Корми для риб: пшениця, ячмінь, жито (зерно) (Частина 15)
Пшениця в чистому вигляді, насамперед як носій енергії вуглеводів, є серед злакових одним із найбільш поживних та вживаних компонентів комбікормів. Для кормових цілей використовується некондиційне зерно, що має знижені хлібопекарські якості, а також непридатне для продовольчих цілей через засміченість іншими видами зерна.
Фуражна пшениця дуже мінлива за хімічним складом. Наприклад, для абсолютно суху речовину вміст сирого протеїну у ній коливається від 6 до 22% (у середньому 8-14%). Її білки дефіцитні за лізином та метіоніном. Основна лімітуюча амінокислота-лізин (швидк-30%), тобто. білки пшениці здатні задовольнити лише 1/3 потреби риб у лізині. При дефіциті лізину решта амінокислот витрачається непродуктивно і використовується в енергетичному обміні. Перед вуглеводів припадає близько 65-82%, їх на крохмаль — близько 55-62%, цукру — 2,5-4,0%, сиру клітковину — 1,7-6,2%.
Пшениця має порівняно невелику кількість важкоперетравних некрохмалистих полісахаридів (~9%). Серед них на (1-глюкани припадає 0,8%, пентозани (арабани та ксилани) – 5,4%, гексазони (маннани та галактани) – 0,8%, пектини – 0,4%, целюлозу – 1,6%.
У складі жирів пшениці (2,0-3,0%) основне місце займає лінолева кислота (45%), на частку олеїнової та пальмітинової припадає по 18%. 0-3,7%, частка калію та фосфору становить близько 0,4%, пшениця добре забезпечена вітамінами В1, В4, В5 та В6.
Вміст рибофлавіну (В2) відносно низький. Пшениця має здатність синтезувати різні речовини, що знижують її харчову цінність. До них відносяться: інгібітори трипсину (їх кількість значно менша, ніж у бобових), лектин, фітати, що знижують доступність фосфору, та низку інших речовин, що утворюються у вологому зерні. Підвищена вологість зерна (більше 14%) при температурі 20-22 °С сприяє зростанню грибів роду Fusarium, які продукують три види небезпечних для риб токсинів: грихотеценовий Т-2 токсин, дезоксиніваленол (ДОН) та зеароленон (Ф-2).
Теплова обробка вбиває гриби, але не стійкі до неї токсини. При сильному ураженні зерно стає щуплим і набуває білуватого забарвлення іноді з малиновим відтінком. Тому при використанні фуражного зерна пшениці в годуванні риб обов’язковий контроль якості.
В експериментах з монодієтою пшениці на різних видах риб було показано, що її білки та ліпіди перетравлюються досить добре, вуглеводи значно гірші.
У коропа коефіцієнт перетравності білків гранульованої пшениці становить у середньому близько 80-84%, легкогідролізованих вуглеводів – 58-64%, клітковини – 10%. Перетравність усіх поживних речовин (по сухій речовині) 51-65%, енергії – 54%.
Реакція травної системи осетра аналогічна. У іншого представника осетрових – бестера, як і у форелі, значно гірше перетравлюються вуглеводи і, як наслідок, — загальна кількість корму. Екструдування зерна сприяє підвищенню його загальної перетравності (на 14-17%) переважно за рахунок вуглеводно-лігнинного комплексу, доступність якого для риб зростає на 20-25%. При цьому істотних змін у співвідношенні доступності та швидкостях незамінних амінокислот для коропа не виявлено.
Корми для риб: ячмінь (зерно). Серед основних фуражних культур нашої країни ячмінь посідає особливе місце. Рівень білка в ячмені коливається 8-22%, що обумовлено генотипними особливостями сортів та екологічними умовами вирощування. У середньому вміст білка у ячмені становить 11-13%. Перед вуглеводів припадає близько 67-75%, їх на крохмаль — близько 50%, вільні цукру ~2%. Вміст сирої клітковини в ячмені в середньому 6%, це більше, ніж у пшениці, кукурудзі, сорго в 2-1,5 рази і в стільки ж разів менше, ніж у вівсі, просі та рисі з плівками.
Особливість вуглеводистої частини ячменю – наявність, крім клітковини, значної кількості некрохмалистих полісахаридів (до 12%). Їх надлишок перешкоджає нормальному функціонуванню травної системи. Ячмінь відносно бідний на жири (1,7-3,6%) і має середній рівень мінеральних елементів (від 1,7 до 7,8%, в середньому 2,7-3,5%). Вміст кальцію в ячмені коливається не більше 0,04-0,43%, фосфору – 0,09-0,6%. З мікроелементів він відносно багатий на залізо і йод. Має високий рівень вітаміну Е, вміст якого у 2-3 рази вищий, ніж в інших злаках; дуже багатий на холін і нікотинамід.
З погляду потреб риб у мінеральних елементах, у ячмені недостатній вміст і фосфору, і заліза.
Поживні речовини подрібненого ячменю добре перетравлюються у коропа. Перетравність сирого протеїну досягає 80%. Легкогідролізовані вуглеводи необробленого ячменю, і в тому числі крохмаль, перетравлюються у коропа краще, ніж з пшениці (74 проти 58%). У той самий час жорстка оболонка зерен мало розщеплюється (коефіцієнт перетравності клітковини — 0,6%). Загалом із загальної кількості короп отримує 60% і більше вуглеводів, а енергії – понад 60%. Серед незамінних амінокислот першою лімітує є лізин, другий – метіонін. Білок ячменю здатний задовольнити потребу риб у лізині на 46%, у метіоніні – на 53%. У спеціальних дослідах з коропами було показано, що сухе пресування подрібнених зерен ячменю призводить до збільшення його перетравності переважно за рахунок підвищення доступності клітковини, некрохмалистих вуглеводів і мінералів. Одночасно виявлено незначне скорочення доступності більшості незамінних амінокислот.
Описані ефекти дещо посилюються при екструзії. Найбільшим позитивним змін піддається вуглеводна частина корму.
Для молоді осетрових порядок лімітування доступних незамінних амінокислот дробленого і гранульованого ячменю інший, ніж у коропа (валін > лейцин > лізин), та її поріг трохи нижче (53-54-61%). У подрібненому вигляді ячмінь є одним із кращих компонентів у раціонах коропа і може поєднуватися в різноманітних комбінаціях з багатьма кормовими засобами.
Найкращі результати дає застосування лущеного зерна, оскільки наявність у комбікормі жорстких оболонок може сильно травмувати кишечник, що призводить до його захворювань та гальмування росту риб. Крім того, наявність плівок є гарним середовищем для розвитку різних видів цвілевих грибів, мікроорганізмів.Під час харчування коропів нелущеним зерном ячменю відзначалася низька швидкість його поїдання.
Порівняно з гранульованим комбікормом швидкість споживання зерна коропом масою 100 г при температурі 25°С становить 1 г/год замість 2 г/год. Це пов’язано з необхідністю тривалого перетирання зерен глоточними зубами, відпльовування лушпиння та нового заковтування. Очищення зерна йде тим ретельніше, що менше доза заданого ячменю. Голодна риба може ковтати сухе неочищене зерно, але довго не перетравлюється. Попередньо замочене (протягом 6-12 год) і набрякле зерно короп легше очищає і швидше поїдає.
За даними тих же авторів, порівняно з подрібненим ячменем зручність цільного зерна значно гірша. Вона знижується з 58 до 36%, білка – з 80 до 50%, енергії – з 52 до 42%.
Слід зазначити, що менше зерна з’їдає короп, краще воно перетравлюється і засвоюється.
Без домішки природної їжі ячмінь навіть у максимально з’їданій дозі (близько 3,5% від маси риб) здатний забезпечити лише дуже слабке і короткочасне зростання коропа. Далі, незважаючи на його споживання, через нестачу білка та інших елементів зростання припиняється, і риба починає втрачати масу.
У присутності природної їжі, особливо тварин, загальна активність харчування різко зростає при одночасному збільшенні (в 1,5-4 рази) споживання зерна. Причому чим вище маса коропа, тим більша кількість ячменю (% маси тіла) він з’їдає. Максимальна активність споживання зерна дворічками коропа (4-5%) спостерігається у ставках, починаючи з середини серпня. При змішаному застосуванні ячменю та комбікорму поїдання зерна рибами скорочується, а продуктивність підгодовування зростає.
Корми для риб: жито. Фуражне жито, як правило, містить в основному некондиційне зерно, не придатне для продовольчих цілей з тих чи інших причин. Межі коливань вмісту протеїну в житі 8-17%. Порівняно з пшеницею у білках жита значно більше лізину, треоніну, валіну, фенілаланіну. Як усі злакові, жито бідне жиром (0,9-2,8%). Кількість вуглеводів, у тому числі крохмалю та вільних цукрів, можна порівняти з їх вмістом у пшениці (близько 50-60 і 1,5% відповідно).
Вміст сирої клітковини в лущеному житі – 1,2-3,8%, у нелущеному – вище. Перед зольних елементів припадає 1,3-2,5%. Зміст фосфору загалом становить 0,5%. За загальною забезпеченістю вітамінами жито схоже з іншими злаковими, але в порівнянні з ячменем у ній у 3 рази менше вітаміну Е, у 2 рази холіну (В4) та майже в 5 разів нікотинової кислоти (В5).
При харчуванні коропа одним житом перетравність загальної суми її поживних речовин та енергії становить у середньому 55 і 60% відповідно. Вуглеводи, що легко гідролізуються, засвоюються значно краще, ніж у подрібнених пшениці і ячменю (коефіцієнт перетравності 84%), целюлозо-лігнинний комплекс — значно гірше. В результаті перетравність суми вуглеводів становить лише 60%. Білкова частина корму доступна погано. Сирий протеїн перетравлюється в середньому на 59% (проти 80% і більше у пшениці та ячменю). В результаті цього з 1 кг корму короп отримує 550 г перетравлених речовин і їх лише близько 80 г протеїну. Лімітують амінокислоти – лізин (скор-45%) і метіонін (скор-48%).
Доступність малої кількості мінеральних елементів низька. При харчуванні одним житом у риб спостерігається виведення з організму кальцію, що призводить до порушення мінерального обміну та скелетних патологій. При вирощуванні коропа в ставках годування двохрічок одним житом гальмує ріст риб і викликає несприятливі зміни в їхньому організмі, що виражаються в порушенні білкового та мінерального обміну. Це зумовлено низкою чинників. До них можна віднести шкідливу дію на кишечник жорстких оболонок насіння. Вміст у зерні у великих кількостях (2,5-3,0%) слизів, що сильно набухають, викликає у риб, також як і у птахів, порушення травлення і зниження поїдання зерна. Низька перетравність білка пов’язана з наявністю інгібітора трипсину, який виявляє найбільшу, ніж в інших злакових, активність.
При щільності посадки двохрічок коропа в ставки в межах 2,5-3,5 тис. екз/га та годівлі тільки житом їх зростання різко сповільнюється. Зерно дуже погано споживається рибами, але при хорошому контролі за поїдання його витрати на приріст маси можуть становити близько 2,5-3,5 одиниць при низькій рибопродуктивності.
Житны висівки. Вміст основних поживних речовин у житніх висівках знаходиться в таких межах (%): сирий протеїн – 15-22, жир – 1,5-4,6, вуглеводи, що легко гідролізуються, – 53-70, клітковина – 8-10, зола – 3-4 5, фосфор – 0,6. Перетравність білків досить низька – 54%, що також обумовлено присутністю інгібітора трипсину – лімітує амінокислота – ізолейцин. Швидкість його доступної частини – 22%. Далі практично однаково є лімітуючими лізин (швидко 52%) і лейцин (56%). Надмірні гістидин (швидко 166%), аргінін (153%), треонін (148%). Вуглеводи у сумі перетравлюються на 46%, жири – на 39%, суха речовина – на 43%. Фосфор доступний на 29%.
Перетравність зольних елементів визначити поки не вдаэться через значну екскрецію з організму ендогенних мінералів. У розрахунку на 21 мг зольних елементів, що надійшли з 1 г корму, вона становить 33 мг/г (тобто 58%).
Таким чином, якщо прийняти, що мінерали корму виявилися повністю недоступними для риб, то, крім них, з організму виділилося ще 12 мг/г елементів некормового походження. У порівнянні з поживними речовинами цільного зерна жита білки, суха речовина, вуглеводи та мінеральні елементи висівок перетравлюються гірше, особливо погано – вуглеводи (у сумі 43 проти 55%).
Відзначено несприятливі зміни в обміні речовин у риб, що харчувалися житнім висівком у монодієті. Імовірно, вони обумовлені наявністю в оболонках зерна жита антипоживних речовин – алкілрезорцинів, які мають токсичні властивості і при впливі температури в процесі виготовлення гранул руйнуються лише частково.
Використовувати житнє висівки у годівлі риб недоцільно. У разі гострої необхідності їх слід застосовувати з еквівалентними кількостями тваринної сировини, що обійдеться дорого, тому нераціонально.
(Дивись далі Частину 16)
