Обгрунтування необхідності розробки Закону України ” Про відновлення рибогосподарських водойм”

Обґрунтування необхідності розробки Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм»

Водойми України (33837 водойм, загальною площею біля 1.322.000 га, половина  Азовського моря 1.900.000 га та північно-західна частина Чорного моря 8.100.000 га) є одним з головних скарбів українського народу, тому підтримка їх у належному екологічному та господарському стані – є важливішою функцією держави.

Але, нажаль, усі наші великі річки та їх притоки за міжнародними стандартами відносяться до класу забруднених та дуже забруднених.

Багато великих річок мають граничнодопустимі концентрації отруйних речовин, важких металів, нафтопродуктів, радіоактивних речовин, які перевищені в десятки разів (р. Західний Буг, Дніпро, Дунай, які забруднені Південний Буг, Інгулець, Сіверський Донець, річки Приазов’я, тощо). Практично всі водойми  України забруднені промисловими відходами та сміттям.

Водойми отруєні, засолені, містять багато азоту і мало кисню, що веде до розростання синьо-зелених водоростей, які  є вторинним забруднювачем водойм.

На Азовському та Чорному морях максимальні рівні забруднення спостерігаються в усіх портах, дельті Дунаю, Дністровському, Хаджибейсьмому, Дніпро-Бузькому лиманах та інших місцях.

Антропогенне навантаження на екосистеми водойм України в останні роки дещо стабілізувалося в порівнянні з часами СРСР в результаті зменшення об’ємів виробництва промисловістю – основного фактору забруднення.

Збільшення концентрації отруйних для водних біоресурсів речовин зараз не спостерігається, але цей тиск навіть на існуючому рівні все ж таки продовжує знищувати водні екосистеми.

Забруднені також майже усі підземні води, воду яких ми п’ємо. У багатьох місцях цих водах присутня надмірна концентрація пестицидів, гербіцидів, нітратів, хлоридів, миш’яку та марганцю тощо.

Стічними водами забруднюють електроенергетиці (43 %), комунальні підприємства (20 %), сільське господарство (17 %), інші підприємства (20 %).

Відсутність коштів на модернізацію підприємств змушує виробників для свого виживання продовжувати експлуатацію своїх підприємств по старих неефективних технологіях, які не відповідають сучасним екологічним та природоохоронним нормам.

На при кінці  минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів у розвитку рибальства в водах Азово-Чорноморського басейну, внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури  (випуск рибної продукції цієї індустрії без океанічного флоту сягав  ≈ 250 тис. тонн/рік). Однак зараз цей показник впав до рівня 50 тис. тонн/рік.

На думку вчених та фахівців галузі рибного господарства України основною причиною падіння виробництва на рибогосподарських водоймах (≥ 50 %), є їх біологічна деградація.

В результаті, довготривалого забруднення водойм був практично знищений їх рибопромисловий потенціал. Зменшився рівень кисню на фоні розвитку отруйних синьо-зелених водоростей. На всіх водоймах  кормова база суттєво порушена, з одночасним руйнуванням харчових ланцюжків водних біоресурсів.

Негативно вплинуло на водні екосистеми ННН – рибальство (незаконне, непідзвітне, неконтрольоване). В результаті довготривалого браконьєрського та корупційного тиску на водойми були знищені цілі популяції промислових видів риб (на Придунайських водоймах в результаті варварської експлуатації залишилося 12 видів риб замість 54).

Комплекс цих та інших негативних факторів спричинив порушення роботи моделі рибогосподарської експлуатації водойм аквакультури та марикультури.

Водойми держави припинили виконувати свою господарську функцію та у більшості випадків вже припинили бути рибогосподарськими водоймами у зв’язку зі значним забрудненням та знищенням риби та інших водних біоресурсів.

Без системної комплексної допомоги держави Держрибагентство не в змозі само стримувати антропогенний тиск на водойми та загальний їх занепад.

Приведені негативні тенденції занепаду рибогосподарських водойм різко знижують можливості виробництва і тому не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою рибопродукцією.  Ці тенденції  набули вже загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

Україні потрібна нова діюча модель комплексної експлуатації водних ресурсів України,  яка  відповідатиме  стратегічним напрямкам державної екологічної та економічної політики з максимально можливим використання її природних ресурсів.

Ця модель повинна сприяти значному покращенню екологічної ситуації на рибопромислових водоймах, покращення їх гідробіологічного стану, покращення питної та технологічної води в тому числі води для зрошувальних систем, нарощування господарських та рибогосподарських  можливостей водойм, зростання національного виробництва дешевої рибної продукції для повного забезпечення всіх (в перше чергу найбідніших) прошарків населення в обсягах, достатніх для забезпечення мінімальних медичних норм (≈23,7 кг/рік на одну людину).

Виходячи із зазначеної головної цілі держави в питаннях  відновлення екологічного стану  та природних рибогосподарських можливостей водойм, а також беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства зі спрямуванням його на розвиток континентальної аквакультури і прибережної марикультури (морська аквакультура) та необхідність інтеграції їх у світові процеси, стратегічним завданням держави повинно стати повномасштабна модернізація моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України,  яка допоможе:

• Забезпечити стале покращення екологічної та гідробіологічної ситуації на водоймах України в першу чергу рибогоспродарських.
• Покращити якість питної води, підземних вод, водопостачання для потреб населення, технологічної води підприємств, води для зрошувальних систем.
• Забезпечити найбільш ефективне використання можливості водойм України по відновленню риби та інших водних живих ресурсів до фонового природного рівня.
• Забезпечити сталий розвиток рибогосподарських підприємств.
• Пристосувати діюче законодавство до сучасних умов господарювання.
• Залучити для розвитку рибогосподарських підприємств аквакультури та марикультури кошти іноземних  і вітчизняних інвесторів.
• Оновити основні фонди підприємств на основі широкого впровадження у галузеве виробництво досягнень науки і техніки, сучасних технологій вирощування, добутку, збереження, транспортування, переробки та реалізації рибопродукції.
• Підвищити ефективність використання рибних запасів водойм шляхом раціонального управління ними, забезпеченням їх довгострокового збереження, відтворення і належної охорони.
• Підвищити якість і розширення асортименту рибної продукції за рахунок промислових видів риб, видів що культивуються та аборигенних риб, вартість яких буде доступною для широких прошарків населення.
• Гармонізувати законодавство України до норм ЄС.

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися виключно  за рахунок підвищення рибопродуктивності водойм з розвитком  національного виробництва. 

Модернізації моделі комплексної експлуатації водних ресурсів  України  сприятиме  перш за все екологічному відновленню водних біоресурсів, максимально можливому використанню господарських можливостей водойм та прилеглих природоохоронних територій, розвитку національного виробництва.

Характеризуючи сучасний екологічний і гідробіологічний стан водойм України як стан, який вже у більшості випадків негативно впливає на здоров’я населення, а також додаткові обставини впливу світових процесів на  економіку країни в цілому, можна констатувати, що відродження водойм в цих вкрай несприятливих  умовах неможливе без повномасштабних радикальних кроків держави по модернізації моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України на фоні створення найбільш сприятливого законодавчого простору.

Сьогодні вже неможливо сподіватися на розвиток рибного господарства держави, не впроваджуючи відповідні повномасштабні заходи відносно покращення екологічного і гідробіологічного стану водойм до безпечного рівня, коли споживання риби та інших водних біоресурсів не складатимуть загрози для здоров’я 42-х мільйонного населення.

Єдиним виходом з даної непростої ситуації є розробка і прийняття Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм», який сприятиме:

1. відновленню природного екологічного стану водойм та площ водозбору;
2. покращення гідробіологічного стану водойм;
3. відродженню рибогосподарського потенціалу природних і штучних водойм;
4. розвитку вітчизняної аквакультури та марикультури;
5. покращенню водо очистки щодо питної та технологічної води для промислових підприємств, підземних вод, води для зрошувальних систем, тощо;
6. розвитку господарсько-економічної інфраструктури на водоймах;
7. розвитку рекреаційного напрямку комплексної експлуатації водойм;
8. сприяння розвитку депресивних територій з водоймами;
9. підвищенню рівня екологічної освіти та свідомості населення.

Тому, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Держрибагентство для виконання основних завдань по відновленню рибогосподарських водойм, усуненню основних чинників негативного екологічного впливу на водойми та їх руйнуванню, гальмуванню процесів розвитку водогосподарської та рибогосподарської діяльності підприємств усіх форм власності повинні у стисли терміни розпочати роботу по розробці даного закону.

Закон України «Про відновлення рибогосподарських водойм» повинен:

• Затвердити комплекс законодавчих, організаційних, виробничих та інших засобів, які забезпечуватимуть необхідний екологічний та гідробіологічний захист водойм, умови для розвитку систем водопідготовки питної і технологічної води, водоочищення скидних та зливових вод, а також сприятимуть стрімкому розвитку господарства, пов’язаного з водними ресурсами, рибного господарства, рибопереробки, торгівлі рибопродуктами, тощо.
• Привести усі норми діючого законодавства України в питаннях комплексної експлуатації водойм, дотримання екологічних і природоохоронних нормативів по відновленню природного і господарського стану водойм, тощо до норм ЄС та інших країн світу у відповідність сучасним вимогам.
• Передбачити у Державному бюджеті України кошти для будівництва наукових суден з портовою інфраструктурою для потреб державної екологічної інспекції і науково-дослідних установ.
• Запровадити проведення державного моніторингу  рибних  та  інших водних біоресурсів.
• Розробити нормативні акти  щодо  проведення  оцінки земель водного фонду під водними об’єктами.
• Створити сприятливі умови для  залучення  інвестицій  у сферу   господарської та рибогосподарської експлуатації водойм, екологічного і природоохоронного захисту, спрямування  інвестиційної політики на відновлення та розвиток природного ресурсного потенціалу.
• Створити спеціальну Міжвідомчу координаційну раду з питань комплексної експлуатації водних ресурсів України.

Реалізація Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм» вимагатиме від держави вироблення особливого механізму управління підприємствами, пов’язаними з використанням водних біоресурсів.

Для реалізації цього закону державі на основі довгострокових договірних відносин використовувати величезний виробничий потенціал  комерційних рибогосподарських підприємств по вирощуванню рибопосадкового матеріалу, формуванню ремонтно-маткових стад цінних і промислових видів риб, їх охороні, виконанню  необхідних меліоративних, біомеліоративних та природоохоронних робіт на водоймах, тощо.

З метою створення найбільш сприятливих умов для природного відновлення всього видового різноманіття риби і водних біоресурсів та забезпечення необхідного рівня державної рибоохорони на  крупних рибогосподарських об’єктах (≥ 500 га) необхідно організувати рибні заказники, а де необхідно і рибні заповідники з усіма відповідними заборонними наслідками для населення, туризму, аматорського лову.

Площа цих заказників може коливатися в межах  20÷25 %  від загальної площі водойми, а у разі потреби і більше. В основному це будуть мілководдя верховин, заток, шпилів. 

На цих водоймах необхідно розробити відповідні спеціальні Режими експлуатації  з урахуванням специфіки господарювання на заповідних територіях. Території на яких здійснюватиметься промисловий  лов, необхідно обмежити, особливо коли використовуватимуться активні  знаряддя лову для уникнення шкідливого навантаження на біоценоз водойми. Також необхідно ув’язати проекти експлуатації водойм  з об’єктивними показниками їх біопродуктивності.

На деяких великих водоймах, таких як пониззя  Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Тилигульскому, Березанському, Дністровському, Молочному, інших лиманах, у Кархиницкий затоці та на других частинах Азовського та Чорного морів з найбільшими негативними наслідками  антропогенного впливу (в результаті чого практично повністю були знищені промислові і маткові стада промислових риб), доцільно організувати повну, або часткову заборону лову риби і водних живих ресурсів на 3÷5 років, залишаючи лише дозвіл на наукові дослідження та аматорський лов в певні пори року на обмеженій території з особистими правилами лову.

Подібні екстремальні заборонні заходи з боку держави дієво вплинуть на збереження та відновлення аборигенних видів риб, промислових частикових, осетрових, камбальних, кефалевих та інших цінних промислових видів риб, особливо на фоні активного проведення заходів щодо природного і штучному їх відтворення.

Основні рибогосподарські водойми повинні мати спеціальні паспорти в яких фіксуватиметься інформація щодо водойми, її біоресурсах, стану, гідрохімії, водообміну, геометричних параметрів, місця розташування, тощо.

В даному законі, враховуючи вкрай складну екологічну ситуацію на водоймах, а також практично повну відсутність дієвого централізованого контролю за дотриманням усіх нормативних актів, стандартів, правил, постанов і приписів державних природоохоронних органів, які регулюють усі питання господарювання на водоймі і межах природоохоронних зон, потрібно передбачити розробку програм комплексного використання водойм.

З точки зору формування правильного природоохоронного світогляду населення країни, яке в значній мірі відповідає за існуючий стан водойм, ліквідація екологічної безграмотності набуває вкрай важливе загальнодержавне значення, яке обов’язково повинно мати своє відображення  в цьому законі. Особливо це актуально для молоді, яка в майбутньому прийде в науку, виробництво та управління державою.

Ліквідація екологічної безграмотності і підвищення екологічної культури суспільства можливі лише за умов створення дієвої системи всебічного, комплексного і безперервного виховання та охоплення усього процесу дошкільної, шкільної, професійної та вищої освіти.

Нищівна експлуатація водних ресурсів і руйнація створених природою механізмів, які підтримують рівновагу в біосфері, є перш за все аморальною.

Кожен вид на Землі має право на існування поряд з чоловіком!!!

Важливо також зазначити, що забезпечити сталий розвиток держави в умовах екологічної кризи водойм неможливо!!!

Природні та штучні водойми держави – є найбільшим скарбом українського народу. Вони дають людям головне: – воду для пиття, побуту, технологічного застосування практично у всіх сферах виробництва. Водойми є місцем різноманітного відпочинку і відновлення сил (купання, пересування плавзасобів, ловля риби, екологічний туризм, бази відпочинку, санаторії, тощо), тому і є першоосновою для комфортної життєдіяльності всього населення України.

Але в силу специфічності їх найнижчого знаходження на географічному ландшафті місцевості, вони, в результаті гравітації, становляться місцем куди змиваються усі розлиті отруйні і забруднюючі речовини, мул з оброблених хімікатами і добривами сільськогосподарських полів під час дощу зі всієї площі водозбору, каналізаційні стоки міст, і селищ, неочищені стоки промислових підприємств, паливо-мастильні матеріали та інше. Крім того, багато сміття лежить на дні в результаті злочинного забруднення водойм населенням в силу їх обмеженого екологічного і природоохоронного виховання.

Забруднення поверхневих вод спричиняє поступово і небезпечне погіршення якості підземних вод – основного питного джерела людей. Від того в якому екологічному і господарському стані знаходяться водойми, напряму залежатиме сталий економічний і соціальний розвиток України та здоров’я його 42 – ти мільйонного населення.

Україна на даний час має усі політичні, економічні, адміністративні, природні, кадрові та інші ресурси для того, щоб  систематично і цілеспрямовано проводити екологічне та гідробіологічне відновлення своїх рибогосподарських водойм та створювати на них об’єктивні передумови сталого економічного та соціального розвитку господарської інфраструктури.

Висновок.

Реалізація Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм» дасть  можливість реанімувати екологічну і господарську складову водойм України, покращити гідробіологічний стан водойм, якість питної і технологічної води, якість підземних вод,  якість процесів очищення скидних каналізаційних і паводкових вод, вивести рибогосподарські підприємства з довгострокової рецесії на начальну домінанту розвитку за допомогою нових радикальних підходів к організаційній модернізації моделі комплексної експлуатації водойм з переходом на більш високий рівень технологічного устрою, збільшити інноваційну привабливість рибогосподарських та інших підприємств усіх форм власності для вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшити регуляторний вплив держави на всі організаційно-адміністративні процеси з  відпрацюванням законодавства з новими підходами до відновлення екологічного стану і розвитку господарського і рибогосподарського потенціалу водойм України.

Зробимо це!!!