Десятиліття по відновленню екосистем та проблематики біорізноманіття (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 4)

Опубліковано at 03.04.2023
223 0

Десятиліття по відновленню екосистем та проблематики біорізноманіття (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 4).

Вирішення проблеми забруднення в секторі рибальства. Залишені, загублені чи іншим чином кинуті знаряддя лову викликають зростаючу стурбованість у зв’язку з їх негативним екологічним та економічним впливом, зокрема, з тим, що вони є джерелом небезпеки з різних точок зору, наприклад, становлять небезпеку для судноплавства. Безконтрольне попадання водних тварин до покинутих знарядь лову завдає шкоди рибним запасам і потенційно наражає на небезпеку зникаючі види та бентичне середовище.

Цю проблему визнано на міжнародному рівні. Вона є частиною глобальної проблеми морського пластикового сміття, з яким борються багато міжнародні організації та на боротьбу з якою спрямовано багато заходів та угод, а також різні національні та місцеві ініціативи, реалізовані у різних країнах світу. В цьому контексті чинна під спільним головуванням ФАО та Міжнародної морської організації (ІМО) Робоча група 43 Об’єднаної групи експертів з науковим аспектам захисту морського середовища Організації Об’єднаних Націй, до складу якої входять незалежні вчені, підготувала доповідь із цілями надати актуальну інформацію та забезпечити більш глибоке розуміння масштабів впливу морських джерел морського сміття, зокрема, судноплавного та рибальського секторів. Один із розділів доповіді присвячений рішенням, спрямованим на скорочення числа морських джерел морського сміття.

В даний час коло ведення Робочої групи 43 оновлюється з урахуванням останніх наукових наукових досягнень у цій галузі, та при розгляді питання про морське пластикове сміття, джерелом якогоє рибальство та судноплавство, обговорюються виявлені прогалини у даних.

У Декларації КРХ ФАО 2021 про стійкість рибальства та аквакультури підкреслюється важливість зниження впливу та морського сміття. Для усунення прогалин у даних, виявлених Робочою групою 43, а також для налагодження та стандартизації збору даних по ФАО розробила запитальники і спільно з країнами та партнерами, такими як Глобальна ініціатива щодо боротьбі зі ловом втраченими знаряддями лову, проводить обстеження, спрямовані на рішення проблеми нестачі даних. Зібрані дані дозволять отримати загальне уявлення про серйозність проблеми у різних районах промислу та географічних регіонах, будуть використовуватися вході аналізу довгострокових тенденцій та моніторингу фантомного промислу і послужать орієнтиром для розробки та впровадження відповідних технологій та нших заходів щодо пом’якшення ризиків.

Найважливішим засобом скорочення ННН-промислу визнається маркування знарядь лову, що дозволяє ідентифікувати їх користувача та/абов ласника. ФАО розробляє технічне керівництво та механізм оцінки ризиків, які країни зможуть використовувати для оцінки потреб та вимог національних систем маркування знарядь лову, які допоможуть державам у застосуванні Рекомендацій щодо маркування знарядь лову (ФАО, 2019d).

Крім того, ФАО підтримує реалізацію партнерського проекту GloLi |er (I O, 2019a), що фінансується Норвегією та здійснюваного у співпраці з Міжнародною морською організацією (I O, 2019b). Проект допомагає країнам, що розвиваються, здійснювати розроблений план дій щодо вирішення проблеми забруднення морського середовища пластиковим сміттям з суден на національному рівні.

В рамках проекту ФАО розробить і випробує моделі знарядь лову, спрямовані на запобігання фантомному промислу у маломасштабному рибальстві, на яке припадає 90% робочих місць у світовому рибальстві.

Разом ці ініціативи можуть внести синергетичний внесок в усунення загроз біорізноманіття шляхом зниження рівня забруднення та скидання пластикових відходів в обсягах, передбачених відповідними завданнями здосягненню ЦСР до 2030 р.

Відновлення водних біоресурсів. Рибні запаси є основним компонентом живої біомаси планети і відіграють величезну роль у функціонуванні морських та прісноводних екосистем. Риба становить найзначнішу частку хребетних тварин, які живуть Землі. Вона значно перевершує за кількістю всіх інших істот у цій групі, включаючи людину, сільськогосподарських тварин та диких ссавців.

Успішне відновлення виснажених рибних запасів на місцевому та регіональному рівнях стало можливим завдяки інвестиціям у перевірені методи управління рибальством, такі як зниження вилову та зусилля, регулювання знарядь лову, тимчасовий та просторовий контроль, а також інноваційні та інклюзивні способи розподілу улову та регулювання. Крім того, вирішувати це завдання допомагають заходи боротьби з забрудненням іщодо відновлення структури екосистем, наприклад, місцях проживання, які є районами нагулу риби.

При виробленні заходів з управління необхідно повною мірою враховувати соціально-економічні та культурні умови та адаптувати рішення до місцевого контексту. Проведені ФАО глобальні оцінки рибних запасів з використанням даних фундаментальної науки про рибні ресурси щодо приблизно половини зареєстрованого вилову морської риби у світі вказують на те, що чисельність риби та обсяг вилову зростають і знаходяться на запропонованих цільових рівнях.

У роботі Hilborn та ін. (2020)  наводяться дані оцінки рибних запасів по всьому світу та зазначається, що рибні запаси відновлюються і в середньому можна говорити про зверненні тому, що відзначалися раніше тенденцій до їх зменшення.

Дослідження показало, що до 1995 р. середня інтенсивність рибного промислу росла, після чого почала знижуватися. До 2005 р. значна частка рибних запасів була відновлена і середня біомаса почала зростати. До 2016 р. біомаса всіх запасів, що піддавалися аналізу в середньому перевищувала необхідний стандарту стійкості. Таке становище спостерігалося не за всіма оціненими запасами. Для більш раціональної експлуатації 24% запасів, на які припадає 19% потенційного вилову, потрібні додаткові зусилля.

У дослідженні Hilborn та ін. (2020) було показано, що надлишкова інтенсивність рибного промислу все ще призводить до втрати приблизно 3-5% максимально можливого вилову і є можливості подальшого відновлення. Скільки часу потрібно для відновлення запасів до міжнародно злагодженого рівня? Попередній огляд більше 150 запасів, що переловлюються показав, що для відновлення запасів, виснажених рівня нижче 0,5 біомаси, що відповідає максимально стійкому вилову, достатньо десяти років, але для відновлення запасів, близьких до повного виснаження (нижче 0,2 біомаси), потрібно більш тривалий час, і для відновлення різних запасів воно неоднаково. Підвищення чисельності поновлюваних рибних запасів було безпосередньо пов’язано зі змінами у законодавстві та подальшим впровадженням механізмів управління рибальством.

Виснажені рибні запаси відновлюються не скрізь і світова спільнота все ще зазнає труднощів у зв’язку з відсутністю достовірної інформації про стан та динаміку значної частини світових рибних запасів у районах із низькою інтенсивністю регулювання рибальства, при цьому, на думку експертів, відновлення рибних ресурсів вкрай необхідно. У таких районах потрібно ретельніше підходити до збору даних та вивчати, як змінюється ситуація. Такі прогалини є найбільшою проблемою з погляду відновлення неоцінених рибних запасів, значна частка яких доводиться на тропічні та субтропічні регіони. Такі запаси часто відрізняються дуже різноманітним, змішаним складом, а населення, яке займається їх видобуванням, як правило, залежить від цієї діяльності у найзначнішій ступені. Положення ускладнюється необхідністю скасування шкідливих субсидій, боротьби з незаконним, неповідомленим та нерегульованим промислом та пом’якшення руйнівного впливу певних методів промислу на навколишнє средовище.

Крім того, необхідні ресурси, які допоможуть рибальським громадам вирішувати проблеми злиднів та відсутності альтернативні можливості працевлаштування. У районах, де, як і раніше, відчувається брак інструментів рибогосподарської науки та управління, наприклад, у певних регіонах Південної та Південно-Східної Азії та Східної Африки, для сприяння відновленню рибних запасів потрібні масштабні інвестиції в ефективні механізми політики, заходи регулювання рибальства та диверсифікацію засобів для існування.

Ці інвестиціїнеобхідні не тільки для скорочення відомих прогалин у виробництві продовольства, але і для того, щоб боротися з втратою екосистемних послуг, що призводить до проблем в області збереження біорізноманіття.

Як добитися успіху. В умовах, коли країни намагаються узгодити різні цілі та завдання, закріплені в міжнародних конвенціях, інші ефективні природоохоронні заходи на порайонній основі широко обговорюються на багатьох міжнародних форумах і розглядаються в зростаючій кількості публікацій.

Враховуючи, що основні цілі зонального управління рибальством, як правило, пов’язані як зі збереженням біорізноманіття, так із забезпеченням стійкості рибальства, можна припустити, що вирішення завдань, які відповідають критеріям ФАО, допоможе не тільки покращити становище видів, екосистем та рибальських громад, а й підтримати соціально-економічний розвиток.

Рибальство, має особливе значення для продовольчої безпеки, збереження біорізноманіття та сталого розвитку, а також для досягнення кількох цілей у сфері сталого розвитку (ЦСР): ЦСР 1 (ліквідація злиднів), ЦСР 2 (ліквідація голоду), ЦСР 12 (відповідальне споживання та виробництво) та ЦСР 14 (збереження морських екосистем) для виконання цільових завдань у галузі біорізноманіття.

Наприкінці 2022 р. була ухвалена Глобальна рамкова програма Конвенції про біологічне різноманіття на період після 2020 р., в якій більше уваги приділятиметься задачі введення заходів управління заходів на порайонній основі.

У лютому 2021 р. члени ФАО обговорили ці проблеми на тридцять четвертої сесії Комітету ФАО з рибного господарства (КРГ). Вони наголосили, що важливо розглядати застосування різних ефективних інструментів керування з прив’язкою до часу та територій, таких як райони, що охороняються з метою збереження та сталого використання біорізноманіття. Крім того, КРГ звернувся до ФАО з проханням підготувати та поширити практичний посібник, який допоможе членам у їх визначенні та застосуванні.

Організації, що активно співпрацює з партнерами та країнами – членами ФАО. У цьому контексті Завдання Організації полягає в тому, щоб нарощувати потенціал країн у галузі звітності, пов’язаних з рибальством, та документування вкладу рибальського сектора у вирішення цільових завдань щодо збереження біорізноманіттяза умов конкретних районів.

ФАО прагне розробити практичний посібник із застосування критеріїв у секторі рибальства та допомогти членам та регіональним рибогосподарським органам (РРГО) в оцінці критеріїв, які пов’язані з рибальством. Відділ рибальства та аквакультури ФАО проведе серію спільних навчальних семінарів, пов’язаних із рибальством. Їх результати ляжуть в основу керівного документа за визначенням, розроблення та регулювання в рибальському секторі, який доповнить існуючі посібники, які не мають секторальної спрямованості.

Зрештою, як країни, так і РРГО повинні будутьактивно сприяти визначенню та напряму інформації про них, щоб їх потенціал був у максимальній ступені використаний для вирішення нових цільових завдань на період після 2020 р. 

Досвід показує, щоп окращення екосистемних умов на користь розвитку рибальства у внутрішніх водоймах позитивно впливає на біорізноманіття; таким чином, збереження біорізноманіття та внутрішнє рибальство взаємопов’язані. Крім перерахованого вище, необхідно підтримувати або відновлювати річні гідрологічні цикли, включаючи їх роль у формуванні сезонних заплавних місць проживання, створення умов для міграції та розподіл мальків і молоді риб за допомогою пасивного дрейфу. Ці потреби риби та районі рибальства необхідно враховувати під час розрахунку природних водотоків для переговорів з іншими водокористувачами лише на рівні басейнів.

Для використання можливостей, що створюються Десятиліттям ООН звідновлення екосистем (2021–2030 рр.) та Глобальної рамковою програмою в галузі біорізноманіття на період після 2020 р., насамперед необхідно, зокрема визнавати важливість рибальства у внутрішніхводоймах для забезпечення продовольчої безпеки та стійкості джерел коштів доіснування при розробці відповідних заходівполітики та планування інвестицій.

Рибництво у внутрішніх водоймах. Існують широкі можливості для відновлення екосистем на користь внутрішнього рибальства. Робота з відновлення екосистем, як правило, має не одну мету і дозволяє отримати результати у різних сферах. Рибальство у внутрішніх водоймах тісно пов’язано з іншими важливими, цінними послугами, такими як регулювання кількості та якості води, зменшення небезпеки стихійних лих, кругообіг поживних речовин та збереження біорізноманіття.

Інтереси у сфері адаптації до зміни клімату також тісно пов’язані з інтересами в області рибальства у внутрішніх водоймах, тому що для зменшення ризику лих необхідно охороняти та відновлювати екосистеми цих водойм. Багато екосистемних послуг можна подати в грошах, що полегшує їх порівняння, проте за оцінці необхідно враховувати і негрошові показники.

Середня цінність тих типів водних екосистем від яких залежить внутрішнє рибальство, наприклад, річок, озер та водно-болотних угідь, на одиницю площі на кілька порядків вище за цінність наземних екосистем. В ході оглядів, присвячених відновленню екосистем для рибальства у внутрішніх водоймах, основна увага, як правило, приділяється Північній Америці та Європі, в основному розглядається аматорське рибальство та аналізуються переважно лососеві, тоді як компоненти продовольства та харчування, які в цих районах вже втратили важливість, залишаються практично без уваги. Таке становище різко відрізняється від ситуації в країнах, що розвиваються, при аналізі якої в контексті сталого розвитку з урахуванням інтересів не заможних потрібно враховувати соціально-економічне становище різних зацікавлених сторін, як тих, хто виграє від змін, так і тих, хто опиняється у не вигідному становищі.

Значення рибальства у внутрішніх водоймах можна точно визначати не тільки повалової ваги улову, але й за важливістю продукції цього сектора для продовольчої безпеки та харчування місцевого населення та для його рівня життя – цей показник може бути дуже високим і може використовуватися як вагомий аргумент при обґрунтуванні необхідності відновлення. Безліч прикладів показує, що інвестиції у відновлення екосистем для внутрішнього рибальства можуть приносити високу віддачу, не рідко при мінімальних витратах, особливо якщо до зусиль з відновлення залучається місцеве населення.

Ефект відвідновлення екосистем для рибальства у внутрішніх водоймах можна отримати дуже швидко: у ряді випадків подвоїти або потроїти улов у місцевих водоймах вдавалося за один-два роки. Можливість досягнення такого результату також може бути переконливим аргументом на користь відновлення екосистем в інтересах рибальства у внутрішніх водоймах в країнах, що розвиваються, при аналізі якої в контексті сталого розвитку з урахуванням інтересів незаможних потрібно враховувати соціально-економічне становище різних зацікавлених сторін, як тих, хто виграє від змін, так і тих, хто опиняється у невигідному становищі.

Настав час і нам братися за розум! Так?

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Гормональна стимуляція нересту плідників (Частина 7)

Створено - 18.03.2023 0
  Гормональна стимуляція нересту плідників (Частина 7) Загальні рекомендації щодо проведення гормонального стимулювання. Підготовку до гормонального стимулювання плідників починають при температурі води,…