Переднерестове витримування плідників осетрових риб (Частина 6)

Переднерестове витримування плідників осетрових риб (Частина 6)

Вибір оптимального режиму переднерестового витримування плідників. Залежно від значення коефіцієнта поляризації ооцитів основним критерієм для вибору режиму переднерестового витримування зрілих самок у практиці роботи осетрових заводів є значення коефіцієнтів поляризації (Kп), який отримується при біопсії гонад.

Так, від самок з Кп ≤ 0,09 можна отримувати ікру при досягненні нерестових температур без попереднього переднерестового витримування. Параметром тривалості переднерестового витримування для інших груп самок є тепловий запас, який розраховується у градусо-днях.

При цьому чим менше зріла риба витримується, тим нижче повинна бути температура і менша за градієнт її підвищення. Недотримання даної умови призводить до десинхронізації дозрівання ооцитів і, як результат – до зниження якості одержаної ікри.

Тривалість переднерестового витримування самок із різних груп представлена таблиці.

Режими переднерестового витримування виробниківзалежно від коефіцієнта поляризації ооцитів Кп

У разі, якщо тривалість витримування самок при нерестових температурах вимушено перевищує значення, зазначені в таблиці, для відновлення їх відтворювальної здатності, доцільно використання ін’єкцій трийодтироніну (Т-3). Для самців основною вимогою до режиму переднерестового змісту є збереження їх репродуктивних якостей. Оскільки самці зазвичай готові до нересту вже при короткочасному витримуванні при нерестових температурах, найбільш ефективним прийомом збереження їх репродуктивних якостей є вміст при невисоких температурах.

У разі тривалого утримання при нерестових температурах самці перезрівають (особливо це стосується севрюги, білуги та стерляді). При роботі з останніми партіями самок можуть виникати проблеми з отриманням та якістю сперми.

Оцінка готовності плідників до нересту за фізіолого-біохімічними показниками та режими переднерестового витримування. Слід зазначити, що коефіцієнт поляризації ооцитів не є єдиним показником щодо оптимальних термінів переднерестового витримування.

У практиці витримування лідників на осетрових заводах готовність самок до нересту оцінюють на основі дослідження їхнього фізіологічного стану, що особливо актуально для диких лідників, заготовлених у різні терміни нерестового ходу на різних ділянках нерестового ходу.

Для таких риб характерна значна мінливість генеративних показників, що потребують індивідуальної оцінки. Дослідження фізіологічного стану плідників дозволяє за допомогою гематологічних методів визначити готовність риб до нересту та оцінити адаптивну функцію жирового обміну на останніх стадіях репродуктивного циклу.

Для діагностики використовувалося прижиттєве визначення біохімічних показників крові плідників, які корелюють з вмістом резервного жиру в м’язах і відображають потенційну здатність лідників до відтворення заводським методом.

На початку нерестового ходу традиційно мігрують самки з високим рівнем пластичних запасів та гонадами IV незавершеної стадії зрілості. Такі самки позитивно відповідають на гонадотропну ін’єкцію після витримування при нерестових температурах (до 200 градусів). У середині ходу мігрують зріліші самки осетра з відносно великою ікрою та високим вмістом білка в ооцитах.

Гонадотропну стимуляцію таким особам слід проводити після нетривалого витримування. Тому для плідників осетрових риб, відловлених у природних водоймах у період нерестового ходу не використовують біопсію та розраховують тривалість переднерестового витримування залежно від терміну заготівлі. 

Рекомендації щодо переднерестового витримуваннявиробників, заготовлених під час весняного ходу.

Існуюча методика прижиттєвого взяття крові для індивідуального аналізу фізіологічного стану риб не травматична та відповідає сучасним стандартам відтворення осетрових риб промисловим методом.

Ця методика дозволяє вести рибоводний процес диференційовано, з урахуванням вихідного фізіологічного стану плідників. Для індивідуального відбору самок, які після гормональної стимуляції продукують рибоводно-продуктивну ікру, можна використовувати  показники, що дозволяють розрізняти самок із закінченим трофоплазматичним зростанням ооцитів (IV завершена стадія), недозрілих риб (IV незавершена стадія) та виснажених риб (після теплих зим або наприкінці нерестового сезону) з початковою дегенерацією статевих продуктів.

Слід зазначити, що середній рівень показників білкового та жирового обмінів диких самок на останніх етапах репродуктивного циклу, свідчить про збалансованість обмінних процесів та нормальний перебіг гонадогенезу. Після гонадотропної стимуляції, значення основних біохімічних показників крові знижуються у рибоводно-продуктивних самок на 12-25%, а при переході гонад у плинний стан на 50-70% від вихідного фону.

Показники, які значно перевищують наведені середні значення, характерні для незрілих особин, термін переднерестового витримування має бути збільшено. Нижчі діагностичні показники відповідають виснаженим рибам, використання яких недоцільно.

У разі використання таких риб для відтворення (рідкісні види, обмежена кількість плідників), термін їх переднерестового витримування має бути максимально скорочено, а гормональну стимуляцію слід здійснювати дворазово зменшеною дозою препарату.

Переднерестове коригування фізіологічного стану плідників. Різке переохолодження або навпаки, триваліша, ніж оптимальна тривалість витримування плідників при нерестових температурах знижує їх здатність реагувати на гонадотропні ін’єкції та дозрівання.

Для відновлення реактивності клітин фолікулярного епітелію (у випадках утримання самок при нерестових температурах) рекомендується внутрішньом’язове введення препарату трийодтироніну (Т-3), з розрахунку 20 мг на один кг ваги на добу (протягом 2-4 діб) при їх переднерестовому витримуванні.

Слід зазначити, що ін’єкції трийодтироніну не ефективні у разі тривалої дії несприятливих умов та незворотних змін (атрезії) ооцитів.

Для підвищення репродуктивної якості, збільшення плодючості та прискорення синхронізації дозрівання диких самок і, як наслідок, вищої запліднюваності ікри, запропоновано метод ін’єкції вітамінів С (аскорбінова кислота) та Е (α-токоферолу) у період переднерестового утримання плідників. Для цього використовують фармацевтичні препарати: розчин 10% аскорбінової кислоти (100 мг/мл) та 30% α-токоферолу-ацетату (300 мг/мл).

Найбільший ефект досягаєтьс при разовому введенні вітаміну С з розрахунку 10 мг/кг ваги тіла самки, та двотижневому курсі введення вітаміну Е (чотириразове ін’єктування), з розрахунку 15 мг/кг (перед нерестом).

Наступного дня після ін’єкції вітамінів Е та С рекомендується здійснювати ін’єкції ціанокобаламіну (вітамін В12) у концентрації 500 мкг/мл або 50 мкг на один кг маси тіла риби, який поряд з покращенням рибоводно-біологічних показників (відсоток запліднення та виживання потомства), сприяє посиленню захисних функцій організму, підвищенню стресостійкості самок осетрових риб.

(Дивись лалі Частину 7)