Споживання харчової продукції з водних біоресурсів (по матеріалах ФАО – 2024 р. (Частина 13)
Дані, представлені в цьому розділі, взяті з продовольчих балансів (ПБ) ФАО за період з 1961 року. Продовольчі баланси дозволяють оцінити кількість харчової продукції, доступної для споживання людиною (видиме споживання), виражене в еквіваленті живої ваги, а не фактичну кількість спожитої продукції (фактичне споживання).
Тенденції у загальному видимому споживанні харчової продукції з водних тварин
У 2021 році світове видиме споживання харчової продукції з водних тварин (без водоростей) зросло до 162 млн тонн (в еквіваленті живої ваги), що свідчить про значне збільшення цього показника порівняно з 1961 роком (28 млн тонн).
За ретроспективними даними, раніше значна частка світового споживання харчової продукції з водних тварин припадала на Європу, США та Японію. У 1961 році їхня сукупна частка становила 47% від світового обсягу. До 2021 року цей показник знизився до 18%. Водночас в Індії, Індонезії та Китаї частка харчових продуктів з водних тварин у раціоні значно зросла: з 17% у 1961 році до 51% у 2021 році, причому в Китаї вона становила 36%.
Помітне зниження споживання продукції з водних тварин у країнах, де цей показник традиційно був високим, зумовлене структурними змінами у секторі. Серед них – вплив азійських країн на виробництво рибної продукції та аквакультури, а також урбанізація та зростання частки середнього класу в загальній чисельності населення цих країн.
У 2021 році найбільше харчової продукції з водних тварин споживали в країнах Азії (71%), за ними йшли країни Європи (10%), Африки (8%), Північної Америки (5%), Латинської Америки та Карибського басейну (4%) та Океанії (1%). Частки Європи та Африки у світовому споживанні приблизно рівні, проте через різницю в чисельності населення показники споживання на душу населення суттєво відрізняються.
Протягом 60 років загальний обсяг харчової продукції з водних тварин, доступної для споживання людиною, зростав значно швидше, ніж населення планети, що призводило до збільшення споживання на душу населення. У 1961–2021 роках загальний обсяг її споживання у світі зростав у середньому на 3,0% на рік, випереджаючи темпи щорічного приросту населення (1,6%).
Найшвидшими темпами споживання зростало в Африці та Азії (на 3,8% та 3,7% на рік відповідно). Крім того, споживання харчової продукції з водних тварин у цей період зростало швидше, ніж споживання всіх видів м’яса разом узятих (у середньому на 2,7% на рік). Воно також випереджало темпи зростання споживання окремих категорій м’яса, таких як яловичина, баранина, козлятина та свинина. Швидшими темпами зростало лише споживання м’яса птиці (на 4,7% на рік).
Тенденції у видимому споживанні харчової продукції з водних тварин на душу населення
Видиме споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення у світі у 2021 році оцінювалося в 20,6 кг (у еквіваленті живої ваги), а у 2022 році, за попередніми оцінками, становило 20,7 кг. Основними причинами такого незначного зростання цього показника стали висока інфляція продовольчих цін у багатьох країнах, що займають перші місця за обсягом споживання, а також несуттєве зростання виробництва продукції рибальства й аквакультури.
Однак за середньосвітовим показником приховуються відмінності між країнами. У 2021 році ФАО оцінювала споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення у 227 країнах; у 135 з них воно не досягало середньосвітового рівня, а в 92 – перевищувало цей рівень. Відмінності між країнами можуть бути зумовлені різними факторами, зокрема наявністю та доступністю харчової продукції з водних біоресурсів і інших харчових продуктів.
На доступність впливають різні фактори, такі як близькість та доступ до об’єктів аквакультури, місць вивантаження і ринків. Крім того, вона залежить від таких аспектів, як відмінності в цінах, рівень доходів, обізнаність щодо харчування, кулінарні традиції, харчові звички та вподобання споживачів.
Наприклад, у країнах із низьким рівнем доходу видиме споживання продукції з водних тварин на душу населення у 2021 році становило в середньому 5,3 кг.
У країнах із рівнем доходу нижче середнього споживання харчової продукції з водних тварин становить 12,5 кг на душу населення, у країнах із рівнем доходу вище середнього – 30,6 кг, а в країнах із високим рівнем доходу – 26,7 кг.
У період із 1961 по 2021 рік видиме споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення зростало в середньому на 1,4% на рік – з 9,1 кг у 1961 році до 20,6 кг у 2021 році. Зростання показника спостерігалося у більшості країн, за винятком Японії. Проте темпи зростання значно відрізнялися залежно від регіону.
Темпи зростання споживання в різних регіонах:
– Азія – 1,9% на рік (найвищий показник);
– Латинська Америка та Карибський басейн – 1,3% на рік;
– Африка – 1,1% на рік.
Основною причиною стрімкого зростання стало розширення виробництва у сфері промислового рибальства та аквакультури в Китаї. Якщо у 1961 році в країні споживали 4,3 кг на душу населення, то в 2021 році – вже 41,6 кг, тобто середній річний приріст становив 3,8%.
В Африці темпи зростання досить високі, але рівень споживання залишається нижчим, ніж в інших регіонах. Найповільніше споживання росло у Європі, Океанії та Північній Америці – на 0,7–0,9% на рік, оскільки початковий рівень споживання там вже був високим.
Основні фактори зростання споживання:
– Ріст виробництва
– Урбанізація
– Підвищення рівня доходів
– Демографічні зміни (наприклад, зменшення розміру сім’ї, що впливає на харчові звички).
Світова тенденція до збільшення споживання харчової продукції з водних тварин продовжується.
Урбанізація: у період з 1961 по 2021 рік частка мешканців міст на планеті зросла з 34 до 57 відсотків від загальної чисельності населення. Урбанізація – це багатогранне явище, яке виражається не лише в збільшенні чисельності міського населення та розвитку міської інфраструктури, а й у всебічних змінах суспільних норм, культурних традицій та способу життя, зокрема й у харчових моделях.
У раціоні сільського населення традиційно переважають рослинні продукти; він містить багато зернових, фруктів та овочів і мало жирів. Однак сільські жителі, переїжджаючи до міст, часто починають споживати більше висококалорійних перероблених продуктів із підвищеним вмістом цукрів, очищених зернових культур і жирів. Крім того, раціон міських жителів, як правило, характеризується більшою часткою тваринних білків. Міським мешканцям часто не вистачає часу на приготування їжі вдома, водночас вони мають вищі наявні доходи, що спрощує доступ до продуктів швидкого приготування та готових страв.
У період з 1961 по 2021 рік середньосвітовий валовий внутрішній продукт на душу населення стабільно зростав, причому в країнах із низьким і середнім рівнем доходу зростання було значнішим, ніж у країнах із високим рівнем доходу.
Попри загальну позитивну тенденцію, у низці країн споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення скоротилося порівняно з 1961 роком. Варто зазначити, що спад спостерігався у 2020 році, коли підушове споживання цих продуктів також знизилося.
Скоротилося до 20,2 кг — на 1,3 відсотка порівняно з 2019 роком, коли воно становило 20,5 кг. Така динаміка в значній мірі пояснюється впливом пандемії COVID-19, після якої обсяги виробництва рибної продукції та аквакультури залишилися стабільними, а обсяги торгівлі зменшились. Найбільше падіння споживання на душу населення було зафіксовано в Океанії (–5,3 відсотка), за нею йшли Африка (–4,0 відсотка), Європа (–3,3 відсотка), Північна Америка (–2,9 відсотка), Азія (–0,4 відсотка) та Латинська Америка і Карибський басейн (–0,3 відсотка).
У 2021 році загальний обсяг споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення збільшився, але в половині країн залишався нижчим, ніж до пандемії. Пандемія COVID-19 призвела до зниження споживання не лише харчової продукції з водних тварин, але й усіх продуктів тваринного походження. Її наслідком став ріст числа голодуючих за період з 2019 по 2020 рік майже на 90 млн осіб. Особливо серйозно постраждали країни з низьким рівнем доходу та середнім рівнем доходу, а також соціально незахищені групи населення в усіх країнах, причому погіршення їхнього становища було викликане не фактичним дефіцитом продуктів харчування, а втратою доходів на піку пандемії.
Позитивний вплив харчової продукції з водних тварин на якість харчування Продукція з водних тварин, що має різноманітні цінні харчові властивості, є джерелом високоякісних поживних речовин і при цьому містить помірну кількість калорій, тому її споживання може сприяти зменшенню масштабів відсутності продовольчої та нутриційної безпеки та багатьох форм неповноцінного харчування. Навіть невелика кількість такої продукції може забезпечити людину поживними речовинами, необхідними для здорового харчування. Вона містить високоякісні білки та незамінні…
З 1960-х років ФАО щорічно публікує статистичні дані по продукції з водних біоресурсів для продовольчих балансів (ПБ) по 227 країнах і територіях, що дають всебічне уявлення про пропозицію та використання харчової продукції з водних біоресурсів у кожній країні. У останній набір даних для ПБ, опублікований у 2023 році, були включені переглянуті тимчасові ряди з урахуванням оновлених оцінок чисельності населення та даних про харчову цінність продукції.
Була переглянута і ПБ, які ФАО готує для інших харчових продуктів. Демографічні дані були оновлені на основі довідника “Світові демографічні перспективи”, виданого Відділом народонаселення Організації Об’єднаних Націй у 2022 році. Ця оновлена інформація була використана для перегляду рядів даних у розрахунку на душу населення з урахуванням тенденцій минулих періодів та абсолютних цифр.
Були переглянуті показники харчової цінності, що використовуються для перерахунку даних про пропозицію продовольства в дані про калорійність їжі та вміст білків і жирів, крім того, були додані відомості про вітаміни та мінерали. ФАО розробила глобальну таблицю перерахунку поживних речовин для публікуваних нею звітів про пропозицію та споживання (Grande et al., 2024), в якій представлені дані про середній вміст поживних речовин у їжі на основі даних, взятих з 13 високоякісних національних та регіональних таблиць складу харчових продуктів. В цей глобальний ресурс увійшла інформація про 530 харчових продуктів, включаючи 435 продуктів рослинництва і тваринництва та 95 продуктів з водних біоресурсів. Щоб дати користувачам більш повне уявлення про харчову цінність останніх, були розраховані не тільки дані про калорійність, вміст білків та загальну кількість жирів, але й коефіцієнти перерахунку харчової цінності продуктів з водних біоресурсів ще по 22 макро- та мікроелементах.
Це дає можливість дізнатися про вміст у харчовій продукції з водних біоресурсів таких компонентів, як вуглеводи, харчові волокна, кальцій, залізо, магній, калій, фосфор, цинк, мідь, селен, рибофлавін, вітаміни C, A (в RE та RAE), тіамін, B6, B12, насичені, моно- і поліненасичені жирні кислоти, докозагексаєнова та ейкозапентаєнова кислоти.
По інших харчових продуктах представлені дані про вміст 13 з 22 нових макро- і мікронутрієнтів, і планується додати в таблицю відомості про решту дев’яти поживних речовин. Перегляд показників калорійності та вмісту білків практично не вплинув на дані про загальний вміст калорій і білків у харчовій продукції з водних тварин. Але кількість жирів, що надходять з такою їжею, була переглянута в бік збільшення. Такий результат можна пов’язати з розвитком аналітичних методів вимірювання вмісту жиру в харчових продуктах, з збільшенням обсягу доступних даних про харчові продукти з водних тварин в різних таблицях складу харчових продуктів, а також зі зміною методів виробництва харчових продуктів з водних тварин.
Найсерйозніші корективи були внесені в дані про вміст жиру в прісноводних і діадромних рибах; саме на цю групу видів припадає основна частка продукції, виробленої в секторі аквакультури.
З оновленими даними по харчових продуктах з водних тварин можна ознайомитися в розділі “Продукти харчування та раціон” порталу ФАОСТАТ. Дані про харчові продукти з водних тварин виділені в групу “Риби, молюски, ракоподібні та продукти їх переробки”; їх можна порівнювати з даними про інші групи, за винятком даних про поживні речовини, які наразі публікуються тільки по харчових продуктах з водних біоресурсів.
Мінерали, такі як кальцій, цинк, залізо, йод, магній, калій, фосфор і селен.
У сардинах, скумбрії, лососевих та тунці міститься велика кількість омега-3 жирних кислот. Вживаючи цілу рибу, включаючи голову, кістки та шкіру, можна отримати ще більше поживних речовин і зменшити кількість продуктів, що піддаються псуванню, тим самим сприяючи забезпеченню глобальної продовольчої безпеки.
Більше 40 відсотків населення Землі (3,2 млрд осіб) отримують з харчової продукції з водних тварин не менше 20 відсотків білка, що надходить з усіх джерел тваринного походження в загальному (в розрахунку на душу населення). У 2021 році така продукція була джерелом близько 15 відсотків тваринного білка і 6 відсотків загального обсягу білка в раціоні жителів планети. Однак цей показник варіюється в різних країнах (рисунок 39), при цьому жителі країн з високим рівнем доходу, як правило, отримують з продукції з водних тварин менше білка, ніж жителі інших країн.
Таке співвідношення пояснюється її фінансовою, фізичною доступністю та наявністю – ці фактори роблять її основним продуктом у багатьох кулінарних традиціях. У 2021 році населення країн з низьким рівнем доходу отримувало з харчових продуктів з водних тварин 14 відсотків білка тваринного походження, населення країн з рівнем доходу нижче середнього – 18 відсотків, населення країн з рівнем доходів вище середнього – 17 відсотків, а населення в країнах з високим рівнем доходу – 10 відсотків.
У 2021 році країни з низьким рівнем доходу суттєво відставали від країн з високим рівнем доходу за видимим споживанням харчової продукції з водних тварин на душу населення, і все ж населення перших отримувало з такої продукції більше тваринного білка (в відносному вираженні), ніж жителі других. У 2021 році видиме споживання такої продукції на душу населення в Африці становило в середньому 9,4 кг – таким чином, вона знаходилася на останньому місці в світі за цим показником; при цьому жителі континенту отримували з неї 18 відсотків білків тваринного походження, що значно вище середньосвітового рівня.
Переробка продовольчих балансів ФАО за харчовою продукцією з водних біоресурсів дала можливість публікувати дані ще по 22 містяться в ній макро- і мікроелементах; дані про 13 з них також публікуються по всіх інших продуктах, що дозволяє проводити порівняння між різними групами продуктів.
Населення планети отримує з харчових продуктів з водних біоресурсів 6 відсотків рибофлавіну, 6 відсотків тіаміну, 7 відсотків кальцію, 8 відсотків вітаміну С, 9 відсотків вітаміну А, 11 відсотків цинку, 12 відсотків заліза, 13 відсотків фосфору, 13 відсотків калію та 17 відсотків магнію, що надходять в організм з продуктами тваринного походження. Але між країнами існують значні відмінності. Наприклад, жителі Ботсвани отримують з харчової продукції з водних тварин вкрай низьку частку від загальної кількості поживних речовин, джерелом яких є продукти тваринного походження: 0 відсотків вітаміну С і лише 1 відсоток магнію. При цьому в Камбоджі частка поживних речовин, отримуваних з такої продукції, варіювалася від 37 відсотків (тіамін) до 74 відсотків (кальцій).
Продукти з водних тварин також є цінним джерелом жирів, зокрема ненасичених жирних кислот – важливого компонента здорового раціону. Продукти з водних тварин багаті як мононенасиченими, так і поліненасиченими жирами (наприклад, жирними кислотами омега-3). Жирні кислоти омега-3, особливо ейкозапентаенова кислота (ЕПК) та докозагексаенова кислота (ДГК), життєво важливі для здоров’я людини: вони входять до складу клітинних мембран, забезпечують оптимальний розвиток головного мозку та інших відділів нервової системи дитини та необхідні для здоров’я серцево-судинної системи.
Оскільки людський організм не може самостійно виробляти ці жирні кислоти, їх потрібно отримувати з їжею. Існуючі дані свідчать про значні відмінності в споживанні мононенасичених та поліненасичених жирів, що містяться в харчовій продукції з водних тварин, на душу населення в різних країнах і регіонах. Перше місце за обсягами споживання цих жирів на душу населення займають Ісландія, Палау та Кірібаті, а в Афганістані, Ефіопії та Еритреї цей показник близький до нуля. На регіональному рівні на останніх місцях за споживанням цих жирів на душу населення знаходяться Африка, Латинська Америка і Карибський басейн та Північна Америка, а на перших місцях – Азія, Європа та Океанія.
Одна з причин таких відмінностей полягає в різній кількості споживаних продуктів з водних тварин, але не менш важливо, які саме продукти споживаються. Так, видиме споживання харчової продукції з водних тварин на душу населення в Північній Америці оцінюється в 23,4 кг.
Чим в Європі (22,2 кг). Проте жителі Північної Америки отримують з харчової продукції з водних тварин 0,7 г мононенасичених та поліненасичених жирів на душу населення на день, тоді як європейці – близько 1,0 г.
Зміни видів, що використовуються для виробництва харчової продукції з водних тварин
З кінця 1990-х років обсяг виробництва продукції промислового рибальства практично не змінювався, тоді як обсяг виробництва продукції аквакультури значно зріс, що призвело до різкого зростання видимого споживання харчової продукції з водних тварин. Помітно зросла і частка харчової продукції, виготовленої з штучно вирощуваних водних тварин (з 6 відсотків у 1960-х роках до 56 відсотків у 2021 році), в результаті чого змінилися види, що використовуються для її виробництва. За попередніми даними, цей показник продовжує зростати і в 2022 році досяг 57 відсотків.
Ці дані вказують на кількість харчової продукції в наявності в еквіваленті живої маси і представлені без урахування того, що частка двостулкових молюсків та ракоподібних, що містять значну кількість неїстівних частин, у складі продукції аквакультури вища, ніж у складі продукції промислового рибальства (у 2022 році – 32 відсотки і 8 відсотків відповідно). Ці дані дозволяють припустити, що основним джерелом їстівних частин харчової продукції з водних тварин залишається промислове рибальство.
Структура споживання змінюється: кількість споживаних кісткових риб зменшується, а кількість молюсків і ракоподібних зростає. Частка кісткових риб, які використовуються для виробництва харчової продукції з водних тварин, знизилась з 86 відсотків у 1961 році до 74 відсотків у 2021 році. Частка прісноводних та діадромних видів у структурі споживання на душу населення у 1961 році складала 55 відсотків, а у 2021 році – 20 відсотків. Ці зміни обумовлені поступовим зростанням виробництва штучно вирощуваних лососевих, тилапії, карпа та сома. Частка морських видів у підушевому споживанні кісткових риб у 1961 році складала 80 відсотків, а у 2021 році – 45 відсотків, причому найбільш значно зменшилось споживання демерсальних та пелагічних риб.
Частка молюсків поступово зростає, і в даний час більшість молюсків і ракоподібних (перш за все молюсків) вирощуються в штучних умовах. У 1961 році молюски становили 14 відсотків у загальному обсязі споживання продукції з водних тварин, а в 2021 році – вже 26 відсотків; у категорії “молюски та ракоподібні” зросла частка ракоподібних і зменшилась частка головоногих, а частка молюсків залишалась незмінною (майже половина споживаних тварин у категорії).
Водорості
Наразі морські та інші види водоростей не включаються до продовольчих балансів ФАО з харчової продукції з водних біоресурсів через брак даних про їх використання в більшості країн. Однак у ряді країн, особливо в Східній Азії, морські водорості протягом століть є частиною повсякденного раціону. Це поживний, корисний, низькокалорійний продукт з високим вмістом харчових волокон. Морські водорості привертають увагу як стабільний продукт, що сприяє підвищенню продовольчої безпеки та відновленню водних екосистем. На відміну від наземних культур, морські водорості вирощуються у морській воді, що дозволяє уникнути конкуренції за орні землі та прісну воду. Такі морські водорості, як норі, японська ламінарія та водорості žŒ‘Žž–Š, є важливими елементами культури та раціону як в Азії, так і в інших регіонах.
Морські водорості не тільки вважаються незамінною складовою місцевих страв, але й цінуються за високе вміст мікроелементів. Завдяки цим властивостям вони відіграють важливу роль у національних кулінарних традиціях і в перспективі можуть зробити значний внесок у глобальні зусилля щодо забезпечення продовольчої безпеки.
