Технологія сухого пресування, оцінка кормової сировини та комбікормів (Частина 43)
Після гранулювання для досягнення рівноважної вологості, що важливо для тривалого зберігання, охолоджують гранули в охолоджувальних колонках. Від технології охолодження залежить якість готової продукції. При охолодженні гранул зазвичай використовують всмоктувальну систему аспірації. Для цієї мети бажано використовувати повітря з опалювального приміщення, особливо взимку. Різниця між температурою повітря, що подається в охолоджувальну колонку, та температурою повітря на робочому місці не повинна перевищувати 8-10 °С.
Для охолодження гранул визначальним чинником є швидкість видалення вологи. При зберіганні гранул, усередині яких залишилися тепло і волога, вони швидко зволожуються, пліснявіють і потребують неодноразового перемішування. Якщо їх не перемішувати, може статися самозаймання.
Якість готової продукції підвищується, якщо відрегулювати перепустку через охолоджувальну колонку однакових обсягів вологих гранул і проводити вибій продукції вологістю не більше 13,5% з температурою не більше ніж на 10°С вище за температуру навколишнього середовища. Повітря, що подається в охолоджувальну колонку з всмоктувальної системи аспірації, продуючи гранули, підігрівається, зволожується, припадає пилом і тому після проходження колонки направляється на очищення в циклони, а потім викидається в атмосферу.
При системі нагнітання аспірації, коли повітря в охолоджувальну колонку подається вентиляторами, у виробничому приміщенні часто спостерігається підвищений вміст пилу, тепла і вологи. Це є наслідком нещільного з’єднання деталей в охолоджувальній колонці і слід усунути. Швидкість повітряного потоку має становити 0,4-0,5 м/с при натиску 1500 Па.
На вітчизняних комбікормових заводах технологія сухого пресування як найпростіша і найменш енергоємна досі є домінуючою. Однак у багатьох країнах з розвиненим кормовиробництвом все більшого поширення набувають технології глибокої переробки кормової сировини, такі як екструдування та експандування.
Поживність кормової сировини та комбікормів: органолептична оцінка. Цей показник характеризує природні властивості продукту та ступінь його свіжості. Якість оцінюється за такими ознаками як зовнішній вигляд, колір, запах та смак. Зміна кольору та зовнішньої фактури може означати різний ступінь псування продукту. Запах також є важливою ознакою якості. Доброякісна сировина не повинна мати ніяких невластивих запахів. Поява запаху цвілі означає початок псування поверхневих шарів продукту в результаті ураження їх перш за все цвілевими грибами.
Затхлий запах супроводжує псування глибших його верств у результаті розвитку поряд з пліснявими грибами різних мікроорганізмів. Гнильний запах свідчить уже про тривале мікробіологічне розкладання продукту, яке супроводжується його самозігріванням і прогорканням.
Смак визначають зазвичай у випадках, коли з запаху важко встановити свіжість продукту. Для кожного виду сировини ці показники стандартизовані. Важливе значення має оцінка нешкідливості сировини чи її токсичності. Загальна токсичність – це сукупна дія токсинів, що надходять до комбікорму з різними видами сировини і утворюються при зберіганні внаслідок діяльності мікрофлори. Наприклад, у зернових продуктах одночасно можуть бути виявлені бактеріальні токсини та мікотоксини, токсини зернових шкідників та підвищені концентрації пестицидів. У тваринній сировині, зокрема в рибному та м’ясо-кістковому борошні, можуть бути присутніми одночасно бактеріальні токсини та продукти окислення жирових компонентів (альдегіди, перекису, гідроперекису), що володіють різним рівнем токсичності.
Спільна дія токсинів може бути адитивною (арифметичне додавання ефекту) або синергічною (посилення взаємної дії).
Поживність кормової сировини та комбікормів: розрахункова система оцінки. Як правило, розрахункова система оцінки кормів будується на основі табличних даних, отриманих у ході наукових досліджень, і базується на відповідності показників, що характеризують валовий вміст та кількість перетравних елементів харчування в кормах та потребах у них конкретних видів та вікових груп риб.З метою інтеграції, необхідної для спрощення схеми аналізу, набір численних сполук, що входять до кормів, прийнято ідентифікувати за групами. В основу угруповання покладено подібність речовин за елементарним складом, структурною організацією та функціональними властивостями.
До групи органічних речовин входять: сирий протеїн, сирий жир (загальні ліпіди), сира клітковина та сума вуглеводних речовин, про безазотистих екстрактивних речовин (БЕВ).
До групи мінеральних речовин входять вода та сума мінеральних елементів – сира зола. Термін «сирий» означає, що в групі міститься не тільки чиста речовина, а й інші сполуки, які визначаються спільно.
Поживність кормової сировини та комбікормів: білкова поживність. Білкова поживність корму оцінюється за трьома основними показниками:
1 – кількості валового та перетравного сирого протеїну;
2 – якісному та кількісному складу амінокислот та їх доступності для організму риб;
3 – забезпеченості валового та перетравного протеїну енергією.
Загальна кількість білка у кормі має відповідати оптимальній потребі риб. Якщо досягнення цієї відповідності не реально, то більшу бік змінюють рекомендовані норми годівлі.
Межа – здатність риб поглинати певну кількість корму. Ступінь амінокислотної повноцінності білка розраховується за швидкістю доступних (або за відсутності даних) валових незамінних амінокислот. При цьому обов’язково виділяються лімітуючі амінокислоти та визначаються величини цього ліміту. Білок вважається досить повноцінним, якщо скори доступних лімітуючих кислот становлять понад 75%. У разі виявлення нестачі енергії рекомендується додаткове введення рослинних чи тваринних жирів.
Кормова сировина та комбікорми: поживність ліпідної частини. Оцінка ведеться на підставі зіставлення загального вмісту ліпідів у кормі з оптимальними значеннями, що забезпечують нормальне або прискорене зростання риб. При цьому контролюється відповідність жирнокислотного профілю корму потребам риб у незамінних жирних кислотах. Особливу увагу слід приділяти співвідношенню жирних кислот лінолевого (n-6) та ліноленового (n-З) рядів.
Оцінка кормової сировини та комбікормів: поживність вуглеводів. Відносний вміст вуглеводів у кормі недостатньо інформативний, оскільки в силу свого походження (тварини, рослинні, мікробіальні) вони різняться за структурою, хімічним складом і ступенем перетравності у риб.
Вуглеводи, що містяться в рослинній сировині, важкогідролізуються, до яких відносяться некрохмалисті полісахариди (клітковина, пентозани, геміцелюлози, лігнін, пектинові речовини), а також переважає в зерновій сировині (β-крохмаль, доступні для риб на 30-. вуглеводи (моно-, ди-, олігосахариди), а також глікоген витягуються з кишечника на 70-90% і більше, але вони присутні в звичайних комбікормах в малих кількостях.
Чи застосовувалася гідробаротермічна обробка окремих видів сировини або комбікорму в цілому (екструзія, експандування), після якої значно підвищується їх перетравність. у кожному виді сировини, підсумовують його та множать на коефіцієнт 4,2 для вираження в ккал, або на 17,6 – для вираження в кілоджоулях (кДж).
Поживність кормової сировини та комбікормів: ступінь повноцінності мінерального складу. У зв’язку з наявністю у риб двох способів мінерального харчування – аліментарного та осмотичного, оцінка мінеральної поживності кормів утруднена. Зазвичай її оцінюють із позицій можливого дефіциту. З недостатністю макро і мікроелементів практично стикаються в індустріальних господарствах, переважно мають оборотну систему водопостачання, чи географічних зонах, дефіцитних по певним мінералам.
Як правило, дефіцит проявляється після досить тривалого застосування того чи іншого комбікорму, коли стають очевидними ознаки недостатності мінералу. Його ймовірність може бути спрогнозована заздалегідь шляхом зіставлення даних про потреби риб, мінеральному складі корму та хімічному складі води, що надходить у господарство (за результатами аналізів).
Наприклад, якщо потреба риб у таких макроелементах, як кальцій, магній, натрій, калій, може покриватися здебільшого осмотичним шляхом, то додаткове їх внесення корму доцільно лише з слабоминерализованных водах.
Потреба у фосфорі повністю забезпечується з допомогою їжі. Однак у кормах, як описано вище, він може бути присутнім у формах, слабко доступних для риб, наприклад, у вигляді фітатів – солей фітинової кислоти, або у складі гідроксиапатиту кісток риб та тварин.
Дефіцит мікроелементів можна спрогнозувати, виходячи з відомих даних про особливості біогеохімічної провінції, де розташоване господарство, а також набору та кількості компонентів кормів. Є дані, що в присутності великих кількостей рибного борошна, особливо білого, в корми необхідно додатково вводити мікродози цинку, марганцю, міді. При високому вмісті дріжджових продуктів слід контролювати рівень селену, йоду тощо.
Відомий дефіцит мікроелементів зазвичай усувається при введенні в корм мінеральних комплексів або мінерально-вітамінних сумішей.
Оцінка кормової сировини та комбікормів: поживність вітамінів. Дефіцит вітамінів зазвичай привертає увагу при уповільненні зростання риб та прояві різних аномалій у розвитку, зовнішній будові, забарвленні тіла, поведінці риб.
Проте практично у всі сучасні комбікорми, особливо призначені для індустріальних господарств, вводяться полівітамінні премікси, що має запобігти виникненню авітамінозів та гіповітамінозів. Це викликано необхідністю, пов’язаною з руйнуванням вітамінів при гідротермічній обробці сировини ще до включення до комбікорму (сушіння, дроблення, тостування, екструдування тощо) або в процесі їх виготовлення, а також подальшого зберігання.
Призначення преміксів – не тільки заповнити нестачу вітамінів у комбікормах, але й забезпечити їх невеликий надлишок, що покриває руйнування вітамінів у процесі виготовлення та зберігання, а також підвищення потреби риб у вітамінах при стресах, що спричиняються різними технологічними причинами.
Оцінка кормової сировини та комбікормів: енергетична поживність. Є одним із важливих елементів характеристики поживних властивостей комбікорму. Для її оцінки використовувалися раніше і нині застосовуються окремо чи різних комбінаціях такі показники.
Валова енергія. Є сумою потенційної енергії всіх поживних речовин. Визначається двома способами: спалюванням корму в калориметричній бомбі, що містить кисень під тиском 25-30 атм, або розрахунковим методом шляхом підсумовування середніх показників теплоти згоряння компонентів, що містять трьох енергію.
При цьому застосовуються такі енергетичні еквіваленти, ккал/(кДж/г): для вуглеводів – 4,2 (17,57), ліпідів – 9,5, (39,75), протеїну – 5,7 (23,85).
Перетравна енергія. Сума потенційної енергії перетравлених речовин. Розраховується після визначення перетравності органічних речовин за допомогою множення на калоричні коефіцієнти або визначається прямим способом шляхом спалювання кормів та відповідної кількості екскрементів у калориметричних бомбах.
Обмінна, або фізіологічно корисна, енергія (інші синоніми – фізіологічна калорійність, обмінна енергія, енергія, що метаболізується). Визначається розрахунковим способом шляхом множення перетравленого білка на енергетичний еквівалент, що передбачає виділення рідких та газоподібних продуктів його розпаду з утворенням амонійних сполук, який (через відсутність точних визначень) приймається за 4,4 ккал (18,41 кДж/г білка), а також множенням кількості перетравленого жиру на 9,5 ккал/г (39,75 кДж/г), переварених вуглеводів – на 4,2 ккал/г (17,57 кДж/г).
Енерго-протеїнове відношення – кількість валової або перетравної енергії корму, що припадає на одиницю валового або перетравного білка. Показник зазвичай одержують шляхом поділу кількості енергії, що міститься в 100 г корму, на відсотковий вміст у ньому білка. Виражають у вигляді відношення числа кілокалорій або кілоджоулів на 1 г протеїну у валових або перетравних показниках.
Відношення протеїн-енергія. Це кількість перетравного білка (мг), що припадає на одиницю енергії, що перетравлюється (1 ккал або 1 кДж). Розраховують шляхом розподілу кількості мг білка 100 г на калорійність 100 г корму.
Співвідношення енергії азотовмісних та безазотистих речовин. Виражається в енергії валових та перетравних речовин. Містить інформацію про відмінності кількості енергії, яку організм отримує, з одного боку, за рахунок білків, з іншого — за рахунок вуглеводів і жирів. Виражається у вигляді відношення сумарної частки енергії жирів та вуглеводів, що припадає на 1 од.
Енергія білка. Частка енергії білка та ліпідів у загальній валовій та перетравній енергії. Розраховується як відсоткове відношення енергії білка чи ліпідів до загальної енергії корму.
Серед перерахованих показників, що характеризують потенційну енергію їжі, в даний час найбільш інформативними визнаються: величина перетравної та обмінної енергії, частка в ній білка та ліпідів, а також відношення протеїн-енергія, що виражається у кількості перетравного білка (мг) на 1 кДж перетравної енергії.
(Дивись далі Частина 44)
