Прогнози розвику рибальства та аквакультури на 2022- 2032 рики (по матеріалах ФАО – 2024 р.) (Частина 24)
У цьому розділі описані середньострокові тенденції та прогнози, сформульовані з використанням моделі розвитку рибного господарства ФАО, розробленої в 2010 році для прогнозування змін у рибальстві та аквакультурі. Модель розвитку рибного господарства прив’язана до моделі, що використовується для підготовки десятирічних сільськогосподарських прогнозів, які щорічно складаються Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і ФАО та публікуються в виданні “Сільськогосподарський прогноз ОЕСР-ФАО”, але не інтегрована в цю модель. У моделі розвитку рибного господарства ФАО використовується низка макроекономічних припущень і вибірка цін, на основі яких складаються сільськогосподарські прогнози, а також конкретні припущення та дані, що стосуються секторів рибальства та аквакультури. ФАО провела спеціальний аналіз, розрахований на період 2022–2032 років, що дозволило їй сформулювати наступні прогнози щодо розвитку рибальства та аквакультури.
Ці прогнози дають загальне уявлення про перспективи сектору рибальства та аквакультури з позицій виробництва, використання та збуту відповідної продукції та цін на неї, а також про ключові фактори, які можуть вплинути на пропозицію продукції з водних біоресурсів і попит на неї в майбутньому. Це не точні прогнози, а ймовірні сценарії, які дозволяють уявити собі розвиток цих підсекторів з урахуванням ряду макроекономічних, стратегічних і демографічних припущень. У них використовуються припущення про вплив таких факторів, як підвищення якості регулювання в секторі рибальства та аквакультури, включаючи обмеження на вилов, але не враховуються можливості таких серйозних явищ, як цунамі, тропічні шторми (циклон, урагани та тайфуни), повені, нові хвороби водних тварин і рослин та ринкові потрясіння.
Прогнози були підготовлені виходячи з припущення, що переваги споживачів будуть змінюватися, а технології продовжать розвиватися, при цьому сучасні заходи політики залишатимуться чинними, зокрема Китай продовжить проводити діючу з 2016 року політику щодо забезпечення сталості та екологічності рибальства та аквакультури (ФАО, 2018). Очікується, що зростання чисельності населення, розвиток економіки, урбанізація, технічний прогрес і диверсифікація раціону харчування призведуть до збільшення попиту на харчову продукцію з водних біоресурсів.
Виробництво
Очікується, що загальний обсяг виробництва продукції рибальства та аквакультури продовжить зростати і в 2032 році досягне 205 млн тонн в еквіваленті живої ваги (малюнок 64), що на 19 млн тонн (10 відсотків) більше, ніж показник 2022 року. Прогнозується, що як темпи зростання, так і зростання в абсолютних цифрах будуть нижчими, ніж за період 2012–2022 років, коли ці показники склали 22 відсотки (33 млн тонн). Показники переважно зростатимуть за рахунок розвитку аквакультури: у 2027 році в цьому секторі вперше буде вироблено більше 100 млн тонн продукції, а в 2032 році – 111 млн тонн. Таким чином, виробництво зросте на 17 відсотків, або майже на 16 млн тонн, порівняно з 2022 роком. Виробництво продукції аквакультури в період 2022–2032 років буде стабільно зростати в середньому на 1,6 відсотка на рік – це більше ніж удвічі повільніше, ніж у 2012–2022 роках, коли цей показник складав 4,0 відсотка. Таке зниження темпів зростання зумовлене, зокрема, наступними факторами: широке прийняття та забезпечення дотримання природоохоронних норм; скорочення доступності води (як за кількістю, так і за якістю) та кількості ділянок, придатних для аквакультури; посилення впливу хвороб водних тварин в інтенсивних системах аквакультури; уповільнення зростання продуктивності. Передбачається, що зниження темпів зростання буде в значній мірі зумовлено політикою Китаю. Ця політика, прийнята в 2016 році, спрямована на врахування екологічних міркувань у виробництві продукції аквакультури з метою підвищення її стійкості шляхом впровадження розумних…
З екологічної точки зору технічних нововведень і систем рециркуляції води, відмови від розширення площ, відведених під аквакультуру, та скорочення використання антибіотиків у виробництві. Спочатку всі зазначені заходи призведуть до скорочення потужностей, але за ними послідує прискорений ріст. Незважаючи на зміни, Китай залишатиметься провідним світовим виробником продукції аквакультури: очікується, що до 2032 року її обсяг зросте на 14 відсотків (або приблизно на 8 млн тонн), що майже вдвічі менше за показники приросту в 2012–2022 роках (15 мільйонів тонн, або 39 відсотків). У 2032 році частка Китаю у світовому виробництві продукції аквакультури досягне 55 відсотків (у 2022 році – 56 відсотків).
При цьому в аквакультурі буде вироблятися 83 відсотки від загального обсягу продукції рибальства та аквакультури в країні (у 2022 році – 80 відсотків). Норвегія є найбільшим у світі виробником атлантичного лосося, і податок на ресурсну ренту, яким з 2023 року обкладаються виробники лосося та форелі в країні, може знизити рентабельність розведення цих видів і вплинути на їх виробництво. Десятирічний прогноз складався з припущенням, що в 2026 році податок буде скасовано, в результаті чого за період до 2032 року обсяг продукції аквакультури в Норвегії зросте на сім відсотків. Якщо податок скасовано не буде, то до 2032 року виробництво аквакультури в Норвегії зменшиться приблизно на дев’ять відсотків.
Прогнозоване зниження темпів росту виробництва в Китаї буде частково компенсовано збільшенням виробництва в інших країнах. Обсяги виробництва в секторі аквакультури продовжать зростати на всіх континентах, за винятком Європи, де очікується зниження на один відсоток, але асортимент видів і продукції в різних країнах і регіонах буде різним. Найбільше сектор до 2032 року розшириться в Африці (на 21 відсоток порівняно з 2022 роком), в Азії (на 18 відсотків), в Океанії (на 17 відсотків) та в Латинській Америці та Карибському басейні (на 14 відсотків). Зростання виробництва продукції аквакультури в Африці буде обумовлено введенням в експлуатацію в останні роки додаткових потужностей відповідно до національної політики, що створює сприятливі умови для розвитку підсектора, і зростанням попиту на місцях. Але обсяг виробництва продукції аквакультури на континенті зросте лише…
Незначно: в 2032 році він становитиме трохи більше 2,8 млн тонн, причому основна частка (1,9 млн тонн) буде вироблятися в Єгипті. Азіатські країни збережуть домінуючу роль в аквакультурі: в 2032 році вони будуть виробляти 89 відсотків продукції з водних тварин (у 2022 році – 88 відсотків) і забезпечать більше 91 відсотка приросту виробництва до 2032 року.
Частка штучно вирощуваних видів у загальному обсязі продукції з водних тварин, виробленої в секторі рибальства та аквакультури, зросте з 51 відсотка в 2022 році до 54 відсотків у 2032 році. Світовий показник без урахування Китаю зросте з 35 відсотків у 2022 році до 38 відсотків у 2032 році. На всіх континентах очікується зріст частки продукції аквакультури в загальному обсязі продукції сектора рибальства та аквакультури; винятком буде Північна Америка, де цей показник залишиться на рівні 11 відсотків; таким чином, регіон опиниться на останньому місці серед усіх основних регіонів. В Океанії в 2032 році цей показник становитиме 15 відсотків (у 2022 році – 13 відсотків), в Африці – 22 відсотки (у 2022 році – 18 відсотків), в Європі – 21 відсоток (у 2022 році – 20 відсотків), в Латинській Америці та Карибському басейні – 26 відсотків (у 2022 році – 25 відсотків), а в Азії – 67 відсотків (у 2022 році – 64 відсотки); при цьому без урахування Китаю показник по Азії збільшиться з 47 до 52 відсотків.
Зріст виробництва всіх основних груп штучно вирощуваних видів продовжиться, але його темпи по групах будуть нерівномірними, що призведе до зміни важливості різних видів. Прогнозується зниження темпу росту виробництва видів, раціон яких повинен містити значну частку рибної муки та риб’ячого жиру, що буде зумовлено очікуваним підвищенням цін на рибну муку та зниженням її доступності. Основною групою видів, що вироблятимуться в 2032 році, залишаться карпи; при цьому їх частка в загальному обсязі виробництва зменшиться. В результаті введення податку в Норвегії частка лососевих у загальному обсязі виробництва кілька знизиться.
Обсяг промислового рибальства збільшиться на 3 млн тонн і в 2032 році досягне близько 94 млн тонн, при цьому загальний ріст порівняно з 2022 роком…В окремі роки наступного десятиліття очікуються незначні коливання показників, пов’язані з явищем Ель-Ніньо, яке призведе до зниження вилову видів, що мешкають в Південній Америці, особливо перуанської анчоусної риби, внаслідок чого світове виробництво продукції промислового рибальства в ці роки зменшиться приблизно на два відсотки. Загальний ріст виробництва продукції промислового рибальства до 2032 року буде зумовлений наступними факторами:
i) збільшення вилову в районах промислу, де запаси ряду видів відновлюються завдяки введенню більш ефективних методів експлуатації ресурсів;
Прогнози робляться виходячи з нормальних погодних та виробничих умов, за винятком впливу явища Ель-Ніньо, яке, судячи з спостережуваних останнім часом тенденцій, кожні п’ять років буде мати більш відчутний вплив на країни Латинської Америки. Роки, в які воно буде виникати, можуть бути спрогнозовані неточно, але інформація дає уявлення про можливий загальний вплив на виробництво продукції як промислового рибальства, так і аквакультури. Це кліматичне явище призводить до зниження виробництва рибної муки та риб’ячого жиру, отриманих з перуанського анчоусу та інших дрібних пелагічних видів у постраждалому регіоні, що впливає на ціни на продукцію аквакультури та її собівартість. Важливо зазначити, що зниження темпів зростання не свідчить про скорочення виробництва. Темпи зростання, виражені в процентах, зазвичай вищі, коли вони розраховуються від низького базового рівня, і нижчі при більш високій базі.
ii) збільшення вилову у водоймах ряду країн з недовиловленими ресурсами, де є можливості для розвитку рибальства або де заходи регулювання рибальства не настільки обмежувальні, зокрема є види, на які не поширюються жорсткі квоти вилову;
iii) технічний прогрес; скорочення викидів та прилову через зміни в законодавстві або підвищення ринкових цін (в тому числі на рибну муку та риб’ячий жир). Китай залишатиметься великим виробником продукції не тільки аквакультури, але й промислового рибальства. І все ж до 2032 року обсяг виробництва в секторі в країні зменшиться на чотири відсотки, оскільки в наступному десятилітті вона продовжить проводити природоохоронну політику – зокрема, вилов у внутрішніх водоймах зменшиться через введення заходів контролю за ліцензуванням і обсягами виробництва, а також скорочення чисельності рибалок та рибальських суден. Крім того, будуть прийматися наступні заходи: модернізація знарядь лову, суден та інфраструктури; систематичне скорочення субсидій на паливо; ліквідація незаконного, не повідомляного та нерегульованого промислу (ННН-промислу); відновлення національних рибних запасів за допомогою зариблення, штучних рифів та сезонних заборон на промисел. Однак прогнозоване скорочення вилову у внутрішніх водоймах буде компенсовано за рахунок збільшення вилову експедиційним флотом.
Згідно з прогнозами, до 2032 року виробництво рибного борошна та риб’ячого жиру збільшиться порівняно з 2022 роком на 9 і 12 відсотків відповідно, хоча частка продукції промислового рибальства, що переробляється в рибне борошно та риб’ячий жир, залишатиметься незмінною (близько 19 відсотків). Очікуваний ріст виробництва рибного борошна та риб’ячого жиру буде обумовлений використанням цільної риби, отриманої в результаті зростання виробництва продукції промислового рибальства у 2032 році порівняно з 2022 роком, у поєднанні з побічними продуктами рибопереробки (див. Продукція: рибне борошно та риб’ячий жир, с. 68). Згідно з прогнозами, у період з 2022 по 2032 рік частка рибного борошна, що отримується з побічних продуктів рибопереробки, збільшиться з 27 до 30 відсотків, а частка риб’ячого жиру залишиться незмінною і становитиме близько 57 відсотків. Провідними виробниками рибного борошна та риб’ячого жиру залишатимуться Перу та Чилі відповідно.
Видиме споживання харчової продукції з водних біоресурсів
Основна частка продукції з водних біоресурсів, як і раніше, споживається в їжу, при цьому для споживання людиною призначається більша частина продукції, виробленої в секторі рибальства та аквакультури. Ця частка зросте з 89 відсотків у 2022 році до 90 відсотків до 2032 року. До 2032 року обсяг харчової продукції з водних біоресурсів, призначеної для споживання людиною, збільшиться на 19 млн тонн порівняно з 2022 роком і досягне 184 млн тонн, однак цей показник зростатиме повільніше, ніж у попереднє десятиліття. Таким чином, показник збільшиться приблизно на 12 відсотків – це менше, ніж у 2012–2022 роках (24 відсотки). Таке зниження темпів зростання в основному обумовлене зменшенням обсягу додаткової продукції в секторі риболовства та аквакультури, підвищення цін на харчову продукцію з водних біоресурсів у номінальному вираженні, уповільнення росту чисельності населення та насичення попиту в ряді країн, особливо в країнах з високим рівнем доходу, де споживання такої продукції практично не зростатиме. У 2032 році близько 60 відсотків харчової продукції з водних біоресурсів, доступної для споживання людиною, буде вироблятися на об’єктах аквакультури (у 2022 році цей показник становив 57 відсотків).
Тенденції в області споживання будуть різнитися по країнах та регіонах, що буде зумовлено відмінностями в динаміці чисельності населення, доходах, споживчих перевагах, а також швидкою урбанізацією у багатьох країнах з розвиваючою економікою. У країнах з низьким рівнем доходу, де домогосподарства витрачають значну частину коштів на продовольство, зміни доходів і цін на продукти харчування будуть впливати на споживання більш відчутно, ніж у країнах з високим рівнем доходу.
Попит також буде стимулюватися зміною моделей харчування, зокрема розширенням різноманіття продуктів та підвищеною увагою до здоров’я, харчування та раціону, оскільки продукція з водних біоресурсів відіграє важливу роль у цьому відношенні. Попит на харчову продукцію з водних біоресурсів буде переважно зростати за рахунок країн Азії, на які до 2032 року припадатиме 78 відсотків приросту споживання; в цьому регіоні у 2032 році буде споживатися 73 відсотки харчової продукції з водних біоресурсів (у 2022 році – 72 відсотки). У період з 2022 по 2032 рік видиме споживання харчової продукції з водних біоресурсів у всіх регіонах, крім Європи, збільшиться, причому вищі темпи зростання очікуються в Африці (23 відсотки), Азії (13 відсотків), Латинській Америці та Карибському басейні (10 відсотків), Океанії (9 відсотків) та Північній Америці (8 відсотків).
При загальних регіональних тенденціях у різних країнах і різних регіонах всередині країн загальна динаміка зміни кількості і різноманіття споживаних харчових продуктів з водних біоресурсів буде неоднаковою. За прогнозами, у 2032 році видиме споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення досягне 21,3 кг, тоді як у 2022 році цей показник становив 20,7 кг. Показник зросте в усіх регіонах, крім Африки та Європи. В Африці, де в 2019–2022 роках споживання на душу населення зменшилось (з 9,9 кг до 9,4 кг) під впливом пандемії COVID-19, очікуване зростання пропозиції харчової продукції з водних біоресурсів у період до 2032 року буде недостатнім, щоб компенсувати зростання чисельності населення, яке за період з 2022 по 2032 рік складе понад 25 відсотків.
Показник головним чином знизиться за рахунок країн Африки на південь від Сахари, тоді як в Північній Африці душове споживання незначно зросте. Одним з небагатьох виключень стане Єгипет, де за період з 2022 по 2032 рік виробництво продукції аквакультури збільшиться на 21 відсоток. Прогнозоване зниження споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення в Африці, зокрема в країнах на південь від Сахари, викликає занепокоєння: в регіоні широко поширене недоїдання; окрім того, для населення багатьох африканських країн риба є джерелом суттєвої частини споживаного тваринного білка (див. Видиме споживання харчової продукції з водних біоресурсів.
Така ситуація може завадити країнам, населення яких споживає більше продукції з водних біоресурсів, у виконанні завдань у сфері харчування (2.1 і 2.2) в рамках ЦСР 2 (Ліквідація голоду, забезпечення продовольчої безпеки, поліпшення харчування та сприяння сталому розвитку сільського господарства). Переламати цю тенденцію допоможе лише суттєве збільшення пропозиції харчових продуктів з водних біоресурсів за рахунок зростання виробництва та імпорту.
Торгівля Завдяки торгівлі продуктами з водних біоресурсів продовжуватиметься зміцнення ролі риболовства та аквакультури в економічному розвитку, постачанні світовому населенню продовольства та забезпеченні продовольчої безпеки. Протягом періоду, на який розрахований прогноз, торгівля продуктами з водних біоресурсів продовжить розширюватися, чому сприятимуть розвиток технологій післяпромислової обробки та каналів розподілу і, як наслідок, більш активний збут таких продуктів. Однак ріст торгівлі продуктами з водних біоресурсів буде повільнішим (в натуральному вираженні), ніж в попереднє десятиліття, що пов’язано з уповільненням зростання виробництва, підвищенням цін на продукцію риболовства та аквакультури (що буде перешкоджати зростанню попиту на водні види і їх споживання), а також більш високим внутрішнім попитом у ряді основних країн – виробників та експортерів продукції, таких як Китай. Як результат, частка експортованих продуктів з водних біоресурсів в загальному обсязі продукції риболовства та аквакультури знизиться з 38 відсотків у 2022 році до 34 відсотків у 2032 році (без урахування торгівлі всередині Європейського Союзу – 30 відсотків).
У кількісному вираженні експорт харчової продукції з водних біоресурсів і надалі зростатиме здебільшого за рахунок країн Азії, які до 2032 року забезпечать додатковий приріст експорту на 44 відсотки. Частка Азії в загальному обсязі експорту продукції з водних біоресурсів для споживання людиною залишатиметься стабільною і до 2032 року складе близько 50 відсотків. У кількісному вираженні основним експортером водних продуктів харчування залишатиметься Китай, за ним йдуть В’єтнам та Норвегія. Основними імпортерами будуть Європейський Союз, Сполучені Штати Америки, Китай та Японія; на них у 2032 році припадатиме 50 відсотків імпорту харчової продукції з водних біоресурсів (у 2022 році цей показник становив 52 відсотки).
Очікується, що обсяги торгівлі рибною мукою та риб’ячим жиром зростуть на 4 відсотки та 11 відсотків відповідно. Основними експортерами риб’ячого жиру залишаться Перу та Чилі, а основними імпортерами цього продукту будуть Норвегія та Європейський Союз, які, зокрема, використовуватимуть його для виробництва лососевих. Перу зберігає позиції провідного експортера рибної муки, на наступних місцях за цим показником будуть Європейський Союз та Чилі, а основним імпортером стане Китай.
Ціни
У 2022 році ціни на продукцію рибальства та аквакультури різко зросли, а в 2023 році знизились; очікується, що тенденція до їх незначного зниження як у номінальному, так і в реальному вираженні збережеться до 2025–2027 років, після чого вони почнуть зростати. У номінальному вираженні в період з 2022 по 2032 рік очікується помірне зростання цін, з боку попиту — через підвищення доходів, зростання чисельності населення та підвищення цін на м’ясо, а з боку пропозиції — незначне збільшення обсягу виробництва продукції промислового рибальства, уповільнення росту виробництва продукції аквакультури та вплив на вартість таких важливих факторів виробництва, як корма, електроенергія та риб’ячий жир.
Ціни на продукцію аквакультури в середньому зростуть на сім відсотків — більш значно, ніж на продукцію промислового рибальства (за винятком продуктів з водних біоресурсів, призначених для непищового використання), ціни на яку підвищаться на п’ять відсотків. Ціни на штучно вирощувані водні види також зростатимуть, що буде викликано підвищенням цін на рибну муку та риб’ячий жир, які до 2032 року зростуть на 12 відсотків. Високі ціни на корма також можуть вплинути на асортимент.
Штучно вирощуваних видів; перевага надаватиметься видам, яким потрібно менше корму, більш дешевий корм або взагалі не потрібно корму. Через підвищення цін на етапі виробництва та високий попит на харчові продукти з водних біоресурсів ціни на продукти з водних біоресурсів, які постачаються на міжнародні ринки, до 2032 року зростуть приблизно на п’ять відсотків порівняно з 2022 роком.
Передбачається, що в реальному вираженні всі ціни протягом прогнозного періоду знизяться, залишаючись при цьому досить високими. Коливання цін на окремі продукти з водних біоресурсів можуть бути більш вираженими через коливання попиту або пропозиції. Крім того, оскільки частка продукції аквакультури в загальному обсязі, що постачається на світові ринки продукції сектору рибальства та аквакультури, зростатиме, її вплив на формування цін на національних і міжнародних ринках продуктів з водних біоресурсів може зрости.
Ціни на продукцію промислового рибальства (за винятком продукції для використання в непищових цілях) і товари, що є предметом торгівлі, суттєво знизяться (на кожну з цих категорій – на 16 відсотків); очікується і зниження цін на продукцію аквакультури (15 відсотків). Середні ціни на риб’ячий жир та рибну муку, згідно з прогнозами, знизяться на 11 і 10 відсотків відповідно.
Проте ціни на обидва ці товари вже близькі до історичного максимуму, тому до 2032 року ціни на рибну муку все ще будуть на 33 відсотки вищими, ніж у 2005 році, коли почався різкий ріст цін. Зростання цін на риб’ячий жир було ще більш вираженим, тому реальна ціна на нього в 2032 році, як очікується, буде перевищувати рівень 2005 року приблизно на 160 відсотків.
Якщо розглядати ці фактори в сукупності і за інших рівних умов, можна зробити висновок – переробка відходів продукції промислового рибальства та рибопереробки в рибне борошно та риб’ячий жир буде залишатися прибутковим видом діяльності протягом усього прогнозного періоду.
Резюме основних висновків за результатами прогнозування
За результатами аналізу були виявлені такі основні тенденції на період до 2032 року: очікується, що обсяги світового виробництва продукції аквакультури, її споживання та торгівлі будуть зростати, але темпи зростання з часом сповільняться. Загальний обсяг виробництва до 2032 року, ймовірно, збільшиться на 10 відсотків і досягне 205 млн тонн.
Обсяг виробництва продукції аквакультури зросте на 17 відсотків (а обсяги продукції промислового рибальства – лише на 4 відсотки), тому саме продукція аквакультури дозволить суттєво скоротити розрив між попитом і пропозицією. Очікується, що тенденції в виробництві продукції промислового рибальства, що спостерігаються в останні десятиліття, залишатимуться незмінними; при цьому прогнозується помірне зростання загального обсягу виробництва, головним чином в тих районах, де ресурси експлуатуються раціонально.
У всіх регіонах, окрім Європи, на ринки буде постачатися більше продукції аквакультури, а споживання на душу населення в Європі та Африці дещо знизиться; особливо значним буде зниження в країнах Африки на південь від Сахари, що викликає занепокоєння з точки зору продовольчої безпеки. Обсяги торгівлі продуктами з водних біоресурсів, ймовірно, будуть зростати повільніше, ніж в минулому десятилітті, а частка експортованої продукції світового рибальства та аквакультури знижуватиметься. В номінальному вираженні всі ціни будуть зростати, але в реальному вираженні очікується їх зниження.
Основні фактори невизначеності
Прогнози, представлені в цьому розділі, базуються на низці припущень в галузі економіки, політики та екології. Розбіжність між фактичною ситуацією і будь-яким із цих припущень призведе до зміни прогнозів в області рибальства та аквакультури. У короткостроковій перспективі основні фактори невизначеності пов’язані з загальною економічною та геополітичною ситуацією останнього часу, включаючи конфлікти та серйозні зміни у водному середовищі, доступності ресурсів, макроекономічних умовах, правилах та тарифах міжнародної торгівлі, а також у кон’юнктурі ринку. У середньостроковій перспективі ці аспекти можуть вплинути на виробництво, ринки та торгівлю. Також на виробництво продукції промислового рибальства може вплинути успіх переговорів щодо субсидування рибальства, які веде Всесвітня торгова організація. Крім того, міжнародна торгівля продуктами рибальства та аквакультури буде й надалі регламентуватися вимогами до доступу на ринки, пов’язаними з безпекою, якістю, сталими, прослідковуваністю та легальність продукції.
Очікується, що варіабельність та зміна клімату, включаючи частоту та масштаби екстремальних погодних явищ, матимуть значний негативний вплив (який варіюється залежно від географічного району) на доступність продуктів з водних біоресурсів, їх переробку та торгівлю ними, тому країни стануть більш вразливими до ризиків. Ці ризики можуть посилюватися під впливом наступних факторів: i) неефективне регулювання, яке викликає деградацію навколишнього середовища і руйнування середовища існування (і, як наслідок, підвищення інтенсивності експлуатації бази природних ресурсів), перелови, ННН-промисел, хвороби та вторгнення втікачів з об’єктів аквакультури та неаборигенних видів; ii) проблеми в сфері аквакультури, пов’язані з доступністю та наявністю придатних ділянок та водних ресурсів, а також з доступом до кредитів, генетичного матеріалу та послуг спеціалістів.
Ці ризики можна зменшити за допомогою гнучкого та ефективного регулювання, що забезпечує умови для введення суворих режимів управління рибальством, а також за допомогою відповідального розвитку аквакультури, удосконалення технічного забезпечення галузі, інновацій та досліджень.
У довгостроковій перспективі ці покращення та належні заходи політики в галузі управління можуть мати помітний позитивний вплив на виробництво продукції рибальства та аквакультури та зробити можливим реалізацію розробленого ФАО оптимістичного сценарію на період до 2050 року (ФАО, 2022). Ініціатива ФАО “Блакитна трансформація” ФАО та її дорожня карта закладають основу для переходу на прогресивні та ефективні методи експлуатації живих водних ресурсів з урахуванням як міркувань продовольчої безпеки та боротьби з бідністю, так і завдань щодо забезпечення екологічної сталості.
