Доля поживних речовин після всмоктування травною системою риб (Частина 6)
З клітин кишкового епітелію нутрієнти надходять у кровоносні та лімфатичні капіляри. З кровоносних капілярів вони переносяться до печінкової вени і доставляються в печінку, звідки після різних перетворень або без них за кровоносною системою надходять у тканини. У печінку потрапляє до половини моносахаридів, що всмокталися у кишечнику. Одна частина моносахаридів йде на синтез глікогену, а інша поставляється в тканини організму для використання з енергетичною метою. У вигляді амінокислот до печінки надходить близько 90% білків, гідролізованих у травному тракті.
Одна частина білків у вільному стані постійно циркулює у плазмі крові, формуючи пул вільних амінокислот, інша частина перетворюється на клітини організму, де синтезуються специфічні білки тканин. Деяка кількість білка затримується у печінці, і з нього утворюються білки крові. Печінка відіграє велику роль у дезамінуванні надлишкових харчових амінокислот, перетворюючи їх на аміак, сечовину, сечову кислоту та інші продукти розпаду азотовмісних речовин, які надходять у кров і далі екскретуються з організму через органи виділення. Тут же здійснюються й інші перетворення амінокислот (трансамінування, декарбоксилювання). Вуглецеві залишки амінокислот (кето та оксикислоти) використовуються для синтезу вуглеводів та жирів. У циркулюючу кров амінокислоти надходять із усіх органів, де вони безперервно звільняються внаслідок розпаду тканинних білків.
У той же час усі тканини поглинають амінокислоти через міжклітинну рідину і використовують їх для побудови своїх специфічних білків та інших азотовмісних елементів. Внаслідок цих протилежно спрямованих процесів вміст амінокислот у крові підтримується на відносно постійному рівні, з них формується так званий пул вільних амінокислот – один із найважливіших елементів підтримки гомеостазу в організмі.
З харчових жирів печінка синтезує та накопичує специфічні для організму ліпіди, продукує та регулює виділення в кров ліпідів плазми, а також впливає на розміщення жирів в організмі шляхом мобілізації тканинних запасів. Ліпіди, які надходять з кишечника в лімфу і минають печінку, не піддаються перебудові та у незміненому вигляді відкладаються у жирових депо різних тканин.
У печінці відбувається знешкодження отруйних речовин, що утворюються в процесах обміну, а також отрут, що потрапляють із їжею, які у неактивному стані виділяються разом із жовчю.
(Дивись далі Частину 7)
