Випуск молоді осетрових риб у природні водойми (Частина 16)
Тривалий період нересту, сезонні форми (екотипи) нерестових мігрантів, тривалий схил молоді в морі є важливими екологічними особливостями осетрових риб. У природних річкових умовах (до зарегулювання річок) різновікова та різнорозмірна молодь різних сезонних форм (озимих, ярих, літньо-нерестячих) скочувалась в приустьєву частину річок і в море в різні сезони, що знижувало харчову конкуренцію та оптимізувало використання кормових ресурсів.
Дослідження сезонної динаміки кормових організмів у річці, естуарії та устьової області, а також спостереження за виживанням та зростанням молоді різних видів осетрових дозволили запропонувати нову стратегію випуску осетрових. Новий підхід включає оптимізацію цього процесу на основі екологічних особливостей видів, управлінні сезонністю відтворення, випуску різнорозмірної та різновікової молоді залежно від сезону випуску та водності року.
Тому розтягнутий у часі випуск різнорозмірної та різновікової молоді сприятиме не тільки підвищенню виживання молоді, що випускається, а й збереженню біорізноманіття формованих популяцій та раціонального використання кормових організмів у річках, їх гирлах, і в прибережній зоні моря. Випуск рибоводної продукції проводиться при позитивному висновку про її іхтіопатологічний стані
Методи обліку молоді. Визначення кількості молоді, що випускається осетровими заводами,проводиться суцільним (ваговим, об’ємним, поштучним) та бонітувальнимметодами. Конкретний метод обліку молоді обирають відповідно доособливостями осетрового заводу. Суцільний облік. Вся молодь, що випускається, вимірюється об’ємно, зважується або прораховується поштучно.
Облік молоді здійснюється за допомогою мірної ємності (щонайменше 1 літра). Кожна десята за рахунком об’ємна мірка прораховується, визначається середня арифметична величина кількості молоді в мірці, за середньоарифметичною, проводиться підрахунок загального кількості випущеної молоді.
Бонітувальний облік. Облік провадиться перед випуском молоді. У виростному ставку встановлюються зони обліку. Проби відбираються за допомогою знарядь лову (бім-трал або мальковий невід із розмахом «крил» 20–25 м), для яких зазвичай визначають коефіцієнт уловистості (як правило, коефіцієнт приймають рівним 0,5). Збір проб проводять одночасно або протягом кількох дуже коротких періодів. На основі аналізу відібраних проб, з урахуванням коефіцієнта уловистості знарядь лову, розраховують загальне кількість молоді у водоймі.
Крім того, існує пряма залежність між масою молоді та коефіцієнтом уловистості, який значно збільшується при досягненні рибою маси 0,4 г. Для більшої молоді (вагою понад 10–12 г), коефіцієнт уловистості вважають рівним 0,8. При проведенні бонітувального обліку у водоймах з молоддю білуги укрупненої маси (5-7 г) коефіцієнт уловистості малькового трала приймають рівним 0,25-0,3.
При цьому він залежить від щільності посадки та зростає до 0,58 при її збільшенні до 1500 шт./м2.
Випуск молоді із ставків
. Скидання води з ставків здійснюється через спеціальні рибовловлювачі, яких, у міру накопичення, молодь переносять у садки чи безпосередньо у живорибний транспорт. Слід зазначити, що витримування молоді в садках (або обгородженій частині ставків, що аерується) перед випуском в природні водойми протягом 1-1,5 діб сприятливо впливає на її адаптивні здібності, оскільки швидкість плавання молоді, яка голодувала протягом 1-2 діб значно вище, ніж ситою, що може сприяти пошуку кормових площ та підвищення її виживання, після випуску в природні водойми.
Вибір оптимальних місць випуску молоді. Випуск молоді здійснюється у заздалегідь обрані місця, що відповідають біологічним потребам виду осетрових, що випускається. Основними критеріями при виборі місць випуску осетрових є: забезпеченість їжею відповідно до кількості молоді та її доступність; стан дна (щільні, піщані, слабозамулені грунти) щоб уникнути скупчення молоді на обмежених ділянках.
Випуск молоді осетрових у прибережну частину моря. Випуск молоді у річки або приустьєві ділянки моря має бути розосереджений за площею та в часі, з урахуванням розмірів основних кормових організмів, відсутності великої кількості хижаків, шкідників молоді та підводної рослинності.
Перед випуском молоді необхідно оцінити відповідність ключових гідрохімічних показників (температурний режим, рН, вміст кисню та токсичних речовин) видовим вимог. У місцях випуску молоді повинна бути відсутня термічна та сольова стратифікація, що знижує швидкість розселення, що може призвести до локалізації площі нагулу та підвищення преса хижаків, негативно позначитися на фізіологічному стані молоді та, відповідно, на рівні її виживання.
Солестійкість молоді різних видів осетрових як критерій оптимізації випуску відіграє важливу роль при випуску в природні водойми.
Тому аналіз солерезистентності різних розмірно-вікових груп риб дозволяє оптимізувати місця, терміни випуску та видоспецифічні схеми адаптації молоді, вирощеної на осетрових заводах, до різної солоності. У природних умовах молодь осетрових, що скочується, в міру зростання освоює дедалі більше солоні ділянки моря. Молодь осетрових старшого віку має більш сформовані механізми осморегулювання.
У природних умовах молодь осетрових, що скочується, в міру зростання освоює дедалі більше солоні ділянки моря. Молодь осетрових старшого віку має більш сформовані механізми осмотичного та іонного гомеостазу. Важливою умовою є те, що ембріональне розвиток повинен проходити у прісній воді (максимальна допустима солоність 2-3 ‰).
Найбільш чутливою до коливань солоності води є ікра, що розвивається. Високий рівень смертності ембріонів (до 30%) спостерігається вже при солоності води 2‰. Ступінь морфо-функціональної сформованості, що визначає рівень осмотичної регуляції у молоді осетрових, пов’язана з розміром і масою молоді. При більшому розмірі риби змінюються співвідношення між поверхнею тіла, його масою та об’ємом, а також між розміром кровоносної системи та кількістю крові, зябровим епітелієм та кількістю хлоридсекретуючих клітин.
Велика молодь російського осетра у віці 45 діб (довжина – 10,2 см, маса – 3,8 г) здатна, не помираючи адаптуватися до воді солоністю 12,0 ‰. Дрібна молодь такого ж віку (довжина – 5,3 см, маса – 1,0 г) частково гине.
У великої молоді зниження осмолярності крові у воді із солоністю 12,0‰ відбувається швидше, ніж у дрібної, що свідчить про те, що осморегуляторна функція цієї молоді більш сформовано. Встановлено, що севрюга та російський осетр, досягнувши 2–4 г, здатні витримувати різкий переведення у воду, солоністю до 12 ‰. Попередня їх адаптація, забезпечує виживання у воді солоністю до 16 ‰. Білуга менш стійка і здатна переносити солоність 12,0 ‰, тільки по досягненню маси 6,0 г. Сформована осморегуляторна система молоді осетрових прохідних видів характеризується здатністю швидко переходити від гіпотонічного типу осморегуляції до гіпертонічного, внаслідок чого осмолярність сироватки крові у воді з різною солоністю знижується до початкового рівня. У процесі адаптації осетрових до солоної води відбувається активація екскреторної функції хлорних клітин зябер, що забезпечують видалення з організму надлишку одновалентних іонів.
Під час адаптації до води різної солоності посилюється функціональна активність ендокринних залоз (інтерреналової та щитовидної).
Важливе значення при переведенні молоді з прісної води до морської грає температура води. Зниження температури з оптимальною 20–23°С до 3-5ºС призводить до зниження іонорегуляції у риб. Важливим фактором, що сприяє успішній адаптації молоді до гіпергалинного середовища є також кількість одержуваного корму. При нестачі корму у молоді значно знижується здатність підтримувати постійність іонного складу, що призводить до зниження адаптивних можливостей молоді осетрових. Розглянуті видові та розмірно-вікові відмінності солестійкості та режими сольової адаптації слід враховувати при визначення оптимальних місць випуску «заводської» молоді у природні водойми.
Перевезення молоді до місць випуску Для вивезення молоді до місць випуску використовують спеціалізовані транспортні засоби, які мають забезпечувати безпеку молоді. Щільність посадки залежить від виду використовуваного транспортного засобу, розміру молоді та умов транспортування (тривалості, температури тощо).
Спеціалізована живорибна машина з контейнерами, що забезпечують оптимальні умови транспортування. Графік скидання води з ставків, випуску та перевезення молоді становлять з урахуванням того, щоб випуск риб припадав переважно на темне час доби.
При завантаженні в транспортні засоби молодь повинна постійно перебувати у воді. Слід уникати проведення вантажних робіт у години піку добових температур. Тривале транспортування молоді до місць випуску (наприклад, приустьєві ділянки річок чи узмор’я) можна здійснювати спеціальними суднами, обладнаними системами контролю над температурно-кисневим режимом.
Для зниження внутрішньовидової харчової конкуренції та ймовірності виїдання хижаками під час випуску з живорибних суден молодь необхідна розсіювати (випускати) невеликими партіями по стрижню, на ділянках зі швидкістю течії води меншою, ніж крейсерська швидкість плавання молоді відповідного розміру, не допускаючи масового та тривалого випуску в одному місці.
(Дивись далі Частину 17)
