Технологія екструдування (Частина 44)

Опубліковано at 08.05.2023
437 0

Технологія екструдування (Частина 44)

Екструзія (extruding) – вологе пресування з вибухом. Технологічний процес полягає у гідробаротермічній обробці сировини, коли кормова маса пресується і під високим тиском виштовхується через фільєри в область атмосферного тиску, після чого вибухає, збільшуючись в об’ємі.

До переваг екструзії відноситься можливість обробки будь-якої сировини індивідуально або різних композиціях. Порівняно з іншими способами вологотеплової обробки, екструзія дає більш відчутне підвищення поживності вихідної сировини. Одним із головних її ефектів є різке зростання перетравності вуглеводів — найменш доступною для тварин частини кормової сировини. Він досягається в основному за рахунок глибокої клейстеризації (желатинізації) крохмалю, деструкції та модифікації лігно-целлюлозного комплексу.

Особливо ефективна ця технологія для комбікормів, до яких входять зернові, соя, макухи та шроти. Вона може з успіхом застосовуватися при переробці складних, зазвичай не використовуваних відходів птахівництва, а також м’ясо та рибопереробної промисловості, для перетворення їх на поживну сировину. Обмежується лише рівень введення жиру – не більше 4,5%. При його перевищенні суттєво ускладнюється спучування екструдата.

Екструзія відноситься до таких методів термодинамічної обробки сировини, при яких використовуються як статичні режими впливу, так і динамічний ефект тиску, температури, осмосу і т.д. Як і інші способи вологотеплової обробки, екструзія спрямована на поліпшення поживних властивостей вихідної сировини та отримання високих технологічних показників.

В її основі лежать два процеси: механохімічна деструкція, що протікає на всіх етапах виробництва (характерна і для інших технологій вологотеплової обробки), а також декомпресійний шок або вибух, що відбувається на виході продукту з екструдера і довершує його структурні перетворення. Відмінна риса конструкції екструдера від гранулятора – це наявність “ствола”, в якому обертається набірний шнек (один або два), що переміщає кормову суміш. Конфігурація його “ребер” може бути різною.

Зазвичай процес екструзії поділяють такі технологічні зони: завантаження, стиск, гомогенізація і “власне” екструзія.

У зоні завантаження сировини змін у продукті практично немає. Високоеластичний стан продукт набуває в зоні стиснення. Тут відбувається значне руйнування клітинної архітектоніки продукту – структури та текстури його природних компонентів.

У зоні гомогенізації продукт набуває в’язко-плинного стану, при якому структурні перетворення біополімерів (білків, крохмалю, клітковини) досягають високого рівня.

Найбільш важливі та основні зміни відбуваються в зоні власне екструзії при швидкому пересуванні сировини із зони високого тиску (16·105Па або 15,8 атм і більше) в атмосферну область. При цьому акумульована в продукті енергія вивільняється зі швидкістю приблизно рівної швидкості вибуху і довершує структурні перетворення (розрив клітинних стінок, деструкцію і гідроліз біополімерів). Тут же відбувається спучування продукту, різке збільшення його обсягу та формування пористої структури.

У сукупності всіх впливів така гідробаротермічна обробка сировини сприяє множинному розриву клітинних оболонок, зміни структури крохмалю та некрохмалистих полісахаридів, частково денатурації білка та зміни його фракційного складу, загибелі мікрофлори, інактивації токсинів та, можливо, ряду інших.

При цьому змінюються механічні та фізико-хімічні властивості сировини, збільшується міцність зчеплення частинок, відбувається спучування продукту, в результаті якого знижується питома маса (щільність) продукту, і корми можуть набувати плавучості.

Залежно від технологічних умов щільність екструдатів може змінюватись у дуже широких межах — від 5 до 560 кг/м3. Тому за допомогою екструдерів можна виробляти корми як плаваючі, так і тонучі з різною швидкістю.

Екструдат може мати вигляд кульок, циліндрів із закругленими краями, трубочок типу макаронів, ковбасок, пластин, кілець і т.д. Форма екструдата визначається формою отворів матриці, конструкцією ножа та характером його роботи.

Існує кілька типів екструдерів, що відрізняються за параметрами обробки продукту. В екструдерах, заснованих на принципі короткочасного високотемпературного впливу, процес протікає так:

– на першому етапі проводиться кондиціювання – обробка продукту парою при атмосферному тиску та відносно невисокій (66-99 ° С) температурі;

– на другому етапі досягається рівномірне зволоження всієї маси продукту;

– третій етап – обробка продукту в екструдері в тістоподібному стані;- на четвертому етапі тривалістю 10-20 с забезпечується різке підвищення температури до 110-205 ° С; цей етап є основним на формування остаточних властивостей продукту;

– на заключному етапі здійснюється випресовування продукту крізь фільєри матриці та її формування як готового екструдата.

В іншому типі екструдерів, які засновані на застосуванні високого тиску, сировина подається в пресову камеру при одночасному поданні пари під тиском від 0,2 до 0,8 МПа. На другому етапі обробка продукту в екструдер йде протягом 10 с. Готовий екструдат випресовується крізь матрицю і формується у вигляді гранул (з подальшим сушінням та охолодженням).

Третій тип екструдера – “сухий”. Обробка сировини тут здійснюється лише за рахунок тертя без застосування пари чи води. Апарати прості в експлуатації та мають невисоку вартість. Продуктивність їх невелика, а сфера застосування досить обмежена. Зазвичай вони використовуються у фермерських господарствах для обробки зерна чи сої. Перевага – можуть працювати в будь-яких умовах, потрібна тільки наявність енергії для приводу. Готовий екструдат не вимагає сушіння, достатньо охолодження за нормальної температури.

Велику різноманітність сучасних екструдерів можна звести до двох категорій — одношнекових та двошнекових. Перші більш прості та зручні в експлуатації, менш енергоємні. Разом з тим двошнекові конструкції дозволяють здійснити глибшу обробку продукту, забезпечують переробку практично будь-якої сировини та її композицій з отриманням продукту із заданими властивостями. Як правило, одношнекові екструдери застосовуються при виробництві комбікормів для сільськогосподарських, домашніх тварин та риб, двошнекові — у харчовій промисловості, а також у кормовиробництві для об’єктів аквакультури.

Щільність гранул залежить від ступеня вибуху екструдатів і, відповідно, від рецепту комбікорму (зокрема, співвідношення крохмалистих і некрохмалистих компонентів і жирності продукту). Як правило, при використанні одношнекових екструдерів не є великою проблемою отримати спучені (плаваючі) гранули. У той же час часто не вдається отримати комбікорми зі 100% занурюваністю.

У практиці мають місце випадки, коли споживач замовляє екструдовані корми, що тонуть, а при вживанні виявляється, що частина гранул тоне, а частина плаває. В окремих господарствах це не має великого значення, проте в таких як тепловодні осетрові господарства басейнового або садкового типу, зі струмом води гранули, що плавають, виносяться з рибоводних ємностей і губляться. Використання плаваючих гранул в умовах ставкових коропових та садкових форелевих господарств також іноді не дає ефекту через виїдання птахами.

Регулювання густини екструдатів здійснюється шляхом підбору відповідного технологічного режиму виробництва комбікорму на екструдері. Зокрема, регулюють кількість і параметри пари, що подається, введення води, температуру процесу в різних зонах стовбура екструдера, в тому числі за рахунок охолодження сорочки, швидкості проходження матеріалу, подачі жиру.

Оскільки процес екструдування проводиться при підвищеній вологості кормосуміші, екструдати необхідно висушити, а потім охолодити. Є як окремі конструкції сушарок та охолоджувачів, так і їх комбіновані системи. Найбільш поширені горизонтальні агрегати, в яких сушіння екструдатів здійснюється на сітчастих стрічках, що повільно рухаються при продуванні гарячим повітрям. У таких конструкціях екструдати не деформуються, зберігаючи свою форму. Залежно від продуктивності та виду комбікормів сушарки можуть бути одно- та двоповерховими.

Температура екструдатів, що вийшли з сушарки, становить 50-60 ° С, тому потрібне їхнє охолодження до кімнатної температури. Вологість екструдованих комбікормів, як правило, має становити 7-8% (допускається до 12%).

При виготовленні комбікормів для риб нормальний екструзійний ефект забезпечується при виконанні наступних умов:

– попереднього подрібнення сировини до частинок розміром не більше 0,6-0,8 мм;- рівномірного зволоження кормосуміші парою та водою до досягнення нею вологості на рівні 16-26% залежно від складу комбікорму, типу екструдера та необхідної якості кінцевого продукту;

– теплової обробки при високій температурі під тиском протягом короткого періоду.

Найважливішим ефектом екструзії, що підвищує поживність кормової сировини, є клейстеризація (желатинізація) крохмалю. Вона починається із поглинання гранулами (або зернами) крохмалю невеликої кількості води. При цьому гранули трохи набухають, зберігаючи свою форму. Далі, з підвищенням температури та тиску сорбція води різко посилюється. В результаті утворюється гомогенна маса з високою в’язкістю і властивостями, що клеять. Одночасно відбувається руйнування молекул крохмалю і утворюються різнорозмірні декстрини.

При глибокій клейстеризації декстрини дрібнішають, розпадаючись на велику кількість цукрів різної молекулярної маси. У оклейстеризованого крохмалю різко підвищується сорбційна ємність. Він набуває здатності поглинати не лише багато води, а й багато травних соків. Процес ферментативного гідролізу крохмалю у травному тракті значно полегшується, що суттєво підвищує його доступність для організму риб. Слід зазначити, що високий ступінь клейстеризації крохмалю при обробці зернових є обов’язковою умовою спучування екструдату.

Деструкція лігно-целюлозного комплексу та інших некрохмалистих полісахаридів клітинних стінок рослин відбувається в зоні стиснення та в зоні екструзії при швидкому пересуванні сировини з високого тиску в область атмосферного. Тут, у зоні вибуху, здійснюються подальший розрив клітинних стінок та гідроліз біополімерів, а також спукування продукту.

Внаслідок цих перетворень частково зруйновані некрохмалисті полісахариди стають доступнішими для травлення у риб. Екструдування та експандування крохмалю надають сильніший вплив на його перетравність у райдужної форелі, ніж гранульування та флакування. У коропа перетравність екструдованого крохмалю зростає до 85%, у форелі – 1,5-2 рази. Паралельно зі зміною властивостей вуглеводів спостерігається зміна білкового комплексу, зокрема, поліпшення перетравності білка в результаті його денатурації.

За іншими даними, цей ефект на тлі ріпакового та соняшникового шроту не спостерігався. Описано і негативний вплив екструзії на розчинність білка та доступність незамінних амінокислот залежно від часу впливу температури та тиску на сировину. Воно проявляється у порушенні структури протеїну корму, коли вільні ε-аміногрупи лізину вступають у хімічну реакцію з відновлювальними речовинами (в основному з цукроми) і при цьому знижується їх доступність, або вільні карбоксильні групи білка взаємодіють з аміно- та оксигрупами, що містяться в залишках амінокислот, у результаті утворюються перехресні зв’язки, які недоступні дії травних ферментів.

При впливі на продукти високої температури, вологості та змін pH вміст амінокислот (особливо лізину – однієї з основних лімітуючих амінокислот у рослинних білках) істотно зменшується в внаслідок взаємодії вільних ε-аміногруп з карбонільними групами відновлювальних цукрів. Дані щодо впливу екструзії на якість жирів суперечливі. Гідролітичні процеси, що протікають у фосфоліпідах у присутності вологи, створюють умови для утворення мезофосфатидних форм вільних жирних кислот, що негативно позначається на якості продуктів. За даними, при температурі 140-155 °С короткочасна екструзія сої не погіршує якість масел, при 180-400 °С настає їх окислення. Перетравність жиру після екструзії соєвих бобів становить 90% порівняно з 73% при підсмажуванні. У дослідженнях було зазначено негативний вплив екструзії на поживність ліпідів для риб, що виразилося в окисленні та руйнуванні високоненасичених жирних кислот. Деякі дослідники також вказують на зменшення вмісту жирових речовин зерна та рису після екструдування. Відповідно до них, при екструдуванні комбікорму К-4М відзначено зниження вмісту ліпідів з 3,7 до 0,9%.

Істотний недолік екструзії – руйнівна дія на вітаміни, що різко знижує поживні властивості комбікормів. Питання деструкції вітамінів у процесі гидробаротермической обробки в екструдерах дуже важливий. Встановлено, що найбільше екструзійної атаці піддається вітамін С, який руйнується на 40-60% (при сухому пресуванні на 15-20%). З інших вітамінів, які нестійкі до екструзії, виділяють вітаміни А, В1, В2, В6, К3, хоча вважається, що добавка в корм антиокислювачів та інкапсулювання перешкоджають руйнуванню в екструдерах групи жиророзчинних вітамінів.

Для страховки до складу екструдованих комбікормів деякі виробники вводять подвоєну дозу полівітамінного преміксу, але це економічно невиправдано.

Щоб уникнути сильного руйнування вітаміну С при екструдуванні в США, була розроблена і в даний час рядом фірм освоєна у виробництві його термостійка форма, поєднана з фосфором, – L-аскорбіл-2-поліфосфат (аскорбілполіфосфат або АсРР).

Водний розчин АсРР при нейтральному значенні pH та температурі 28-45°С не втрачає активності протягом 20 діб. У кислому середовищі при рН=3 і температурі 28°С активність АсРР за цей період знижується на 25%, при температурі 35°С — на 35%, 45°С — на 65%.

У складі комбікормів для форелі звичайна форма вітаміну С у вигляді аскорбінової кислоти при температурі 25 ° С практично повністю руйнується через 50-60 діб. зберігання, а при температурі 45 ° С – через 25-30 діб. У той самий час АсРР за нормальної температури 40°З такий період руйнується лише з 30%. Аналогічні дані були отримані при порівнянні активності аскорбінової кислоти та АсРР у складі комбікормів для креветок.

При екструзійній обробці кормосуміші АсРР руйнується лише на 10-20%. Спеціальними дослідами було показано, що фізіологічний ефект та ростова дія рівних доз звичайної та захищеної форм аскорбінової кислоти однаково. 

Близькою до АсРР термостійкістю при технологічній обробці комбікормів має аскорбілполісульфат. Однак АсРР має вищу біологічну цінність, оскільки містить активний фосфор і значно краще засвоюється.

Описана неоднозначність впливу екструзії на основні групи нутрієнтів та поживні властивості кормів загалом спонукала нас провести детальне вивчення впливу екструзії на поживність 13 основних видів сировини, що застосовується при виготовленні комбікормів для риб.

Експерименти на коропах із трьома видами зерна (пшениця, ячмінь, кукурудза), пшеничними висівками та горохом дозволили встановити низку загальних ефектів екструзії. Найбільш суттєві зміни відбулися з вуглеводистою частиною зерна злаків, зокрема з лігно-целюлозним комплексом. При малому вмісті в зерні пшениці, ячменю та кукурудзи лігніноподібних речовин (1-3,5%) та клітковини (6-8,7%). Їх рівень у результаті деструкції різко знизився (відповідно на 20-46 та 15-34%). Декстрини, що утворилися, перейшли в групу легкогідролізованих вуглеводів. Одночасно покращилася перетравність як комплексу, що залишився, некрохмалистих полісахаридів (на 5-11%), так і лігніноподібних речовин (на 45-70%).

Відбулися зміни в структурі легкогідролізованих вуглеводів (крохмалю та різних сахаридів), внаслідок яких їх перетравність зросла з 13 до 43%. Зміни у вуглеводах висівків та гороху були дещо іншими: різко підвищилися відносний вміст лігніноподібних сполук та їх перетравність. Таких значних зрушень для комплексу некрохмалистих полісахаридів не відзначено. При цьому перетравність цукрів та крохмалю гороху зросла в 1,6 раза, що свідчить про глибокі перетворення в їх хімічній структурі.

Ефект, отриманий на рибах, добре узгоджується з ефектом, що виявляється у теплокровних тварин. Однак вплив клейстеризації крохмалю для риб виявився менш значущим. Цілком імовірно, це зумовлено відмінностями не тільки в біології об’єктів, але і в режимі екструзії (для риб вона йде при меншій температурі і, отже, менш ефективно).

У той самий час отримані результати об’єктивно підтверджують, як і за таких режимах екструзія викликає деструкцію целюлозно-лигнинного комплексу. Результати досліджень дозволили доповнити існуючі в літературі відомості про вплив екструзії на ліпідну частину сировини та підтвердити дані про зниження рівня ліпідів при екструзії.

Їхнє руйнування спостерігалося у всіх випадках, крім пшениці, і супроводжувалося невеликим зменшенням перетравності. Вплив екструзії утримання і перетравність білків зерна злаків був істотним. Збільшилася лише перетравність сирого протеїну кукурудзи (на 11%). Однак різко підвищилася (в 1,7 рази) доступність для риб висівкового білка, що свідчить про сприятливий вплив гідробаротермічної обробки на розчинність білків оболонок, алейронового шару зерна та зародків. Різко знизився відносний вміст сирого протеїну гороху, що, ймовірно, сталося за рахунок руйнування летких азотистих сполук.Екструзія зробила помітний позитивний вплив на доступність для риб зольних елементів та фосфору пшеничних висівок та негативний – зольних елементів ячменю та фосфору гороху.

Найкращий рибоводний ефект був отриманий під час годування коропів екструдованою кукурудзою. Він висловився у прискоренні зростання риб на 36% за зниження витрат корму на 29%. Далі (за спадною) гарний ефект дали екструдований ячмінь (прискорення зростання на 14%), горох (прискорення зростання на 11% та зниження витрат на 23%), пшениця та її висівки – прискорення зростання відповідно на 10 та 6% при близьких витратах корму.

Вивчення змін у хімічному складі риб дало підставу зробити висновок, що прискорення їх зростання при вмісті на монодієт з екструдованих злаків супроводжувалося підвищенням рівня сухої речовини в прирості в основному за рахунок активізації синтезу білка і ліпідів.

Це поряд із зниженням витрат корму на приріст маси риб означає не тільки підвищення ефективності використання рибами екструдованого зерна в цілому, але також його білків та енергії. 

Відзначено сприятливий вплив екструзії на поживність для риб соєвої, соняшникової, рапсової та гірчичної макухи та шротів. Це важливіше, що істотним недоліком більшості з них є присутність токсично діючих речовин та інгібіторів ферментів природного походження. У соєвому шроті, як і багатьох інших бобових культурах, містяться інгібітори трипсину, ліпоксидазу, уреазу, гемагглютинини (фазин, фазеоток-син), сапоніни; у рапсовому – похідні глюкозинолатів та синапін; у гірчичному — алілізотіоціонаг, алілові олії, афлатоксини, які, крім зниження поживної цінності кормів, можуть викликати отруєння та смерть риб.

У той же час сила позитивного впливу екструзії була різною, що обумовлено в основному особливостями хімічної будови олійного насіння, ступенем руйнування антипоживних факторів, а також рівнем деструкції та модифікації основних груп поживних речовин після обробки. Після екструзії в хімічному складі макухи та шротів виявлено тенденцію до зниження рівня протеїну (виключення — ріпаковий шрот) та ліпідів (у разі соняшникового та гірчичного). Чіткі зміни у вуглеводистій частині відзначені тільки для гірчичного макухи та соняшникового шроту. Вони виразилися у підвищенні рівня лігніноподібних речовин.

Для соєвого та ріпакового шротів відзначено лише подібну тенденцію. Значно більшою мірою вплив екструзії виявилося лише на рівні травних процесів. Про денатурацію білків, руйнування інгібіторів протеаз та інших антипоживних факторів свідчить підвищення перетравності сирого протеїну шротів: соєвого – на 10%, рапсового – на 7%.

Слабке підвищення перетравності білків соняшнику та гірчиці (на 3-4%) дає підстави говорити лише про наслідки денатурації білка та стабільність дії інших антипоживних факторів. 

В результаті модифікації лігноцелюлозного комплексу та деструкції легкогідролізованих вуглеводів зросла перетравність загальної суми вуглеводів – на 18% гірчичного макухи та на 54% соєвого шроту. Судячи з показників перетравності зольних елементів, екструзія вплинула на доступність мінеральних речовин. Зокрема, це виявилося у зниженні екскреції з організму ендогенних мінералів (за винятком фосфору гірчичного макухи та соєвого шроту).

Описані зміни призвели до того, що загальна кількість поживних речовин, яку видобувають риба з гірчичної макухи та соняшникового шроту, зросла на 10-13% і на 30-39% – у соєвої та рапсової. При цьому зміна продуктивної дії кормів, виражена у прирості риб та витратах корму, була неадекватною зміною перетравності поживних речовин.

Якщо середньодобовий приріст риб, що харчувалися екструдованим ріпаковим шротом, зріс на 75%, а гірчичним макухою – на 63% (при зниженні витрат кормів відповідно на 20 і 37%), то у варіантах з соєвим та соняшниковим шротами інтенсивність зростання підвищилася лише на 12 і 4%. При цьому зниження витрат на 20% відмічено лише у варіанті із соєвим шротом.

Таким чином, можна вважати, що при екструзії ріпакового шроту та гірчичної макухи відбулося суттєве руйнування термолабільних антиживильних речовин, що впливають не тільки на функції травлення, а й на обмін речовин.

Вплив екструзії на сировину тваринного походження було вивчено на прикладі рибного та м’ясо-кісткового борошна. У разі екструзії рибного борошна було отримано негативний ефект: знизився темпи зростання риб на 20% зі збільшенням витрат корму на 30%. Це сталося на тлі значного руйнування в борошні вуглеводів, в основному гетерополісахаридів скелетних тканин (гіалуронової та хондроїтинсерної кислот) та частково глікогену, а також розкладання ліпідів, що супроводжувалося різким погіршенням їх перетравності. Фосфор повністю перейшов у форму, недоступну для коропа. У зв’язку з дисбалансом мінеральних елементів в їжі у риб відзначена небажана екскреція через травний тракт ендогенних мінералів.

У той же час дещо збільшився відносний вміст продукту денатурованих білків, і зросла їх перетравність. Цілком імовірно, подібне погіршення поживних властивостей рибного борошна обумовлено не тільки вищепереліченими причинами, але й зміною протеїнового відношення, що спостерігалося нами, окисленням і руйнуванням незамінних для риб високоненасичених жирних кислот, а також термолабільних вітамінів та інших факторів тваринної їжі, що не вивчалися.

На противагу рибному, гідробаротермічна обробка м’ясо-кісткового борошна різко підвищила її харчову цінність. Поживні речовини стали для риб більш зручними, загальна перетравність зросла на 26%. Це відбувалося в основному за рахунок різкого збільшення перетравності сирого протеїну (на 24%), вуглеводистих речовин (на 31%) і переходу значної частини мінеральних сполук в форму, що легко розщеплюється.

Після екструзії м’ясо-кісткове борошно як джерело їжі стає більш привабливим для риб і його продукційний ефект різко підвищується. У порівнянні з гранульованим борошном середньодобовий приріст риб зріс у 5 разів при одночасному зниженні на 75% її витрат на приріст маси. 

Високий позитивний ефект екструдування м’ясо-кісткового борошна різко підвищує її поживну цінність у годуванні риб. Це обумовлено не тільки зміною структури та поліпшенням перетравності всіх поживних речовин, але й ефективною стерилізацією, а також певною мірою детоксикацією отруйних речовин, що утворилися в результаті діяльності мікрофлори.

З дріжджових продуктів було вивчено еприн – кормові дріжджі штаму Тоrula utilis, що культивуються на синтетичному етанолі. У цьому випадку екструзія не мала чітко вираженого впливу, і її дію можна вважати нейтральною. Таким чином, вивчення змін поживних властивостей основних видів кормової сировини дозволило встановити, що в годівлі коропів чітко виражений позитивний ефект досягається при екструзії кукурудзи, ячменю, гороху, пшеничних висівок, ріпакового, соєвого, гірчичного макухи та шротів, а також м’ясо-кісткового борошна.

Нейтральний або близький до нього ефект отриманий для соняшникового шроту, пшениці та еприну. Екструзія рибного борошна мала негативну дію. Гальмування росту риб викликає і екструзія ростостимулюючого препарату ліприну.

Неоднозначність ефекту при екструдуванні різної сировини найбільшою мірою обумовлена змінами його механічних та фізико-хімічних властивостей. Позитивний вплив мають множинні розриви клітинних оболонок, що полегшує обробку вмісту клітин травними ферментами. В результаті клейстеризації та декстринізації змінюється структура крохмалю і одночасно відбувається деструкція та модифікація лігно-целюлозного комплексу, що в цілому призводить до підвищення перетравності вуглеводів.

Збільшення перетравності білка (у менших обсягах, ніж вуглеводів) викликають його денатурацію та руйнування інгібіторів протеаз. Мінеральні речовини можуть переходити у більш доступну форму для риб.

Все це разом збільшує перетравність корму в цілому. Спостерігається ефект стерилізації та детоксикації корму. Негативний ефект можна пов’язати з руйнуванням протеїну та амінокислот через високі тиски і температури, утворенням резистентних до травних ферментів зв’язків лізину та метіоніну з вуглеводами та мінералами, а також з розкладанням та окисленням ліпідів, погіршенням їх доступності організму риб, руйнуванням доступності організму риб.

Таким чином, незважаючи на низку негативних сторін впливу екструзії на поживні властивості комбікормів для риб, описані позитивні властивості превалюють, і в даний час вона є найбільш прогресивною технологією кормовиробництва не тільки для риб, але і для сільськогосподарських тварин. Негативні ефекти досить вільно можуть усунутись регулюванням температурного режиму, вибірковою обробкою окремих видів сировини перед включенням до комбікорму, додатковим введенням вітамінів, комбінацією екструдування частини сировини та виготовлення комбікорму способом сухого пресування.

(Дивись далі Частину 45)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Відтворення осетрових риб (Частина 2)

Створено - 13.03.2023 0
Відтворення осетрових риб (Частина 2) ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» був побудований ще в минулому столітті за…