Корми для риб (овес, кукурудза) (Частина 16)

Опубліковано at 12.04.2023
899 0

Корми для риб (овес, кукурудза) (Частина 16)

Овес. Відмінності у поживності окремих партій фуражного вівса можуть бути більшими. Вміст білка в вівсі коливається від 7 до 13%. Зерно покрите квітковими плівками, що легко відокремлюються. У щуплому дрібному вівсі на їхню частку припадає до 40-50% маси зерна, у хорошому – близько 30%. Тому від інших злакових овес відрізняється високим вмістом клітковини (до 18-19%, в середньому близько 11%), а також інших (до 7-10%), некрохмалистих полісахаридів, що погано перетравлюються (β-глюканів — пентазанів, геміцелюлоз, пектинових речовин).

У сумі вміст важкогідролізованих вуглеводів остистих оболонок досягає 28%. Перед крохмалю припадає близько 38%. Кількість жиру коливається не більше 2,4-5,4%. Нелущений овес дещо багатший за інші злакові мінеральні елементи. Вміст золи знаходиться в діапазоні 1,9-3,8%, кальцію – в 1,5-2,0 рази більше, ніж у деяких інших злаках, – до 280 мг/100 г. В вівсі відносно багато марганцю.

Білки вівса перетравлюються трохи гірше, ніж ячменю, пшениці та кукурудзи (67%). Вони дефіцитні ряду незамінних амінокислот. Так потреба коропа у валіні задовольняється на 37%, метіоніні – на 48%, лейцині та лізині – на 50-54%. При цьому виявлено значний (в 1,5 рази) надлишок аргініну та всіх замінних амінокислот (в 1,6-6,0 разів).

Перетравність вуглеводистої частини різна. Речовини, що входять до складу оболонок насіння (вуглеводи, що важко гідролізуються, зокрема клітковина), перетравлюються в середньому на 24%, легкогідролізовані, основну масу яких становить крохмаль, — на 75%. Доступність мінеральних елементів невелика: фосфору – 26%, магнію – 34%; кальцій екскретується з організму, причому як міститься у кормі, а й ендогенний, очевидно, що надійшов осмотичним шляхом через зябра.

Застосування вівса як основного джерела їжі через особливості його хімічного складу, зокрема вуглеводів, викликає в організмі коропа глибокі фізіологічні зміни, що призводять до порушення нормальних функцій системи травлення, а також мінерального, білкового та жирового обміну. Внаслідок цього риби втрачають апетит і погано ростуть.

Цілісні зерна вівса короп поїдає неохоче; вони викликають розлад діяльності кишечника, розрідження та ослизнення вмісту. Очевидно, це пов’язано з присутністю в кормі великих кількостей жорстких і гострих оболонок насіння, що травмують кишечник, а також з надлишком некрохмалистих полісахаридів, що викликають гідратацію хімусу та порушення процесів ферментативного розщеплення та всмоктування поживних речовин.

Витрати вівса на одиницю приросту маси коропа при дефіциті природної їжі у ставках – понад 5,5 одиниць. Додавання неочищеного дробленого вівса в кормосуміші перешкоджає зчепленню частинок комбікорму при гранулюванні, що в результаті збільшує механічні втрати корму у воді від розмивання та екстракції.

Кукурудза (маїс) – один із найбільш вживаних компонентів комбікормів для сільськогосподарських тварин та риб. За хімічним складом вона виділяється серед хлібних злаків низьким вмістом білка та високим – вуглеводів. Серед її вуглеводів переважає крохмаль (близько 56-70% їх суми), кількість цукрів невелика – 2-4,5%; клітковина становить середньому близько 2,5%.

Позитивна якість вуглеводів кукурудзи – нижча, ніж у інших злакових вміст антиживильних некрохмалистих полісахаридів – β-глюканів (0,1-0,2%). Вміст жиру становить середньому близько 5%. Він представлений в основному такими ненасиченими цінними жирними кислотами, як лінолева (54-67% загальної суми жирних кислот) і олеїнова (23-31%). Однак ця позитивна властивість кукурудзяних ліпідів може перетворюватися при зберіганні на негативне: жирні кислоти швидко окислюються, і жир гіркує.

Хімічний склад фуражної кукурудзи схильний до значних змін. Рівень сирого протеїну з розрахунку на суху речовину може коливатися в межах 8-12%, жиру – 3,5-9,0%, легкогідролізованих вуглеводів – 68-89%, клітковини – 2,1-6,5%. Крім того, кукурудза бідна на макро- і мікроелементи.

Порівняно з іншими злаковими в ній досить багато фосфору, але дуже мало кальцію, марганцю, міді та заліза. Вона відносно багата каротином і токоферолом. Вміст вітамінів групи “В” і, зокрема холіну та фолієвої кислоти, знижений.

Для сільськогосподарських тварин кукурудза є цінним енергетичним кормовим засобом завдяки високому вмісту вуглеводів, які за відповідної обробки зерна добре перетравлюються у жуйних тварин, свиней та птиці. При годівлі риб, зокрема коропів дрібно розмелена та гранульована кукурудза має гарну перетравність сирого протеїну (понад 70%). Проте білки кукурудзи різко дисбалансовані за складом амінокислот. До основних лімітуючих амінокислот відносяться лізин і метіонін.

Потреба в них коропа може задовольнятися на 18 та 36% відповідно. Недостатня вона за вмістом триптофану та аргініну. Потреба коропа в аргініні задовольняється наполовину. До недоліків відноситься і лабільність вмісту лізину в різних сортах, що може досягати 100%. Водночас відзначено надлишок лейцину та ароматичних амінокислот – фенілаланіну та тирозину. Замінні кислоти містяться у великому надлишку (1,5-2-кратному).

Жири необезжиреної кукурудзи перетравлюються дуже добре – більш ніж на 80%. У той самий час у разі харчування риб знежиреним зерном спостерігається надходження у кишечник ліпідів, мобілізованих із тканин тіла риб. Вона супроводжується видаленням з організму риб через кишечник частини ліпідів. Внаслідок цього відбувається збіднення його енергією.

Вуглеводи фуражної кукурудзи в залежності від її сорту також можуть різко відрізнятися за своєю зручністю для риб (33-76%). Те саме стосується і мінеральної частини. Тривале (близько 30 діб) годування коропа дробленою кукурудзою призводить до різкого зниження інтенсивності росту при одночасному зневодненні організму, накопиченні ліпідів та вуглеводів, втрат білка та фосфору при зниженому відкладенні зольних елементів. Їх кількість, що надходить з кормом, неспроможна забезпечити як нормального зростання риб, а й підтримує обміну. 

В цілому кукурудза як кормовий засіб для риб має наступні специфічні особливості: високий вміст вуглеводів, які легко перетворюються на ліпіди, низький вміст білка, що характеризується різким недоліком лізину, метіоніну, аргініну і триптофану, недостатньою кількістю фосфору та інших зольних елементів. Тому годування товарних коропів протягом усього періоду вирощування однією кукурудзою можливе лише за дуже низької щільності посадки та рясному розвитку природної кормової бази.

Як додатковий засіб її можна застосовувати у поєднанні з високоживильними комбікормами, що містять багато соєвого шроту, тваринної або дріжджової сировини. У всіх випадках поживні властивості кукурудзи можуть бути збережені та донесені до риб тільки за хорошого її дроблення. При введенні комбікорму середній діаметр частинок зерна кукурудзи після помелу не повинен перевищувати 0,6 мм.

В іншому випадку вона стає незручною. У складі комбікорму її великі частки різко знижують міцність гранул і підвищують їхню крихітність. Це призводить до непродуктивних втрат сировини та збільшення витрат комбікорму. Є відомості, що зерно кукурудзи при вирощуванні товарного коропа не слід застосовувати у другій половині сезону, оскільки це погіршує смакові якості рибної продукції.

Екструзія істотно підвищує поживну та енергетичну цінність кукурудзи для риб. Зокрема у коропа, це виявляється у поліпшенні її загальної перетравності за рахунок більш повного розщеплення та всмоктування білків, вуглеводів та ув’язненої в них енергії, а також фосфору. У монодієті з екструдованої кукурудзи відзначено прискорення зростання риб на 36% при зниженні її витрат на приріст на 29% порівняно з гранульованою.

Важливе значення мають при цьому стерилізація і детоксикація отрут, утворених мікроорганізмами, так як. відомо, що кукурудза більше, ніж інші злакові, уражається отруйними видами сажки і грибами роду Fusarium.

Позитивні властивості кукурудзи (високий вміст добре перетравних і засвоюваних вуглеводів, їх енергоємність) можуть успішно використовуватися в годівлі риб при поєднанні її в комбікормах з високобілковими компонентами рослинного і тваринного походження (на частку кукурудзи повинно припадати до 50%). Корекція амінокислотного та вітамінного складу корму повинна проводитися за рахунок включення відповідно 8-4% рибного борошна, 4-8% паприну, а також 5-10% соєвого та 20% соняшникового шроту.

Посилення фізіологічного та продукційного ефекту можливе за рахунок збагачення комбікорму кормовим препаратом провітаміну А – β-каротином (з розрахунку 0,01%). Це дозволяє ефективніше використовувати перетравлені поживні речовини на побудову тканин організму.

Продукція дворічного коропа в ставках (за щільності посадки 7 тис. екз/га) зростаэ на 30%. Витрати корму приріст знижуэться на 13%. Позитивні властивості кукурудзи в малих дозах (5-10%) у продукційних комбікормах для риб виявляються при поєднаннях з великою кількістю компонентів, але за обов’язкової умови – наявність не менше 3-6% рибного борошна.

Глютен. Кукурудзяний глютен є побічним продуктом переробки кукурудзи. Він є залишком лущення зерна кукурудзи після вилучення з нього олії, більшої частини крохмалю, клейковини, розчинних у воді речовин (альбумінів, глобулінів, глютенінів), відділення зародків і висівок. Зі 100 кг кукурудзи отримують 9,5-11,0 кг глютену. Складається він переважно з нерозчинного білка – зеїну.

В абсолютно сухій речовині глютена вміст сирого протеїну коливається від 50 до 70%, 20-45% припадає на крохмаль, 2-4% на клітковину, 0,5-2,0% складають вуглеводи розчинні, 4-7% – жир, 2 -6% – зола та 4-6% – інші речовини.

Амінокислотний склад зеїну для риб є неповноцінним. Він дуже різко дефіцитний по двох незамінних амінокислотах – лізину та аргініну.

За валовим змістом він може задовольнити потребу коропа в лізині тільки на ¼, лососевих – на ⅓. Із цим багато в чому пов’язані специфічні особливості його поживних властивостей. Крім того, в білках кукурудзи виявлена аміноадипінова кислота, яка відноситься до речовин, що за структурою нагадують лізин, але за своєю дією є його антагоністом.

Потрапляючи у тваринний організм, ця кислота витісняє з реакцій обміну лізин. Дослідження на безшлункових коропах з монодієтою з глютену показали, що через приналежність зеїну до нерозчинних речовин перетравність його білків дуже мала – 49% проти 71-79% у зернової кукурудзи.

Перетравність вуглеводів значно вища. Резорбція ліпідів та мінеральних елементів, зокрема фосфору, перекривалася надходженням у кишечник з організму великих кількостей ендогенних ліпідів та мінералів, які потім виводилися з екскрементами. В результаті після перетравлення в організм коропа потрапляэ лише половина сухих речовин та енергії глютену. Відповідно до концепції корегуючої діяльності травного тракту риб, встановлений факт ендогенної екскреції в кишечник свідчить про недостатню кількість та дисбалансованість ліпідної та мінеральної частин глютена.

Цілком можливо, що це також одна з причин низької перетравності його білків. Аналогічні відомості є щодо сільськогосподарських тварин. Низька перетравність глютена спостерігалася і натомість неохоче поїдання його рибами. При кормовому коефіцієнті близько 8 одиниць ефективність використання сухої речовини та енергії глютену на приріст маси риб становила близько 12%, а на приріст сухої речовини в тілі риб і того менше – 7%. Конверсія білка глютена в білки організму риб зменшувалась до 4-6%. Низький приріст маси супроводжувався такими патологічними змінами обміну речовин, як зневоднення тканин, гальмування синтезу білка і посилення синтезу ліпідів.

Випробування по повній заміні рибного борошна в комбікормі для цьогорічок коропа на еквівалентну кількість глютену (доза 9%) дали негативний результат. При заміні на глютен концентратів рослинного білка – 10% соєвого або 15% соняшникового шроту – несприятлива дія була менш вираженою.

Зроблено висновок, що позитивні властивості глютену в комбікормах для коропа виявляються у разі, якщо їм заміщається не більше 15% макухи та шротів. При цьому необхідне дотримання обов’язкової умови – присутність у комбікормі рибного борошна або інших тваринних компонентів як носії лізину та есенціальних ліпідів.

У риб, що мають шлунок і кислу реакцію середовища, зеїн, нерозчинний у середовищі, близькому до нейтрального або лужного, перетравлюється досить повно (у форелі та канального сома – на 80-96%). Завдяки цьому глютен може частково (до 15-20%) замінювати рибне борошно в комбікормах для канального сома, лососевих та осетрових риб.

У комбікормах з високим рівнем рибного борошна та вітазару, багатих лізином та біологічно активними речовинами, можлива заміна їх на глютен до 30-35%. У годівлі осетрових (сьогорічок бестера) можлива часткова заміна на глютен до 15% рибного борошна, соєвого шроту та соняшникової макухи.

(Дивись далі Частину 17)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост