Гендерна рівність в секторі рибальства та аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р.)
Повна та рівна участь жінок і чоловіків у різних процесах, отримання ними вигод у повних обсягах та на рівних умовах – іншими словами, гендерна рівність – у секторі рибальства та аквакультури має вирішальне значення для забезпечення стійкості та інклюзивності сектора (ФАО, 2020).
Хоча жінки становлять половину робочої сили у всіх ланцюжках створення вартості в секторі та виконують у ньому найважливіші функції, саме вони становлять переважну більшість тих, хто зайнятий у не формальному секторі, виконує самі низькооплачувані роботи, що вимагають найнижчої кваліфікації та має найменш стабільну зайнятість.
Вони становлять 28% робочої сили у первинному сегменті сектора аквакультури. 18% працівників у секторі рибальства та оціночно до 50% зайнятих у сегментах виробничо-збутових ланцюжків до та післяви добутку. Жінки не лише є основними суб’єктами сільської економіки (ФАО, 2020), але й роблять значний внесок у забезпечення продовольчої безпеки та харчування домогосподарств, виконуючи при цьому обов’язки ведення домашнього господарства та догляду за членами сімей.
Функції, які виконують жінки, найчастіше багато в чому визначаються соціальними, культурними та економічними умовами, в яких вони живуть, і вони часто стикаються з ґендерними обмеженнями, які є перешкодами для їх суб’єктності (тобто здатності робити вибір та діяти відповідно до нього) і не дозволяють їм у повною мірою скористатися благами, пов’язаними з їх ролями у секторі.
Гендерна приналежність – це не чоловіча та жіноча підлога (визначена біологічними характеристиками, які відрізняють чоловіків, жінок та інтерсексуалів), а соціальна структура, яка залежить від контекстута часу. Це комплекс соціально обумовлених характеристик та можливостей, пов’язаних з приналежністю до чоловічої чи жіночої статі.
Таким чином, гендерна приналежність – це ролі, поведінка, діяльність та атрибути, які те чи інше суспільство у певний час вважає підходять для чоловіків та жінок. Крім того, це фактор, що визначає відносини між чоловіками та жінками, від якого залежить, що мають робити перші та другі, що їм дозволено і що цінується в них у тому чи іншому контексті.
Зумовлені гендерною приналежністю очікування багато в чому визначають те, як жінки та чоловіки беруть участь у функціонуванні виробничо-збутових ланцюжків у рибальстві та аквакультурі та те, в якому обсязі вони можуть користуватися результатами своєї діяльності.
Для розуміння того, як розподіляються ролі та вигоди, важливо ознайомитися з концепцією “перетинів”. Необхідно враховувати, що різні аспекти нерівності не тільки між жінками та чоловіками, але й між різними жінками та між різними чоловіками можуть перетинатися та посилюватися під впливом взаємопов’язаних соціальних факторів (не тільки статі, а й класу, віку, етнічної приналежності, раси, касти, релігії та сексуальної орієнтації), які є складовими ідентичності.
Такі перетини необхідно враховувати при проведенні аналізу, щоб розуміти особливості соціального становища людей, їх доступу до влади або ступеня пригнічення та вразливості порівняно з іншими групами. Це допоможе визначити роль тих чи інших груп у секторі рибальства та аквакультури.
Якщо не враховувати взаємозв’язки, про які говориться вище, можна ненавмисно упустити з виду інтереси найбільш уразливих груп та створити ризику корінення та посилення нерівності в громадах, де населення займається рибальством та аквакультурою. Жінки не є однорідною групою, та їх ролі в секторі рибальства та аквакультури широко варіюються: вони можуть займатися збором молюсків та водоростей та дрібним рибальством, ремонтувати мережі, переробляти та продавати продукцію рибальства та аквакультури.
Однак динаміка гендерних відносин, за якої чоловіки зберігають привілейоване становище по відношенню до жінок та контроль, заснований на гендерних ролях, залишається незмінною (ФАО, 2017d). Багато жінок, зайняті в секторі рибальства та аквакультури, не тільки обтяжені потрійним робочим навантаженням та нерідко стикаються з ґендерним насильством, але й: мають обмежений доступ до інформації, послугз поширення знань, досвіду та фінансових послуг, інфраструктури, соціального захисту та можливостям гідної зайнятості ;мають обмежений доступ до фізичних та капітальних ресурсів; не допускаються до прийняття рішень та керівних посад, отримують менше вигод від своєї діяльності та мають менше прав та привілеїв і практично не контролюють рішення питань, пов’язаних з ринками, ціноутворенням та взаємодією в виробничо-збутових ланцюжках.
Дискримінація за гендерною ознакою не тільки безпосередньо впливає на жінок, але й завдає суттєвої шкоди сектору рибальства та аквакультури за рахунок зниження продуктивності, не ефективності діяльності та втрачених можливостей для інновацій та жіноче підприємництво.
Питання гендерної рівності стали ще більш иактуальними у контексті пандемії COVID-19, якас прияла поширенню та виявленню нерівності і посилила вже існуючу в секторі дискримінації. У ситуації, коли школи були закриті, а системи охорони здоров’я виявилися перевантажені роботою зі стримування пандемії, посилилася тенденція до поділу неоплачуваної роботи з догляду та ведення домашнього господарства з гендерною ознакою та обов’язками з догляду були покладено на плечі жінок та дівчаток.
Крім того, становище ускладнювалося тим, що жінки та дівчатка зіткнулися з обмеженнями у доступі до медичного обслуговування та послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я. Крім того, у світі спостерігається зростання масштабів побутового, гендерного та сексуального насильства та експлуатації.
Жінки традиційно переважно виконують після промислові операції, у тому числі які стосуються до кінцевих ланок виробничо-збутових ланцюжків, такі як переробка продуктів їх водних біоресурсів, торгівля свіжою рибою, її зберігання, упаковка та збут, і є вразливою та схильною ризику групою населення. Їх уразливість посилюється тим, що вони повинні продовжувати працювати, щоб зберігати дохід та годувати сім’ї.
Всебічний облік гендерної проблематики у секторі рибальствата аквакультури. У Політиці ФАО із забезпечення гендерної рівності на 2020-2030 рр. поставлена ясна мета – забезпечення рівності між чоловіками та жінками у сфері стійкого сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських районів для ліквідації голоду тазлиднів (ФАО, 2015).
Відповідно до простого визначення, гендерна рівність – це стан, за якого жінки та чоловіки користуються рівними правами та можливостями у цивільному та політичному житті. Для його використання необхідно оцінити наслідки для жінок та чоловіків будь-яких планованих дій, включаючи законодавство, заходи політики та програми, в будь-якій сфері та на будь-якому рівні.
Завдяки цьому інструменту облік проблем та досвіду як жінок, так і чоловіків стає не від’ємною частиною розробки, реалізації, моніторингу та оцінки заходів політики та програм у всіх політичних, економічних та соціальних сферах, з тим щоб жінки та чоловіки на рівній основі користувалися відповідними благами, а нерівності був покладено край.
Кінцевою метою є забезпечення ґендерної рівності. Вона сформульована у ЦСР 5 – забезпечення гендерної рівності та розширення прав та можливостей усіх жінок та дівчаток, яка являє собою окрему мету та наскрізне питання, а також орієнтир для сталого розвитку з урахуванням гендерної проблематики у всіх його площинах.
Саме тому неодноразово наголошувалося, що без систематичного обліку гендерних аспектів ході роботи з досягнення та моніторингу ЦСР прогрес неминуче сповільниться і завдання Порядку денного на період до 2030 р. не буде вирішено (ООН-жінки, 2021).
У добровільних керівних засадах забезпечення стійкого маломасштабного рибальства в контексті продовольчої безпеки та викорінення бідності закріплено чітке зобов’язання щодо забезпечення гендерної рівності та рівноправності, створювавши прецедент та ставши першим документом в галузі рибальства, в якому безпосередньо порушуються гендерні питання (G F, 2018).
У прийнятій у 2018 р. Декларації Сантьяго-де-Компостела про рівні можливості у рибальському секторі та аквакультурі прозвучав настійний заклик покращити становище жінок, які працюють у секторі рибальства та аквакультури, шляхом створення для них рівних можливостей. В наступному році ФАО провела Міжнародний симпозіум зі стійкого рибальства (ФАО, 2019), на якому була відзначено роль жінок у всьому секторі та підкреслена необхідність розширення та повного визнання цієї ролі та надання пріоритетного значення досягненню ґендерної рівності.
У 2021 р. була представлена Декларація КРГ про стійкість рибальства та аквакультури. Можливості для управління рибальством та аквакультурою, пов’язані з наукою. У Декларації КРГ визнається найважливіша роль жінок як суб’єктів сектору рибальства та аквакультури, які відіграють важливу роль у досягненні ЦСР. У ній міститься тверде зобов’язання членів ФАО сприяти розширенню прав та можливостей жінок шляхом забезпечення їм повноправного доступу та рівних можливостей у рибальстві та аквакультурі за допомогою проведення відповідної ґендерної політики.
Шанхайська декларація, ухвалена учасниками Всесвітньої конференції з аквакультури, покликана стати засобом широкого встановлення гендерної рівності та розширення прав та можливостей жінок у рамках розвитку аквакультури. В даний час розробляються Рекомендації щодо сталого розвитку аквакультури, якими члени ФАО та всі зацікавлені сторони керуватимуться в ході діалогів, при здійсненні політичних процесів та дій в інтересах сталого та справедливого розвитку аквакультури.
Гендерна рівність та розширення прав та можливостей жінок включені в них як тематичний модуль і як наскрізне питання, що свідчить про необхідність приділяти особливу увагу цим фундаментальним питанням та враховувати їх у всіх аспектах аквакультури (ФАО, 2022).
Підходи, орієнтовані на перетворення гендерних взаємин. Підходи, орієнтовані на перетворення гендерних взаємин (ППГВ), були розроблені як інструмент, що дозволяє виявляти глибинні причини та визначати масштаби гендерної нерівності та дискримінації, а потім усувати ці причини шляхом усунення дисбалансу влади на індивідуальному та громадському рівнях.
ППГВ – ефективний інструмент розширення прав та можливостей жінок і дівчаток та здійснення всеосяжних змін у товариствах, що займаються рибальством та аквакультурою. Однак слід наголосити, що ці зміни відбуваються повільно і лише за участю чоловіків, сімей та спільнот загалом.
Цей підхід розрахований на перспективу і може бути адаптованим до умов, в яких функціонує сектор рибальства та аквакультури, так, щоб сектор міг повністю розкрити свій потенціал шляхом досягнення ґендерної рівності.
Жінки як провідники змін. Робота ФАО з обліку гендерних аспектів рибальстві та аквакультурі ведеться із застосуванням методів ППГВ та узгоджена з чотирма цілями, поставленими у Стратегії ФАО із забезпечення ґендерної рівності (ФАО, 2020): забезпечення чоловікам і жінкам рівних прав голосу та рівних повноважень щодо прийняття рішень у сільських інститутах та організаціях при формуванні відповідної нормативно-правової бази, політичних заходів та програм; забезпечення жінкам та чоловікам рівних прав на доступ до природних та виробничих ресурсів та контроль над ними, щоб вони могли робити внесок у сталий розвиток сільського господарства та сільських районів та користуватися отриманими в результаті благами; забезпечення жінкам та чоловікам рівних прав та рівного доступу до послуг, ринків та гідної зайнятості, рівного права розпоряджатися одержуваними в результаті доходами та благами; зниження трудового навантаження на жінок за рахунок розширення їх доступу до технологій, виробничим методам, інфраструктурі та забезпечення справедливого розподілу обов’язків, зокрема лише на рівні домогосподарств.
Ця робота спрямована на розвиток потенціалу та можливостей жінок, що належать до спільнот, що займається рибальством та аквакультурою. Як заявив Генеральний директор ФАО: “Жінки та дівчатка можуть зіграти вирішальну участь у здійсненні заходів у відповідь у зв’язку з пандемією COVID-19 і, перетворенні наших агропродовольчих систем. Ми маємо всі разом добиватися змін, щоб стимулювати назрілі зміни та розширювати права та можливості жінок і дівчаток, особливо в сільських районах.” (ФАО, 2020u).
Да, нам ще до гендерної рівності далеко… Навіть більше ніж Африці… Так?