Вирощування молоді осетрових риб у ставках (Частина 12)

Опубліковано at 03.04.2023
366 0

 

Вирощування молоді осетрових риб у ставках (Частина 12)

Основні вимоги до ставків. Вирощування молоді у земляних ставках є заключним етапом комбінованої технологічної схеми вирощування молоді на осетрових заводах для випуску у природні водойми.

Для вирощування молоді осетрових риб використовують ставки площею 1–4 га (оптимально – 2 га), із співвідношенням сторін – 1:2 або 1:3, глибиною 2,3-2,5 м,  з невеликим ухилом ложа.

Дно ставків має бути вільним від рослинності. У ставки висаджують попередньо підрощену в басейнах та лотках личинку середньою масою (40–120 мг) відповідно до нормативів для різних видів. Молодь перевозять у флягах або інші ємності з водою.

Рибоводні ставки для вирощування молоді, підготовка ставків. Схема експлуатації ставків включає такі обов’язкові елементи:

  • передсезонна підготовка (внесення комплексних добрив);
  • залиття ставків та формування кормової бази для молоді;
  • зариблення ставків та вирощування молоді.

Підготовка ставків до експлуатації починається після завершення сезону рибоводних робіт. Після промивання та осушення ложа його очищають від рослинності, вносять органічні та мінеральні добрива з наступним оранкою. Весною виробляють боронування з наступним укочуванням ґрунту.

Ставки, підготовлені до залиття. Водопровідні та скидні споруди повинні забезпечувати наповнення кожного ставка чи злив води протягом 1–2 діб. Екосистему ставків необхідно надійно захищати від потрапляння сторонніх риб за допомогою сітчастих споруд-рибозагороджувачів. Необхідно підтримувати оптимальний рівень води у ставках, недопускати зниження, так як це сприяє швидкому розвитку нитчастих водоростей та іншої водної рослинності.

Щільність посадки личинок у ставки. Рекомендовані щільності посадки для різних видів осетрових вказані у таблиці.

Стандартна щільність посадки та маса подрощених личинок

Вид

Щільність посадки

(тис. штук/га)

Маса

 (мг)

Російський осетер

60

100

Севрюга

70

80

Білуга

50

120

Стерлядь

75

60

Ставкове вирощування молоді перед випуском у природні водойми є важливим перехідним етапом, що дозволяє молоді що вирощується в «напіввільних» умовах утримання краще адаптуватися надалі до природних умов. Справді, у ставкових умовах (у більш інформаційно-збагаченому та конкурентному середовищі) у молоді швидше, ніж у басейнах, виробляються харчові, оборонні та інші поведінкові рефлекси, необхідні для проживання в природних умовах.

Формування кормової бази та застосування мінеральних добрив. Основними кормовими об’єктами для молоді, що вирощується в ставках є різні види зоопланктону (головним чином, гіллястовусі рачки Cladocera) та деякі бентосні організми (переважно личинки Chironomus sp.). Формування кормової бази, що дозволяє забезпечити харчові потреби молоді необхідною кількістю їжі, здійснюється шляхом внесення органічних та мінеральних добрив. Мінеральні добрива (суперфосфат – Ca(H2)PO4) × H2O та аміачну селітру – NH4NO3) вносять із розрахунку доведення концентрації азоту у воді виростного ставка до 2 мг/л, а фосфору – до 0,5мг/л.

При залитті ставків, у період, коли температура води ще низька, цих показників можна досягти внесенням добрив із розрахунку 90 кг/га аміачної селітри та 90 кг/га суперфосфату. При залитті ставків у другому турі дозу кожного з добрив, що спочатку вносяться, зменшують до 60–70 кг/га.

Поряд із внесенням мінеральних добрив для прискорення розвитку фіто- і зоопланктону в прибережну зону ставів вносять кормові дріжджі з розрахунку 10 кг/га та маткову культуру Daphnia (5–10 кг/га). Крім кормових дріжджів, розвитку бактерій (корм для зоопланктону) сприяє і внесення органічних добрив у вигляді підв’яленої скошеної рослинності (вноситься один раз за весь період підрощування).

Стабільну кормову базу необхідно підтримувати у ставках протягом усього періоду вирощування. З цією метою ставки регулярно удобрюють протягом першого циклу вирощування молоді добрива вносять кожні 8 днів, у другому циклі – кожні 15 днів.

Норма внесення добрив розраховується виходячи з фактичного вмісту у воді біогенів та необхідної їхньої концентрації: азот (2 мг/л), фосфор (0,5 мг/л). У середньому норма складає: 3–5 кг селітри та 2–6 кг суперфосфату на 1000 м2.

Оптимальна біомаса кормових організмів у ставках становить(З розрахунку на 1м2 дна водойми): планктон – більше 3 г, бентос – більше 5 г/м3. Слід зазначити, що добовий раціон молоді протягом ставкового періоду вирощування зростає з 25% від маси тіла у 20-добової молоді до 36%.

Методи підвищення кормової бази та інтродукція кормових організмів. Крім застосування добрив, доцільним є проведення комплексних заходів щодо збільшення біомаси кормових організмів уставках та реконструкції їх видового складу, у тому числі:

  • поетапне залиття ставків із внесенням додаткової кількостіорганічних добрив та маткової культури Daphnia;
  • інтродукція в ставки деяких-бентоносних кормових організмів(Гаммариди: Gammaruspulex, Pontogammarus robustoides,Dikerogammarus haemobaphes, Niphargoides maeoticus; та мізиди: Paramysis lacustris, P. ullskyi), виловлених у прибережній зоні Чорного моря моря, тобто у майбутніх місцях випуску та нагулу молоді;
  • збільшення чисельності основних кормових організмів.

Мізіди (Mysidacea) та гамариди (Gammaridae). Мізиди та гамариди є оптимальними об’єктами для інтродукції та культивування на відтворювальних підприємствах. Основу харчування гаммарид складають планктонні водорості: переважно протококові (Scenedesmus, Pediastrum, Oocystis, Chlorella), діатомові (Stephanodiscus) та синьо-зелені (Merismopedia, Comphosphaeria).

Мізіди віддають перевагу органічному детриту, що є сприятливим. Причиною їх інтродукції в осетрові ставки. Маткову культуру цих організмів можна заготовляти у опріснених ділянках моря на піщано-черепашкових ґрунтах у квітні-червні, оскільки в цей період у популяції зберігаються минулорічні особини, що відрізняються високою плодючістю. Транспортування гаммарид здійснюють у дерев’яних ящиках без води у вологій водяній рослинності. Мізид перевозять до живорибних машинах або поліетиленових пакетах з водою і киснем.

Норма посадки в ставки вселяних організмів, становить: мізид- 0,3 кг/га, гаммарид – 0,5 кг/га. Слідвідзначити, що вселення цих організмів у водойми значною мірою компенсує втрату кормової бази під час вильоту хірономід. Крім того, важливою біологічною особливістю є високе виживання донних ракоподібних та малий відхід за зимівлю. При цьому мізиди здатні виносити також зимівлю на осушених площах водойм. Поряд з інтродукцією в ставки донних ракоподібних, доцільно культивування безпосередньо у водоймі в невеликих садках із капронового сита №7 об’ємом 3-4 м3 або у відгороджених ділянках ставка.

Щільність посадки мізид у садок становить 15000 шт./м2, гаммарид – 1500 шт./м2. Найкращим кормом для ракоподібних у садках є розтерті нитчасті водорості (Oedagonium sp.) та гідролізні дріжджі.

 

Хірономіди (Chironomidae). Чисельність личинок хірономід, що є основним кормовим об’єктом молоді осетрових, можна суттєво збільшити, виставляючи вставки, закріплені на рамах розміром 3×3 м, додаткові поверхні, що виготовляються з ділі, поліетилену та ін. Зазвичай, на 1 м2 поверхні осідає 25-30 г хірономід, які протягом весняно-літнього періоду продукують біомасу 150-180 г. Крім цього, можна розміщувати вертикальні додаткові площі із поліетиленової плівки, закріпленої  на прямокутній рамі. Смуги плівки розміщують на рамі через кожні 10діб. Таким чином, на одній рамі 3×3 м можна розмістити 250 м2 додаткової поверхні.

Стрептоцефалюс (Streptocephalus torvicornis) Ефективним способом підвищення кормової бази ставків є вселення в ставки стрептоцефалюсу (Streptocephalus torvicornis), що є ефективним кормом для молоді осетрових, особливо білуги. Для цього з водойм, у яких масово мешкає стрептоцефалюс відбирають мул, який містить велику кількість яєць (180-200 шт/м2) і рівномірно розподіляють його по ложі виростних ставків перед залиттям. В цьому випадку у період вирощування молоді продукція стрептоцефалюсів у ставках може становити до 84 000 шт/м2. Для підживлення стрептоцефалюсів можна використовувати водоросте-дріжджові культури.

Можлива також заготівля яєць стрептоцефалюсу у природних водоймах. Зібрані яйця просушують і очищають від домішок за допомогою сит.

Боротьба з листоногими раками (Phyllopoda). Наявність у ставках листоногих раків має пригнічуючу дію. на розвиток молоді осетрових і призводить до різкого скорочення їх чисельності, оскільки листоногі раки конкурують із молоддю у харчуванні, а в окремих випадках харчуються нею. Крім того, мешкаючи в придонних зонах водойми, листоногих раків змучують мул, значно знижуючи прозорість води, внаслідок чого різко скорочується ефективність фотосинтезу, гинуть найважливіші кормові організми (хірономіди та гіллястовусі).

Традиційно для боротьби з листоногими раками використовувалися методи токсичної дії різними препаратами. При цьому найбільш ефективно використання хлорного вапна, яке при концентрації активного хлору 1 мг/л вбиває молодь щитня (Lepidurus apus), при концентрації 1,4 мг/л – лептостерій (Leptestheria), а при концентрації 1,7мг/л – всіх дорослих листоногих раків.

Слід зазначити, що обов’язковою умовою ефективного застосування хлорного вапна є залиття ставків до проектних відміток та внесення її по всій поверхні водного дзеркала. Хлорне вапно вносять у ставки на 6-9 день після залиття, з розрахунку 13-15 кг на 1000 м2 за допомогою спеціального хлоратора, що представляє собою човен із встановленим на нього бункером. Істотним недоліком цього методу є неповне знищення шкідників. Крім того, незважаючи на нетривалу токсичну дію хлорного вапна (не більше 48 годин), кормова база після такої обробки починає відновлюватися лише на 10–15-ту добу.

Сучасні екологічні методи. В даний час розроблено кілька екологічних методів боротьби з листоногими раками, використання яких є більш доцільним:

  • «Провокаційне залиття», коли ставок заливається водоюна одну третину об’єму, а після масового виклювання раків воду зставка скидають. При цьому важливо не допускати дозрівання раків,т.к. вони відкладають нові яйця, у зв’язку з чим, цей метод не завжди ефективний. Крім того, даний спосіб передбачає значну витрату води і може бути економічно недоцільний для господарств з механічним водопостачанням.
  • Для зниження негативного впливу листоногих раків навирощування молоді осетрових можна застосовувати метод ступінчастого(залиття) заповнення ставка для використання молоді листоногих рачків як кормовий об’єкт для осетрових. В цьому випадку вселяна молодь осетра або севрюги повинна мати масу не менше 100-120 мг. Зариблення здійснюється відразу після встановлення факту виклеву лептостерії та щитня (Lepidurus apus), при обсязі води в ставку, що дорівнює одній третині від проектного показника.

По мірі виїдання молоді листоногих раків, ставок заливається на половину обсягу й надалі – повністю. З метою збереження внутрішньовидової структури та створення необхідних екологічних умов (температурний режим, фотоперіод, забезпеченість їжею) для всіх видів осетрових доцільно вирощування молоді в ставках у кілька циклів протягом усього періоду вирощування, у тому числі:

  • наскільки можна раннє зариблення ставків (зі зрушенням на 20–25 дібщодо традиційних термінів) при отриманні заплідненоїікри та підрощуванні молоді до настання нерестових температур  з використанням терморегуляції. Це дозволяє найповніше використовувати продукційні можливості ставків, а також суттєво розширити спектр харчування молоді;
  • зариблення у традиційні терміни (остання декада травня – червень);
  • зариблення у II-му циклі після закінчення піку літніх температур (другадекада липня-друга половина серпня) більшою молоддю (1–2г) за меншої щільності посадки (10 000 на 1 га). Зариблення ставків у строки, відмінні від традиційних, дозволяє більш ефективно використовувати виробничі потужності заводів та уникнути випуску молоді в період літнього піку температур, забезпечуючи сприятливі умови для зростання та розвитку, що збільшує виживання у ставках та у морі.

У період вирощування молоді у ставку здійснюється контроль за станом кормової бази та темпом зростання молоді. Рекомендується також проведення іхтіопатологічного контролю При досягненні молоді стандартної маси (російський осетр 2–3 г, севрюга 1,5–2,5 г, білуга 3–4 г, стерлядь – 1,5–2 г) починають скидання води з ставків та випуск молоді у природні водойми. Виживання молоді за 30–40 діб періоду ставкового вирощування загалом становить 50%.

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Рибні комбікорми (арахісові, конопляні макухи і шроти, продукти мікробіологічного синтезу) (Частина 22)

Створено - 17.04.2023 0
Рибні комбікорми (арахісові, конопляні макухи та шроти, продукти мікробіологічного синтезу) (Частина 22) Сировина для отримання арахісових макух та шротів – арахісові…