Інновації у виробничо-збутові ланцюжки у рибальстві та аквакультурі (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 1)

Опубліковано at 03.04.2023
376 0

Інновації у виробничо-збутові ланцюжки у рибальстві та аквакультурі (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 1)

Розширення та інтенсифікація аквакультури та ефективне управління усіма видами рибальства є необхідними, але недостатніми умовами для «блакитної» трансформації. Для досягнення кінцевих цілей щодо збільшення вкладу водних систем у забезпечення продовольчої безпеки, харчування та підтримці домогосподарств виробничо-збутові ланцюжки в рибальстві та аквакультурі вимагаютьі нновацій для підвищення їх ефективності, прозорості, здатності до реагування, інклюзивності та справедливості.

Конкурентоспроможні виробничо-збутові ланцюжки. Торгівля і доступ  до ринків. Міжнародна торгівля продукцією рибальства та аквакультуры приносить високий прибуток і сприяє скороченню злиднів та забезпечення продовольчої безпеки, особливо в країнах, що розвиваються,  в яких дрібні рибалки, рибники та жінки широко представлені у відповідних виробничо-збутових ланцюжках.

Найчастіше висуваються складні вимоги для доступу на ринок продуктів рибальства та аквакультури, що є предметом торгівлі – частково таке становище пов’язане з широким застосуванням не тарифних заходів, спотвореннями, пов’язаними з субсидуванням рибальства, та поетапним підвищенням тарифів.

За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку це стосуються продукції рибальства та аквакультури більшою мірою, ніж інших видів продукції, з точки зору кількості та інтенсивності, що ускладнює для сектора виконання нормативних вимог. 

Крім того, підвищення тарифів значно обмежує можливості створення доданої вартості країнами, що розвиваються, і дрібними виробниками. Імпортні мита на багато сирих та перероблених продуктів рибальства та аквакультури суттєво різняться, особливо у багатьох традиційних країнах-імпортерах.

На перероблену продукцію встановлюються вищі тарифи, що перешкоджає створенню доданої вартості та робочих місць та скорочує можливості для збереження вартості.

В останні десятиліття зростає кількість торгових угод, оскільки вони грають дедалі помітнішу роль, у визначенні правил у світових торгових потоках. Якщо у 2000 р. діяло 82 регіональних торгових угод, то вже до 2022 р. їхня кількість збільшилася до 330.

Однією з основних цілей торгових угод є створення можливостей для преференційної торгівлі зі зниженим імпортним митом для країн-учасниць. Але торгові угоди ускладнюються, у них закріплюються все більш заплутані правила, вони регулюють все більше областей політики, і основна увага в них приділяється спрощенню процедур торгівлі, обміну нформацією та взаємне визнання стандартів та правил.

Частина нових торгових угод безпосередньо спрямована на сприяння сталому розвитку: поряд з положеннями про торгові преференції до них включаються нові положення, що стосуються незаконного ННН-промислу, субсидування рибальства, держав порту та заходів щодо збереження ресурсів, схем документування улову, а також пом’якшення наслідків прилову та викиду риби.

Будь-який продукт, для якого планується забезпечити преференційний доступ повинен відповідати правилам про походження товарів, з підтвердженням того, що він був зроблений або зазнав істотної переробки у країні-учасниці. Для врахування параметрів морських зон, що визначають критерії вилову, багато торгових угод можуть включати додаткові вимоги, що може скорочувати обсяг преференційного доступу для цих продуктів.

ФАО сприяє розвитку інклюзивного форуму для обговорення та інформування з питань доступу на ринки, преференційного доступу та дотримання норм міжнародної торгівлі на базі Підкомітету з торгівлі рибою при Комітеті з рибного господарства ФАО та GLO EFIS.

Крім того, Організація продовжує проводити спеціальні дослідження та аналізи, розробляти інформаційні продукти та вести діяльність з нарощування потенціалу та надавати технічну допомогу, у тому числі в співпраці зі Світовою торговою організацією (СОТ), з метою скорочення асиметрії в доступ на ринки.

Втрати та псування. Втрати та псування харчової продукції (ППП) представляють собою важливу проблему у виробничо-збутових ланцюжках, пов’язаних з секторами рибальства та аквакультури. Вони можуть виникати на різних етапах ланцюжка – від виробництва та видобутку до кінцевого споживання.

Основні причини та фактори втрат полягають у тому, що продукти з водних біоресурсів є швидкопсувними, а також в неефективності виробничо-збутових ланцюжків, обумовленої незадовільно функціонуючою інфраструктурою та відсутністю знань та навичок  учасників відповідних виробничо-збутових ланцюжків.

Ситуацію можуть посилювати специфічні соціально-культурні, інституційні та економічні чинники. Скорочення ППП може приносити економічні вигоди, надаючи позитивний вплив на продовольчу та харчову безпеку та ефективність використання природних ресурсів, нижувати навантаження на рибні запаси та вплив ати на навколишнє середовище.

Характер втрат та псування харчової продукції багато в чому залежить від рівня доходу. У країнах із середнім та високим рівнем доходу харчова продукція піддається псуванню в основному в процесі розподілу та споживання, і це зазвичай пов’язано з відсутністю координації, поведінкою споживачів, естетичними нормами та стандартами роздрібної торгівлі, маркуванням та закупівлями товарів у зайвих кількостях.

У країнах з низьким рівнем доходу ППП на етапі споживання практично не виникають, але мають місце на етапах виробництва, транспортування, переробки, зберігання.

Зокрема, у найменш розвиненіших країнах найбільше значнння має вплив на ППП, де діє незадовільна інфраструктура, включаючи відсутність доступу до електрики, питної води, доріг, льоду, складів холодильного зберігання, сховищ для в’яленої продукції та рефрижераторного транспорту.

Для розробки адаптованих рішень необхідно правильно розуміти масштаби, вплив та причини ППП, а також ролі різних учасників виробничо-збутових ланцюжків. При пошуку рішень необхідно враховувати комплексний характер виробничо-збутових ланцюжків у рибальстві та аквакультурі та взаємозв’язку між їх сегментами.

Тому для вирішення проблеми ППП у багатьох випадках потрібні заходи у таких сферах, як керівництво, технології, навички та знання, послуги, інфраструктура, соціальна та гендерна рівність, а також міцні зв’язки з ринками та їх розуміння. До роботи необхідно залучати державний та приватний сектори, громадянське суспільство, неурядові організації (НУО), наукові та академічні установи.

Ці вимоги зазначені у виданому ФАО Добровільному зведенні правил щодо скорочення втрат та псування харчової продукції. Різноманітність проблем та можливих рішень диктує необхідність багатовимірного підходу з опорою на традиційні та інноваційні методи та з урахуванням динамічного характеру виробничо-збутових ланцюжків у секторі рибальства та аквакультури. 

Безпека харчових продуктів. Щоб нагодувати зростаюче населення планети безпечними та поживними продуктами харчування, необхідні дієві та ефективні системи контролю харчової продукції, що забезпечують захист споживачів та сприяють розвитку торгівлі продуктами рибальства та аквакультури.

Органи контролю харчових продуктів у багатьох країнах стикаються з цілою низкою проблем, які часто виникають внаслідок прогалин у нормативно-правовому регулюванні безпеки продуктів, відсутності координації між органами, відповідальними за контроль продуктів, та нестачі ресурсів, включаючи робочу силу, обладнання, інфраструктуру та надійні технології контролю.

Ще однією проблемою може бути утруднений доступ до районів виробництвата переробки. Для усунення цих проблем, особливо після пандемії COVID-19, впроваджуються інноваційні та цифрові рішення. Надійним методом забезпечення безпеки продукції для видачі підприємствам необхідних санітарних сертифікатів виявився дистанційний огляд.

Електронні системи сертифікації допомагають покращувати простежуваність усіх ланцюжків поставок, скорочувати затримки та витрати, знижувати обсяг псування харчової продукції за рахунок прискорення процесів, боротися з шахрайством шляхом впровадження електронних методів перевірки справжності та зміцнювати довіру між торговими партнерами.

Для підвищення ефективності роботи Комісія Кодекс Аліментаріус в даний час переглядає керівні документи, що видаються нею, так, щоб включити електронну сертифікацію до форматів офіційної сертифікації. Крім того, влада може користуватися таким ефективним інструментом передачі інформації про заходи, які вживаються при виявленні серйозних ризиків у режимі реального часу, як портали електронного повідомлення про контроль харчових продуктів, які допомагають країнам діяти більш оперативно та скоординовано у разі виникнення загроз здоров’ю.

ФАО вивчає можливі рішення у цій сфері в рамках проекту Цифрові рішення, що сприяють підвищенню ефективності офіційних служб контролю харчових продуктів, спрямованого на зміцнення національного потенціалу з розробки та впровадження порталів електронних повідомлень, проведення дистанційних оглядів, підтримки дистанційного навчання з питань управління безпекою харчових продуктів та розширенню баз даних на користь постійного розвитку систем категоризації ризиків та інших інструментів прийняття рішень з урахуванням оцінки ризиків.

Цифрові рішення, включаючи електронну сертифікаціюз використанням порталів електронного повідомлення, можуть бути засобом оптимізації ресурсів та створення більш ефективних служб контролю харчових продуктів, які можуть використовуватися для реагування на кризи та підвищувати прозорість взаємодії між торговими партнерами.

Клітинні культури можуть використовуватися не тільки в виробництві продукції з курки та яловичини, а також при виготовленні продуктів із водних біоресурсів. Ця технологія може докорінно змінити ситуацію з виробництвом харчових продуктів із водних біоресурсів. Дистанційний огляд – це одна з форм візуального огляду, при якому використовуються візуальні засоби, включаючи відео технології, за допомогою яких інспектор може при обмеженні доступу різних причин оглядати об’єкти та матеріали на відстані.

Необхідно приділяти належну увагу безпеці та якості нових продуктів харчування, щоб вирішувати конкретні проблеми з погляду захисту споживачів, здоров’я населення та торгівлі. У зв’язку з цим ФАО та Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ведуть спільну роботу, в тому числі в рамках Комісії «Кодекс Аліментаріус», виявлення та оцінки загроз для безпеки харчових продуктів, пов’язаних із споживанням нових продуктів, закладаючи основу для подальшої роботи з їх контролю (Code lien enari s Coission, 2021).

Підвищення цінності Сприйняття споживачами цінності продукції рибальства та аквакультури може бути пов’язано з її матеріальними та нематеріальними характеристиками. Переробка, що призводить до зміни форми продукту або додавання нових матеріальних показників, може підвищувати його цінність. Проте реальною альтернативою підвищенню цінності є поліпшення невловимих характеристик, які можуть бути пов’язані не з технологічним процесом, а з особистою взаємодією споживача з товаром.

Останні десятиліття споживачі виявляють зростаючий інтерес до походження продуктів рибальства та аквакультури. Надання такої інформації, включаючи інформацію про користь для здоров’я, стійкості методів виробництва та джерелах засобів для існування людей, які беруть участь у функціонуванні виробничо-збутових ланцюжків, може підвищувати цю нематеріальну цінність.

Інформація про продукцію від одного підприємствадо іншого може передаватися за допомогою сертифікації продукції, а від підприємства споживачам – шляхом маркування продукції.

Наприклад, нові підходи до електронної торгівлі допомагають виробникам, у тому числі із сільських районів, безпосередньо зв’язуватися з новими або існуючими клієнтами та супроводжувати продукт. Для передачі відомостей між сегментами виробничо-збутових ланцюжків можна використовувати системи простежуваності ланцюжків, з яких можна дізнаватися про шлях проходження продуктів – таке знання за умови ефективного використання потенційно підвищує цінність.

Розширюється також використання електронних систем простежуваності, у тому числі з використанням технології блокчейн, які забезпечують прозорість, безпеку та збереження даних, а також швидку їх передачу по виробничо-збутовому ланцюжку.

Нові можливості для підвищення цінності продукції рибальства та аквакультури відкривають новаторські способи використання та розширене використання водних біоресурсів в індустрії моди (наприклад, використання риб’ячої шкіри). Незважаючи на виникаючі перешкоди, такі як скептичне ставлення до модної продукції з використанням рибних ресурсів, нестабільність поставок якісної сировини та обмежений доступ до фінансування, є приклади місцевих громад, які відкрили успішні підприємства, створюючи альтернативні можливості працевлаштування і доводячи, що цей метод підвищення цінності може бути перспективним варіантом для тих, хто має підприємницьке мислення.

Однією з можливостей забезпечити дохід для рибалок, рибників та їх спільнот і в той же час захистити довкілля є «рибний туризм». Він включає рибальські екскурсії, аматорське рибальство, екскурсії на рибні ферми та рибальські села, дегустацію місцевих делікатесів, кулінарні курси і навіть проживання, яке організовують місцеві рибалки. У багатьох країнах, що розвиваються, багатих природними пам’ятками і найчастіше незайманими прекрасними куточками, існують широкі можливості для рибного туризму.

Крім того, сектор рибальства та аквакультури має потенціал створення неринкової вартості за рахунок позитивних зовнішніх факторів, розширюючи цим спектр благ, які приносять суспільству. Приклади включають регулюючі послуги, такі як секвестрація вуглецю та відновлення поживних речовин у видобутих видах аквакультури (наприклад, водорості, двостулкові молюски), забезпечення довкілля для інших організмів і, не в останню чергу, культурні послуги, такі як історичне кустарне рибальство, пов’язане з громадськими, освітніми, символічними та духовними благами.

Модні вироби з риби, рибний туризм та інші новаторські способи підвищення економічної ефективності сектору рибальства та аквакультури є перспективними нетрадиційними підходами, що дають можливості для максимізації додаткової цінності. Поєднання традиційних та інноваційних методів її підвищення допомагає підвищувати стійкість сектора, у тому числі джерел коштів до існування дрібних виробників та їх співтовариств. Крім цього, можливості отримання доданої вартості можуть бути забезпечені за рахунок використання поновлюваних джерел енергії.

(Дивись далі Частину 2)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Рыбное хозяйство Болгарии

Створено - 23.05.2020 0
Рыбное хозяйство Болгарии Анализ рынка Болгарии. Общий макроэкономический срез по рынку. Общее количество экономически активных лиц на данный период в…

Десятиліття, присвячене науці про океан в інтересах стійкого розвитку 2021-2030 рр. (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)

Створено - 04.03.2023 0
Десятиліття, присвячене науці про океан в інтересах стійкого розвитку 2021-2030 рр. (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2) Комітет з рибного…