Потреби риб у поживних речовинах: мінеральні елементи (Частина 2)

Опубліковано at 03.04.2023
286 0

Потреба риб у поживних речовинах: мінеральні елементи (Частина 2)

Раціональне годування риб повинне задовольняти їх потреби як в органічних, так і в мінеральних речовинах, бо тільки в цих умовах можуть бути забезпечені нормальне зростання та розвиток організму (“м’ясо наростає на кістках”). Мінеральні речовини виконують структурну функцію, входячи до складу опорних елементів скелета та клітинних оболонок усіх риб. У складі різних сполук вони беруть участь у процесах перетравлення та всмоктування, синтезу та розпаду, знезараження отруйних речовин та виділення. Мінерали відіграють важливу роль у підтримці колоїдного стану білків та кислотно-лужної рівноваги тканинних рідин, забезпечують осмотичний тиск та сталість інших фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму.

Перебуваючи у складі біологічно активних сполук (ферментів, вітамінів, гормонів), мінеральні речовини можуть значною мірою активізувати чи гальмувати обмін речовин. За кількісним вмістом у тварин та рослинних тканинах вони поділяються на макро та мікроелементи. До макроелементів відносять кальцій, фосфор, магній, калій, натрій, хлор, сірку. Їхня кількість в організмі риб коливається в широких межах, складаючи більше 100 мг/кг. До мікроелементів відносять залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт, селен та інші (вміст у межах 0,01-90 мг/кг). У середньому загальна сума мінеральних елементів у тілі риб становить 2,5-8,0%, причому частку макроелементів припадає понад 99,5%.

Особливістю мінерального харчування риб є наявність двох шляхів надходження мінералів до організму риб: з їжею через рот і за допомогою осмотичного проникнення з води через зябра та покривні тканини.

Доведено, що риби здатні активно сорбувати із води кальцій, магній, натрій, калій, фосфор, сірку, хлор та інші елементи. Тому потреба риб у мінеральних речовинах, що містяться у воді у високих концентраціях, може задовольнятися значною мірою або повністю (наприклад, кальцію та магнію) осмотичним шляхом. Залежно від того, в якій воді ведеться вирощування риб (прісної чи солонуватою, м’якою чи твердою), вони змушені постійно або заповнювати нестачу певних мінеральних речовин, або екскрегувати їх надлишок. Якісний та кількісний склад мінеральних солей у різних водоймах неоднаковий, що обумовлює різний ступінь їх абсорбції з води та відмінності у вимогах організму риб до мінерального складу кормів. Отже, сольовий склад води може суттєво впливати на мінеральний обмін риб.

Елементи, концентрація яких у воді зазвичай невелика, повинні надходити в організм із їжею. Зазвичай до них відносять фосфор, цинк, йод, марганець, кобальт, селен та інші.

Крім води, джерелом мінералів для риб є комбікорм і природна їжа.  Вплив фосфору на зростання молоді коропа. У зв’язку з особливостями компонентного складу комбікормів для ставкових коропових риб (злакові, макухи та шроти олійних культур, кормові дріжджі та незначні кількості рибного або м’ясо-кісткового борошна), вони бідні на мінеральні елементи. Крім того, мінеральні речовини ряду сировинних компонентів можуть перебувати у формі, яка погано доступна травним ферментам безшлункових риб (наприклад, фосфор рибного борошна у вигляді гідроксиапатиту або злакових фосфор у поєднанні з фітиновою кислотою, а також фітати заліза, цинку, марганцю). Комбікорми для форелі та інших видів риб, що містять значно більшу кількість рибного борошна та іншої тваринної сировини, більш багаті на мінерали. Однак і у цих риб, незважаючи на присутність у шлунках соляної кислоти, значна частина фітатів багатьох елементів, а також гідроксіапатити кісткової тканини перетравлюються недостатньо добре.

Природна їжа (зокрема, планктон, бентос, комахи, підводна рослинність, риби) містить усі необхідні елементи у фізіологічно узгоджених співвідношеннях відповідно до сольового складу води, і тому вона є важливим доповненням, що нівелює недоліки мінеральної частини комбікормів. Обмежене або надмірне надходження мінеральних речовин в організм риб, обумовлене особливостями складу комбікормів, може призвести до зниження апетиту, виникнення патологічних змін (особливо на ранніх стадіях розвитку) та гальмування зростання.

Наприклад, при недостатності в раціоні фосфору, магнію, марганцю, цинку, кобальту в сукупності або хоча б одного з цих елементів розвивається остеодистрофія, яка проявляється в різних викривленнях хребта, деформації лобових і щелепних кісток, ротового апарату, редукції зябрових кришок, іскрив у низці інших патологій, зокрема, у жировому обміні. Всі ці зміни гальмують зростання риб та знижують їхню продуктивність. Кількісні потреби риб у мінеральних елементах у зв’язку з особливостями їх надходження до організму вивчені недостатньо повно.

Взаємодія мінералів між собою та з іншими речовинами. Відомості про взаємний вплив харчових мінералів в організмі риб обмежені. Відомо, що оптимальне співвідношення між кальцієм і фосфором є досить варіабельним і знаходиться в межах 1:1 – 1:2. Поряд з ними до мінерального складу кістки входить магній. Тому підвищена кількість у кормі кальцію та фосфору збільшує потребу у харчовому магнії, особливо у разі його низького вмісту у воді.

Марганець як учасник кальцієво-фосфорного обміну в процесі костеутворення використовується залежно від вмісту кальцію та фосфору в кормі: чим вищий їх вміст, тим більша потреба організму в марганці. Їх надлишок у формі гідроксіапагіту та трикальційфосфату пригнічує всмоктування марганцю з рибного борошна та вимагає додаткового його введення в корм.

Мідь є фізіологічним антагоністом цинку, і її надлишок у кормі при обмеженому споживанні цинку може мати токсичну дію. У цих умовах вона негативно впливає на обмін поліненасичених жирних кислот та активізує синтез олеїнової кислоти, яка, не включаючись до обмінних процесів, відкладається у запасних ліпідах. Крім цинку метаболічними антагоністами міді є залізо, молібден та кадмій.

Абсорбція цинку знижується в присутності в кормах великих кількостей білого рибного борошна (з вмістом золи 17-22%) та солей фітинової кислоти (фітатів рослинних компонентів), а також надлишкового надходження з мінеральними преміксами фосфору, кальцію та міді.

Дефіцит цинку гальмує синтез високоненасичених жирних кислот із лінолевої кислоти. При одночасному дефіциті цинку та лінолевої кислоти в тілі риб посилюється синтез олеїнової кислоти та утворення її метаболітів. Внаслідок цього відбувається подальше гальмування реакційної здатності лінолевої кислоти і далі – пригнічення синтезу простагландинів.

Дефіцит селену в їжі підвищує потребу організму риб у вітаміні Е. Присутність у кормі мікроелементних преміксів, що містять залізо та мідь, сприяє руйнуванню вітамінів А, Е та С. При доборі мінеральних елементів премікси велике значення має форма солей. Хлориди та сульфати добре засвоюються в організмі, проте завдяки своїй гідрофільності сприяють руйнуванню вітамінів та їх вимиванню при попаданні кормів у воду. Карбонатні форми та оксиди не містять у своєму складі води та практично нерозчинні, проте вони погано засвоюються в організмі. Рибне борошно як головний компонент комбікормів для багатьох об’єктів аквакультури потребує збагачення солями марганцю, міді, цинку, оскільки вони знаходяться в формі, що погано засвоюється. Те саме стосується і фосфору, особливо для безшлункових риб.

Ознайомлення з поданим зведенням про фізіологічну роль низки мінеральних речовин, дозволяє переконатися, що вони відіграють важливу роль у життєдіяльності риб. У природних умовах усі потреби у мінеральних елементах заповнюються водою та їжею. Природна їжа риб: зоопланктон, зообентос, рибне населення та рослинність – містять мінеральні речовини у фізіологічно сприятливих співвідношеннях та у формі, добре доступній для організму.

Однак при вирощуванні риб у ставкових господарствах в умовах високоущільнених посадок та в індустріальних господарствах, за повної відсутності природної їжі, можливі порушення мінерального обміну. З одного боку, вони можуть бути обумовлені недостатністю ряду елементів у ґрунтах та воді, з іншого — недоліком або надлишком мінеральних речовин у комбікормах, оскільки останні мають невластивий природній їжі риб набір компонентів.

При встановленому дефіциті мінеральних елементів є два основних шляхи постачання ними організму риб: як добавок до комбікормів чи вигляді мінеральних добрив. Останні вносять у воду, і вони надходять до організму або осмотичним шляхом, або через природну їжу. Як добрива найбільшого поширення знайшли солі кобальту. У регіонах, дефіцитних мікроелементами, воду ставків також удобрюють солями марганцю, бору, молібдену, йоду. У той же час вважається, що введення мінеральних добавок до комбікорму є більш економічним, швидшим і ефективнішим шляхом.

(Дивись далі Частину 3)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 4 – аквакультура, індустріальні рибні господарства).

Створено - 16.05.2020 0
  Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 4 – аквакультура, індустріальні рибні…