Продукція аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р.) (частина 1)

Продукція аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р.) (частина 1)

До 2022 р. показники та динаміка виробництва продукції аквакультури продовжували зростати, незважаючи на поширення посвітові пандемії COVID-19. Однак варварський напад рф на Україну негативно вплинув на темпи зростання об’ємів виробництва в аквакультурі. В різних регіонах та різних країнах в середині кожного регіону це коливання були нерівномірними. Сумарний обсяг продукції аквакультури у 2020 р. становив 122,6 млн тонн живої ваги. В цю кількість входять 87,5 млн тонн водних тварин, переважно призначених для вживанняв їжу людиною, 35,1 млн тонн водоростей для харчового та нехарчового використання, 700 тонн раковин та перлин для декоративних цілей. Це на 6,7 млн тонн більше за показник 2018 р. (115,9 млн. тонн).

За оцінками, загальна вартістьцієї продукції на виході з господарства у 2020 р. становила 281,5 млрд. $, що на 18,5 млрд. $ більше, ніж у 2018 р. Світове виробництво видів тварин в аквакультуріу 2020 році зросло всього на 2,7 відсотків запорівняно з 2019 роком – це рекордно низький показник річного зростання більш як за 40 років. Однак чистий приріст за той же період склав 2,3 млн тонн – приблизно стільки ж, скількиу окремі роки попереднього десятиліття. Об’єм штучно вирощених кісткових риб, які протягом кількох десятиліть були основним видом продукції світової аквакультури, залишався практично незмінним (66%). У 2020 р. на ринки було поставлено 57,5 млн. тонн штучно вирощених кісткових риб на 146,1 млрд. $. До цього обсягу входило 49,1 млн тонн (109,8 млрд. $) продукції, вирощеної у внутрішніх водоймах, та 8,3 млн тонн (36,2 млрд. $) продукції марікультури та продукції прибережної аквакультури. Як показують дані щодо інших видів водних тварин, що штучно вирощуються, було вироблено 17,7 млн тонн молюсків, переважно двостулкових (29,8 млрд. $), 11,2 млн тонн ракоподібних (81,5 млрд/ $), водних безхребетних (2,5 млрд. $) та 537 000 тонн земноводних, включаючи черепах та жаб (5 млрд. $).

У 2020 році у світі було вироблено на 500 000 тонн (1,4%) більше штучно вирощених водоростей, ніж у 2019 р., коли цей показник становив 34,6 млн. тонн. В окремих країнах з високим обсягом виробництва, включаючи Китай та Японію, видобуток морських водоростей до 2020 р. зростав, тоді як у Південно-Східної Азії та Республіці Корея він знижувався. Основною причиною такої зміни стало падіння виробництва в Єгипті, найбільшому виробнику на континент. У Нігерії, найбільшому виробнику в Африці на південь від Сахари, посилилася тенденціядо зниження виробництва, яке спостерігалося тут з 2016 р.. У 2020 р. обсяг продукції, виробленої в країні, впав на 9,6%.

В інших районах Африки виробництво зросло на 14,5%. В інших регіонах зростання виробництва у 2020 р. продовжилося. У країнах з найвищим обсягом виробництва в Північній та Південній Америці, Азії та Європі – Чилі, Китаї та Норвегії – у 2020 р. було зареєстровано зростання показників, що компенсувало зниження виробництва у низці країн відповідних регіонів. Середньорічний приріст виробництва продукції світової аквакультури у період 1990–2020 р. встановив 609% при середньому темпі зростання 6,7% на рік. При цьому спостерігалося поступове зниження середньорічних темпів зростання. У 1990–2000 рр. вони становили 9,5%, а у 2011–2020 рр.– лише 4,6%. У 2015-2020 р. темпи зростання скоротилися до 3,3% на рік. Важливо відмітити, що поряд з тенденцією до уповільнення зростання світового виробництва у відносному вираженні в останні три десятиліття спостерігалося зростання цього показника в абсолютних цифрах

У країнах із найбільшим обсягом виробництва в Азії, звідки надходить найбільша значна частка продукції аквакультури у світі, зростання субсектора у 1990–2020 рр. було відносно стабільним, але поступово сповільнювалося.

Продукція аквакультури у світі (млн. тонн/рік)

 Аквакультура по регіонах (млн. тонн/рік)

Більшість країн, де виробляється значна частка продукції аквакультури – е густо населені країни, що розвиваються. У цих країнах у субсекторі виробляється більше половини сукупного обсягу продукції рибальства та аквакультури, яку споживає половина населення планети. Приклад цих країн, таких як Єгипет в Африці, Бангладеш та В’єтнам в Азії, можуть слідувати інші країни з подібними умовами, де у перспективі можливо розвивати аквакультуру (Україна). 

Внесок аквакультури у виробництво продукції рибальства та аквакультури у світі (за винятком водоростей) неухильно зростає.

Аквакультура у внутрішніх водоймах. Оскільки у низці районів світу для аквакультури використовуються природні або модифіковані солоні води, то широко використовується інший термін – “Прісноводна аквакультура”. У 2020 році загальносвітовий обсяг продукції аквакультури у внутрішніх водоймах становив 54,4 млн. тонн (44,4 відсотка від загальносвітового обсягу вирощених в аквакультурі видів тварин та водоростей, а види водних тварин, які вирощені у внутрішніх водоймах, становили 62,2 відсотка від загальногообсягу продукції субсектору).

Відповідно до регіональних та глобальних даних, серед видів, що вирощуютьсяу  внутрішніх водоймах, переважають кісткові риби. Склад інших груп та рівень розвитку господарств, у яких вони вирощуються, варіюються взалежність від регіону.

В аквакультурі у внутрішніх водоймах використовуються різноманітні методи та засоби виробництва. Їх відрізняють інтенсивність використання введених ресурсів, рівень технічної та управлінської складності та ступінь інтеграції з іншими видами сільськогосподарської діяльності. Найширше поширене вирощування кісткових риб та інших видів у штучних земляних ставках. У багатьох господарствах використовуються садки, рідше – на спеціально обгороджені ділянки водойм, але поширеність цих методів у порівнянні з іншими підходами до аквакультури у внутрішніхводоймища залежить від країни.

На Філіппінах та в Індонезії аквакультура у садках та на обгороджених ділянках водойм у річках, озерах та водосховищах активно розвивається вже не перший десяток років. В останні роки влада розпочала кампанії зі скорочення використання садків у ряді водойм.

Морська та прибережна аквакультура. Марікультура, або морська аквакультура, передбачає розведення водних організмів у морській воді протягом усього виробничого циклу або лише на етапі дорощування. В першомуу разі весь цикл виробництва проходить у морі – так виробляються види, що вирощуються з дикогогенетичного матеріалу, наприклад, морські мідії. У другому випадку той чи інший вид виробляєтьсяу на земних інкубаторах, іноді навіть у прісній воді, а в марікультурі здійснюється тільки дорощування – так розлучається, наприклад, сьомга, осетри. 

Об’єктами прибережної аквакультури, як правило, є штучні ставки на суші або в приливно-відливних зонах. Вони відіграють важливу рольу житті населення прибережних районів у багатьох країнах, що розвиваються, в першу чергу в Азіїта Латинській Америці, забезпечуючи їх коштами до існування та роботою та сприяючи їх економічного розвитку.

В останні роки в морській та прибережній аквакультурі було вироблено 68,1 млн. тонн продукції, включаючи 35,1 млн. тонн водоростей. Ракоподібні вироблялися майже виключно в прибережній аквакультурі. Частка інших водних тварин, вироблених у прибережній аквакультурі, становила 19,4%; частка морських водоростей – 4,2%, а частка молюсків – 0,5%.