ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ЩОДО ОБҐРУНТОВАНОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ПЕРЕДАЧІ ДО СФЕРИ УПРАВЛІННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ І ПРИВАТИЗАЦІЇ ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ»

Опубліковано 12.09.2026 at 12.09.2026 автором Мегалодон

3 0

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ

Громадською радою при Держрибагентстві. Протокол

№ 33 від 03 вересня 2026 року

ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК

ЩОДО ОБҐРУНТОВАНОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ПЕРЕДАЧІ ДО СФЕРИ УПРАВЛІННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ І ПРИВАТИЗАЦІЇ ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ»

правова, рибогосподарська, економічна, екологічна, стратегічна та антикорупційна оцінка наслідків вибуття спеціалізованого рибовідтворювального підприємства з державного сектору та доцільності збереження його виробничого потенціалу в системі державного управління рибним господарством України

ВСТУП

Державне підприємство «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» протягом тривалого періоду формувалося і використовувалося як спеціалізована виробнича база рибного господарства держави, призначена для вирощування рибопосадкового матеріалу, утримання племінних і ремонтно-маточних стад, відтворення водних біоресурсів та забезпечення потреб рибогосподарських водних об’єктів України.

За своїм функціональним призначенням підприємство є не лише сукупністю нерухомого майна, земельних, водних та інших активів. Його виробничий комплекс включає систему спеціалізованих ставків різного технологічного призначення, гідротехнічні споруди, виробничу інфраструктуру, маточні та ремонтні стада промислвих риб, технології вирощування, професійний кадровий потенціал та накопичений практичний досвід штучного відтворення водних біоресурсів.

Саме тому питання зміни форми власності такого підприємства не може оцінюватися виключно з позиції управління окремим об’єктом державного майна або отримання одноразового економічного результату від його відчуження. Предметом оцінки має бути також функція, яку держава втрачає або ризикує втратити разом із вибуттям відповідного виробничого комплексу з державного сектору.

При цьому предметом захисту з боку держави має бути не державна форма власності як така і не окреме державне підприємство як самоціль, а гарантована спроможність держави забезпечувати виконання стратегічно необхідної функції з відтворення водних біоресурсів.

Збереження спеціалізованого підприємства у державній власності є лише одним із можливих інструментів забезпечення такої спроможності. Водночас відмова від цього інструменту є належно обґрунтованою лише за умови, якщо до прийняття відповідного рішення встановлено наявність рівноцінної, надійної, економічно обґрунтованої та довгостроково гарантованої альтернативи, здатної забезпечити необхідні державі обсяги, видовий склад, якість, строки та безперервність відтворення водних біоресурсів.

За наявними у розпорядженні розробників матеріалами, наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2022 року № 1190 було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» шляхом продажу на аукціоні з умовами.

Зазначене рішення потребує комплексної оцінки не лише щодо дотримання встановленої законодавством процедури приватизації, але й щодо наявності достатнього галузевого, економічного, рибогосподарського, екологічного та стратегічного обґрунтування попереднього вибуття підприємства із системи управління рибним господарством та подальшого включення його до процесу приватизації.

Особливого значення це питання набуває в умовах істотного скорочення державних виробничих можливостей у сфері штучного відтворення водних біоресурсів, недостатнього виконання планових показників вселення водних ьіоресурсів, відсутності повноцінної системи державного замовлення на вирощування рибопосадкового матеріалу, а також необхідності післявоєнного відновлення рибогосподарського потенціалу рибогосподарських водних об’єктів України. Представлені для експертного дослідження матеріали свідчать про суттєвий розрив між потребами державної системи відтворення водних біоресурсів та фактичними можливостями їх забезпечення.

За наведеними матеріалами, у 2022 році при плановому показнику вселення водних біоресурсів 59,4 млн екземплярів виконання становило лише 10,2 %, а у 2023 році при плані 60,5 млн екземплярів – 17,0 %.

Навіть у наведеній групі областей, території яких були віддалені від безпосередньої зони активних бойових дій, середній рівень виконання відповідних показників, згідно з представленими матеріалами, становив лише 25,1 % у 2022 році та 29,2 % у 2023 році. Водночас обсяги вселення водних біоресурсів користувачами спеціальних товарних рибних господарств у 2022-2025 роках обчислювалися мільйонами (до 9 млн.) екземплярів щороку, що додатково підтверджує системну потребу галузі у стабільному виробництві якісного рибопосадкового матеріалу.

Окремої уваги потребує Кременчуцьке водосховище площею близько 225 тис. га – один із найбільших внутрішніх рибогосподарських водних об’єктів України.

Масштаб такого водного об’єкта об’єктивно потребує довгострокової системи відтворення водних біоресурсів, науково обґрунтованого формування структури іхтіофауни та наявності відповідної виробничої бази для вирощування необхідних обсягів рибопосадкового матеріалу.

Матеріали, надані для підготовки цього Висновку, вказують на історично важливу роль Іркліївського риборозплідника у забезпеченні відповідних потреб Кременчуцького водосховища та інших рибогосподарських водних об’єктів.

При цьому у 2025 році держава була змушена спрямовувати окремі фінансові ресурси на закупівлю та вселення рибопосадкового матеріалу.

Зокрема, за представленою інформацією, протягом 2025 року за рахунок коштів, отриманих у результаті підвищення стартової ціни на аукціонах із продажу прав на промисловий вилов водних біоресурсів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 575, здійснювалося зариблення Дністровського лиману, Кременчуцького та Канівського водосховищ.

Таким чином, виникає принципове питання державної політики:

чи є економічно, рибогосподарськи та стратегічно виправданим вибуття з державного сектору спеціалізованої виробничої бази з вирощування рибопосадкового матеріалу в умовах, коли сама держава одночасно має постійну потребу у такому матеріалі та витрачає фінансові ресурси на здійснення заходів із відтворення водних біоресурсів?

Не менш важливим є питання наявності альтернативи.

Перед прийняттям рішення, здатного призвести до втрати державного контролю над спеціалізованим рибовідтворювальним комплексом, мала бути належним чином оцінена спроможність інших державних підприємств та установ забезпечити аналогічні види, обсяги, технологічні цикли та географію постачання рибопосадкового матеріалу.

Сам факт існування інших державних рибовідтворювальних установ не може автоматично свідчити про взаємозамінність їхніх виробничих функцій. Зокрема, діяльність спеціалізованого форелевого заводу, орієнтованого на відтворення струмкової форелі, дунайського лосося, європейського харіуса та інших відповідних видів, функціонально не тотожна масштабному ставковому вирощуванню коропових і рослиноїдних видів риб для зариблення великих рівнинних водосховищ.

Отже, ключовим для оцінки приватизаційного рішення є не формальна відповідь на питання, чи залишаються в держави інші рибовідтворювальні об’єкти, а відповідь на питання, чи залишається після вибуття Іркліївського риборозплідника достатня державна виробнича спроможність виконувати саме ті функції та в тих масштабах, для яких створювався і використовувався цей комплекс.

Дослідження потребує і стратегічний аспект проблеми.

В умовах воєнних втрат, руйнування та деградації водних екосистем, скорочення доступної ресурсної бази, необхідності майбутнього відновлення водойм, розвитку аквакультури, зміцнення продовольчої безпеки та зменшення імпортозалежності України державні рибовідтворювальні потужності можуть набувати не меншого, а більшого стратегічного значення, ніж вони мали на момент прийняття рішення про приватизацію у 2022 році.

Тому оцінювати доцільність збереження Іркліївського риборозплідника необхідно не лише за показниками його діяльності в окремому попередньому році, а й через призму майбутньої потреби держави у власній інфраструктурі відтворення водних біоресурсів на горизонті 10-25 років.

З огляду на викладене, Громадська рада при Держрибагентстві вважає необхідним встановити, чи було перед прийняттям відповідних управлінських рішень проведено належне комплексне дослідження їхніх довгострокових наслідків для рибного господарства України та чи було доведено, що приватизація підприємства створює для держави більший суспільний та економічний ефект, ніж його збереження, модернізація та подальше використання за цільовим призначенням.

СТАТУС, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА МЕЖІ ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВОГО ВИСНОВКУ

Цей Експертно-правовий висновок підготовлено Громадською радою при Державному агентстві України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у межах здійснення громадсько-експертної, консультативної та дорадчої діяльності з питань формування і реалізації державної політики у сфері рибного господарства.

Висновок містить громадсько-експертну оцінку обставин, управлінських рішень та можливих наслідків передачі до сфери управління Фонду державного майна України і приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з позицій законності та належності управлінських процедур, економічної доцільності, рибогосподарських, екологічних, стратегічних інтересів держави, забезпечення продовольчої безпеки та ефективного управління державним майном.

Громадська рада не здійснює функцій органу досудового розслідування, прокуратури або суду, не встановлює наявності чи відсутності складу правопорушення, вини конкретних посадових осіб та не підміняє собою компетентні державні органи при вирішенні питань, віднесених законом до їх виключних повноважень.

Водночас зазначене не обмежує право та суспільну функцію Громадської ради аналізувати наявні матеріали, виявляти обставини, що можуть свідчити про ризики для державних і суспільних інтересів, ставити питання щодо обґрунтованості та доцільності управлінських рішень, формулювати власну експертну позицію, звертати увагу органів державної влади на встановлені в ході громадсько-експертного аналізу факти та суперечності, а також рекомендувати їх перевірку, перегляд або додаткову оцінку компетентними органами.

Тому правові оцінки, сформульовані у цьому Висновку, слід розглядати не як встановлення юридичних фактів, вини чи протиправності в процесуальному значенні, а як аргументовану громадсько-експертну позицію щодо відповідності досліджуваних рішень принципам належного державного управління, економічної обґрунтованості, стратегічної доцільності та захисту довгострокових інтересів держави Україна.

У випадках, коли виявлені обставини потребують спеціальної правової, контрольної, аудиторської, антикорупційної, правоохоронної або судової оцінки, Громадська рада виходить із того, що остаточне встановлення відповідних юридично значущих фактів належить до компетенції уповноважених державних органів.

Предметом цього Висновку є не встановлення чиєїсь вини і не захист державної форми власності як самоцілі, а захист державного інтересу – гарантованої спроможності України забезпечувати відтворення водних біоресурсів.

У цьому контексті оцінюється, чи є вибуття спеціалізованого рибовідтворювального комплексу з державного сектору належно обґрунтованим, економічно виправданим і стратегічно доцільним та чи забезпечена державі рівноцінна і довгостроково гарантована альтернатива виконання відповідної функції.

ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВОЇ ОЦІНКИ

Підставою для підготовки цього Експертно-правового висновку стали матеріали щодо передачі ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» до сфери управління Фонду державного майна України та прийняття рішення про приватизацію його єдиного майнового комплексу, а також звернення Комітету з питань протидії корупції Громадської ради щодо необхідності комплексного дослідження зазначеного питання.

Необхідність такого дослідження обумовлена тим, що рішення щодо державного підприємства, яке виконує або потенційно здатне виконувати функцію забезпечення відтворення водних біоресурсів, виходить за межі звичайного управління державним майном.

У цьому випадку одночасно зачіпаються:

державна політика у сфері рибного господарства;

відтворення водних біоресурсів;

рибогосподарська експлуатація великих водосховищ;

аквакультура та селекційно-племінна робота;

екологічний стан водних об’єктів;

продовольча безпека;

економічна діяльність підприємств промислового рибальства;

зайнятість населення;

збереження спеціалізованої державної інфраструктури;

ефективність використання державного майна;

трудові права, зайнятість та соціально-економічні інтереси трудового колективу підприємства;

довгострокові фінансові інтереси держави.

Саме сукупність цих факторів вимагає оцінювати відповідне рішення не за принципом «державне підприємство – об’єкт приватизації», а за значно ширшою моделлю:

ДЕРЖАВНИЙ АКТИВ → ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ → РИБОПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ → ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ПРОДУКТИВНІСТЬ ВОДОЙМ → ПРОМИСЛОВЕ РИБАЛЬСТВО → ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА → ДОВГОСТРОКОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС, СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНИЙ ЧИННИК

Отже, визначальним критерієм є не форма власності виробника, а гарантованість, безперервність, економічна ефективність та стратегічна надійність виконання необхідної державі функції.

ВИХІДНА ЕКСПЕРТНА ГІПОТЕЗА ЩОДО НЕДОЦІЛЬНОСТІ ПРИВАТИЗАЦІЇ

На початковому етапі дослідження сукупність наданих матеріалів дає підстави сформулювати експертну гіпотезу про те, що рішення щодо передачі та подальшої приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» могло бути прийняте без достатнього врахування довгострокового галузевого та стратегічного значення підприємства для державної системи відтворення водних біоресурсів.

Ця гіпотеза не є наперед встановленим висновком про неправомірність відповідних рішень і підлягає перевірці на підставі офіційних документів, нормативно-правових актів, фінансово-економічних показників та матеріалів компетентних органів.

Водночас для її перевірки принципове значення має встановлення таких обставин:

по-перше, хто, коли, на якій правовій підставі та за чиєю ініціативою приймав рішення щодо передачі підприємства до сфери управління Фонду державного майна України;

по-друге, якими документами було обґрунтовано доцільність виведення спеціалізованого рибогосподарського підприємства із системи галузевого державного управління;

по-третє, чи проводилася перед прийняттям рішення оцінка потреб держави у рибопосадковому матеріалі та прогноз таких потреб на середньо- і довгострокову перспективу;

по-четверте, чи оцінювалися наслідки для зариблення Кременчуцького водосховища та інших рибогосподарських водних об’єктів;

по-п’яте, чи існували та існують альтернативні державні виробничі потужності, здатні повноцінно замістити Іркліївський риборозплідник за видовою спеціалізацією, технологічними можливостями та потенційними обсягами виробництва;

по-шосте, чи здійснювалося порівняння двох альтернативних сценаріїв — «ПРИВАТИЗАЦІЯ» та «ЗБЕРЕЖЕННЯ У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ + МОДЕРНІЗАЦІЯ + ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ»;

по-сьоме, чи була визначена економічна вартість втрати державою відповідної виробничої спроможності та майбутніх витрат на закупівлю рибопосадкового матеріалу в інших виробників;

по-восьме, чи були належним чином враховані екологічні, соціальні, продовольчі та інші суспільно значимі наслідки такого рішення;

по-дев’яте, чи містили умови приватизації достатні та юридично дієві гарантії збереження профілю підприємства, його ставкового фонду, гідротехнічної інфраструктури, маточних стад, кадрового потенціалу та виробництва рибопосадкового матеріалу;

по-десяте, чи відповідає продовження приватизаційного процесу у сучасних умовах стратегічним потребам післявоєнного відновлення рибного господарства України.

До отримання документально підтверджених відповідей на зазначені питання твердження про економічну та галузеву доцільність остаточного вибуття Іркліївського риборозплідника з державного сектору не може вважатися достатньо обґрунтованим лише самим фактом включення його до приватизаційного процесу.

Саме встановлення цих обставин становить вихідну основу подальшої правової, економічної, рибогосподарської, екологічної та антикорупційної частин цього Експертно-правового висновку.

«Де документально підтверджено, що держава перед прийняттям рішення порахувала, чого саме вона позбавляється і чим замінить цю виробничу функцію?».

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ХРОНОЛОГІЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО ДП «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ»

3.1. Вихідний правовий та господарський статус підприємства

Державне підприємство «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» (код ЄДРПОУ 21353501) створювалося та функціонувало як спеціалізоване державне рибогосподарське підприємство, виробнича діяльність якого безпосередньо пов’язана з вирощуванням рибопосадкового матеріалу, утриманням і відтворенням племінних та ремонтно-маточних стад, вирощуванням товарної риби та забезпеченням потреб рибогосподарських водних об’єктів.

До початку процедур, пов’язаних із приватизацією, підприємство перебувало у сфері галузевого державного управління у системі органів, відповідальних за реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

З огляду на характер виробничої діяльності підприємства, його майновий комплекс необхідно розглядати не лише як сукупність об’єктів нерухомого та рухомого майна, а як цілісну спеціалізовану виробничо-технологічну систему, функціонування якої забезпечується взаємопов’язаним використанням земельних ділянок, ставкового фонду, гідротехнічних споруд, виробничих приміщень, обладнання, інженерної інфраструктури, біологічних активів, племінних і ремонтно-маточних стад, технологій вирощування та кадрового потенціалу.

За офіційною інформацією Фонду державного майна України, підприємство має 55 ставків різного призначення із загальною площею водної поверхні 1 157,3 га, з яких 797 га можуть бути використані для вирощування товарної риби. Підприємству також надано право постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, предметом подальших управлінських рішень фактично став не звичайний окремий об’єкт державної нерухомості, а діючий спеціалізований рибогосподарський виробничий комплекс.

3.2. Включення єдиного майнового комплексу підприємства до переліку об’єктів малої приватизації

Відповідно до документів Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» був включений до системи об’єктів малої приватизації.

При цьому для належної правової оцінки принципове значення має встановлення не лише самого факту включення підприємства до відповідного переліку, але й:

ініціатора такого включення;

документів, якими обґрунтовувалася необхідність приватизації;

позиції органу галузевого управління підприємством;

наявності галузевого висновку щодо наслідків вибуття підприємства з державного сектору;

наявності економічного та техніко-економічного обґрунтування;

оцінки потреб держави у виробництві рибопосадкового матеріалу;

аналізу альтернатив подальшого використання підприємства;

оцінки можливості його модернізації та підвищення ефективності без зміни форми власності.

Зазначені обставини мають істотне значення для визначення того, чи приймалося рішення про приватизацію з урахуванням не лише майнових показників підприємства, а й його функціонального значення для державної політики у сфері відтворення водних біоресурсів.

3.3. Наказ Фонду державного майна України від 13 жовтня 2022 року № 1190

13 жовтня 2022 року Фондом державного майна України видано наказ № 1190 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства “Іркліївський розплідник рослиноїдних риб” (код за ЄДРПОУ 21353501)».

Відповідно до зазначеного наказу було:

прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства;

визначено спосіб приватизації – продаж на аукціоні з умовами;

доручено забезпечити утворення аукціонної комісії;

передбачено здійснення заходів щодо прийняття функцій з управління майном єдиного майнового комплексу підприємства до сфери управління Фонду державного майна України у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зміст наказу № 1190 має принципове значення для відновлення юридичної послідовності подій.

З нього випливає, що станом на дату видання наказу питання приватизації та питання прийняття функцій з управління майном підприємства Фондом державного майна України були елементами одного приватизаційного процесу, однак являли собою юридично окремі управлінські дії.

У зв’язку з цим у межах цього Експертно-правового висновку підлягають окремому дослідженню:

РІШЕННЯ ПРО ВКЛЮЧЕННЯ ДО ПРИВАТИЗАЦІЙНОГО ПЕРЕЛІКУ → РІШЕННЯ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ → ПРИЙНЯТТЯ ФУНКЦІЙ З УПРАВЛІННЯ → ПІДГОТОВКА ОБ’ЄКТА ДО ПРОДАЖУ → АУКЦІОН

3.4. Прийняття підприємства до сфери управління Фонду державного майна України

Наступним юридично значимим етапом стало прийняття єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» до сфери управління Фонду державного майна України.

За даними офіційної системи обліку публічної інформації ФДМУ, 5 грудня 2022 року Фондом видано наказ № 1499 «Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу державного підприємства “Іркліївський розплідник рослиноїдних риб” (код за ЄДРПОУ 21353501)».

Ця обставина є принципово важливою.

Вона свідчить про необхідність юридично розмежовувати:

1) рішення щодо приватизації підприємства;

2) рішення та процедури щодо зміни суб’єкта управління відповідним державним майном.

Відповідно, предметом подальшого правового аналізу має бути не лише правомірність приватизаційних процедур у вузькому розумінні, а й встановлення правових та фактичних підстав зміни галузевого управління підприємством.

Особливої оцінки потребує питання, чи здійснювався перед передачею підприємства аналіз наслідків втрати галузевим органом управління безпосереднього контролю над відповідною спеціалізованою виробничою базою.

3.5. Подальше оформлення приватизаційної процедури у 2023 році

Згідно з актуальною офіційною інформацією Фонду державного майна України, об’єкт приватизації пов’язується також із наказом ФДМУ від 27 січня 2023 року № 140 про внесення змін до переліків об’єктів малої приватизації.

22 лютого 2023 року Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Черкаській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях прийнято наказ № 0084-О про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб».

Таким чином, приватизаційний процес щодо підприємства не обмежувався одним наказом Фонду від 13 жовтня 2022 року № 1190, а отримав подальше організаційно-правове оформлення на рівні відповідного регіонального відділення ФДМУ.

Це означає, що юридична оцінка має охоплювати весь комплекс взаємопов’язаних рішень, а не один окремо взятий адміністративний акт.

3.6. Фактичне продовження господарської діяльності підприємства після передачі до сфери управління ФДМУ

Передача підприємства до сфери управління Фонду державного майна України та започаткування приватизаційних процедур не припинили його господарської діяльності.

Навпаки, офіційні матеріали Фонду державного майна України підтверджують, що підприємство продовжувало функціонувати як діючий виробничий комплекс.

Фонд державного майна України публічно характеризував підприємство як таке, що активно працює та має потенціал для розвитку, звертав увагу на можливості регіональних програм зариблення водойм, необхідність ремонту та модернізації виробничих потужностей, а також впровадження заходів з енергоефективності.

Окремо Фондом зазначалося, що підприємство виконує соціальну та екологічну функції, а чисельність його колективу становить близько 70 осіб.

Крім того, наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2025 року № 186 було затверджено Лист очікувань власника ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» на 2025 рік.

Наведені обставини мають істотне значення для експертної оцінки, оскільки свідчать, що після прийняття приватизаційних рішень підприємство не втратило автоматично свого виробничого та господарського призначення і продовжувало розглядатися самим органом управління як функціонуюче державне підприємство.

3.7. Сучасний стан приватизаційного процесу

Станом на час підготовки цього Експертно-правового висновку на офіційному інформаційному ресурсі Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» має статус «готується», із зазначенням очікування аукціону.

Відповідальним за підготовку об’єкта визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Отже, за доступною офіційною інформацією, станом на дату підготовки цього Висновку відсутні підстави констатувати завершення приватизації єдиного майнового комплексу підприємства.

Ця обставина має принципове значення, оскільки питання щодо доцільності подальшого перебування підприємства у приватизаційному процесі та можливого перегляду відповідних державних рішень зберігає практичну актуальність.

3.8. Судове оскарження рішень щодо приватизації у 2026 році

Під час підготовки цього Експертно-правового висновку встановлено обставину, яка має істотне юридичне значення для оцінки приватизаційного процесу.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Позовні вимоги, зокрема, стосуються:

визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України від 4 січня 2022 року № 1 у відповідній частині, з урахуванням внесених до нього змін, щодо включення єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» до переліку об’єктів малої приватизації;

визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України від 22 лютого 2023 року № 0084-О про прийняття рішення щодо приватизації єдиного майнового комплексу підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/7290/26.

ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 6 серпня 2026 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Принципове правове застереження

Сам факт пред’явлення прокурором позову та відкриття судового провадження не є доказом незаконності оскаржуваних рішень та не означає їх скасування.

До набрання законної сили відповідним судовим рішенням питання правомірності оскаржуваних актів повинно розглядатися як предмет незавершеного судового спору.

Водночас факт звернення прокурора в інтересах держави та прийняття відповідного позову судом до розгляду підтверджує наявність юридичного спору щодо рішень, які становлять основу приватизаційного процесу, та об’єктивно посилює необхідність їх комплексної експертно-правової оцінки.

3.9. Попередньо встановлена хронологія

На підставі досліджених на цьому етапі офіційних документів попередня хронологія має такий вигляд:

ДП «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ» – ГАЛУЗЕВА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ – ВКЛЮЧЕННЯ ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ДО ПРИВАТИЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ – 13.10.2022 — НАКАЗ ФДМУ № 1190 – рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні з умовами та започаткування заходів щодо прийняття функцій з управління майном – 05.12.2022 — НАКАЗ ФДМУ № 1499 – прийняття єдиного майнового комплексу до сфери управління Фонду державного майна України – 27.01.2023 — НАКАЗ ФДМУ № 140 – зміни до переліків об’єктів малої приватизації – 22.02.2023 — НАКАЗ РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФДМУ № 0084-О – рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу – 2023–2025 — ПРОДОВЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА – 06.02.2025 — НАКАЗ ФДМУ № 186 – затвердження Листа очікувань власника підприємства на 2025 рік – 2026 – СУДОВЕ ОСКАРЖЕННЯ ПРИВАТИЗАЦІЙНИХ РІШЕНЬ – 30.06.2026 – ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ № 910/7290/26 – 06.08.2026 -— ПРИЗНАЧЕННЯ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ПО СУТІ – СТАНОМ НА ДАТУ ПІДГОТОВКИ ВИСНОВКУ – ПРИВАТИЗАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС НЕ ЗАВЕРШЕНИЙ ЗА ДОСТУПНОЮ ОФІЦІЙНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

3.10. Обставини, що потребують документального встановлення

Для формування остаточного Експертно-правового висновку необхідно витребувати та дослідити повний пакет первинних документів, що передували передачі підприємства та прийняттю рішень щодо його приватизації.

Зокрема, необхідно встановити:

Хто був безпосереднім ініціатором передачі та приватизації підприємства?
Яким документом була оформлена відповідна ініціатива?
Якою була офіційна позиція Держрибагентства та відповідного центрального органу виконавчої влади щодо доцільності передачі підприємства?
Чи проводився галузевий аналіз наслідків вибуття підприємства із системи державного управління рибним господарством?
Чи існувало техніко-економічне обґрунтування приватизації?
Чи проводилася оцінка економічної ефективності альтернативного сценарію — збереження підприємства у державній власності, його модернізації та використання для виконання державних програм відтворення водних біоресурсів?
Чи визначалися державні підприємства або установи, здатні після приватизації компенсувати виробничі можливості Іркліївського риборозплідника?
Чи здійснювався прогноз наслідків приватизації для зариблення Кременчуцького водосховища та інших великих рибогосподарських водних об’єктів?
Чи оцінювалася потреба держави у рибопосадковому матеріалі на середньо- та довгострокову перспективу?
Чи оцінювалася вартість відновлення аналогічної державної виробничої бази у разі виникнення такої необхідності в майбутньому?
Яким був фактичний фінансово-економічний стан підприємства на момент ініціювання приватизації та якою є його динаміка після передачі до сфери управління ФДМУ?
Чи проводилася незалежна оцінка не лише вартості активів, а й виробничого, біологічного, технологічного та стратегічного потенціалу підприємства?
Які конкретні умови планувалося встановити для покупця щодо збереження профілю діяльності, ставкового фонду, гідротехнічних споруд, біологічних активів, трудового колективу та виробництва рибопосадкового матеріалу?
Які рішення та документи стали підставою для звернення Черкаської обласної прокуратури до суду в інтересах держави?

Відсутність у матеріалах приватизаційної справи належних відповідей на зазначені питання, якщо така відсутність буде документально підтверджена, матиме істотне значення для подальшої оцінки обґрунтованості, пропорційності та відповідності державним інтересам прийнятих управлінських рішень.

3.11. Проміжний експертний висновок щодо встановлених фактичних обставин

Проведене на цьому етапі дослідження дозволяє встановити, що приватизація ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» є не одноразовим рішенням, а послідовністю взаємопов’язаних управлінських та організаційно-правових дій, які розпочалися з включення єдиного майнового комплексу до приватизаційного процесу, продовжилися прийняттям рішення про приватизацію, передачею функцій управління Фонду державного майна України та подальшими рішеннями його регіонального відділення.

Водночас після передачі до сфери управління ФДМУ підприємство продовжило господарську діяльність, зберегло значний спеціалізований ставковий комплекс, трудовий колектив та виробничий потенціал, а самим Фондом державного майна України характеризувалося як діюче підприємство, що має потенціал розвитку та виконує соціальні й екологічні функції.

Крім того, у 2026 році правомірність частини рішень, що становлять правову основу приватизаційного процесу, стала предметом судового оскарження за позовом прокурора, поданим в інтересах держави.

Сукупність зазначених обставин об’єктивно потребує встановлення того, чи існувала на момент прийняття рішення про приватизацію та чи існує станом на сьогодні перевага суспільного і державного інтересу від приватизації підприємства над суспільним і державним інтересом від його збереження, модернізації та використання як складової національної системи відтворення водних біоресурсів.

До завершення відповідного документального, економічного та правового дослідження твердження про безальтернативність або безумовну доцільність приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» не може розглядатися як належним чином доведене. Сам ФДМУ після прийняття підприємства до своєї сфери управління характеризував його як діюче підприємство з потенціалом розвитку, яке виконує соціальну й екологічну функції; у 2025 році Фонд навіть затвердив для нього «Лист очікувань власника». (

І ще важливіше: офіційна сторінка приватизації зараз показує об’єкт зі статусом «готується» / «очікується аукціон», а також фіксує наказ регіонального відділення від 22.02.2023 № 0084-О і зміни до нього від 01.08.2025.

ПРАВОВА ОЦІНКА ПЕРЕДАЧІ ПІДПРИЄМСТВА ДО СФЕРИ УПРАВЛІННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО ЙОГО ПРИВАТИЗАЦІЮ

4.1. Предмет і межі правової оцінки

Правова оцінка передачі ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» до сфери управління Фонду державного майна України та прийняття рішень щодо приватизації його єдиного майнового комплексу здійснюється Громадською радою як складова комплексної громадсько-експертної оцінки відповідних управлінських рішень та їх наслідків для державного і суспільного інтересу.

Для належного розуміння правової природи приватизаційного процесу необхідно розмежовувати його окремі юридично значимі етапи:

ІНІЦІЮВАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ → ВКЛЮЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ДО ПЕРЕЛІКУ ОБ’ЄКТІВ МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ → ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ → ПЕРЕДАЧА ФУНКЦІЙ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДО ФДМУ → ПІДГОТОВКА ОБ’ЄКТА ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ → ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБУ ТА УМОВ ПРОДАЖУ → ПРОВЕДЕННЯ АУКЦІОНУ → ПЕРЕХІД ПРАВА ВЛАСНОСТІ АБО ПРИПИНЕННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Кожний із зазначених етапів має власні правові підстави, компетенційні межі, процедурні вимоги та юридичні наслідки.

Тому наявність у відповідного державного органу формальних повноважень на прийняття певного рішення сама по собі не вичерпує питання належності всього процесу. Значення мають також правові підстави, процедура, фактичне обґрунтування, правовий режим об’єкта та наслідки прийнятого рішення для державного інтересу.

Основоположним конституційним орієнтиром такої оцінки є частина друга статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це Громадська рада виходить із необхідності оцінювати відповідні управлінські рішення за такою логікою:

ПРАВОВА ПІДСТАВА → КОМПЕТЕНТНИЙ ОРГАН → НАЛЕЖНА ПРОЦЕДУРА → ФАКТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ → ВІДПОВІДНІСТЬ МЕТІ ЗАКОНУ → НАСЛІДКИ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО ІНТЕРЕСУ

4.2. Нормативно-правова база проведення оцінки

Правова оцінка здійснюється насамперед на підставі:

Конституції України;

Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»;

Закону України «Про Фонд державного майна України»;

законодавства у сфері управління об’єктами державної власності;

законодавства, що регулює передачу об’єктів державної власності;

законодавства у сфері рибного господарства, аквакультури та охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;

актів Кабінету Міністрів України;

нормативних актів Фонду державного майна України;

актів відповідного уповноваженого органу управління;

інших нормативно-правових актів, чинних на дату прийняття кожного з досліджуваних рішень.

При цьому оцінка актів, прийнятих у 2022–2023 роках, має здійснюватися насамперед з урахуванням редакцій законодавства, чинних на момент їх прийняття.

Норми, прийняті або істотно змінені пізніше, можуть враховуватися при оцінці сучасного стану приватизаційного процесу, можливості його продовження або припинення, але не повинні автоматично використовуватися як критерій оцінки дій, вчинених до набрання такими нормами чинності.

4.3. Компетенція Фонду державного майна України у сфері приватизації

Фонд державного майна України відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України» є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який реалізує державну політику у сфері приватизації, використання та відчуження державного майна і здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» відносить єдині майнові комплекси державних підприємств, які не відповідають критеріям об’єктів великої приватизації, до об’єктів малої приватизації.

Переліки об’єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. Законодавством також передбачена можливість продажу об’єктів приватизації на аукціоні, у тому числі на аукціоні з умовами.

Таким чином, у загальному нормативному розумінні Фонд державного майна України наділений законодавчими повноваженнями щодо організації малої приватизації державного майна та прийняття передбачених законом рішень у межах приватизаційної процедури.

Водночас наявність загальної компетенції у сфері приватизації не виключає необхідності оцінки правових і фактичних підстав кожного конкретного рішення.

Для такої оцінки істотне значення мають:

належність об’єкта до майна, яке може бути приватизоване;

правові підстави його включення до відповідного переліку;

дотримання передбаченої законодавством процедури;

наявність необхідних погоджень і документів;

повнота встановлення фактичних обставин;

дотримання встановлених законом обмежень;

наявність або відсутність передбачених законом підстав для припинення приватизаційної процедури.

4.4. Правове значення включення підприємства до переліку об’єктів малої приватизації

Відповідно до статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціаторами приватизації можуть виступати органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб’єкти управління об’єктами державної чи комунальної власності або покупці, а перелік об’єктів малої приватизації державної власності затверджується Фондом державного майна України.

З позиції Громадської ради належна оцінка обґрунтованості включення Іркліївського риборозплідника до приватизаційного процесу потребує розуміння не лише змісту кінцевого акта, а й усього механізму виникнення відповідної приватизаційної ініціативи.

У зв’язку з цим потребують з’ясування та документального підтвердження:

хто був ініціатором приватизації;

коли була сформована відповідна пропозиція;

якими документами вона оформлювалася;

які аргументи наводилися на користь приватизації;

яка інформація про фінансовий, виробничий та майновий стан підприємства подавалася;

чи містили матеріали оцінку його галузевого значення;

якою була позиція уповноваженого органу управління;

чи розглядалися альтернативні способи подальшого використання підприємства.

Особливе значення має наказ ФДМУ від 4 січня 2022 року № 1 про затвердження переліків об’єктів малої приватизації та подальші зміни до нього, оскільки правомірність включення Іркліївського риборозплідника до відповідного переліку є одним із питань, порушених у судовій справі № 910/7290/26.

4.5. Правова оцінка наказу ФДМУ від 13 жовтня 2022 року № 1190

Наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2022 року № 1190 було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» та визначено спосіб приватизації — продаж на аукціоні з умовами.

Цим же наказом було передбачено утворення аукціонної комісії та здійснення заходів щодо прийняття функцій з управління майном підприємства до сфери управління ФДМУ у встановленому законодавством порядку.

З формально-компетенційної точки зору наказ виданий органом, наділеним законодавчими повноваженнями у сфері приватизації.

Водночас для громадсько-експертної оцінки принципове значення має не лише компетенція органу на видання відповідного наказу, а й достатність юридичних та фактичних передумов для його прийняття.

На думку Громадської ради, додаткового з’ясування та документального підтвердження потребують питання:

чи були належні правові підстави для перебування підприємства у переліку об’єктів малої приватизації на момент прийняття відповідного рішення;

чи були дотримані передбачені законодавством вимоги щодо підготовки та передачі об’єкта;

чи існували законодавчі обмеження щодо приватизації окремих складових майнового комплексу;

чи була належним чином визначена структура єдиного майнового комплексу;

чи був визначений правовий режим земельних ділянок, водних об’єктів, гідротехнічних споруд та іншого майна;

чи були ідентифіковані об’єкти та права зі спеціальним правовим режимом;

чи були визначені функціональні, екологічні та соціальні умови, які мають забезпечуватися після приватизації.

Таким чином, наказ № 1190 не може оцінюватися ізольовано від попередніх управлінських рішень, документів та фактичних обставин, які становили правову і фактичну основу його прийняття.

4.6. Передача функцій з управління підприємством до ФДМУ

Прийняття рішення про приватизацію та передача функцій з управління державним підприємством є взаємопов’язаними, однак юридично не тотожними діями.

Передача державного підприємства або відповідних функцій управління від одного державного суб’єкта управління до іншого має здійснюватися у порядку, визначеному законодавством.

Законодавство про передачу об’єктів державної власності передбачає відповідні погоджувальні та документальні механізми передачі державних підприємств і майнових комплексів. Для передачі підприємства законодавством передбачалося подання документів щодо його правового та фінансового стану, а у визначених випадках — бізнес-плану або економічного обґрунтування ефективного використання майна та відповідності функціонального призначення об’єкта завданням органу, до сфери управління якого воно передається.

Саме цей аспект, на думку Громадської ради, має особливе значення для Іркліївського риборозплідника.

Потребують з’ясування та документального підтвердження:

який саме правовий механізм було застосовано для зміни суб’єкта управління;

хто ініціював передачу;

хто її погоджував;

якими документами передача обґрунтовувалася;

чи складалося відповідне економічне обґрунтування;

чи оцінювалася відповідність передачі довгостроковим інтересам рибного господарства;

чи визначалися наслідки вибуття спеціалізованого рибовідтворювального комплексу з безпосереднього управління галузевого органу.

За відсутності повного комплексу відповідних документів Громадська рада вважає передчасним надавати категоричну оцінку законності чи незаконності самої передачі.

Водночас відсутність належного правового, економічного або галузевого обґрунтування, якщо така обставина буде підтверджена відповідними документами компетентних органів, може мати істотне значення для подальшої оцінки обґрунтованості прийнятих управлінських рішень.

4.7. Правовий режим майна підприємства як окремий предмет оцінки

Принципове значення для позиції Громадської ради має точне визначення складу та правового режиму єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб».

Сам факт того, що підприємство як єдиний майновий комплекс належить до категорії об’єктів малої приватизації, не означає автоматично, що кожен об’єкт, яким воно користується або який перебуває на його балансі, має однаковий правовий режим та може відчужуватися на однакових правових підставах.

Окремого визначення та документального підтвердження потребує правовий режим:

земельних ділянок;

водних об’єктів;

ставкового фонду;

гідротехнічних споруд;

меліоративної та водогосподарської інфраструктури;

інженерних мереж;

нерухомого майна;

біологічних активів;

маточних і ремонтних стад;

іншого майна зі спеціальним правовим режимом.

Щодо кожної відповідної складової мають бути зрозумілими:

ПРАВО ДЕРЖАВИ → ПРАВОВИЙ ТИТУЛ ПІДПРИЄМСТВА → МОЖЛИВІСТЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ → ПОРЯДОК ПЕРЕХОДУ ПРАВ → ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПІСЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ

За відсутності повної та документально підтвердженої інвентаризації правових режимів складових єдиного майнового комплексу Громадська рада вважає передчасним робити висновок про належну правову обґрунтованість можливості його відчуження як цілісного об’єкта приватизації.

4.8. Державний і суспільний інтерес як складова правової оцінки

Приватизація за своєю юридичною природою є законним інструментом зміни форми власності державного майна.

Сам по собі факт приватизації державного підприємства не є підставою для його негативної правової оцінки та не свідчить про протиправність відповідного рішення.

Водночас управління державною власністю має здійснюватися в інтересах держави, а застосування приватизаційного механізму повинно мати зрозумілу та раціонально обґрунтовану державну мету.

Стосовно Іркліївського риборозплідника державний інтерес, на думку Громадської ради, не може бути зведений виключно до отримання одноразових надходжень від продажу його майнового комплексу.

Комплексній оцінці мають підлягати:

вартість об’єкта;

його фінансові результати;

потреба у модернізації;

обсяг потенційних інвестицій;

виробничі можливості;

вартість створення аналогічної виробничої бази;

роль підприємства у забезпеченні рибопосадковим матеріалом;

потреби державних програм відтворення водних біоресурсів;

вплив на рибогосподарське використання великих водосховищ;

збереження племінних і ремонтно-маточних ресурсів;

зайнятість;

екологічні функції;

довгострокові потреби післявоєнного відновлення.

Тому для Громадської ради принциповим є не абстрактне питання:

«Чи дозволена законом приватизація державних підприємств такого типу?»

а конкретне:

«Чи було належно обґрунтовано, що приватизація саме цього підприємства, з урахуванням його функцій, майна та довгострокових державних потреб, є доцільною та відповідає інтересам держави?»

4.9. Мотивованість управлінського рішення

Одним із ключових питань цього Експертно-правового висновку є достатність фактичного, економічного та галузевого обґрунтування прийнятих управлінських рішень.

Формальна наявність у державного органу законодавчо визначеного повноваження не усуває необхідності належного врахування фактичних обставин, якщо вони мають істотне значення для вибору державою відповідної моделі управління активом.

Для спеціалізованого підприємства такого характеру належне обґрунтування приватизації, на думку Громадської ради, мало б передбачати оцінку щонайменше таких факторів:

фактичного фінансового стану;

причин недостатньої ефективності, якщо саме вони використовувалися як аргумент на користь приватизації;

потреби держави у продукції підприємства;

вартості його модернізації;

прогнозованих результатів модернізації;

можливості використання механізму державного замовлення;

наявності альтернативних державних виробників;

майбутніх витрат держави на закупівлю аналогічної продукції;

наслідків для державної системи відтворення водних біоресурсів;

наслідків для Кременчуцького водосховища та інших водойм;

порівняння сценарію приватизації зі сценарієм збереження та модернізації підприємства.

Якщо відповідний порівняльний аналіз не проводився або не був покладений в основу прийнятого рішення, Громадська рада вважає обґрунтованим порушити питання про те, за якими саме економічними, галузевими та державницькими критеріями було визначено перевагу приватизації над іншими можливими моделями використання державного активу.

4.10. Принцип пропорційності у контексті державного рішення

У цьому Висновку принцип пропорційності використовується не як самостійна підстава для висновку про автоматичне скасування приватизаційного рішення, а як метод громадсько-експертної оцінки співвідношення мети державного рішення та його можливих наслідків.

З цієї позиції потребують оцінки такі питання:

Чи переслідувало відповідне рішення законну та чітко визначену державну мету?
Чи була приватизація належним інструментом для досягнення цієї мети?
Чи розглядалися альтернативні моделі, здатні забезпечити державний інтерес без втрати спеціалізованої виробничої спроможності?
Чи є очікувана користь від приватизації співмірною з потенційною втратою виробничої, біологічної, кадрової та інфраструктурної спроможності держави?

Для Іркліївського риборозплідника особливої уваги потребує питання альтернатив.

До них могли належати:

модернізація підприємства;

корпоратизація зі збереженням державного контролю;

державне замовлення на рибопосадковий матеріал;

залучення інвестицій без відчуження майнового комплексу;

державно-приватне партнерство;

зміна моделі управління;

реорганізація;

створення на його базі державного центру відтворення та генетичних ресурсів.

Наявність таких альтернатив сама по собі не означає недопустимості приватизації.

Водночас, якщо вони не досліджувалися при формуванні державного рішення, це дає Громадській раді підстави порушити питання щодо достатності та комплексності оцінки державного інтересу, яка передувала вибору приватизаційної моделі.

4.11. Особливе значення збереження функціонального призначення підприємства

Для звичайного майнового активу основним наслідком приватизації є зміна власника.

Для спеціалізованого риборозплідного підприємства наслідки можуть бути значно ширшими.

Після приватизації держава потенційно втрачає не тільки право власності на відповідний майновий комплекс, а й можливість безпосередньо використовувати його виробничу спроможність для виконання державних завдань у сфері відтворення водних біоресурсів.

Тому принципове значення мають умови майбутнього продажу та передбачені ними механізми збереження суспільно значимих функцій підприємства.

Громадська рада вважає необхідним з’ясувати, чи передбачають або передбачатимуть такі умови достатні гарантії щодо:

збереження основного профілю діяльності;

недопущення необґрунтованої втрати ставкового фонду як єдиної технологічної системи;

збереження функціонального призначення гідротехнічної інфраструктури;

збереження або належного поводження з маточними і ремонтними стадами;

виконання екологічних вимог;

дотримання трудових гарантій у межах, визначених законодавством та умовами приватизації;

можливості забезпечення державних потреб у необхідних обсягах рибопосадкового матеріалу.

За відсутності достатніх механізмів збереження відповідної функції економічна та стратегічна оцінка приватизації повинна враховувати ризик її незворотної втрати для держави.

4.12. Можливість припинення приватизації

Правова природа приватизаційної процедури означає, що прийняття первинного рішення про приватизацію не в усіх випадках робить відчуження державного майна незворотним.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачає визначені законом випадки припинення приватизації. Чинне законодавство також передбачає можливість прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо припинення приватизації об’єкта малої приватизації державної власності за наявності передбачених законом підстав.

Тому, якщо приватизацію Іркліївського риборозплідника фактично не завершено і право власності до приватного покупця не перейшло, питання щодо доцільності подальшого перебування підприємства у приватизаційному процесі не може вважатися остаточно вирішеним виключно внаслідок існування раніше прийнятих наказів.

За офіційною інформацією ФДМУ об’єкт перебуває у статусі очікування аукціону.

На думку Громадської ради, ця обставина дозволяє компетентним органам у межах чинного законодавства розглянути актуальну модель подальшого використання підприємства з урахуванням його сучасного фінансового стану, виробничої спроможності, галузевого значення та довгострокових інтересів держави.

4.13. Судова справа № 910/7290/26 як юридично значима обставина

30 червня 2026 року Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7290/26 за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури до Фонду державного майна України та його регіонального відділення.

ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» залучено до справи як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів.

Позовні вимоги стосуються, зокрема:

визнання протиправним та скасування наказу ФДМУ від 4 січня 2022 року № 1 у відповідній частині щодо включення єдиного майнового комплексу Іркліївського риборозплідника до переліку об’єктів малої приватизації з урахуванням наступних змін;

визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення ФДМУ від 22 лютого 2023 року № 0084-О про прийняття рішення щодо його приватизації.

Ухвалою від 6 серпня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Правове значення судового спору

Сам факт відкриття провадження та розгляду справи по суті не означає встановлення незаконності оскаржуваних актів.

До набрання законної сили остаточним судовим рішенням питання щодо правомірності оскаржуваних актів залишається предметом судового розгляду.

Водночас наявність такого спору має істотне значення для цього Експертно-правового висновку, оскільки предметом оскарження є акти, пов’язані із самою правовою основою включення підприємства до приватизаційного процесу та прийняттям рішення щодо його приватизації.

Громадська рада не надає оцінки доведеності заявлених у справі позовних вимог, не підміняє суд при вирішенні правового спору та не прогнозує результат його розгляду.

Предмет цього Експертно-правового висновку є ширшим і полягає у громадсько-експертній оцінці галузевих, економічних, екологічних, управлінських, стратегічних та антикорупційних аспектів, які мають значення для державного і суспільного інтересу та не обмежуються предметом судового провадження.

4.14. Розмежування правомірності та доцільності приватизації

Для юридичної коректності цього Висновку принципово важливо розмежовувати дві самостійні категорії:

ПРАВОМІРНІСТЬ – відповідність рішення Конституції України, законам, компетенції органів та встановленій процедурі;

ДОЦІЛЬНІСТЬ – відповідність рішення економічним, галузевим, соціальним, екологічним та стратегічним інтересам держави.

Рішення може бути формально прийняте компетентним органом із дотриманням встановленої процедури, але водночас викликати обґрунтовані питання щодо його економічної, галузевої або стратегічної доцільності.

І навпаки, суспільна та державна корисність збереження підприємства у державній власності сама по собі не є достатньою підставою для твердження про юридичну незаконність раніше прийнятих актів.

Тому Громадська рада виходить із необхідності двох паралельних напрямів оцінки:

ПРАВОМІРНІСТЬ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ

та

ВІДПОВІДНІСТЬ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОМУ ІНТЕРЕСУ.

Формальна відповідність управлінського рішення встановленій процедурі сама по собі не виключає необхідності оцінки його економічних, галузевих та стратегічних наслідків для держави. Водночас висновок про недоцільність певної моделі управління державним майном сам по собі не означає встановлення її незаконності.

4.15. Антикорупційний аспект правової оцінки

Сам факт приватизації державного підприємства або наявність судового спору щодо неї не є доказом корупційного правопорушення.

Тому в межах цього Висновку антикорупційна складова розглядається передусім як оцінка корупціогенних факторів, конфліктів інтересів та ризиків для державного майнового і суспільного інтересу.

До предмета такої оцінки доцільно віднести:

прозорість виникнення приватизаційної ініціативи;

повноту оцінки майна;

повноту відображення земельних, водних та інфраструктурних активів;

ризик недооцінки окремих активів;

обґрунтованість умов продажу;

наявність можливих зв’язків між заінтересованими суб’єктами, якщо такі обставини підтверджуються документально;

прозорість формування аукціонної документації;

ризик зміни функціонального призначення майнового комплексу;

співвідношення ціни можливого продажу та економічної вартості створення або відновлення аналогічної виробничої бази;

можливий конфлікт між приватним економічним інтересом та довгостроковою державною потребою.

За відсутності встановлених компетентними органами фактів корупційного правопорушення категоричні твердження про «корупційність» приватизації були б передчасними.

Водночас наявність обґрунтованих корупціогенних факторів або ризиків, якщо вони випливають із документів та фактичних обставин, є достатньою підставою для їх публічного порушення Громадською радою та рекомендації щодо проведення відповідної перевірки компетентними органами.

4.16. Правове значення можливих недоліків приватизаційного процесу

Виявлені під час громадсько-експертного аналізу обставини можуть мати різну юридичну природу та різне значення.

Не кожний недолік документа, процедури або обґрунтування автоматично означає незаконність усієї приватизаційної процедури.

У зв’язку з цим доцільно розмежовувати:

формальні недоліки;

можливі процедурні порушення;

питання дотримання компетенції;

відсутність обов’язкових погоджень;

неповноту або можливу недостовірність істотної інформації;

питання дотримання обмежень щодо приватизації окремих видів майна;

особливості правового режиму окремих об’єктів;

обставини, які можуть мати значення для припинення приватизації;

обставини, які можуть потребувати нового державного управлінського рішення.

Остаточне визначення юридичних наслідків відповідних обставин належить до компетенції уповноважених державних органів та суду.

Громадська рада, зі свого боку, має право звернути увагу на такі обставини, надати їм громадсько-експертну оцінку, поставити перед компетентними органами відповідні питання та рекомендувати їх перевірку або врахування при прийнятті подальших державних рішень.

4.17. Проміжний правовий висновок

Проведений громадсько-експертний аналіз дає підстави для таких проміжних висновків.

Фонд державного майна України має визначені законом повноваження у сфері малої приватизації державного майна, а єдині майнові комплекси державних підприємств за загальним правилом можуть належати до об’єктів малої приватизації.

Водночас наявність загальної компетенції ФДМУ сама по собі не дає відповіді на питання щодо належності правових і фактичних підстав приватизації конкретного спеціалізованого підприємства, правового режиму всіх складових його майнового комплексу та достатності обґрунтування відповідних управлінських рішень.

На момент підготовки цього Висновку відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, яким було б встановлено незаконність приватизації підприємства. Водночас правомірність актів, пов’язаних із включенням підприємства до приватизаційного процесу та прийняттям рішення щодо його приватизації, є предметом судового спору у справі № 910/7290/26.

За доступною офіційною інформацією приватизація підприємства не завершена, а об’єкт перебуває на етапі очікування аукціону.

За таких обставин Громадська рада вважає обґрунтованим порушення перед компетентними органами державної влади питання щодо комплексної повторної оцінки актуальної доцільності подальшої приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з урахуванням його сучасного фінансового стану, виробничого потенціалу, галузевого значення, вартості відновлення аналогічної державної спроможності та потреб післявоєнного відновлення України.

При цьому така позиція Громадської ради не є твердженням про встановлену незаконність раніше прийнятих актів та не підміняє їх правової оцінки судом або іншими компетентними органами.

Ключове питання для держави полягає не лише в тому, чи існувала юридична можливість приватизації державного підприємства, а насамперед у тому, чи було і чи залишається сьогодні належно обґрунтованим вибуття ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» із державного сектору порівняно з альтернативою його збереження, модернізації та використання як складової державної системи відтворення водних біоресурсів.

Отже, правова позиція Громадської ради у цій частині ґрунтується на такій логіці:

НЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ВИНИ → НЕ ПІДМІНА СУДУ → ГРОМАДСЬКО-ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА → ВИЯВЛЕННЯ РИЗИКІВ І НЕВИРІШЕНИХ ПИТАНЬ → ЗАХИСТ ДЕРЖАВНОГО ІНТЕРЕСУ → РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМПЕТЕНТНИМ ОРГАНАМ ЩОДО ПЕРЕГЛЯДУ ТА ПРИЙНЯТТЯ ОБҐРУНТОВАНОГО ДЕРЖАВНОГО РІШЕННЯ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ОБҐРУНТОВАНОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДП «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ»

5.1. Предмет та методологія фінансово-економічної оцінки

Фінансово-економічна оцінка приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» повинна виходити не лише з балансової вартості його майна або можливого одноразового доходу держави від продажу єдиного майнового комплексу.

Іркліївський риборозплідник є діючим спеціалізованим виробничо-технологічним комплексом, економічна цінність якого формується сукупністю взаємопов’язаних складових: земельним і ставковим фондом, гідротехнічними спорудами, виробничими приміщеннями, інкубаційними та іншими технологічними потужностями, системами водозабезпечення, маточними та ремонтними стадами, технологіями вирощування, кадровим потенціалом, виробничим досвідом та здатністю забезпечувати повний цикл вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби.

Саме тому оцінювати економічну доцільність приватизації необхідно за значно ширшою моделлю:

ДЕРЖАВНИЙ АКТИВ → ВИРОБНИЧА СПРОМОЖНІСТЬ → РИБОПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ → ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ПРОМИСЛОВІ ЗАПАСИ → РИБАЛЬСТВО → РИБНА ПРОДУКЦІЯ → ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ДЛЯ ДЕРЖАВИ.

Отже, фінансово-економічне питання полягає не лише в тому, скільки держава може отримати від продажу підприємства, а й у тому, яку виробничу спроможність вона втрачає, скільки коштуватиме її заміщення та чи буде приватизація економічно вигіднішою за збереження і модернізацію підприємства у державній власності.

5.2. Фінансово-господарський стан підприємства на момент прийняття рішення про приватизацію

Одним із ключових критеріїв оцінки доцільності приватизації є фактичний фінансово-господарський стан підприємства.

ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» не є законсервованим, ліквідованим або фактично непрацюючим об’єктом державної власності. Підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність, використовує спеціалізований ставковий комплекс, утримує трудовий колектив та зберігає виробничий потенціал.

У 2022 році дохід від реалізації становив 22,7 млн грн, чистий прибуток – 89 тис. грн, активи – 32,794 млн грн, зобов’язання – 2,763 млн грн.

Таким чином, навіть на момент прийняття ключових приватизаційних рішень підприємство здійснювало господарську діяльність, отримувало дохід та мало позитивний річний фінансовий результат.

Це ставить закономірне питання: чи була економічна необхідність приватизації саме діючого спеціалізованого підприємства належним чином співвіднесена з можливістю його модернізації, підвищення ефективності та використання для виконання державних рибогосподарських завдань?

5.3. Динаміка фінансово-економічних показників у 2022–2026 роках

Фінансово-господарська динаміка підприємства протягом наступних років має принципове значення для оцінки актуальності прийнятого рішення про приватизацію.

Основні показники характеризуються таким чином:

Показник	2022		2023	2024	2025	2026
Дохід від реалізації, грн	22 700 000	34 738 000		35 130 000	36 653 000	41 572 767 план / 18 199 000 І півр.
Чистий прибуток, грн	89 000	292 000		539 000	12 121 000	–3 054 000 І півр.
Рентабельність	0,39 %	0,84 %		1,53 %	33,07 %	—
Активи, грн	32 794 000	33 393 000		37 111 000	47 638 000	44 190 000
Зобов’язання, грн	2 763 000	3 304 000		6 924 000	5 715 000	5 321 000

Наведена динаміка свідчить, що після прийняття рішення про приватизацію підприємство не втратило здатності функціонувати, а навпаки демонструвало зростання доходу та активів.

Дохід підприємства зріс із 22,7 млн грн у 2022 році до 36,653 млн грн у 2025 році, тобто приблизно на 61,5 %. Активи за цей період збільшилися з 32,794 млн грн до 47,638 млн грн.

Особливо показовим є 2025 рік, коли підприємство отримало 12,121 млн грн чистого прибутку.

Така фінансова динаміка не узгоджується з уявленням про підприємство як про безперспективний державний актив, збереження якого апріорі не має економічного сенсу.

5.4. Аналіз доходів, прибутковості, активів та зобов’язань підприємства

Протягом 2022-2025 років підприємство демонструвало послідовне зростання доходів.

При цьому обсяг активів істотно перевищував обсяг зобов’язань.

У 2025 році активи підприємства становили 47,638 млн грн при зобов’язаннях 5,715 млн грн, а у 2026 році – відповідно 44,190 млн грн і 5,321 млн грн.

Це свідчить про наявність у підприємства значного майнового потенціалу та відсутність підстав характеризувати його як підприємство, економічна цінність якого вичерпана.

Особливої уваги заслуговує різке покращення фінансового результату у 2025 році.

Якщо підприємство, уже перебуваючи у сфері управління Фонду державного майна України та у приватизаційному процесі, спромоглося істотно підвищити результативність своєї діяльності, це саме по собі є аргументом для повторної оцінки економічної доцільності його остаточного відчуження.

5.5. Сезонність виробничого циклу та оцінка проміжного фінансового результату 2026 року

Рибоводне виробництво має виражений сезонний характер.

У першій половині року здійснюються витрати на підготовку ставків, ремонт і обслуговування гідротехнічних споруд, корми, енергоносії, утримання маточних стад, інкубацію, підрощування та вирощування молоді.

Основна частина доходу формується пізніше – після завершення відповідних технологічних циклів та осінніх обловів.

Тому проміжний від’ємний фінансовий результат першого півріччя 2026 року у сумі 3,054 млн грн не може сам по собі характеризувати річну економічну ефективність підприємства.

Оцінка діяльності спеціалізованого рибоводного підприємства має здійснюватися за результатами повного технологічного і календарного циклу, а не шляхом механічного порівняння показників окремого кварталу чи півріччя.

5.6. Виробничо-майновий та земельно-інфраструктурний потенціал підприємства

Іркліївський риборозплідник має 55 ставків різного технологічного призначення, значний земельно-водний фонд, виробничі приміщення, інкубаційні потужності, гідротехнічні споруди та іншу спеціалізовану інфраструктуру.

Загальна площа земельних ділянок, що використовуються підприємством, становить близько 1 240 га, а площа водної поверхні ставків – понад 1 157 га.

Це величезний за масштабом спеціалізований комплекс, який неможливо оцінювати лише як сукупність нерухомого майна.

Економічна цінність полягає саме у цілісності технологічного комплексу.

Зимувальні, маточні, вирощувальні та нагульні ставки виконують різні функції одного виробничого циклу. Втрата або відокремлення окремих елементів може порушити технологічну цілісність усього підприємства.

Тому економічна оцінка повинна враховувати не лише вартість окремих активів, а вартість діючої системи, здатної здійснювати повний цикл риборозведення.

5.7. Економічна вартість спеціалізованої виробничої спроможності

Головним економічним активом Іркліївського риборозплідника є не окрема будівля, ставок або одиниця обладнання.

Головним активом є здатність комплексу виробляти рибопосадковий матеріал у промислових масштабах.

Саме ця спроможність має стратегічну економічну вартість для держави.

Її формують:

ЗЕМЛЯ + ВОДА + СТАВКИ + ГІДРОТЕХНІКА + ІНКУБАЦІЙНА БАЗА + МАТОЧНІ СТАДА + ТЕХНОЛОГІЇ + КАДРИ + ЧАС.

Всі ці складові формувалися протягом десятиліть.

Якщо держава відчужує підприємство, але зберігає потребу у рибопосадковому матеріалі, сама економічна потреба не зникає.

Вона лише переходить із категорії власної державної виробничої спроможності у категорію майбутніх закупівель у сторонніх виробників.

5.8. Вартість можливої втрати та відновлення аналогічної державної виробничої бази

Одним із ключових економічних питань є те, скільки коштуватиме державі створення аналогічного комплексу у разі виникнення такої потреби після приватизації.

Необхідно буде знайти відповідні земельні та водні ресурси, спроєктувати й побудувати десятки технологічних ставків, створити гідротехнічну та інженерну інфраструктуру, інкубаційну базу, сформувати маточні стада, закупити обладнання, сформувати кваліфікований колектив та забезпечити проходження повного виробничого циклу.

Це не лише значні капітальні витрати.

Це роки, необхідні для формування нового виробничого комплексу. Саме тому продаж існуючого підприємства без оцінки вартості його можливого відновлення у майбутньому може призвести до ситуації, коли одноразовий бюджетний дохід від приватизації буде неспівмірним із майбутніми витратами держави на створення аналогічної спроможності.

5.9. Майбутні витрати держави на закупівлю рибопосадкового матеріалу після приватизації

Держава вже сьогодні фінансує заходи із зариблення внутрішніх водойм.

Отже, потреба у рибопосадковому матеріалі є реальною, а не теоретичною.

Виникає економічно принципове питання:

ЧИ ДОЦІЛЬНО ДЕРЖАВІ ПРОДАВАТИ ВЛАСНУ ВИРОБНИЧУ БАЗУ, ЯКЩО ПІСЛЯ ЇЇ ПРОДАЖУ ДЕРЖАВА ПРОДОВЖУВАТИМЕ ВИТРАЧАТИ КОШТИ НА ПРИДБАННЯ ПРОДУКЦІЇ, ЯКУ ЦЯ БАЗА ЗДАТНА ВИРОБЛЯТИ?

Саме це питання має бути поставлено перед органами державної влади.

І йдеться не про необхідність повної відмови від приватних виробників.

Навпаки, приватний сектор повинен розвиватися.

Але стратегічно обґрунтована модель може полягати у поєднанні:

ДЕРЖАВНА БАЗОВА СПРОМОЖНІСТЬ + ПРИВАТНІ ВИРОБНИКИ + КОНКУРЕНТНЕ ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ.

Втрата ж останньої великої державної спеціалізованої бази відповідного профілю створює ризик повної залежності державних програм від зовнішньої пропозиції.

5.10. Порівняльний аналіз двох економічних моделей

Оцінка приватизації повинна здійснюватися не за принципом:

«ПРОДАТИ ЧИ НЕ ПРОДАТИ?»

а за принципом:

«ЯКА МОДЕЛЬ ВИГІДНІША ДЕРЖАВІ?»

Модель I — приватизація

ПРОДАЖ → ОДНОРАЗОВЕ НАДХОДЖЕННЯ ДО БЮДЖЕТУ → ВИБУТТЯ ДЕРЖАВНОГО АКТИВУ → ВТРАТА ПРЯМОГО КОНТРОЛЮ НАД ВИРОБНИЧОЮ СПРОМОЖНІСТЮ → ПОДАЛЬША ЗАКУПІВЛЯ НЕОБХІДНОГО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Модель II — державна власність і модернізація

ЗБЕРЕЖЕННЯ → МОДЕРНІЗАЦІЯ → СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННА РОБОТА → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ЗАРИБЛЕННЯ → ПРОМИСЛОВІ ЗАПАСИ → РИБАЛЬСТВО → ЕКОНОМІЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Громадська рада вважає, що саме таке порівняння повинно бути основою державного рішення.

Без нього приватизація фактично оцінюється лише за короткостроковим показником – ціною продажу, тоді як збереження підприємства має оцінюватися через довгостроковий результат.

Це методологічно нерівноцінний підхід.

5.11. Оцінка одноразового доходу від приватизації та довгострокового економічного ефекту

Приватизація дає державі одноразове надходження.

Діюче підприємство потенційно здатне створювати економічний результат багато років.

Саме тому одноразовий приватизаційний дохід необхідно співвідносити з:

вартістю підприємства як діючого комплексу;

майбутніми доходами від господарської діяльності;

вартістю виробленого рибопосадкового матеріалу;

витратами держави на його закупівлю в разі втрати власного виробництва;

вартістю створення альтернативної виробничої бази;

економічним ефектом від відновлення рибних запасів;

надходженнями від промислового рибальства;

податковими та соціально-економічними ефектами.

Інакше може скластися парадоксальна ситуація:

ДЕРЖАВА ОДНОРАЗОВО ОТРИМАЄ КОШТИ ВІД ПРОДАЖУ, А ПОТІМ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИЛІТЬ ФІНАНСУВАТИМЕ ЗАКУПІВЛЮ ТОГО, ЩО МОГЛА Б ВИРОБЛЯТИ НА ВЛАСНІЙ БАЗІ.

Саме такий сценарій необхідно виключити до завершення приватизації.

5.12. Соціально-економічне значення підприємства для територіальної громади та трудового колективу

Іркліївський риборозплідник має також значний соціально-економічний вимір.

Підприємство забезпечує роботою близько 70 працівників.

Для сільської території це істотний показник зайнятості.

Водночас трудовий колектив підприємства є не лише соціальним фактором.

Це носій спеціалізованих професійних компетенцій: робота з плідниками, інкубація ікри, підрощування личинки, вирощування молоді, зимівля, облови, експлуатація ставків, гідротехнічних споруд та інженерного обладнання, тощо.

Такі компетенції неможливо відновити одночасно з придбанням обладнання.

Втрата колективу може означати втрату частини технологічної та виробничої пам’яті державного рибного господарства.

Отже, зайнятість, кадровий потенціал, податкові надходження та економічне значення підприємства для громади також повинні враховуватися при визначенні сукупного ефекту приватизації.

5.13. Питання, які потребують відповіді органів державної влади

Проведена фінансово-економічна оцінка формує низку принципових питань, на які Громадська рада вважає необхідним отримати офіційні відповіді.

Насамперед:

Яке техніко-економічне обґрунтування стало підставою для приватизації підприємства?
Чому для діючого спеціалізованого підприємства було обрано саме модель приватизації?
Чи порівнювалася приватизація з модернізацією підприємства у державній власності?
Чи визначалась економічна вартість його виробничої спроможності?
Чи оцінювалася вартість створення аналогічного комплексу?
Чи враховувалася майбутня потреба держави у рибопосадковому матеріалі?
Чи розраховувалися майбутні державні витрати на його закупівлю після приватизації?
Чи оцінювався економічний ефект від використання підприємства для державного замовлення?
Чи врахована позитивна фінансово-господарська динаміка підприємства після прийняття рішення про приватизацію?
Чи залишається приватизація економічно доцільною у сучасних умовах розвитку та майбутнього відновлення рибного господарства України?

Громадська рада вважає, що відповіді на ці питання мають бути невід’ємною складовою державного рішення щодо подальшої долі підприємства.

5.14. ПРОМІЖНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИСНОВОК

Проведений аналіз не дає підстав розглядати ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» як економічно безперспективний або фактично непрацюючий державний актив.

Підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність, має значний спеціалізований майновий і земельно-водний комплекс, трудовий колектив, виробничу інфраструктуру та демонструвало протягом 2022–2025 років позитивну динаміку доходів і активів.

Особливо важливим є те, що підприємство зберігає реальну виробничу функцію, яка необхідна державі для забезпечення відтворення водних біоресурсів.

Отже, економічна оцінка його приватизації не може обмежуватися можливістю отримання одноразового бюджетного доходу.

Необхідно враховувати вартість виробничої спроможності, вартість її можливого відновлення, довгострокові витрати на закупівлю рибопосадкового матеріалу, перспективу державного замовлення, можливість модернізації та економічний результат використання підприємства у системі відтворення водних біоресурсів.

У цьому контексті Громадська рада вважає, що економічна доцільність остаточного вибуття підприємства з державного сектору потребує значно більш переконливого обґрунтування, ніж саме рішення про включення його до приватизаційного процесу.

5.15. КЛЮЧОВИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИСНОВОК

Громадська рада виходить із того, що держава повинна управляти власністю не за принципом максимально швидкого відчуження активів, а за принципом максимізації довгострокового суспільного та економічного ефекту від державного майна.

Щодо ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» йдеться не про звичайний майновий комплекс, а про діючу спеціалізовану виробничу систему, здатну забезпечувати одну з базових потреб рибного господарства — виробництво рибопосадкового матеріалу.

Тому ключове економічне питання полягає не в тому:

СКІЛЬКИ ДЕРЖАВА ОТРИМАЄ ВІД ПРОДАЖУ?

а в тому:

ЩО ДЕРЖАВА ВТРАТИТЬ ПІСЛЯ ПРОДАЖУ І СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ ЦЮ ВТРАТУ КОМПЕНСУВАТИ?

Якщо держава має намір розвивати внутрішнє рибальство, відновлювати рибні запаси, збільшувати виробництво власної рибної продукції та скорочувати імпортозалежність, вона повинна мати або власну виробничу базу рибопосадкового матеріалу, або гарантовану рівноцінну альтернативу.

Продаж виробничої бази за відсутності такої альтернативи створює економічний ризик, за якого короткостроковий дохід від приватизації може обернутися довгостроковими витратами держави.

Особливої ваги цьому висновку надає те, що підприємство після прийняття рішення про приватизацію не припинило діяльність, а продовжило функціонувати та демонструвало зростання основних фінансово-господарських показників. Це означає, що питання приватизації має бути переглянуто не з позиції рішень, прийнятих кілька років тому, а з позиції сучасного стану підприємства та майбутніх потреб рибного господарства України.

Громадська рада вважає економічно обґрунтованим поставити перед державою альтернативну модель:

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ → МОДЕРНІЗАЦІЯ → ВІДНОВЛЕННЯ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ЗАРИБЛЕННЯ → ВІДНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗАПАСІВ → ЕКОНОМІЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ.

До проведення повного порівняння цієї моделі з приватизацією стверджувати, що продаж підприємства забезпечує державі більший економічний ефект, ніж його збереження та модернізація, немає достатніх підстав. І тому остаточна позиція Громадської ради може бути сформульована так:

ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» необхідно оцінювати не як майно, яке держава може продати, а як виробничий ресурс, який держава може використати. Якщо довгострокова економічна, рибогосподарська та суспільна віддача від такого використання перевищує одноразовий ефект від приватизації, збереження та модернізація підприємства відповідають державному інтересу більшою мірою, ніж його відчуження.

З урахуванням наведених фінансово-економічних показників Громадська рада вважає, що ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» не може оцінюватися виключно як економічно безперспективний державний актив, подальше утримання якого завідомо суперечить інтересам держави.

Наявна динаміка доходів, активів і фінансових результатів свідчить щонайменше про необхідність повторної оцінки економічних передумов, на яких формувалося рішення щодо його приватизації.

Обставини, які існували на момент прийняття первинних приватизаційних рішень у 2022–2023 роках, не повинні автоматично вважатися достатніми для обґрунтування незворотного відчуження підприємства у 2026 році, якщо його фінансовий стан, виробничі можливості, державні потреби та стратегічне значення за цей період істотно змінилися.

Громадська рада вважає, що рішення щодо подальшої долі такого активу має ґрунтуватися на його актуальному стані та прогнозі майбутньої цінності для держави, а не виключно на оцінках попередніх років.

У зв’язку з цим Громадська рада вважає обґрунтованим проведення повторної комплексної фінансово-економічної оцінки доцільності приватизації підприємства станом на 2026 рік із порівнянням щонайменше двох сценаріїв: «ПРИВАТИЗАЦІЯ» та «ЗБЕРЕЖЕННЯ У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ + МОДЕРНІЗАЦІЯ + ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ». До завершення такого порівняльного аналізу твердження про економічну перевагу приватизації, на думку Громадської ради, не може вважатися належним чином підтвердженим.

НЕ «СКІЛЬКИ ДЕРЖАВА ОТРИМАЄ ВІД ПРОДАЖУ?» → А «ЯКУ СПРОМОЖНІСТЬ ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ, СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ ЇЇ ЗАМІЩЕННЯ І ЯКА МОДЕЛЬ Є ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНІШОЮ ДЛЯ УКРАЇНИ У ДОВГОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ?»

РИБОГОСПОДАРСЬКЕ ТА СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДП «ІРКЛІЇВСЬКИЙ РОЗПЛІДНИК РОСЛИНОЇДНИХ РИБ» ДЛЯ ДЕРЖАВИ

6.1. Стратегічний предмет оцінки

Стратегічне значення ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» визначається не самим фактом перебування підприємства у державній власності, а його здатністю забезпечувати виробничу функцію, необхідну для реалізації державної політики у сфері відтворення водних біоресурсів та розвитку внутрішнього рибальства.

Підприємство є спеціалізованим виробничим комплексом повного рибоводного циклу, який поєднує ставковий фонд, гідротехнічні споруди, інкубаційні потужності, маточні й ремонтні стада, технології вирощування та кадрові компетенції. У чинному Висновку вже встановлено, що комплекс включає 55 ставків різного призначення із загальною площею водної поверхні 1 157,3 га.

Тому предметом стратегічної оцінки є не лише подальша доля окремого державного підприємства, а збереження або втрата державою відповідної рибовідтворювальної спроможності.

6.2. Виробництво рибопосадкового матеріалу як основа керованого відтворення

Державна політика відтворення водних біоресурсів не може реалізовуватися виключно через нормативні рішення, програми, плани або бюджетне фінансування. Її матеріальною основою є наявність рибопосадкового матеріалу необхідних видів, вікових груп, якості та обсягів.

Відповідний державний цикл має бути безперервним:

НАУКОВА ОЦІНКА ВОДОЙМИ → ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ВСЕЛЕННЯ → МОНІТОРИНГ → ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗАПАСІВ → РИБАЛЬСТВО.

Якщо одна з базових виробничих ланок такого циклу відсутня, держава втрачає можливість повною мірою керувати процесом відтворення відповідних водних біоресурсів.

6.3. Зв’язок рибовідтворення з внутрішнім промисловим рибальством

Ресурсною основою внутрішнього промислового рибальства є сформовані та відновлювані запаси водних біоресурсів. Природне відтворення у великих зарегульованих водосховищах не завжди забезпечує необхідну чисельність та видову структуру промислових популяцій. Для окремих видів і водних об’єктів штучне відтворення та науково обґрунтоване вселення залишаються важливим інструментом рибогосподарського управління.

У зв’язку з цим існує безпосередня стратегічна залежність:

РИБОПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ → ЗАРИБЛЕННЯ → РИБНІ ЗАПАСИ → ПРОМИСЕЛ → ВНУТРІШНЄ ВИРОБНИЦТВО РИБНОЇ ПРОДУКЦІЇ.

Тому скорочення державної спроможності виробляти відповідний посадковий матеріал без створення рівноцінної альтернативи створює ризик не лише для окремого підприємства, а для ресурсної бази внутрішнього рибальства в цілому.

6.4. Кременчуцьке водосховище як об’єкт довгострокового державного інтересу

Особливе стратегічне значення Іркліївського риборозплідника пов’язане з Кременчуцьким водосховищем – одним із найбільших внутрішніх рибогосподарських водних об’єктів України площею близько 225 тис. га. У матеріалах Висновку вже відображено історичну роль підприємства у забезпеченні потреб Кременчуцького водосховища та інших водойм у рибопосадковому матеріалі. Водний об’єкт такого масштабу потребує не епізодичних рішень, а довгострокової системи управління запасами водних біоресурсів.

Така система повинна включати науковий моніторинг, визначення оптимальної структури іхтіофауни, природне та штучне відтворення, охорону, контроль промислового навантаження та стабільну виробничу базу для здійснення необхідних заходів. Отже, питання Іркліївського риборозплідника має розглядатися також через призму довгострокового управління ресурсним потенціалом Кременчуцького водосховища та Дніпровського каскаду.

6.5. Відсутність рівноцінної альтернативи як стратегічний ризик

Сам факт наявності в Україні інших державних рибовідтворювальних установ не означає їх функціональної взаємозамінності.

Різні риборозплідні підприємства мають різну спеціалізацію, видову структуру, технологічні цикли, виробничі площі та географію забезпечення водойм.

У чинному Висновку вже обґрунтовано, що діяльність спеціалізованого форелевого заводу не є функціонально тотожною масштабному ставковому вирощуванню коропових і рослиноїдних видів риб для великих рівнинних водосховищ.

Тому визначальним є не питання:

«Чи залишаються у держави інші риборозплідні підприємства?»

а питання:

«Чи залишається у держави рівноцінна виробнича спроможність такого самого функціонального призначення та масштабу?»

За відсутності підтвердженої рівноцінної альтернативи вибуття Іркліївського риборозплідника створює ризик структурного дефіциту державної виробничої спроможності у сфері відтворення водних біоресурсів.

6.6. Стратегічна автономія держави у сфері відтворення водних біоресурсів

Сучасна державна політика має виходити не лише з принципу економічної ефективності, а й із принципу стійкості державних систем та гарантованої спроможності виконувати базові функції в умовах кризи, воєнних ризиків і післявоєнного відновлення.

Для рибного господарства це означає необхідність збереження такого рівня власної виробничої бази, який не допускає повної залежності державних програм від одного джерела постачання, випадкової ринкової кон’юнктури або відсутності необхідного рибопосадкового матеріалу на ринку.

Приватний сектор є необхідною складовою розвитку галузі і має розширювати свою участь у виробництві.

Однак ефективна модель повинна будуватися не на повному усуненні державної виробничої спроможності, а на її раціональному поєднанні з приватною ініціативою:

ДЕРЖАВНА БАЗОВА СПРОМОЖНІСТЬ + ПРИВАТНЕ ВИРОБНИЦТВО + КОНКУРЕНТНЕ ЗАМОВЛЕННЯ + НАУКОВЕ УПРАВЛІННЯ.

Саме така модель забезпечує стійкість системи та можливість держави діяти у власних стратегічних інтересах.

6.7. Післявоєнне відновлення підвищує стратегічну цінність підприємства

Рішення щодо приватизації підприємства приймалося у 2022 році.

Водночас довгострокова оцінка державного активу не може бути відірвана від сучасних і майбутніх потреб України.

Війна створила та продовжує створювати значні ризики для водних екосистем, рибогосподарської інфраструктури, природного відтворення, виробничих потужностей та продовольчої безпеки.

У період післявоєнного відновлення державі можуть бути необхідні масштабні програми відновлення водойм, популяцій водних біоресурсів, рибогосподарської інфраструктури, аквакультури та внутрішнього виробництва рибної продукції.

Саме тому виробничі потужності, які могли оцінюватися переважно як майнові активи у попередній період, сьогодні можуть набувати підвищеного стратегічного значення як ресурс відновлення держави.

6.8. Зв’язок із продовольчою та економічною безпекою

Розвиток власного виробництва рибної продукції має безпосереднє значення для продовольчої безпеки, зайнятості, розвитку територій, економічної активності та зменшення залежності внутрішнього ринку від імпорту.

Відтворення ресурсної бази внутрішніх водойм є одним з елементів такого розвитку.

Тому підприємства, здатні забезпечувати виробництво посадкового матеріалу для внутрішніх водойм, необхідно оцінювати не ізольовано, а як частину більш широкого ланцюга:

ВІДТВОРЕННЯ → ВОДНІ БІОРЕСУРСИ → ПРОМИСЕЛ → ПЕРЕРОБКА → РИНОК → РОБОЧІ МІСЦЯ → ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА.

Відповідно, рішення щодо Іркліївського риборозплідника має наслідки, які виходять далеко за межі самого підприємства.

6.9. Стратегічною альтернативою приватизації має бути не збереження статус-кво, а модернізація

Позиція Громадської ради щодо можливого збереження ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» у державному секторі не означає підтримки збереження існуючого стану підприємства без його технологічного, організаційного та економічного оновлення.

Стратегічною альтернативою приватизації має розглядатися не консервація чинної моделі, а перетворення підприємства на сучасну державну виробничу, селекційну та рибовідтворювальну базу, здатну забезпечувати виконання довгострокових завдань державної політики у сфері відтворення водних біоресурсів.

Відповідна модель може ґрунтуватися на такій послідовності:

ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІЛІСНОГО ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ → ТЕХНІЧНА І ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ → ВІДНОВЛЕННЯ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ → ФОРМУВАННЯ МАТОЧНИХ І РЕМОНТНИХ СТАД → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ НА РИБОПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ → ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ІНТЕГРАЦІЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИБНИМИ РЕСУРСАМИ

Така модель дозволяє розглядати підприємство не як пасивний державний актив, який необхідно утримувати за бюджетні кошти, а як державну виробничу спроможність, що може працювати на основі конкретного державного замовлення, економічно обґрунтованих виробничих програм, договірних відносин, наукового супроводу та контролю результативності.

При цьому збереження базової державної спроможності не виключає і не повинно обмежувати участь приватних виробників рибопосадкового матеріалу. Навпаки, перспективною для України може бути змішана модель:

ДЕРЖАВНА БАЗОВА СПРОМОЖНІСТЬ + ПРИВАТНІ ВИРОБНИКИ + КОНКУРЕНТНЕ ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ + НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ + КОНТРОЛЬ РЕЗУЛЬТАТУ

У такій системі державне підприємство виконує передусім функцію гарантування мінімально необхідної для держави виробничої, селекційної та біологічної спроможності, тоді як приватний сектор забезпечує конкуренцію, додаткові виробничі потужності, інвестиції та технологічне різноманіття.

Тимчасова резервна база державного осетрового відтворення

Окремим напрямом стратегічного використання виробничого потенціалу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» може бути розгляд можливості створення на його базі тимчасового виробничого підрозділу (філії) державної системи відтворення осетрових видів риб на період відновлення та повноцінного введення в експлуатацію основної спеціалізованої державної осетрової виробничої бази (усі можливості для цього є).

В умовах воєнних руйнувань та післявоєнного відновлення держава має оцінювати наявні рибовідтворювальні підприємства не ізольовано, а як потенційні елементи єдиної резервованої системи відтворення водних біоресурсів, здатної зберігати критично важливі виробничі та біологічні функції навіть у разі тимчасової втрати або недоступності окремих спеціалізованих об’єктів.

За умови підтвердження технічної, гідрологічної, ветеринарної, біологічної та економічної придатності частина виробничої інфраструктури Іркліївського риборозплідника могла б бути адаптована для утримання відповідних ремонтно-маточних груп, вирощування молоді осетрових та виконання інших технологічних операцій, необхідних для забезпечення безперервності державних програм їх відтворення.

Йдеться не про механічну зміну спеціалізації всього підприємства, а про створення додаткової резервної державної спроможності, яка функціонувала б паралельно з основним призначенням Іркліївського риборозплідника та могла б використовуватися до відновлення основного осетрового заводу, а в подальшому – як резервна, селекційна, ремонтно-маточна або допоміжна виробнича база державної системи відтворення осетрових.

Такий варіант потребує окремого науково-технічного обґрунтування, оцінки водозабезпечення та якості води, технологічної сумісності наявної інфраструктури, біобезпеки, ветеринарно-санітарних вимог, необхідного переоснащення, джерел фінансування та визначення оптимальної організаційно-правової моделі.

Водночас сама можливість такого використання підприємства є додатковим аргументом на користь того, що перед його незворотним відчуженням держава повинна оцінити не тільки поточну ринкову вартість майнового комплексу, а й його потенційну цінність як резервної інфраструктури для забезпечення безперервності державного відтворення стратегічно важливих видів водних біоресурсів.

ІРКЛІЇВСЬКИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК → МОДЕРНІЗАЦІЯ → РЕЗЕРВНА ОСЕТРОВА ВИРОБНИЧА БАЗА → ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕМОНТНО-МАТОЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ → ВИРОЩУВАННЯ МОЛОДІ → ДЕРЖАВНЕ ВІДТВОРЕННЯ → ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВНОГО ОСЕТРОВОГО ЗАВОДУ → ЄДИНА РЕЗЕРВОВАНА СИСТЕМА.

І тут з’являється дуже важливий державницький аргумент: питання вже не тільки в тому, чи потрібен Україні Іркліївський розплідник у його нинішньому вигляді. Питання:

ЧИ РОЗУМНО ДЕРЖАВІ СЬОГОДНІ НЕЗВОРОТНО ВІДЧУЖУВАТИ ВЕЛИКУ РИБОВІДТВОРЮВАЛЬНУ БАЗУ, ЯКА МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНА ДЛЯ РЕЗЕРВУВАННЯ КРИТИЧНО ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙ, ПОКИ ПОШКОДЖЕНІ АБО ВТРАЧЕНІ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПОТУЖНОСТІ ДЕРЖАВИ НЕ ВІДНОВЛЕНІ?

Саме тому при виборі між приватизацією та збереженням підприємства у державному секторі необхідно порівнювати не моделі:

«ПРИВАТИЗУВАТИ» або «ЗАЛИШИТИ ВСЕ ЯК Є»,

а принципово інші сценарії:

МОДЕЛЬ I — ПРИВАТИЗАЦІЯ → ОДНОРАЗОВЕ НАДХОДЖЕННЯ → ВИБУТТЯ АКТИВУ З ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ → ПОДАЛЬШЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОТРЕБ ЧЕРЕЗ РИНОК

МОДЕЛЬ II — ЗБЕРЕЖЕННЯ → МОДЕРНІЗАЦІЯ → СЕЛЕКЦІЯ ТА ПЛЕМІННА РОБОТА → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → РИБОПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ → ЗАРИБЛЕННЯ → ВІДНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗАПАСІВ → ЕКОНОМІЧНИЙ І СУСПІЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ.

Громадська рада вважає, що саме порівняння цих двох моделей, із визначенням їх довгострокової вартості, ризиків та результатів для держави, повинно передувати прийняттю незворотного рішення щодо відчуження такого спеціалізованого виробничого комплексу.

6.10. Критерій державного стратегічного інтересу

Для прийняття рішення щодо подальшої долі підприємства необхідно відповісти на головне питання:

ЧИ БУДЕ ДЕРЖАВА ПІСЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАТИ НЕ МЕНШУ, А РІВНОЦІННУ АБО КРАЩУ СПРОМОЖНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ?

Якщо така спроможність гарантована – приватизація може розглядатися як одна з можливих моделей управління активом.

Якщо ж рівноцінної альтернативи немає, вибуття підприємства означатиме не просто зміну форми власності, а скорочення інструментарію державної політики.

Саме це має бути центральним критерієм стратегічної оцінки.

ПОЗИЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ

За результатами проведеного громадсько-експертного аналізу правових, рибогосподарських, фінансово-економічних, екологічних, стратегічних та антикорупційних аспектів передачі до сфери управління Фонду державного майна України та приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» Громадська рада при Держрибагентстві вважає за необхідне сформулювати окрему консолідовану позицію.

Громадська рада виходить із того, що приватизація державного майна є законним інструментом державної економічної політики, а сама по собі державна форма власності не може бути самоціллю. Водночас рішення про вибуття спеціалізованого виробничого комплексу з державного сектору має оцінюватися не лише з позиції можливості його продажу, а насамперед з позиції того, які функції, виробничі можливості та довгострокові державні інтереси пов’язані з відповідним активом і яким чином вони будуть забезпечені після його відчуження.

У випадку ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» йдеться не лише про сукупність нерухомого та рухомого державного майна, а про сформований упродовж тривалого періоду спеціалізований рибовідтворювальний комплекс, який поєднує земельні та водні ресурси, ставковий фонд, гідротехнічну та інженерну інфраструктуру, виробничу базу, біологічні ресурси, маточні та ремонтні стада, технології, кадровий потенціал і виробничий досвід.

Наявні фінансово-економічні показники підприємства, його виробничий потенціал, масштаби майнового комплексу та можливість його подальшої модернізації, на думку Громадської ради, не дають достатніх підстав розглядати підприємство як економічно безперспективний державний актив, єдиною раціональною моделлю використання якого є приватизація.

Більше того, зміна фінансових та економічних показників діяльності підприємства після прийняття первинних приватизаційних рішень дає Громадській раді підстави ставити питання щодо актуальності економічних передумов і мотивації подальшої приватизації станом на 2026 рік та необхідності їх повторної комплексної державної оцінки.

Громадська рада також виходить із того, що в умовах війни, майбутнього післявоєнного відновлення, необхідності відновлення водних біоресурсів, розвитку внутрішнього рибальства, зменшення імпортозалежності та посилення продовольчої стійкості України значення власної державної рибовідтворювальної спроможності об’єктивно потребує особливої оцінки.

Держава має оцінити не лише вартість продажу підприємства, а й вартість втрати відповідної виробничої спроможності, майбутню потребу у закупівлі рибопосадкового матеріалу, вартість створення або відновлення аналогічної інфраструктури, можливість забезпечення державних програм відтворення водних біоресурсів та ризики залежності виключно від ринкової пропозиції.

Особливого значення набуває можливість альтернативного використання підприємства шляхом його модернізації, відновлення селекційно-племінної роботи, формування та збереження ремонтно-маточних стад, запровадження державного замовлення на рибопосадковий матеріал та інтеграції підприємства до загальнодержавної системи відтворення водних біоресурсів.

У цьому контексті предметом окремого техніко-економічного та науково-біологічного опрацювання може бути також можливість використання частини виробничої бази підприємства як тимчасової або резервної державної потужності для відтворення осетрових видів риб на період відновлення основної спеціалізованої державної осетрової виробничої бази та, у подальшому, як резервного елемента державної системи збереження і відтворення цінних видів водних біоресурсів.

Таким чином, альтернативою приватизації Громадська рада розглядає не збереження підприємства у незмінному стані, а його структурну і технологічну модернізацію та включення до сучасної системи виконання державних рибогосподарських завдань:

ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІЛІСНОГО КОМПЛЕКСУ → МОДЕРНІЗАЦІЯ → СЕЛЕКЦІЯ ТА ПЛЕМІННА РОБОТА → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ВІДНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗАПАСІВ → ЕКОНОМІЧНИЙ, ЕКОЛОГІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

При цьому Громадська рада не протиставляє державне виробництво приватному сектору. Стратегічно доцільною може бути модель, у якій держава зберігає необхідну базову спроможність, а приватні підприємства працюють у конкурентному середовищі та залучаються до виконання державних і комерційних програм:

Громадська рада не стверджує, що державна форма власності на ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» повинна зберігатися безумовно і безстроково. Позиція полягає в іншому: держава не повинна незворотно відчужувати спеціалізовану виробничу спроможність доти, доки не визначено, чи потрібна ця спроможність державі, яким чином вона буде забезпечена після приватизації та яка з альтернативних моделей є найбільш ефективною для України у довгостроковій перспективі.

Тому Громадська рада вважає, що за сукупністю встановлених економічних, рибогосподарських, екологічних, стратегічних та суспільних факторів продовження приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» без проведення повторної комплексної державної оцінки її актуальної доцільності станом на 2026 рік не є достатньо обґрунтованим.

Така оцінка має передбачати щонайменше порівняння двох базових сценаріїв:

СЦЕНАРІЙ I – ПРИВАТИЗАЦІЯ:

продаж → одноразове бюджетне надходження → вибуття активу з державного сектору → забезпечення подальших державних потреб через ринок;

СЦЕНАРІЙ II – ДЕРЖАВНА МОДЕРНІЗАЦІЯ:

збереження цілісного комплексу → модернізація → відновлення селекційно-племінної роботи → державне замовлення → виробництво рибопосадкового матеріалу → виконання державних програм відтворення → довгостроковий економічний та стратегічний результат.

До проведення такого порівняльного аналізу та прийняття на його основі актуального державного рішення Громадська рада вважає доцільним утриматися від здійснення незворотних дій, наслідком яких може стати остаточне вибуття єдиного майнового комплексу підприємства з державної власності.

При цьому Громадська рада не встановлює незаконності прийнятих раніше актів, не підміняє суд та інші компетентні державні органи і не вирішує питання про юридичну відповідальність будь-яких осіб. Її позиція полягає у необхідності захисту державного інтересу до моменту прийняття незворотного майнового рішення.

КЛЮЧОВА ПОЗИЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ

ДЕРЖАВА МАЄ ОЦІНЮВАТИ НЕ ФОРМУ ВЛАСНОСТІ ЯК ТАКУ, А НЕОБХІДНУ ЇЙ СПРОМОЖНІСТЬ.

ЯКЩО ПІСЛЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ СПРОМОЖНІСТЬ, ЯКА БУДЕ ПОТРІБНА ДЛЯ ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ, ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ СТІЙКОСТІ, — ТАКЕ РІШЕННЯ МАЄ БУТИ ПОВТОРНО ОЦІНЕНЕ ДО ТОГО, ЯК ВОНО СТАНЕ НЕЗВОРОТНИМ.

ДЕРЖАВНА ПОТРЕБА → НЕОБХІДНА СПРОМОЖНІСТЬ → ПОРІВНЯННЯ АЛЬТЕРНАТИВ → НАЙЕФЕКТИВНІША МОДЕЛЬ → ДЕРЖАВНЕ РІШЕННЯ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

За результатами комплексного громадсько-експертного аналізу правових, рибогосподарських, фінансово-економічних, екологічних, стратегічних та антикорупційних аспектів передачі до сфери управління Фонду державного майна України та приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» Громадська рада при Держрибагентстві дійшла таких загальних висновків.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1.1. Приватизація державного майна є законним інструментом державної економічної політики, а державна форма власності сама по собі не є достатньою підставою для збереження будь-якого підприємства у державному секторі. Водночас рішення щодо приватизації спеціалізованого рибовідтворювального комплексу повинно враховувати не лише його майнову вартість, а й функції, виробничі спроможності та довгострокові потреби держави, які забезпечуються або можуть забезпечуватися таким комплексом.

1.2. ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» являє собою не просто сукупність державного майна, а цілісний спеціалізований виробничий комплекс, у якому поєднані земельні та водні ресурси, ставковий фонд, гідротехнічна та інженерна інфраструктура, виробничі об’єкти, біологічні ресурси, маточні й ремонтні стада, технології, кадровий потенціал та накопичений виробничий досвід.

1.3. Наявні фінансово-економічні показники та динаміка діяльності підприємства не дають достатніх підстав оцінювати його як економічно безперспективний державний актив. Зміна економічних показників підприємства після прийняття первинних рішень щодо приватизації обумовлює необхідність повторної оцінки актуальності економічних передумов подальшої приватизації станом на 2026 рік.

1.4. Вибуття підприємства з державного сектору може мати наслідком не лише отримання державою одноразового доходу від приватизації, а й втрату прямого контролю над відповідною виробничою спроможністю та виникнення у майбутньому необхідності забезпечувати державні потреби у рибопосадковому матеріалі шляхом закупівель на ринку або створення чи відновлення аналогічних виробничих потужностей.

1.5. В умовах війни та майбутнього післявоєнного відновлення України державна спроможність у сфері відтворення водних біоресурсів набуває додаткового стратегічного значення для відновлення рибних запасів, розвитку внутрішнього рибальства, зменшення імпортозалежності, забезпечення продовольчої стійкості, зайнятості та розвитку територій.

1.6. Альтернативою приватизації має розглядатися не механічне збереження підприємства у його існуючому стані, а модель його модернізації, технологічного оновлення, відновлення селекційно-племінної роботи, розвитку ремонтно-маточних стад, запровадження державного замовлення та інтеграції до державної системи відтворення водних біоресурсів.

1.7. Окремого державного опрацювання потребує можливість використання частини виробничої бази підприємства як тимчасової або резервної потужності державної системи відтворення осетрових видів риб на період відновлення основної спеціалізованої державної осетрової виробничої бази – за умови підтвердження технічної, гідрологічної, біологічної, ветеринарної та економічної доцільності такого рішення.

1.8. Наявність раніше прийнятих рішень щодо приватизації не усуває необхідності оцінювати актуальну доцільність подальшого приватизаційного процесу з урахуванням сучасного стану підприємства, змін у державних потребах, воєнних обставин та завдань післявоєнного відновлення.

1.9. Громадська рада не встановлює незаконності раніше прийнятих рішень, не підміняє суд, органи державного контролю або правоохоронні органи та не вирішує питання юридичної відповідальності конкретних осіб. Предметом цього Висновку є громадсько-експертна оцінка обґрунтованості та доцільності подальшого вибуття спеціалізованої державної рибовідтворювальної спроможності.

1.10. За сукупністю встановлених економічних, рибогосподарських, екологічних, стратегічних та суспільних факторів Громадська рада не вважає достатньо обґрунтованим продовження приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» без проведення повторної комплексної державної оцінки актуальної доцільності такого рішення станом на 2026 рік.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виходячи з наведених висновків та з метою забезпечення державного і суспільного інтересу, Громадська рада рекомендує:

2.1. ЩОДО НЕЗВОРОТНОГО ВІДЧУЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Рекомендувати компетентним органам державної влади у межах наданих їм законом повноважень утриматися від прийняття та реалізації незворотних рішень, наслідком яких може стати остаточне вибуття єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з державної власності, до завершення повторної комплексної оцінки актуальної економічної, рибогосподарської та стратегічної доцільності його приватизації.

2.2. ДЕРЖАВНОМУ АГЕНТСТВУ УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ

Запропонувати Держрибагентству як центральному органу виконавчої влади, безпосередньо пов’язаному з реалізацією державної політики у сфері рибного господарства, провести повторну комплексну галузеву оцінку актуальної доцільності вибуття ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з державного сектору з урахуванням сучасного фінансово-економічного стану підприємства, його виробничого потенціалу, державної потреби у відтворенні водних біоресурсів, наслідків війни та завдань післявоєнного відновлення України.

У межах такої оцінки визначити:

державну потребу у рибопосадковому матеріалі за основними видами водних біоресурсів у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі;

потреби у зарибленні внутрішніх рибогосподарських водних об’єктів та відновленні їх промислових запасів;

наявні державні та доступні приватні виробничі потужності, їх фактичну продуктивність, територіальне розміщення, технологічну спеціалізацію та можливість реального заміщення виробничої спроможності Іркліївського риборозплідника;

можливі економічні, рибогосподарські, екологічні та стратегічні наслідки остаточного вибуття підприємства з державного сектору;

вартість і строки створення, відновлення або залучення державою аналогічної виробничої спроможності у разі виникнення відповідної потреби;

мінімально необхідний рівень власної державної рибовідтворювальної спроможності для забезпечення довгострокових потреб України.

Окремо провести порівняльну оцінку двох базових моделей подальшого використання підприємства:

МОДЕЛЬ I — ПРИВАТИЗАЦІЯ → ВИБУТТЯ З ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ → ОДНОРАЗОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ → ПОДАЛЬШЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОТРЕБ ПЕРЕВАЖНО ЧЕРЕЗ РИНОК;

МОДЕЛЬ II – ЗБЕРЕЖЕННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ → МОДЕРНІЗАЦІЯ → СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННА РОБОТА → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ДОВГОСТРОКОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ І СТРАТЕГІЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ.

Окремим напрямом опрацювати можливість модернізації Іркліївського риборозплідника як державного виробничо-селекційного центру відтворення водних біоресурсів, включаючи розвиток селекційно-племінної роботи, формування і збереження ремонтно-маточних стад, виробництво рибопосадкового матеріалу для виконання державних програм та запровадження економічно обґрунтованого державного замовлення.

Також опрацювати, за умови відповідного науково-технічного, біологічного, ветеринарного та економічного обґрунтування, можливість використання частини виробничої бази підприємства як тимчасової або резервної потужності державної системи відтворення осетрових видів риб на період відновлення основної спеціалізованої державної осетрової виробничої бази та її подальшого використання як резервного елемента державної системи відтворення цінних видів водних біоресурсів.

За результатами проведеної оцінки Держрибагентству сформувати офіційну актуальну галузеву позицію щодо доцільності або недоцільності подальшої приватизації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб».

У разі якщо результати такої оцінки підтвердять, що збереження підприємства у державному секторі, його модернізація та використання для забезпечення державних рибогосподарських потреб більшою мірою відповідають довгостроковим інтересам України, ніж його остаточне відчуження, Держрибагентству в межах своїх повноважень вжити необхідних організаційних та правових заходів для захисту відповідної державної виробничої спроможності.

З цією метою Держрибагентству самостійно, у встановленому законодавством порядку та відповідно до компетенції державних органів, ініціювати перед Фондом державного майна України, відповідним центральним органом виконавчої влади та, за необхідності, Кабінетом Міністрів України питання щодо перегляду подальшої моделі використання підприємства, актуальної доцільності продовження його приватизації та можливості вжиття передбачених законодавством заходів щодо приватизаційного процесу.

Для забезпечення обґрунтованості такої позиції Держрибагентству доцільно самостійно отримати від Фонду державного майна України та інших компетентних органів необхідні документи й інформацію щодо економічних і майнових передумов прийняття приватизаційних рішень, актуального стану приватизаційного процесу, складу та оцінки єдиного майнового комплексу, а також інших обставин, необхідних для прийняття актуального галузевого рішення.

До завершення повторної комплексної оцінки, формування офіційної галузевої позиції та розгляду її компетентними державними органами Громадська рада вважає доцільним утриматися від здійснення незворотних дій, наслідком яких може стати остаточне вибуття єдиного майнового комплексу ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» з державної власності.

2.3. ЩОДО АЛЬТЕРНАТИВНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Рекомендувати Кабінету Міністрів України, Держрибагентству та іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади розглянути як реальну альтернативу приватизації модель збереження та модернізації ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» із перспективою його розвитку як державного виробничо-селекційного центру відтворення водних біоресурсів.

Така модель може передбачати:

ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІЛІСНОГО КОМПЛЕКСУ → ТЕХНІЧНА І ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ → ВІДНОВЛЕННЯ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ → ФОРМУВАННЯ МАТОЧНИХ І РЕМОНТНИХ СТАД → ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ → ВИРОБНИЦТВО РИБОПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ → ЗАРИБЛЕННЯ → ВІДНОВЛЕННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ → ЕКОНОМІЧНИЙ, ЕКОЛОГІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

При цьому модернізована державна виробнича база не повинна створювати необґрунтованої монополії державного сектору. Оптимальною має бути система:

ДЕРЖАВНА БАЗОВА СПРОМОЖНІСТЬ + ПРИВАТНІ ВИРОБНИКИ + КОНКУРЕНТНЕ ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ + НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ + ПРОЗОРИЙ КОНТРОЛЬ РЕЗУЛЬТАТУ

Реалізація такої моделі дозволить державі поєднати збереження стратегічно необхідної власної рибовідтворювальної спроможності з перевагами конкурентного ринку, приватних інвестицій та державного замовлення, не допускаючи критичної залежності виконання державних програм від одного джерела виробництва рибопосадкового матеріалу.

ПІДСУМКОВА ПОЗИЦІЯ

Громадська рада вважає, що остаточне рішення щодо майбутнього ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» має прийматися не за принципом збереження державної форми власності за будь-яких умов і не за принципом приватизації як самоцілі.

Основним критерієм має бути довгостроковий державний інтерес та здатність обраної моделі забезпечити необхідну Україні рибовідтворювальну спроможність із найкращим співвідношенням економічної ефективності, стратегічної стійкості та суспільного результату.

Тому до прийняття незворотного рішення держава має отримати чітку відповідь на три взаємопов’язані питання:

ЩО ДЕРЖАВА ОТРИМАЄ ВІД ПРИВАТИЗАЦІЇ?

ЩО ДЕРЖАВА ВТРАТИТЬ У РАЗІ ВИБУТТЯ ПІДПРИЄМСТВА?

ЯКА МОДЕЛЬ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ УКРАЇНІ БІЛЬШИЙ ДОВГОСТРОКОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ, РИБОГОСПОДАРСЬКИЙ І СТРАТЕГІЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ?

До отримання обґрунтованої державної відповіді на ці питання Громадська рада вважає передчасним здійснення дій, які можуть зробити вибуття цього спеціалізованого виробничого комплексу з державної власності незворотним.

ДЕРЖАВНА ПОТРЕБА → НЕОБХІДНА СПРОМОЖНІСТЬ → ПОРІВНЯННЯ АЛЬТЕРНАТИВ → ЕКОНОМІЧНА ТА СТРАТЕГІЧНА ОЦІНКА → НАЙЕФЕКТИВНІША МОДЕЛЬ → ОБҐРУНТОВАНЕ ДЕРЖАВНЕ РІШЕННЯ

ЗАКЛЮЧНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Наявність судового провадження, предметом якого є оскарження окремих рішень, пов’язаних із приватизацією ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб», сама по собі не є доказом незаконності відповідних актів та не визначає наперед результату їх судової оцінки.

Громадська рада при Держрибагентстві не надає оцінки доведеності заявлених у судовій справі позовних вимог, не встановлює обставин, що належать до предмета судового доказування, не підміняє суд при вирішенні правового спору та не прогнозує результат його розгляду.

Предмет цього Експертно-правового висновку є ширшим за предмет відповідного судового провадження та охоплює громадсько-експертну оцінку правових, рибогосподарських, фінансово-економічних, екологічних, стратегічних та антикорупційних аспектів прийнятих управлінських рішень, їх актуальної доцільності та можливих довгострокових наслідків для державного і суспільного інтересу.

Незалежно від результату судового розгляду Громадська рада вважає, що питання про актуальну доцільність подальшої приватизації підприємства та збереження необхідної державі рибовідтворювальної спроможності потребує самостійної державної оцінки, оскільки правомірність раніше прийнятих рішень і доцільність їх подальшої реалізації є взаємопов’язаними, але не тотожними питаннями.

СУД ОЦІНЮЄ ПРАВОВИЙ СПІР → ДЕРЖАВА ОЦІНЮЄ ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС → ГРОМАДСЬКА РАДА ФОРМУЛЮЄ ГРОМАДСЬКО-ЕКСПЕРТНУ ПОЗИЦІЮ.

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Аквакультура (по матеріалах ФАО – 2024 рік) (Частина 17)

Створено Мегалодон - 11.03.2025 0

Аквакультура (по матеріалах ФАО – 2024 рік) (Частина 17) У цьому розділі розглядаються глобальні нормативні механізми, питання експлуатації водних генетичних…

Про затвердження Порядку здійснення рибогосподарської діяльності в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

Створено Мегалодон - 22.01.2026 0

Проєкт КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від «____» ____________ 2026 р. № ___ м. Київ Про затвердження Порядку здійснення рибогосподарської…

Мегалодон

Мегалодон

Схожий пост

Аквакультура (по матеріалах ФАО – 2024 рік) (Частина 17)

Про затвердження Порядку здійснення рибогосподарської діяльності в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України

Стан світових рибних запасів (по доповіді ФАО 2020 р.)

Прогнози розвику рибальства та аквакультури на 2022- 2032 рики (по матеріалах ФАО – 2024 р.) (Частина 24)

Білок, незамінні амінокислоти, жир, незамінні жирні кислоти, мінеральні речовини в харчуванні риб (Частина 38)

Рибний промисел

Аквакультура

Рибне господарство

Меню користувача

Останні записи

Медіа