Режимів новими документами, а у поступовому переході до державної системи, в якій правове регулювання, наука, ресурсне управління, господарська діяльність, цифрові дані та контроль працюють на спільний вимірюваний результат.

Перехід має розпочатися не з ліквідації або масового перегляду чинних СТРГ, а з об’єктивного встановлення фактичного стану системи. Держава повинна знати кількість і стан СТРГ, характеристики водойм, правові підстави діяльності, ресурсний потенціал, результати зариблення і вилову, наявні інвестиції, конфлікти та системні ризики.

НАЦІОНАЛЬНА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Першим практичним кроком має стати створення повної картини чинної системи СТРГ. Інвентаризація повинна охопити водойми, користувачів, НБО, Режими, строки їх дії, ресурсні показники, зариблення, вилов, наявні обмеження та інші дані, необхідні для прийняття подальших державних рішень.

НОРМАТИВНИЙ І РЕСУРСНИЙ АУДИТ

На основі інвентаризації необхідно провести два взаємопов’язані види оцінки.

Нормативний аудит має встановити правові прогалини, колізії та перетини режимів води, землі, водойми, водних біоресурсів і господарської діяльності.

Ресурсний аудит має дати відповідь на інше питання – наскільки фактичний стан водних біоресурсів відповідає цілям, параметрам і результатам, передбаченим для конкретного СТРГ.

Саме поєднання цих двох оцінок дозволить відокремити проблеми користувача від проблем самої державної системи регулювання.

ПРАВОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ

За результатами аудиту має бути сформований цілісний нормативно-правовий пакет СТРГ нового покоління: правовий статус, оновлена модель НБО, ресурсний паспорт, ресурсно-керований Режим, правила моніторингу, цифрового обліку, контролю, відповідальності та захисту добросовісного користувача.

Реформа повинна забезпечувати правову безперервність: нові правила запроваджуються із визначеним перехідним періодом та можливістю приведення чинної діяльності у відповідність.

ПІЛОТНІ СТРГ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

До загальнонаціонального впровадження нову модель необхідно перевірити на обмеженій кількості різних за типом водойм.

Пілоти мають показати, чи працюють ресурсний паспорт, нове НБО, ресурсно-керований Режим, цифровий облік, моніторинг та нова модель державного контролю у реальних господарських умовах.

ОЦІНКА ТА КОРИГУВАННЯ

Результати пілотів повинні оцінюватися за заздалегідь визначеними показниками: стан ресурсу, відтворення, рибопродуктивність, законність використання, економічна життєздатність, якість даних, ефективність контролю та адміністративне навантаження.

Виявлені недоліки усуваються до, а не після загальнонаціонального впровадження.

МАСШТАБУВАННЯ

Після підтвердження результативності модель поширюється на систему СТРГ із диференціацією відповідно до типу водойми, ресурсного потенціалу, екологічного стану та характеру господарського використання.

Масштабування має означати не механічну уніфікацію всіх СТРГ, а застосування єдиних державних принципів до різних ресурсних умов.

ІНТЕГРАЦІЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ 2027-2050

СТРГ нового покоління інтегрується до Національної програми відродження та розвитку рибного господарства України на 2027-2050 роки та пов’язується з відновленням ВБР, аквакультурою, рекреаційним рибокористуванням, наукою, цифровізацією, переробкою, інвестиціями й розвитком громад. Це дозволяє перевести трансформацію СТРГ із рівня окремої регуляторної реформи на рівень довгострокової державної політики. Такий напрям має опору в чинній політиці: операційний план на 2026–2029 роки вже передбачає нормативне наближення до права ЄС, відновлення ВБР, розвиток Єдиної державної електронної системи, наукове забезпечення та вдосконалення управління біопотенціалом водойм. Окремо Уряд визначив підготовку до 31 грудня 2030 року пропозицій щодо подальшого розвитку галузі. (Закон України)

KPI ТА ДЕРЖАВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Завершальним елементом переходу має стати система вимірюваних показників. Вона повинна характеризувати не кількість створених документів, а реальну зміну стану системи: відновлення ресурсів, рибопродуктивність, легальне виробництво, інвестиції, цифрову простежуваність, стан водойм, зайнятість та внесок у розвиток громад.

Таким чином формується принципово нова логіка: держава планує не реформу заради реформи, а конкретний ресурсний, економічний, екологічний і суспільний результат до 2050 року.

ПІДСУМКОВА ЛОГІКА

Перехід до СТРГ нового покоління має здійснюватися за принципом «спочатку пізнати систему – потім змінювати її». Інвентаризація та аудит дають державі об’єктивну вихідну картину; правова трансформація створює нові правила; пілоти перевіряють їх життєздатність; оцінка усуває помилки; масштабування формує національну систему; а інтеграція до Національної програми забезпечує довгострокове фінансування, відповідальність і вимірюваний результат.

НЕ ЗРУЙНУВАТИ СИСТЕМУ, ЩО СКЛАЛАСЯ, – ПЕРЕТВОРИТИ ЇЇ НА СИСТЕМУ, ЗДАТНУ ВІДПОВІДАТИ ЗА РЕСУРС І РЕЗУЛЬТАТ ДО 2050 РОКУ.