Відновлення водойм України
[В Україні 73000 струмків (до 10 км), малих (до 100 км), середніх (до 500 км) та великих (більше 500 км) річок, 3 тисячі озер (загальною площею 200000 га), 1100 водосховищ (1 000 000 га) , близько 39000 ставків (загальною площею 280000 га). Усьго – 1,250 тисяч га прісноводних водойм разом с каскадом Дніпровських водосховищщ (690 000. га.) Після підриву рф греблі Каховського водосховища прісноводний фонд держави тимчасово зменшився на 215000 га.
В той же час в Європі Україна вважається маловодною країною, адже більшість наших водних ресурсів через забруднення не придатні до водозабору для питних потреб. За роки незалежності України кількість прісноводних водойм зменшилася майже на 10000 (струмки, малі річки та озера).
На критичній позначці знаходиться і екосистема Дніпра та його водосховища. Дніпро за останні десятиліття обмілів в середньому на 1 м. Тільки в районі Києва з’явилося більше 50 мілин.
Струмки, малі річки та озера акумулюють великий обсяг водних ресурсів та занімають значну частину яружно-балкової мережі.
Без проведення спеціальних меліоративних заходів з часом багато водних об’єктів перестануть бути значущими для народного господарства, а інколи можуть навіть шкодити навколищньому природному середовищу.
Керівництву держави та народу України еобхідно змінити у своєму Світогляді споживче ставлення до малих водойм. Боротися з негативними проявами на водоймах пропонується комплексно, за допомогою застосування різних видів меліорацій: біологічної, рослинної, інженерної, водяної, хімічної, повітряної, технічної.
Малі водойми, які створені людиною, є «живим організмом» природи, що потребує з боку держави постійного науково-обґрунтованого догляду. Проведення меліорації потребує всебічного та детального обстеження гідротехнічних споруд, розробки проектної документації та постійної роботи в цьому напрямку.
Така масштабна робота в масштабах держави можлива лише за умов прийняття Закону України “Про відновлення рибогосподарських водойм України”. Чому саме рибогосподарських? А тому, що більшість водойм України можна використовувати для розведення водних біоресурсів. Інші водойми зі своїх площ водозбору підпитують рибогосподарські водойми і тому теж підлягають екологічному нагляду, контролю та меліорації (площі басейнів річок згідно Водного кодексу України: великі річки – понад 50 тис. км², середні річки – 2-50 тис. км², малі річки – менше 2 тис. км²).
Водні ресурси України використовують для питних, комунальних, технологічних потреб на виробництві, обводнення, зрошення, сільськогосподарського освоєння, рекреації, рибництва, запобігання ерозійних процесів в ярах, затримки продуктів ерозії у водозборі, трансформації паводкового стоку, зменшення паводкових витрат, тощо.
Одночасно, як при влаштуванні малих водойм, так і при їх функціонуванні, створюються і негативні умови для навколишнього природного середовища. Це затоплення, підтоплення та заболочування земельних або лісових угідь, карстово-суффозійні процеси, абразія, зсувні явища, випаровування та фільтрація води.
За наявності води, що добре прогрівається, в малих водоймах, як при створенні, так і при використанні малих водойм інтенсивно розвиваються водні фітомаси (синьо-зелених водоростей, сорної та малоцінної рослинності, цвітіння води та інше), що в свою чергу створює значні проблеми.
Необхідно вирішувати проблеми втрат води (випаровування та фільтрація), терморегулювання водної товщі (прогрівання та замерзання), контролю та забезпечення належної якості води (мінералізація, цвітіння, мікробіологічне забруднення, тощо), регулювання процесів замулення та заростання, забезпечення стійкості берегових схилів та штучних споруд, інше.
Коливання рівнів у малій водоймі кардинально впливає на вирівняний режим ґрунтових вод прилеглої території. При зниженні дренованості ложа і берегів малої водойми спостерігаєтьсяється процес підйому зони виклинювання ґрунтових вод, що підвищує зсув тиа небезпеку його берегів.
Особливо небезпечний процес підйому рівнів води в малих водоймах та відповідно процес зміни положення зони виклинювання на укосах берегів і гребель в зимовий час при чередуванні теплих та холодних періодів. У таких умовах більш реальними стають утворення обвалів, деформацій, зсувів та опливання укосів.
При підйомі положення зони виклинювання спостерігається процес підйому по укосу заростей водно-болотної рослинності та тимчасово спостерігається загибель дерев через вимокання кореневої системи.. Дане явище знижує захисні функції лісонасаджень на відкосах і в береговій зоні малої водойми.
За рахунок впливу хвиль при частій і різкій зміні рівнів води у малих водоймах стимулюється процес абразії берегів, особливо складених із пухких ґрунтів. Замулення ложа малої водойми призводить до зменшення фільтрації води з нього, що знижує швидкість підйому ґрунтових вод, але наводить до збільшення їх підпору за рахунок зниження їх дренуючої здатності.
Це проявляється найчастіше на пологих берегах малих водойм, на дні та підводнх ділянки ложа
Значний вплив на стан малих водойм надає рослинність. Рослини є індикатором життя малих водойм, виду та складу забруднень їх вод. Рослини макрофіти за життя сприяють очищенню вод малої водойми, а при їх розкладанні спостерігається зворотний процес. З одного боку, якість води у малих водоймах значною мірою залежить від складу та кількості біоценозів в малих водоймах і на їх берегах, а з іншого боку, стан біоценозів залежить від хімічного, біологічного, температурного та рівняного режиму малої водойми.
Привідна і водна рослинність захищає малу водойму і очищає воду, а при розкладанні біоцінозу або відмирання прибережної рослинності – на стан малої водойми надається негативний вплив (закисання вод, замулення, адгезія, погіршення якості вод, збільшення болотного газу, зменшення розчиненого кисню, тощо).
До негативних процесів призводить і перенавантаження малої водойми «живою» рослинністю, у зв’язку з чим необхідно здійснювати регулювання рослинності у малих водоймах.
Гостро стоїть проблема «теплового забруднення» вод у малій водоймі. При відносно малій глибині води та низькому водообміні вода в ньому під впливом сонячної радіації прогрівається по всій товщі. А це, у свою чергу, призводить до формування в ній процесів евтрофікації та зниження інтенсивності процесів самоочищення.
Особливу проблему малих водойм становить систематичне нанакопичення у мулах складних, важко і довго розкладаються шкідливих і небезпечних речовин. Цей процес протікає незапомітно, доки концентрація небезпечних забруднювачів не досягне критичних порогів.
Для запобігання такого накопичувального процесусу необхідно періодично очищати малу водойму, а за процесом вести систематичні спостереження. Зазначимо, що небезпеку становлять і мули, що знаходяться на ділянках малої водойми, що тимчасово осушуються, або знижуютьсч рівні води в них.
Багато з можливих негативних проявів можна запобігти за допомогою проведення меліорацій малих водойм. Зараз необхідність меліорації в Україні особливо актуальна, а необхідність практичних робіт у цій галузі стала особливо гострою. Цей стан стався тому, що у країні є велика кількість малих водойм, у яких зосереджено значний обсяг водних ресурсів, що займають значну частину яружно-балочної мережі.
З часом без проведення відповідних меліоративних заходів ці водні об’єкти перейдуть з розряду господарсько-значущих у розряд, який шкодитиме навколишньому природному середовищу та людині. Подальше зростання водоспоживання у поєднанні з підвищенням екологічних вимог до охорони навколишнього природного середовища вимагатимуть корінних меліоративних заходів водних об’єктів як природних, так і штучних.
Створення, використання та меліорації водних об’єктів викликані соціальними потребами людей. Основними умовами, що визначають необхідність проведення меліорацій малих водойм є наступні: зміна або розширення спектру напрямків використання, недостатній обсяг (об’єм) об’єкту, недостатні глибини малої водойми, неприйнятна естетика, засміченість малої водойми, неприпустиме заростання малої водойми внутрішньоводної і близько-водяною рослинністю, неприпустима адгезія, наявність або формування мілин, неприйнятна зміна якості вод, необхідність зменшення втрат вод на випаровування та фільтрацію, запобігання замуленню, забруднення та зсувних процесів, необхідність у регулюванні льодового режиму, необхідність у регулюванні водного режиму прилеглої території, потреба у створенні додаткових штучних ємкостей поза та в межах існуючих у природі понижень, поглиблень або промоїн природного рельєфу, необхідність у поліпшенні стану водної акваторії та облаштування берегової та пригреблевих зон.
Вищеназвані позиції слід розглядати як «цільові» завдання.чи меліорацій водних об’єктів. Меліорація водних об’єктів та прилеглих до них територій передбачає захист берегів і споруд від сніголідових впливів ціх споруд – від руйнувань та територій від затоплень та інших катастроф під час пропуску паводків, територій – від постійних затоплень і підтоплень, берегів – від адгезії, а укосів та схилів – від зсувів, осипів та опливання ґрунту, територій – від підйому ґрунтових вод та протифільтраційний захист малих водойм від фільтраційних втрат, земель – від заболочування та засолення, земель – від оврагообразовання, водних об’єктів – від природного забруднення в період половинок (сніготанення) і зливового стоку при розкладанні у водному середовищі рослинності і живих організмів, водопої худоби та купанні, вод – від хімічного, радіонуклідного, біологічного та теплового забруднення, малих водойм – від засмічення виробничими та побутовими відходами, малих водойм – від водного виснаження через зменшення стоку або через мірного водоспоживання, водних об’єктів – від непродуктивних втрат вод на випаровування з водної поверхні малих водойм.
Зазначені позиції можуть бути визначені як «захисні» завдання меліорації водних об’єктів. Вирішити перелічені завдання можна тільки комплексно, за допомогою застосування різних видів меліорацій, меліоративних прийомів і коштів.
Меліорації малих водойм передбачає всебічне і детальне обстеження стану гідротехнічних споруд, розробку проектної документації (проекту меліорацій). При обстеженні гребель: встановлюється наявність виходу фільтраційного потоку у місцях сполучення тіла греблі із спорудами, берегами та на низовому укосі, оцінюється стан та працездатність дренажних пристроїв, реєструється стан укосів греблі та її гребеня, встановлюється наявність тріщин, просідань і витріщання на ділянках тіла греблі, фіксується стан кріплень укосів.
Під час обстеження водоскидів оцінюють стан водоприймальної частини гідротехнічного обладнання, водопровідної та кінцевої їхчастин. При обстеженні ложа малої водойми дається оцінка топографії, обсягу та стану відкладень наносів. У процесі розробки проекту меліорації водозбору на топографічну карту оконтурюють зону водозбору, водоохоронну і прибережну зони з урахуванням топографічних, геологічних, гідрологічних, ґрунтових, соціально-господарських та інших умов.
Для виділених зон встановлюють режим та умови природокористування, передбачають протиерозійні, протизсувні, стокорегулюючі заходи (лісосадіння та посів трав, агромеліоративні заходи,закріплення вершин, дна та укосів ярів і промоїн, водомеліоратив-ні та середоохоронні заходи та інше.). Водоохоронна та прибережна зони повинні бути відповідним чином інженерно облаштовані (комунікації, зони відпочинку, проходи до ставка та інше).
У проекті меліорації малих водойм необхідно передбачити меліорування прилеглих до них земель, де можуть виявлятися про-цеси їх засолення під час підйому рівня ґрунтових вод та їх випаровування. При виборі стратегії та тактики меліорації малих водойм крім природно-кліматичних, сформованих господарсько-соціальних умов враховують і напрямок їх використання. Так, рекреації накладимуть певні обмеження на рівневий режим, якість води, облаштування прилеглих територій, склад флори та фауни.
У ряді випадків малі водойми слід зберігати та меліорувати тільки з метою їх рекреаційного використання (купання, риболовля). Господарське використання малої водойми висуває свої вимоги. Меліорація повинна передбачати і рекреаційно-інженерне облаштування території водойми.
При рекреаційній меліорації необхідно врахувати очікувану на річку рекаційне навантаження і ті обставини, що біля навітряного берега темперетура води вище, ніж у підвітряного. Ця обставина враховується при розміщенні рекреацій.
У комплексі меліоративні роботи на малій водоймі включають: рослинні меліорації (залуження схилів та водоохоронних зон, встановлення особливого режиму землекористування, землеустрою, зростання, протиерозійні посадки, тощо), інженерні меліорації (розчищення та формування ложа малих водойм, протифільтраційний та протизсувний захист, влаштування необхідних гідротехнічних споруд, дамб і каналів на ерозійних стокових ділянках, зміцнення берегів, влаштування дренажу, облаштування малої водойми та прилеглої території), регулювання водного, рівняного, наносного режиму для цілей господарського використання водойми.
Головним принципом використання, меліорації та охорони малих водойм є комплексний підхід до вибору заходу. Серед намічених заходів має бути передбачено видалення наносів технічними та гідротехнічними засобами та прийомами. Зокрема, необхідно передбачати у складі гідровузлів нанососкидні споруди. У такому разі відмовляються від поверхневих водоскидів, а в ряді випадків і від водовипусків, поєднуючи їх функції в одному водонанососбросній споруді.
При визначенні напрямів меліорації передбачають проведення заходів щодо зменшення обсягів випарів та фільтрації, регулювання замулення та заростання, регулювання рівняного режиму, підтримці належної якості вод, запобіганню руйнуванню берегів та споруд, забруднення та захаращення малих водойм. У залежності від спрямованості поліпшень або охорони малої водойми вибирають той чи інший вид меліорації чи їхній комплекс. При їх проведенні слід враховувати дані з топографії, гідрології, гідравліки, геології, гідрогеології, гідробіології, гідроекології та гідрохімії.
Для регулювання кількості, складу та розташування рослинності застосовують технічні, рослинні, водні, хімічні, воздушні та зоомеліорації малих водойм.
Технічні меліорації реалізуються за допомогою наступних заходів: регулювання водної біомаси за допомогою механічного її видалення, окошування та видалення приводної рослинності, видалення рослин, дерев та чагарників у водоохоронній зоні, розрахування відкладень разом із кореневою системою та насінням рослин.
Рослинні меліорації здійснюють за допомогою культивування.вання лісових і чагарникових насаджень і рослинності в необхід-мих для охорони та покращення стану ставка обсягах.
Водні меліорації реалізуються за допомогою таких заходів, як: зміна рівня води в малій водоймі в періоди проростання та вегетації рослин (затоплення), періодичне (зазвичай напередодні зимового періоду) опорожнення для виморожування кореневої системи та насіння рослин, подача в малу водойму води з якістю, що попереджає развиток водної рослинності.
Зоомеліорації (біомеліорація) здійснюють за допомогою репродукції у малих водоймах рослиноїдних гідробіонтів.
Хімічні меліорації реалізуються за допомогою регульованого застосування хімічних речовин.
Повітряні меліорації виконуються за допомогою подачі у водне середовище повітря (О2) для пригнічення певних видів внутрішньоводної рослинності (синьо-зелених водоростей).
Регулювання обсягу, якості та складу вод у малих водоймах досягається застосуванням різних видів меліорацій.
Меліорування з регулювання обсягу, якості та складу вод починають із водозбору. У рамках технічних меліорацій агротехнічними та гідротехнічними заходами, способами та прийомами здійснюють збір та транспорт поверхневого та ґрунтового стоку у водний об’єкт, на якому влаштована мала водойма. Вода відводиться до поверхні водозбору за природними та штучними елементами первинної гідрографічні мережі. При цьому, в рамках технічних меліорацій гідромеліоратори за погодженням з агромеліораторами та лісомеліораторами проводять такі меліоративні заходи як акумулювання стоку, відведення поверхневих, дощових та талих вод у гідрографічну мережу,здійснюють регулювання сніготанення та відведення ґрунтової води (грунтового стоку), проводять заходи щодо перекидання місцевого стоку, здійснюють обвалування водозборів, проводять планування терас, а також технічні заходи щодо запобігання ерозії грунту, акумулювання та видалення з гідрографічної мережі продуктів ерозії.
У рамках технічних меліорацій проводять землеустрій водних об’єктів і, зокрема, виділення та відмежування зон (водоохоронних, прибережних, ерозійнонебезпечних), а також перекатегорування існуючого використання земель з позицій водного будівництва території водозбору.
Для регулювання та перерозподілу стоку на водозборі активно застосовуються засоби технічних меліорацій. Якість і склад води безпосередньо в малій водоймі покращується за допомогою технічних, рослинних, повітряних, водних та зоомеліорацій.
При технічному (технічні меліорації) регулюванні якості води в малій водоймі застосовують відстоювання, в процесі якого осаджування додаються суспензії і здійснюють механічне видалення забруднювачів. За відповідного обґрунтування та певних умов можливе проведення механічного перемішування вод у малій водоймі і навіть фільтрування води, що надходить до нього.
Водні меліорації якості води в малій водоймі реалізуються за допомогою такого меліоративного заходу, як періодична зміна води водою іншої якості (опорожнення з наступним заповненнямним водою з меліоративних резервних ставків, вододжерела або по-засобом перекидання стоку).
Повітряні меліорації води в малій водоймі здійснюються по-засобом таких заходів як аерація (повітряна, киснева, вуглекисла), озонування та дегазація, проведенням повітряного барбодажу та утеплення.
Якість води в малій водоймі може покращуватися за допомогою продукування відповідної внутрішньоводної рослинності.
Якість води може регулюватися проведенням хімічних меліорацій із застосуванням відповідних хімічних засобів, а також за допомогою продукування живих організмів (біо-зоомеліорації).
Зменшення втрат води з малої водойми здійснюється влаштуванням протифільтраційного захисту (інженерні меліорації) і зниженням випарів за допомогою регулювання температури та інтенсивності вітру, лісовими насадженнями у водоохоронних зонах (рослинні меліорації)
Захист малих водойм від замулення здійснюється проведенням: технічних меліорацій у вигляді зменшення надходження продуктів ерозії з водозбору (протиерозійна агротехніка, протиерозійна гідротехніка, закріплення вершин ярів, акумулювання та видалення продуктів ерозії на первинній гідрографічній мережі), взмучування та запобігання відкладенню наносів, видалення відкладених наносів, видалення відкладених наносів у ложі малої водойми засобами механізації, водних меліорацій за допомогою промивання наносів водним потоком, рослинних меліорацій на водозборі з попередженням водної ерозії та перерозподілу наносного стоку.
Захист малих водойм від руйнування здійснюється проведенням: інженерних меліорацій за допомогою регулювання їх морфо-метричних параметрів (зміцнення берегів, поглиблення, обвалування, відсікання або зачистка мілководій, формування берегової зони, захищеності.та берегів від зсувів), а також регулювання сніго-льодових процесів та проведення протифільтраційного та протизсувного захисту, земельних меліорацій, що проводяться за допомогою заміни ґрунту та кольматажу (проникнення у тріщини), рослинних меліорацій, що здійснюються посадкою берегових та відкосоукріплюючих насаджень.
Меліорації малих водойм передбачають ліквідацію бактеріального забруднення (дезінфекція, утилізація забруднень та уничтоже-ня сухого залишку).
Обов’язковою умовою меліорації малих водойм є їх інженерне облаштування. При прийнятті рішення про меліорацію малих водойм слід враховувати такі міркування: яружно-балкові та окремі річкові (руслові) ставки та водойми можна меліорувати (влаштовувати) в їх верхівці при гострій їх господарської необхідності та відповідному екологічному обґрунтування, меліоровані малі водойми не повинні мати мілководних частин, а середня їх глибина повинна перевищувати 3,0 м при можливо мінімальній площі поверхні їхнього дзеркала, у каскаді існуючих ставків при меліорації окремих із них більша частина має бути ліквідована.
Користувачі меліорованих малих водойм повинні бути готовими фінансувати роботи та забезпечувати їх науково обґрунтовану експлуатацію та зміст, за необхідності акумулювання та використання місцевого стоку при меліорації малих водойм перевагу слід віддавати ставкам-копанкам. Малі водойми, що зберігаються, меліоруються або знову влаштовуються необхідно використовувати не тільки в господарсько-рекреаційних, а й у водно-меліоративних цілях, на окремих балках та малих річках не може бути влаштовано більше 2-3 і 6-7 ставків і водойм відповідно, а регульований ними стік не повинен перевищувати 30% середньорічного стоку водного джерела, між підпірними ділянками малих водойм необхідно зберегти незарегульовані ділянки водотоків з довжиною не менше 3-5 км (екологічні зони).
Обов’язковою умовою функціонування водойм на річках є транзитний пропуск межених витрат для забезпечення постійної проточності в їх руслах нижче водойми.
Висновки:
1. Для відновлення рибогосподарського потенціалу природних і штучних водойм, а з ними усіх інших малих водойм України Державним агенттвом розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державному агентству водних ресурсів України, Міндовкілля та Міагрополітики необхідно розробити Закон України “Про Національну програму модернізації моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України”.
2. Без прийняття і реалізації цієї національної програми ніяке відродження водойм та взагалі галузі рибного господарства України
не можливе!
